Рішення № 140146803, 17.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/589/26

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши матеріали за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (вул. Малопідвальна, буд. 8, м. Київ, 01001) до відповідача: Феодосійська міська рада (вул. Земська, буд. 4, Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100) про визнання права власності

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Феодосійської міської ради про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна: приміщення банку, загальною площею 1003,5 м. кв., що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Назукіна, 3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що право власності Банку на спірний об`єкт нерухомого майна - приміщення банку, було зареєстровано 17.02.2000 року, тобто виникло у нього до початку функціонування Реєстру прав власності на нерухоме майно. Однак, на даний час Банк позбавлений можливості завершити державну реєстрацію права власності з незалежних від нього причин, у зв`язку із окупацією Автономної Республіки Крим, через відсутність доступу до архівних матеріалів Феодосійського БТІ, а також у зв`язку з втратою оригіналів правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, що фактично унеможливлює встановлення юридичного факту в адміністративному порядку та обумовлює необхідність звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2026 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишено без руху та надано десятиденний термін з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених недоліків.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/589/26, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Підготовче засідання призначено на "06" квітня 2026 р. об 11:30.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.04.2026 р. було оголошено перерву до 07 травня 2026 р.

Ухвалою від 10.04.2026 р. Господарський суд Одеської області постановив повідомити Феодосійська міська рада, що підготовче засідання по справі №916/589/26 відбудеться "07" травня 2026 р.; визнати явку представників сторін обов`язковою.

07.05.2026р. судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 р. розгляд справи призначений на 08.06.2026 р.

08.06.2026р. судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2026 р. розгляд справи призначений на 25.06.2026 р.

Господарський суд Одеської області 25.06.2026 у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 27.07.2026 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.07.2026р. в судовому засіданні оголошено перерву до 17.09.2026 р.

Через оголошення на офіційному веб порталі Господарського суду Одеської області 07 серпня 2026 р. Феодосійська міська рада була повідомлена про прийняття ухвали від 27.07.2026 р. по справі № 916/589/26.

У судове засідання 17.09.2026 р. представники сторін не з`явились, про дату ,час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.

Згідно Статуту Банку в новій редакції, затвердженого Загальними зборами акціонерів від 15.06.2020 №52, погодженого НБУ 23.07.2020, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк був створений рішенням установчих зборів засновників від 28.04.1992 та зареєстрований НБУ 26.08.1992 за реєстраційним номером № 125 із найменуванням "Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", скорочене найменування Промінвестбанк України.

Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів банку від 27.04.2001 найменування Банку змінене на "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (закрите акціонерне товариство), скорочене найменування - Промінвестбанк.

Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 21.05.2009 найменування Банку змінене на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", скорочене найменування - ПАТ Промінвестбанк.

Згідно з абз. 5 ст. 1 Статуту Банку, він відповідає за зобов`язаннями та користується правами, набутими Банком в період діяльності як "Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку" та "Акціонерного комерційного промислово- інвестиційного банку" (закритого акціонерного товариства), відповідно до чинного законодавства України.

Наведене підтверджується Статутом Банку в новій редакції, затвердженій Загальними зборами акціонерів від 15.06.2020 № 52, погодженій НБУ 23.07.2020.

14 лютого 2000 р. Виконкомом Феодосійської міської ради Українському акціонерному комерційному промислово-інвестиційного банку було видане свідоцтво про право власності на приміщення банку за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Назукіна, 3, на підставі рішення Виконавчого комітету Феодосійської міської ради народних депутатів від 30.12.1996 р. № 707/3, яким був затверджений акт державної комісії з прийняття в експлуатацію будівлі вузла зв`язку з вбудованим приміщенням відділення Промінвестбанку України в м. Феодосія по вул. Назукіна, 3.

Право власності Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку на дане нерухоме майно було зареєстроване Феодосійським Міжміським БТІ 17.02.2000 року, що підтверджується реєстраційним посвідченням про реєстрацію під № 298 інвентаризаційна справа № 9356.

Відповідно до довідки Банку за № 228/08 від 19.02.2026 на його балансі обліковується об`єкт нежитлової нерухомості - приміщення банку, загальною площею 1003,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Назукіна, 3, балансовою вартістю 268 785,00 грн.

Згідно з п. 461 Звіту про оцінку активів ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", складного ТОВ «Європейський центр консалтингу та оцінки» станом на 01.04.2022 ринкова вартість об`єкту нерухомого майна приміщення банку, загальною площею 1003,5 кв.м., за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Назукіна, 3, становила 8 514 698,00 грн.

Позивачем зазначено, що у зв`язку з окупацією Автономної Республіки Крим, оригінали правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна втрачені.

30 травня 2025 року у газеті «Урядовий кур`єр» № 109 (8034) було опубліковано оголошення про втрату ПАТ «Промінвестбанк» наступних документів на об`єкт нерухомого майна приміщення банку, за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Назукіна, 3:

Акт Державної технічної комісії про готовність завершеного будівництвом об`єкту до експлуатації за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Назукіна, № 3, від 17.12.1996 р.;

Рішення Виконавчого комітету Феодосійської міської ради народних депутатів Автономної Республіки Крим, від 30.12.1996 р. № 707/3, щодо затвердження акта Державної технічної комісії про готовність завершеного будівництвом об`єкту до експлуатації за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Назукіна, № 3, від 17.12.1996 р.;

Свідоцтво про право власності на приміщення банку за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Назукіна, № 3 від 14.02.2000 р.

01.10.2025 Позивач звернувся до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, із заявою, реєстраційний № 69190629, про державну реєстрацію права власності на приміщення банку за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Назукіна, буд 3.

07.10.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, прийнято рішення № 81216605 про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки державний реєстратор встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій, а саме, подані Банком документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Державний реєстратор зазначив, що відповідно до ст. 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, шо набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території.

У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства юстиції від 09.06.2023 № 2179/5 «Про проведення державної реєстрації в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 червня 2023 за № 977/40033) зазначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості, місцезнаходженням яких є Автономна Республіка Крим, Донецька, Сумська, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Миколаївська, Харківська, Херсонська області, місто Севастополь, проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Чинним законодавством не передбачено винятків щодо застосування вищевказаної норми.

Державний реєстратор також зазначив, що до 01.01.2013 реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна проводили бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) на паперових носіях відповідно до законодавства, що діяло у відповідний проміжок часу у відповідній сфері, а починаючи з 2003 року - в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за № 7/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 за № 1844/5).

Згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, інформація про реєстрацію права власності на заявлений об`єкт нерухомого майна відсутня, також відсутня можливість направити запит до відповідного БТІ.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Враховуючи вищезазначене, державний реєстратор вказав на те, що подані банком документи не дають змоги встановити набуття речових прав на об`єкт нерухомого майна, на який заявлено право.

Позивач вважає, що вище зазначені обставини, відповідно до приписів ЦК України, є підставою для захисту свого порушеного права власника у Господарському суді Одеської області, що й зумовило його звернення з відповідним позовом.

Висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У частині 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, зазначені норми закону визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Тобто правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлене у заявлений спосіб.

Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

У статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 316 ЦК України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Тобто, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

Позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України, пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання наявного права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Із матеріалів справи слідує, що право власності позивача на приміщення банку за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Назукіна, буд. 3 зареєстровано Феодосійським Міжміським БТІ 17.02.2000 року, тобто до початку функціонування Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно п. 1.5 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затв. наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.98 N 121 (далі - Інструкція), Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. (далі - БТІ).

Згідно п. 1.7 Інструкції, реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Таким чином, матеріали справи підтверджують права власності позивача на приміщення приміщення банку за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Назукіна, буд. 3.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать централізоване тимчасове зберігання архівних документів, нагромаджених у процесі документування службових, трудових або інших правовідносин юридичних і фізичних осіб на відповідній території, та інших архівних документів, що не належать до Національного архівного фонду.

Водночас, за результатами подання позивачем заяви про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості, державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 07.10.2025 прийнято рішення № 81216605 про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки ним були встановлені обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій, а саме, подані Банком документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими територіями з 20.02.2014.

У зв`язку із окупацією Російською Федерацією АР Крим, позивач позбавлений можливості підтвердити належне йому право власності на спірний об`єкт нерухомості, через об`єктивну неможливість доступу до архівів Феодосійського БТІ.

Відповідно до сталої судової практики у подібних категоріях справ належним відповідачем є орган місцевого самоврядування, на території якого розташоване відповідне майно.

З листа Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим від 28.10.2025 № 10-ПІ/01/02-07/25/1895 вбачається, що у зв`язку з окупацією Російською Федерацією з 20.02.2014 Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, органи державної влади та місцевого самоврядування України не можуть здійснювати свої повноваження безпосередньо на цій території, за винятком діяльності Представництва, яке не переміщувалося з тимчасово окупованих територій та не відновлювало свою діяльність на підконтрольній уряду України території.

Згідно із Законом України "Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим", Представництво є державним органом, створеним відповідно до Конституції України для сприяння виконанню повноважень Президента України на території Криму.

На період тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь повноваження Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим визначені Указами Президента України від 17.10.2019 № 758 та від 13.04.2021 № 160, відповідно до яких Представництво не було наділене повноваженнями інших органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснювали діяльність на території АР Крим до 20.02.2014, у тому числі органів, уповноважених управляти майном територіальних громад.

Отже, Представництво не може виступати правонаступником таких органів, вирішувати питання, що відносяться до компетенції органів виконавчої влади АР Крим, його участь у правовідносинах обмежена виключно межами, визначеними Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", у разі неможливості здійснення повноважень відповідною місцевою державною адміністрацією або органом місцевого самоврядування, їхні функції виконують відповідні обласні та районні військові адміністрації.

Як вбачається з ЄДРПОУ відповідні обласні та районні військові адміністрації на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим не створені, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ Феодосійська міська рада, створена 30.09.1997 і є єдиним органом, що здійснює повноваження органу місцевого самоврядування щодо управління майном територіальної громади міста Феодосія та на час розгляду цієї справи зареєстрована в ЄДРПОУ, зберігає статус юридичної особи, незважаючи на фактичну тимчасову окупацію території АР Крим.

Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" за підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Таким чином, у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, відсутністю доступу до архівної інформації та матеріалів щодо проведеного оформлення права власності позивача на спірне нерухоме майно, а також у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів, Банк фактично позбавлений права на офіційне внесення інформації про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: згідно з другим реченням першого абзацу особа може бути позбавлена майна тільки "на умовах, передбачених законом", а за змістом другого пункту держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів".

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна приміщення банку за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Назукіна, буд. 3.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).

Суд зазначає, що його рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають ключове значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами. Даний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Суд також зазначає, що у матеріалах справи наявні, надані позивачем до матеріалів справи усі належні, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, докази на підтвердження свого права власності на спірне нерухоме майно.

Оцінивши надані позивачем справи арґументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтовані належним чином, законні, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 237-240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 8, ідентифікаційний код 00039002) до Феодосійської міської ради (98100, Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Земська, буд. 4, ідентифікаційний код 36891825) про визнання права власності задовольнити повністю.

2. Визнати за Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (вул. Малопідвальна, буд. 8, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002) право власності на об`єкт нерухомого майна приміщення банку загальною площею 1003,5 м. кв. за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Назукіна, буд. 3.

3. Стягнути з Феодосійська міська рада (вул. Земська, буд. 4, Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100) в дохід Державного бюджету України (рахунок № UA908999980313111256000026001 в ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ отримувача - 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) витрати по сплаті судового збору у розмірі 102 176 грн 38 коп.

Повне рішення складено 28 вересня 2026 р.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов