Ухвала суду № 140146897, 28.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про розгляд заяви про скасування заходів забезпечення позову

"28" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3397/26(916/3224/26)

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Задорожний А.О.

розглянувши заяву (вх.№2-1856/26 від 22.09.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гленпорт Одеса" про скасування заходів забезпечення позову, подану у справі №916/3397/26 (916/3224/26)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Трейд ЛТД" (08205, Київська обл., Бучанський р-н, м.Ірпінь, вул. Северинівська, буд. 9, каб.8, код ЄДРПОУ 41024143)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гленпорт Одеса" (65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 101, код ЄДРПОУ 38721941)

про стягнення 5 148 267,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Статіва О.В. /довіреність від 20.08.2025/

від відповідача: Пущенська О.А. /довіреність від 19.08.2026/

ВСТАНОВИВ:

05.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІ-ТРЕЙД ЛТД" звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА", в якій просить суд накласти арешт на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА" в межах суми заборгованості 3 895 654.67 грн., до прийняття судом рішення по суті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026 вказану заяву розподілено для розгляду судді Щавинській Ю.М.

Ухвалою суду від 07.08.2026 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ-ТРЕЙД ЛТД" про забезпечення позову за вх.№4-49/26 від 05.08.2026.

18.08.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Трейд ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гленпорт Одеса" про стягнення заборгованості за договорами поставки у розмірі 3 895 654,67 грн, пеню у розмірі 1 138 856,73 грн, 3% річних у розмірі 113 755,69 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2026 позовну заяву розподілено для розгляду судді Демченко Т.І.

Одночасно з поданням позовної заяви ТОВ "Сіті-Трейд ЛТД" подало до суду заяву, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на рахунки ТОВ «Гленпорт Одеса» п/р НОМЕР_1 в Акціонерному банку «Південний», м. Одеса, п/р НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ», м.Одеса, п/р НОМЕР_3 в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», м.Одеса, в межах суми основного боргу 3 895 654,67 грн до прийняття судом рішення по суті.

Ухвалою суду від 19.08.2026 заяву ТОВ "Сіті-Трейд ЛТД" про забезпечення позову - повернуто.

Ухвалою суду від 21.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3397/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи. Підготовче засідання призначено на 16.09.2026 о 12:45.

03.09.2026 до суду від ТОВ "Сіті-Трейд ЛТД" надійшла заява, в якій останній просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на рахунки ТОВ «Гленпорт Одеса» п/р НОМЕР_1 в Акціонерному банку «Південний», м. Одеса, п/р НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ», м.Одеса, п/р НОМЕР_3 в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», м.Одеса, в межах суми основного боргу 3 895 654,67 грн до прийняття судом рішення по суті.

Ухвалою суду від 07.09.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Трейд ЛТД" про забезпечення позову задоволено. На період розгляду справи накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Гленпорт Одеса» (65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 101, код ЄДРПОУ 38721941) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «Гленпорт Одеса» у межах суми позовних вимог на загальну суму 3 895 654,67 грн.

10.09.2026 до суду від відповідача надійшла заява про відвід судді Демченко Т.І. від розгляду справи №916/3397/26 (вх.№2-1768/26) з посиланням на порушення порядку визначення судді для розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.09.2026 визнано заяву ТОВ "Гленпорт Одеса" про відвід судді Демченко Т.І. від розгляду справи №916/3397/26 необґрунтованою, та заяву передано для визначення судді в порядку, встановленому ч.3 ст. 32 ГПК України.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду Одеської області №529 від 14.09.2026 призначено повторний автоматизований розподіл заяви про відвід судді вх.№2-1768/26 від 10.09.2026 у справі №916/3397/26.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви ТОВ "Гленпорт Одеса" про відвід судді Демченко Т.І. від розгляду справи №916/3397/26, визначено суддю Невінгловську Ю.М.

Ухвалою суду від 15.09.2026 заяву ТОВ "Гленпорт Одеса" (вх.№2-1768/26 від 10.09.2026) про відвід судді Демченко Т.І. від розгляду справи №916/3397/26 задоволено. Відведено суддю Господарського суду Одеської області Демченко Т.І. від розгляду справи №916/3397/26.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду Одеської області №531 від 16.09.2026 призначено автоматизований розподіл справи №916/3397/26 шляхом передачі її раніше визначеному складу суду - судді Шавинській Ю.М. з поєднанням справи №916/3397/26 зі справою №916/3224/26.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.09.2026, справу розподілено судді Щавинській Ю.М. із присвоєнням справи номеру 916/3397/26 (916/3224/26).

Ухвалою суду від 18.09.2026 прийнято справу №916/3397/26 (916/3224/26) до провадження судді Щавинській Ю.М. Розгляд справи постановлено здійснювати спочатку. Призначено підготовче засідання у справі №916/3397/26 (916/3224/26) на "19" жовтня 2026 р. о 11:15.

22.09.2026 до суду від відповідача надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову, згідно з якою останній зазначає, що такі обставини, у сукупності, як: реальність підприємства-відповідача (працююче підприємство, яке сплачує податки та не знаходиться у стані припинення, банкрутства, тощо), наявність основних фондів, оцінка яких є співмірною з заявленими позивачем вимогами, недоведеність позивачем намагань відповідача здійснити будь-які дії з відчуження свого майна чи штучного виводу грошових коштів з його рахунків, фактичне блокування господарської діяльності відповідача тривалим та безпідставним арештів грошових коштів на його рахунках дають підстави вважати, що застосовані ухвалою від 07.09.2026 року Господарським судом Одеської області заходи забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів у сумі 3 895 654,67 грн. є безпідставними, такими, що порушують права відповідача, третіх осіб та держави, заважають господарській діяльності відповідача, особливо у складний час для усіх підприємців та держави в цілому, а саме у час військової агресії з боку рф.

Відповідач також зазначає, що він не заперечує проти того, що між сторонами існували відповідні господарські правовідносини та що певна частина грошового зобов`язання на момент звернення позивача до суду залишалася невиконаною за певних підстав. Разом з тим відповідач вважає, що при визначенні розміру відповідальності суд має врахувати реальну поведінку відповідача, ступінь виконання ним зобов`язання, об`єктивні обставини, які вплинули на можливість своєчасного виконання, відсутність умисного характеру порушення, майнові наслідки для відповідача зупинення роботи морських портів Одещини у зв`язку з ворожими атаками саме в період необхідності погашення боргу на користь позивача, часткове погашення заборгованості вже після відкриття провадження у справі, а також співмірність заявлених до стягнення санкцій із наслідками порушення.

Ухвалою суду від 22.09.2026 призначено заяву (вх.№2-1856/26 від 22.09.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гленпорт Одеса" про скасування заходів забезпечення позову, подану у справі №916/3397/26 (916/3224/26), до розгляду у судовому засіданні на "28" вересня 2026 р. о 11:15.

25.09.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додано банківську виписку.

28.09.2026 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про скасування заходів забезпечення.

Заперечуючи проти скасування заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що за загальним правилом, враховуючи, що забезпечення позову застосовується, як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

При цьому позивач зауважує, що подана відповідачем заява не містить доказів того, що змінились обставини, які існували на дату забезпечення позову, або що потреба у забезпеченні відпала.

Позивач також вказує, що відповідач у заяві про скасування забезпечення перераховує позиції Верховного Суду і фактично намагається переоцінити докази та доводи, які оцінювались судом при розгляді заяви про забезпечення.

Водночас, на думку позивача, розгляд заяви про скасування вжитих заходів забезпечення позову не є переглядом або переоцінкою судом доказів та доводів, що досліджувалися при розгляді заяви про забезпечення позову, що може здійснюватися лише в порядку апеляційного або касаційного оскарження ухвали про забезпечення позову. Проте з апеляційною скаргою відповідач не звертався, що свідчить про те, що він погодився з Ухвалою суду про забезпечення позову.

Також позивач посилається на те, що обґрунтованість клопотання про скасування заходів забезпечення позову, що заявлене в процесі розгляду справи, досліджується судом лише з огляду на наявність нових обставин або з огляду на зміну підстав, які були покладені в основу прийнятого раніше рішення про забезпечення позову. Тобто, до набрання рішенням суду законної сили, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані тим самим судом, який їх вжив, лише в тому випадку, якщо після їх вжиття виникли нові обставини або після їх вжиття змінилися підстави, які були покладені в основу забезпечення позову.

На думку позивача, наведені відповідачем аргументи є загальними і не підтверджені жодними належними доказами. Факт сплати податків і наявність працюючого підприємства не свідчить про те, що арешт коштів у межах суми основного боргу блокує роботу підприємства. Натомість долучена 25.09.2026 року відповідачем довідка про наявність коштів на рахунках свідчить про те, що останній має кошти, але не розраховується за отриманий від позивача товар. Обґрунтовуючи клопотання про долучення цієї довідки, відповідач зазначає, що вона підтверджує, що він має станом на зараз кошти на рахунку і тому потреба в забезпеченні відсутня. Наявність коштів на рахунку не є гарантією їх сплати на користь позивача, якщо б відповідач мав намір сплатити за отриманий від позивача товар, то він би це зробив. Така поведінка відповідача ще раз доводить, що побоювання позивача можуть справдитися, і рішення суду у разі задоволення позову відповідачем виконане не буде.

Також позивач зауважує, що відповідач не позбавлений права користуватися коштами, які є на його рахунках. 14.09.2026 року приватним виконавцем було знято арешт з усіх рахунків відповідача і залишено арешт тільки на рахунку Райффайзен Банку, і тільки у межах суми основного боргу, усі кошти що заходять на рахунок, крім забезпеченої суми, можуть вільно використовуватися відповідачем.

Окрім того позивач зазначає, що саме діями відповідача, які спрямовані на фактичне уникнення виконання грошового обов`язку, позивачу спричинено подвійну матеріальну шкоду, по-перше, позивач недоотримав повний розрахунок за фактично поставлений товар і був змушений брати кредит, щоб розрахуватися з контрагентами, і сплачував відсотки за кредитом, по-друге, недоплачені відповідачем кошти, це фактично сума ПДВ, яку позивач вже сплатив державі за власний рахунок.

Відтак, позивач вважає, що відповідачем не наведено обставин, які вказують на те, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджатиме належному виконанню судового рішення, та просить суд відмовити у задоволені заяви про скасування заходів забезпечення.

28.09.2026 до суду від позивача надійшла заява про відвід, згідно з якою позивач просить суд задовольнити заяву про відвід судді Щавинської Ю.М. від слухання справи №916/ 3397/26 (916/3224/26) та передати справу для проведення повторного авторозподілу в порядку ст.32 ГПК України.

Ухвалою суду від 28.09.2026 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті-Трейд ЛТД" у задоволенні заяви за вх.№2-1883/26 від 28.09.2026 про відвід, поданої у справі №916/3397/26(916/3224/26).

Представник відповідача у судовому засіданні 28.09.2026 підтримав заяву про скасування заходів забезпечення позову та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 28.09.2026 проти задоволення заяви про скасування заходів забезпечення заперечив з підстав, викладених у поданих до суду запереченнях.

Розглянувши заяву (вх.№2-1856/26 від 22.09.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гленпорт Одеса" про скасування заходів забезпечення позову, подану у справі №916/3397/26 (916/3224/26), суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову суд не здійснює перевірки законності й обґрунтованості ухвали про забезпечення позову на момент її постановлення, натомість предметом розгляду є те, чи зберігається станом на час вирішення заяви об`єктивна необхідність у подальшому існуванні таких заходів (арешту) з урахуванням доказів щодо майнового стану та діяльності відповідача, які не були предметом оцінки під час первинного розгляду заяви про забезпечення позову.

За усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22 та від 07.11.2024 у справі № 915/538/24, у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність або неспівмірність заходів забезпечення, про вжиття яких просить позивач, зокрема те, що такі заходи створюють перешкоди його господарській діяльності.

Такий розподіл тягаря доказування є раціональним, оскільки інформація щодо діяльності та дійсного фінансового стану відповідача, зокрема відомості про банківські рахунки, рух коштів і фінансово-економічні показники, значною мірою є інформацією з обмеженим доступом, якою саме відповідач володіє найбільш повно. Тому відповідач може спростувати підстави для арешту коштів, навести дані про достатність коштів та іншого майна, конкретизувати його склад і вартість, пояснити вплив арешту на господарську діяльність та у такий спосіб спростувати ймовірність істотного ускладнення або неможливості виконання рішення у разі задоволення позову.

Враховуючи, що заява про забезпечення позову розглядалася без повідомлення учасників справи, під час вирішення питання про забезпечення позову 07.09.2026 відповідач об`єктивно не мав процесуальної можливості надати суду відомості й докази щодо свого майнового стану, наявних активів, характеру господарської діяльності та фактичного впливу арешту на неї.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у пункті 51 постанови від 07.11.2024 у справі № 915/538/24, правовим механізмом спростування відповідачем обґрунтованого припущення позивача про наявність обставин, які утруднять або унеможливлять виконання рішення, є подання доказів неспівмірності заходів забезпечення чи їх безпідставності у порядку статті 145 ГПК України.

Із фінансової звітності ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» за І півріччя 2026 року вбачається, що станом на 30.06.2026 загальна вартість активів товариства становила 646 283,7 тис. грн, з яких оборотні активи - 618 560,4 тис. грн. Грошові кошти та їх еквіваленти становили 42 105,9 тис. грн, запаси - 119 322,4 тис. грн, дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги - 118 281,1 тис. грн, дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом - 143 002,1 тис. грн, інша поточна дебіторська заборгованість - 59 056,7 тис. грн.

Власний капітал товариства становив 98 128,7 тис. грн. За І півріччя 2026 року чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив 600 717,0 тис. грн, а чистий фінансовий результат був позитивним - прибуток у сумі 1 573,4 тис. грн.

Наведені показники істотно перевищують як суму арешту 3 895 654,67 грн, так і ціну позову 5 148 267,10 грн, та підтверджують наявність у відповідача значної майнової бази й істотного господарського обороту.

Водночас суд ураховує, що фінансова звітність відображає також значні поточні зобов`язання товариства у сумі 547 283,4 тис. грн. Тому сама по собі сума активів не дає підстав для категоричного висновку про абсолютну платоспроможність відповідача або безумовно гарантувати виконання можливого рішення у майбутньому.

Однак предметом оцінки за статтею 145 ГПК України є не встановлення абсолютної платоспроможності товариства на невизначений строк, а наявність або відсутність такого реального ризику невиконання рішення, який виправдовував би подальше обмеження відповідача арештом. У цьому аспекті фінансова звітність не свідчить про відсутність у товариства майна чи оборотних ресурсів, припинення діяльності або такий стан активів, за якого виконання можливого рішення об`єктивно поставлене під істотну загрозу. Навпаки, сукупність показників активів, власного капіталу, грошових коштів, запасів, дебіторської заборгованості та виручки свідчить про наявність діючого підприємства з масштабом діяльності, який не є співмірним із припущенням про фактичну відсутність джерел виконання вимоги на суму позову.

Виписка АТ «Райффайзен Банк», сформована 25.09.2026, свідчить про надходження на валютний рахунок ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» № НОМЕР_4 916,00 доларів США від VETA GRAIN TRADING LLC із призначенням платежу за товар за відповідними інвойсами. Вихідний залишок на рахунку станом на 25.09.2026 становив 688 916,00 доларів США, гривневий еквівалент яких у виписці визначено в сумі 30 982 550,38 грн.

Ця виписка є належним доказом фактичної наявності на конкретну дату коштів на рахунку відповідача в розмірі, що більш ніж у шість разів перевищує ціну позову та майже у вісім разів - суму, в межах якої накладено арешт.

Водночас суд ураховує, що банківський залишок є динамічним показником і сам по собі не гарантує збереження відповідної суми до завершення розгляду справи. Його доказове значення полягає в тому, що він підтверджує не лише балансові дані станом на 30.06.2026, а й фактичне надходження значної валютної виручки та наявність коштів безпосередньо напередодні судового засідання з розгляду заяви про скасування забезпечення.

Призначення платежу й особа платника узгоджуються з наданими відповідачем документами зовнішньоекономічної діяльності та додатково підтверджують реальне виконання експортних операцій, а не лише формальне існування укладеного контракту. У сукупності з фінансовою звітністю цей доказ дозволяє зробити висновок про наявність у відповідача фактичного грошового ресурсу, достатнього за обсягом для виконання можливого рішення у межах заявлених позовних вимог.

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб, та сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за серпень 2026 року відображає середньооблікову кількість штатних працівників - 76 осіб та нарахування заробітної плати у сумі 1 942 184,54 грн, сума нарахованого єдиного внеску - 416 381,46 грн.

Цей документ підтверджує наявність у відповідача значного штату та регулярних зобов`язань, пов`язаних з оплатою праці й нарахуванням єдиного внеску, що є додатковими ознаками фактичного здійснення господарської діяльності.

Наданий зовнішньоекономічний контракт № 20-01-2026 та додаткові угоди до нього підтверджують участь ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» як продавця у зовнішньоекономічних операціях з постачання української зернової продукції іноземному покупцеві VETA GRAIN TRADING L.L.C. Зокрема, додаткова угода № 7 передбачала поставку української кукурудзи обсягом 3 000 000 кг ± 10 % за ціною 0,241 долара США за 1 кг на умовах FOB через порти Південний, Чорноморськ та/або Одеса у погоджений сторонами строк.

Зазначений контракт у сукупності з фінансовою звітністю та банківською випискою підтверджує реальний характер експортної господарської моделі відповідача, яка об`єктивно пов`язана з постійним використанням оборотних коштів для закупівлі товару, організації перевезення, зберігання й перевалки, проведення портових, митних та інших супровідних розрахунків.

Суд зауважує, що забезпечення позову має тимчасовий і превентивний характер: воно покликане зберегти практичну можливість виконати майбутнє рішення та запобігти несумлінним діям, спрямованим на приховування, відчуження, розтрату або знецінення активів. Заходи забезпечення не вирішують спір по суті, не підтверджують обґрунтованість позовних вимог і не надають позивачеві дострокового задоволення заявленої грошової вимоги.

Тому арешт не може зберігатися лише з тієї причини, що між сторонами існує спір про грошову заборгованість або що майбутнє рішення, якщо позов буде задоволено, підлягатиме виконанню. Інакше забезпечення набувало б ознак попереднього виконання рішення до встановлення судом підстав і розміру відповідальності відповідача. Подальше обмеження права розпорядження коштами є виправданим лише за наявності реального, а не абстрактного ризику того, що без такого заходу виконання рішення буде істотно ускладнене або стане неможливим.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2024 у справі № 915/538/24 визначив забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням та наголосив, що воно має застосовуватися відповідно до мети, з урахуванням прямого зв`язку з предметом позову, збалансованості інтересів сторін, адекватності й імовірності утруднення виконання рішення. Ті самі критерії мають оцінюватися не лише під час запровадження заходу, а й при вирішенні питання про необхідність його подальшої дії.

Оцінюючи подані відповідачем докази у сукупності, суд установив, що вони містять істотну інформацію про його фактичний фінансовий стан і діяльність, яка не могла бути досліджена під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Ці докази підтверджують наявність значного обсягу активів, оборотних ресурсів і власного капіталу, істотний чистий дохід від реалізації, позитивний фінансовий результат, наявність штату працівників, здійснення реальної експортної діяльності та фактичну наявність станом на 25.09.2026 валютних коштів із гривневим еквівалентом 30 982 550,38 грн.

Матеріали справи при цьому не містять доказів ліквідації товариства, припинення ним діяльності, вчинення дій з приховування чи виведення активів, відчуження майна з метою уникнення виконання можливого рішення або інших конкретних обставин, які після подання відповідачем фінансових документів підтримували б реальність ризику на рівні, достатньому для подальшого арешту.

Саме лише право відповідача розпоряджатися своїми коштами, існування спірної заборгованості або припущення про можливе зменшення активів у майбутньому за встановлених у цій справі обставин не можуть бути достатньою підставою для фактичного резервування частини оборотних коштів діючого підприємства на весь час розгляду спору. Такий підхід перетворював би тимчасовий превентивний інструмент на спосіб попереднього виконання ще не ухваленого рішення.

Збереження заходу за таких обставин не забезпечує справедливого балансу між інтересом позивача у можливому виконанні рішення та правом відповідача користуватися оборотними коштами для продовження господарської діяльності, виплати заробітної плати, виконання податкових і контрактних зобов`язань.

Суд відхиляє твердження позивача про відсутність підстав для розгляду нових доказів за статтею 145 ГПК України, оскільки суд не здійснює перегляд ухвали від 07.09.2026.

Натомість надані докази надають змогу оцінити саме необхідність подальшої дії застосованого заходу. Посилання позивача на постанови у справах №910/4777/21, №916/621/22 та №15/155-б не виключають такої оцінки для з`ясування того, чи відпала потреба у забезпеченні.

Неподання відповідачем апеляційної скарги на ухвалу від 07.09.2026 не позбавляє його права, передбаченого частиною першою статті 145 ГПК України.

Не змінює необхідності проведення оцінки судом доцільності збереженого заходу і факт зняття приватним виконавцем 14.09.2026 арешту з інших рахунків відповідача.

Доводи про залучення позивачем кредиту та сплати процентів не доводять наявності істотного утруднення виконання можливого рішення. Крім того, докази на підтвердження такого залучення позивачем не надано.

Відтак, суд вважає, що потреба у подальшій дії заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 07.09.2026, відпала, а заява ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» підлягає задоволенню.

Керуючись ст.145, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву (вх.№2-1856/26 від 22.09.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гленпорт Одеса" про скасування заходів забезпечення позову, подану у справі №916/3397/26 (916/3224/26) - задовольнити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2026 у справі №916/3397/26, у вигляді накладення арешту на період розгляду справи на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Гленпорт Одеса» (65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 101, код ЄДРПОУ 38721941) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «Гленпорт Одеса» у межах суми позовних вимог на загальну суму 3 895 654,67 грн.

Ухвала набирає чинності 28.09.2026 та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.

Повна ухвала складена 29.09.2026.

Суддя Ю.М. Щавинська