Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 361/1309/26
Провадження № 2/127/3640/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Ан О.В.,
за участю секретаря судового засідання Поляруш І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2026 із позовом до Броварського міськрайонного суду Київської області звернулося ТОВ «ФК «ЄАПБ», яке просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за договором позики №06734-06/2025 в розмірі 15225 грн з яких: 5000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5175 грн сума заборгованості процентами, 4550 грн заборгованість за штрафом, 500 грн - комісія. Мотивує заявлені вимоги тим, що ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір 03.06.2025, який був підписаний електронним підписом позичальника. Згідно умов договору ОСОБА_1 отримав кошти які зобов`язався повернути сплативши позикодавцю проценти. У ході укладення ряду договорів відступлення права вимоги до ТОВ «ФК«ЄАПБ» перейшло право вимоги за кредитними договорами в тому числі до ОСОБА_1 . Свої зобов`язання відповідач не виконав у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яку він у добровільному порядку не повертає.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.02.2026 позовну заяву передано до Вінницького міського суду Вінницької області для розгляду за підсудністю.
Ухвалою суду від 29.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного провадження.
У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи здійснити у його позов задовольнити із підстав наведених у ньому, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Судом встановлено, що 03.06.2025 ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №06734-06/2025.
Згідно умов якого сторони погодили, що сума позики складає 5000 грн, строком на 120 днів, процентна ставка 0,90% в день. Підписавши договір ОСОБА_1 підтвердив що ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послугами. Комісія становить 500 грн. Орієнтовна вартість кредиту становить 10900 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 2572,74%.
Договір сторонами підписано електронними підписами за допомогою одноразових ідентифікаторів.
ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК«ЄАПБ» 25.09.2025 уклали договір факторингу № 25092025/1 відповідно до умов останній набув права вимоги до боржників.
Одним із таких боржників відповідно до витягу є ОСОБА_1 сума боргу якого складає 15225 грн з яких: 5000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5175 грн сума заборгованості процентами, 4550 грн заборгованість за штрафом, 500 грн - комісія.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,
Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205,207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України).
Суд звертає увагу, що прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 та викладення у новій редакції пункту 6 «Про споживче кредитування» не змінює та не скасовує визначеного пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правового регулювання, яким передбачено звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців (позикодавців) неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами у період дії воєнного або надзвичайного стану.
Зазначені зміни стосуються удосконалення системи регулювання ринків фінансових послуг, але вони не мають предметом свого регулювання питання нарахування чи стягнення пені у кредитних правовідносинах в умовах воєнного стану. Відповідно, положення ЦК України залишаються чинними, є законом прямої дії та мають вищу юридичну силу у сфері цивільно-правових зобов`язань.
Колегія суддів ВП ВС у п. 25 постанови по справі №363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).
Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі №363/1834/17).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши надані докази, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з тих підстав, що договір укладений у електронному вигляді, сторони погодили усі його істотні умови. Відповідач прострочив взяті на себе зобов`язання у зв`язку з чим утворилася заборгованість яка підлягає стягненню у сумі 10175 грн, з них: 5000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5175 грн сума заборгованості процентами.
У зв`язку із змінами законодавства позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, тому суд відмовляє у частині стягнення пені у сумі 4550 грн.
Суд вважає, що нарахування комісії є додатковим тягарем для відповідача, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, а саме у сумі 500 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір у сумі 1779,30 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. ст.1048, 1049, 1050, 1052 ЦК України, керуючись ст. ст.12, 13, 76-78, 141, 247, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за договором позики №06734-06/2025 в розмірі 10175 (десять тисяч сто сімдесят п`ять) гривень з яких: 5000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5175 грн сума заборгованості процентами.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1779 (одну тисячу сімсот сімдесят дев`ять) гривень 30 копійки судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: вул. Лісова, 2, м. Бровари, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення складено 28.09.2026
Суддя:
Судове рішення № 140147144, Вінницький міський суд Вінницької області було прийнято 28.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 361/1309/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: