Рішення № 140146226, 02.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 Справа № 914/1517/26

м. Львів

за позовом: Фізичної особи підприємця Нагорника Сергія Романовича, м.Ковель

до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів,

про визнання незаконною відмову в розгляді справи за заявою про не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції та зобов`язання відповідача прийняти процесуальне рішення за наслідками розгляду заяви позивача відповідно до вимог чинного законодавства України про захист економічної конкуренції

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ

Представники сторін:

від позивача: Хохлов В.О. представник (в режимі ВКЗ);

від відповідача: Мудрик І.В. представник.

1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

2. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи підприємця Нагорника Сергія Романовича до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконною відмову в розгляді справи за заявою про не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції та зобов`язання відповідача прийняти процесуальне рішення за наслідками розгляду заяви позивача відповідно до вимог чинного законодавства України про захист економічної конкуренції. Позивач також просить визнати поважними причини пропуску на оскарження розпорядження Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та поновити вказаний строк.

3. Ухвалою суду від 01.06.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення ухвали.

4. 05.06.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№16051/26).

5. Ухвалою суду від 10.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на

6. 08.07.2026.

7. 16.06.2026 через систему «Електронний Суд» надійшла заява (від 17.06.2026 вх. №17211/26), в якій представник Фізичної особи підприємця Нагорника Сергія Романовича адвокат Хохлов Володимир Олександрович просить суд про проведення судового розгляду у справі 914/1517/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 17.06.2026 заяву представника позивача задоволено.

8. 26.06.2026 від представника відповідача до суду поступила заява (документ створений в системі Електронний суд 26.06.2026, вх.№18237/26) про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву. З підстав, викладених в ухвалі суду від 29.06.2026 заяву відповідача задоволено.

9. Протокольною ухвалою від 08.07.2026 в підготовчому засідання оголошено перерву до 12.08.2026.

10. 03.07.2026 від відповідача поступив відзив на позовну заяву (вх.№18991/26).

11. 06.07.2026 від позивача поступила відповідь на відзив (вх.№19051/26).

12. Ухвалою суду від 12.08.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.09.2026.

13. 02.09.2026 від відповідача поступило клопотання у якому, на виконання протокольної ухвали, відповідач просить долучити до матеріалів справи завірені копії документів, які підтверджують відправку позивачу оскаржуваного процесуального документа (вх.№24696/26).

14. 02.09.2026 від відповідача поступили пояснення (вх.№24721/26).

15. В судове засідання 02.09.2026 з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.

16. В судове засідання 02.09.2026 з`явився представник відповідача, позовні вимоги заперечив.

17. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

18. В судовому засіданні 02.09.2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

19. АРГУМЕНТИ СТОРІН

20. Аргументи позивача.

21. Позов обгрунтований тим, що 10.09.2025 ФОП Нагорник С.Р. надіслав на адресу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України заяву про порушення ПрАТ "ВОПАС" законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, наслідки якого мають місце на регіональному ринку та завдали значні фінансові збитки заявнику.

22. Не отримавши станом на березень 2026 на електронну та поштові адреси інформації щодо стану розгляду заяви 27.03.2026 звернувся з листом про негайне виконання вимог чинного законодавства та надіслання на його адресу письмової відповіді про результати розгляду заяви. Даний лист отримано відповідачем 30.03.2026.

23. Позивач стверджує, що оскільки станом на квітень 2026 року він не отримав відповідь від Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на свою заяву від 10.09.2025 та на лист від 27.03.2026, 21.04.2026 звернувся з листом особисто на ім`я голови Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про надання інформації про результати розгляду його заяви. Даний лист отриманий відповідачем 24.04.2026.

24. 05.05.2026 ФОП Нагорник С.Р. отримав від відповідача лист Західного відділення АМКУ до якого було долучено відповідь на лист ФОП Нагорника С.Р. від 27.03.2026р. (із штампом "Паперова копія електронного документа") за підписом голови відділення № 63-02/2724е від 23.04.2026р. з повідомленням, що 13.11.2025р. листом № 63-02/9463e відділення повідомило ФОП Нагорника С.Р. про продовження строку розгляду заяви, що підтверджується надсиланням зазначеного листа поштою і електронною поштою, та направленням ФОП Нагорнику С. Р. листом № 63-02/229е від 14.01.2026р. копії Розпорядження Відділення № 63/1-рп/к від 13.01.2026р. про відмову у розгляді справи за заявою від 10.09.2025р., з додатком про підтвердження надсилання зазначеного листа.

25. Станом на 22.05.2026р. ФОП Нагорник С. Р. не отримав відповідь на своє повторне звернення від 21 квітня 2026р.

26. ФОП Нагорник С.Р стверджує, що надіслані на його адресу поштовим зв`язком повідомлення № 63-02/9463е від 13.11.2025р. про продовження строку розгляду заяви та № 63/1-рп/к від 13.01.2026р. про відмову у розгляді справи за заявою від 10.09.2025р. ФОП Нагорник С.Р. в дійсності не отримував, що підтверджує сам голова Західного відділення АМКУ Крижановський О.М. в доданих ним документах. Зазначає, що такі повернулись відповідачу за закінчення терміну зберігання.

27. Позивач вважає, що повернення Західному відділенню АМКУ рекомендованих листів з штриховими кодовими ідентифікаторами R067037789060 та R067081157992 з відміткою "закінчення терміну зберігання" не свідчить про належне інформування оператором поштового зв`язку ФОП Нагорнику С.Р. про наявність вказаних листів або про його відмову їх отримання.

28. Відтак, ФОП Нагорник С.Р. вважає, що отримавши 05 травня 2026р. із Західного відділення АМКУ рекомендованого листа з копією Розпорядження Західного відділення АМКУ № 63/1-рп/к від 13.01.2026р. про відмову у розгляді справи за заявою від 10.09.2025р. він з об`єктивних та поважних причин пропустив встановлений ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячний строк для оскарження Розпорядження Західного відділення АМКУ № 63/1-рп/к від 13.01.2026р.

29. Просить поновити йому двохмісячний строк на оскарження Розпорядження адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/1-рп/к від 13.01.2026р.

30. Позивач вважає розпорядження № 63/1-рп/к від 13 січня 2026р. про відмову у розгляді справи є не вмотивованим, прийняте при неповному з`ясуванні всіх обставин, без аналізу та без спростування наданих заявниками доказів, що потягло за собою невідповідність викладених у розпорядженні висновків дійсним обставинам справи та ігнорування очевидних доказів зловживання. Відповідачем монопольним (домінуючим) становищем, що завдали заявникам значних фінансових збитків.

31. Позиція позивача ґрунтується на тому, що відповідачем проігноровано та неврахувано двох викладених в заяві від 10.09.2025р. фактів зловживання монопольним (домінуючим) становищем ПРАТ "ВОПАС" на ринку надання автостанційних послуг, внаслідок чого позивачу завдано значних фінансових збитків заявникам, а саме:

- безпідставне та незаконне внесення в договори про надання автостанційних послуг № 304-2018 від 12.07.2018р. та № 304-2023 від 15.03.2023р. підпункту 4.2.4., який передбачав обов`язок Перевізника сплачувати ПРАТ "ВОПАС" за кожного пасажира відповідно до 20 та 40 грн. за підбір безквиткового пасажира на території автостанції, незалежно від факту самовільного його обілечування водієм", та

32. - порушення ПРАТ "ВОПАС" п. 5.5. договорів № 304-2023 та № 746-2023р. про залишення ПРАТ "ВОПАС" 13.5 відсотків від суми вартості реалізованих квитків у вигляді прийняття ПРАТ "ВОПАС" 01.01.2025р самовільного та одноосібного розпорядження № 02-р про односторонню зміну договірних умов у вигляді збільшення з 01.01.2025р розміру відсотків відрахувань від отриманої касами ПРАТ "ВОПАС" виручки за надання автостанційних послуг в розмірі 15%.

33. Позивач вважає, що відповідач, пославшись лише на втрату чинності "Примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові" з 30.06.2023р. проігнорував та неповно з`ясував посилання Заявників, що "Примірна форма договору" була чинною станом на час укладення договорів про надання автостанційних послуг ПРАТ "ВОПАС" з: ФОП Нагорник С.Р. 12 липня 2018р. договору № 304-2018 і 15 березня 2023р. договору № 304-2023, та, аналогічно, з ФОП Мірчук А.І. 02 травня 2018р. договору № 746-2018 і 15 березня 2023р. договору № 746-2023. При цьому, адміністративна колегія проігнорувала вимоги підпункту 2.1.7. п. 2.1. "Примірної форми договору", згідно якого: "в обов`язки власника - входить зобов`язання не стягувати з Перевізника додаткові платежі, не передбачені цим Договором".

34. Позивач вважає, що адміністративна колегія не врахувавши, що між Відповідачем та Заявниками були укладені договори про надання автостанційних послуг (що вбачається безпосередньо з їх назви), а не договори про господарські зобов`язання, безпідставно посилається на 630 Цивільного кодексу України та статті 216 - 231 Господарського Кодексу України.

35. Відтак відповідач вважає, що Монопольне (домінуюче) становище ПРАТ "ВОПАС" у вигляді примушення ФОП Нагорника С.Р. підписанти вказані зазначені договори з перерахованими підпунктами суперечать вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

36. Крім того, адміністративна колегія проігнорувала і не проаналізувала посилання Заявників на чинний на час укладення в 2018 році ПРАТ "ВОПАС" договору № 304-2018 з ФОП Нагорником С.Р. та договору № 746-2018 з ФОП Мірчук А.І. Порядок регулювання діяльності автостанцій, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 700 від 27.09.2010р., який втратив чинність 04.02.2020р. наказом Міністерства інфраструктури України № 2 від 09.01.2020р, де у п.5.2 визначає конкретний перелік та обсяги обов`язкових та інших послуг, які автостанція та перевізник обумовлюють в договорі, серед яких відсутнє право накладати автостанцією на перевізника будь-які фінансові чи штрафні санкції.

37. Також, на переконання позивача адміністративна колегія не проаналізувала посилання Заявників, що нарахування штрафних санкції здійснювалось на підставі одноосібного, бездоказового, складання працівниками автостанції актів виявлених порушень, без участі водіїв перевізників чи безквиткових пасажирів, на підставі записів з камер відеоспостереження за безперервним рухом автобусів та пасажирів на платформах, та при відсутності виокремленого відеозапису кожного порушення посадки на території автостанції безквиткових пасажирів водіями Заявників, що визнала в.о. голови правління ПРАТ "ВОПАС" у відповіді № 143 від 06.08.2025р. на адвокатський запит, тобто, без жодного реального доказу факту посадки на території автостанції підприємства безквиткових пасажирів.

38. Позивач зазначає, що вважаючи правомірним підняття відсотків автостанційного збору з 13,5% до 15% з посиланням на абзац 4 пункту 116 Правил № 176 та лист ПрАТ "ВОПАС" від 02.10.2025р. з повідомленням про прийняття розпорядження від 01.01.2025 року № 02-Р адміністративна колегія в оскаржуваному розпорядженні № 63/1-рп/к від 13.01.2026р. помилково вказує, що ПрАТ "ВОПАС підняло з 13,5% до 15% відсотки автостанційного збору, в той час, автостанційний збір в 2025р. залишився в попередньому розмірі, а 01.01.2025р. Відповідач в дійсності збільшив з 13,5% на 15% відрахування від отриманої виручки за продані квитки Заявників.

39. Крім того, посилаючись на правомірність прийняття ПрАТ "ВОПАС" розпорядження № 02-Р від 01.01.2025р. та набрання ним чинності шляхом "оприлюднення оголошень та повідомлень в кабінеті перевізника" та погоджуючись, що ФОП Нагорник С.Р. не надписав в 2025р нову редакцію договору з відрахуванням 15% від отриманої виручки за продані квитків, відповідач ігнорує передбачений Цивільним кодексом України порядок укладення договорів та набрання ними чинності.

40. Відтак позивач просить визнати незаконною викладену в Розпорядженні адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/1-рп/к від 13.01.2026р. відмову в розгляді справи за заявою фізичної особипідприємця Нагорник Сергія Романовича та фізичної особи-підприємця Мірчук Аліни Ігнатівни від 10 вересня 2025р. про порушення Приватним акціонерне товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, наслідки якого мають місце на регіональному ринку та завдали значні фінансові збитки заявникам та зобов`язати Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України прийняти процесуальне рішення згідно вимог чинного законодавства України про захист економічної конкуренції за наслідками розгляду заяви ФОП Нагорник С. Р. та ФОП Мірчук А.І. від 10.09.2025р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Приватним акціонерне товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій".

41. Аргументи відповідача

42. Відповідач з позовом не погоджується, вказує, що правовий механізм, який встановлює необхідність наявності у Відділенні підстав для розгляду, зокрема, заяв про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначений абзацом другим частини першої статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», згідно з якою органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених Законом, як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

43. Вважає, що Розпорядження голови Відділення від 13.01.2026 №63/1-рп/к прийняте в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.

44. Відповідача вважає заявлений позов безпідставним, та таким, що містить декларативні твердження щодо «дискреції», не враховує всіх обставин розгляду Заяви (Заява змістовно спрямована на дії ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій»), є таким що спрямований на примушування суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту, що не допускається з урахуванням дискреційних повноважень.

45. Крім того, Відділення вважає, що самі вимоги позову не співвідносяться з гарантіями здійснення повноважень посадових осіб Антимонопольного комітету України.

46. У поданій до Відділення Заяві та зібраній інформації, відсутні будь-які обґрунтування, які б свідчили про те, що вище наведені дії ПрАТ «ВОПАС» можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції або ущемлення інтересів суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

47. За твердженням відповідача згідно з пунктами 1, 2 частини першої і частиною 4 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»: «У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

48. Здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1-4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11-13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

49. Вважає, що позовна вимога про «…зобов`язання прийняти процесуальне рішення…» належить до виключної компетенції органів Антимонопольного комітету України та не може здійснюватись у будь який спосіб іншими державними органами.

50. Відповідач стверджує, що ФОП Нагорник С.Р. подаючи позов, пропустив визначений нормою частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» присічний строк оскарження розпорядження №63/1-рп/к від 13.01.2026, що свідчить про необхідність відмови у задоволенні позову.

51. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

52. Нагорник Сергій Романович, з 04 квітня 2012р зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, КВЕД - 49.31, що підтверджується витягом серія АЖ № 646259 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.07.2000р.

53. Мірчук Аліна Ігнатівна також зареєстрована як фізична особа-підприємець 3 Основним видом економічної діяльності пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, КВЕД 49.31. з 27 березня 2018р.

54. 10 вересня 2025р ФОП Нагорник С. Р. та ФОП Мірчук А. І. рекомендованим листом надіслали на адресу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України заяву про порушення відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, наслідки якого мають місце на регіональному ринку та завдали значні фінансові збитки заявникам.

55. У своїй заяві Фізична особа-підприємець Нагорник С.Р. та Фізична особа-підприємець Мірчук А.І. стверджують про зловживання ПрАТ «ВОПАС» монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання автостанційних послуг перевізникам у вигляді безпідставного внесення до договорів про надання автостанційних послуг пункту 4.2.4 про накладення штрафу за підбір безквиткового пасажира на території автостанції, в тому числі на посадочній платформі чи поза її межами та стягнення у 2025 році 15% відрахувань від отриманої касами автостанцій ПрАТ «ВОПАС» виручки за надання автостанційних послуг Заявникам.

56. Для з`ясування наведених у Заяві обставин, Відділення надіслало до ПрАТ «ВОПАС» вимоги про подання інформації: від 18.09.2025 № 63-02/7811е, від 13.11.2025 № 63-02/9440е, від 12.12.2025 № 10085e.

57. У Заяві зазначається, що у зв`язку з укладенням Заявниками з Волинською обласною військовою адміністрацією договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміських і міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах, ПрАТ «ВОПАС» уклало із ФОП Нагорником С.Р. Договір про надання автостанційних послуг від 15.03.2023 № 304-2023 (далі - Договір № 304-2023), відповідно, із ФОП Мірчук А.І. - Договір про надання автостанційних послуг від 15.03.2023 № 746-2023 (далі - Договір № 746-2023).

58. Заявники зазначають, що в наведених вище договорах про надання автостанційних послуг, у пункті 4 розділу 4 «Відповідальність сторін» передбачений підпункт 4.2.4., а саме: «За підбір безквиткового пасажира на території автостанції, в тому числі на посадочній платформі чи поза її межами, в т. ч. без надання підтверджуючих документів факту його обілечування водієм або Агентом Перевізника, Перевізник сплачує Підприємству 40 грн. за кожного пасажира в міжміському внутрішньообласному сполученні».

59. Заявники вважають, що внесення Товариством вказаних пунктів у зазначені договори про надання автостанційних послуг є свідомими діями щодо очевидного зловживання монопольним (домінуючим) становищем ПрАТ «ВОПАС» на ринку надання автостанційних послуг, шляхом укладання обумовлених угод, прийняттям додаткових зобов`язань, які, на думку Заявників, за своєю природою не стосуються предмета договору.

60. У Заяві повідомляється, що під час укладення у 2023 році договорів про надання автостанційних послуг між ПрАТ «ВОПАС» і ФОП Нагорником С.Р. (Договір № 304-2023) та із ФОП Мірчук І.С. (Договір № 746-2023), станом на 15 березня 2023 року була чинною «Примірна форма договору про надання послуг автостанцією перевізникові» (далі - Примірна форма договору), затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 30.11.2010 №860. (яка втратила чинність лише 30.06.2023 року, на підставі наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 30.06.2023р. № 556).

61. Відповідно до Заяви, розділом 4 Примірної форми договору визначена відповідальність сторін, згідно з пунктом 4.2. якої, Перевізник сплачує Власникові:

62. y 4.2.1. За зрив рейсу без попередження відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 цього Договору та за відсутності форс-мажорних обставин: приміському сполученні грн.; у міжміському внутрішньообласному сполученні -_ грн.;

63. 4.2.2. За порушення графіка руху: у разі прибуття на автостанцію (автовокзал) формування відправлення із запізненням більше ніж на 15 хв., яке не викликане форс-мажорними обставинами або станом дорожнього покриття, - - грн.; у разі не заїзду на проміжну зупинку _ грн.;

64. 4.2.3. За зміну класу рухомого складу, про яку не було повідомлено відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 цього Договору _грн.

65. Укладені у 2023 році договори № 304-2023 та №746-2023 містили наведені вище пункти.

66. У Заяві також зазначено, що при укладенні із Заявниками Договору № 304 - 2023 і Договору № 746-2023, ПрАТ «ВОПАС» внесло у пункт 4.2 зобов`язання у вигляді підпунктів, які не наведені у Примірній формі договору: 4.2.3 За недопущення в салон автобуса на території автостанції посадових осіб службових осіб Підприємства для перевірки наявності квитків у пасажирів - 500 грн.; 4.2.4 За підбір безквиткового пасажира на території автостанції, в тому числі на посадочній платформі чи поза її межами, в тому числі, без надання підтверджуючих документів факту його обілечування водієм або Агентом Перевізника, Перевізник сплачує Підприємству - 40 грн. за кожного пасажира в міжміському внутрішньообласному сполученні»; 4.2.5 За зовнішнє миття автобуса чи його салону на території AC i викидання сміття поза урною (в т.ч. шин і запчастин), забруднення території АС витоками паливно-мастильних матеріалів транспортних засобів - 500 грн.

67. Відповідно до вимог підпункту 2.1.7 пункту 2.1 Примірної форми договору, в обов`язках Власника визначено не стягувати з Перевізника додаткові платежі, не передбачені цим договором.

68. На вимогу Відділення від 13.11.2025 № 63-02/9440е про подання інформації, ПрАТ «ВОПАС» листом від 26.11.2025 № 201 (вх. Відділення № 63-01/5235 від 27.11.2025) повідомило, що наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 860 від 30.11.2010 затверджено «Примірну форму договору про надання автостанційних послуг», яка передбачала матеріальну відповідальність Сторін за порушення умов Договору та чинного законодавства, а саме: передбачала для Перевізників матеріальну відповідальність за: зрив рейсу без попередження, за порушення графіка руху, за не заїзд на проміжну зупинку (АС), за зміну класу рухомого складу.

69. На підставі наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 30.06.2023р. № 556, Примірна форма договору про надання послуг автостанцією перевізникові, втратила чинність з 30.06.2023 року.

70. Товариство зазначило (лист від 26.11.2025 №201 (вх. Відділення № 63-01/5235 від 27.11.2025), що на підставі положень Закону України «Про автомобільний транспорт», постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 (зі змінами), статті 630 Цивільного Кодексу України та статей 216 231 Господарського Кодексу України (який був чинний до 28.08.2025 року), Товариство внесло в Договір про надання автостанційних послуг більш конкретизовані пункти щодо господарських санкцій у вигляді штрафів за порушення транспортного законодавства на території автостанцій підприємства.

71. При цьому, відповідно до інформації ПрАТ «ВОПАС», в абзаці 5 статті 231 Господарського Кодексу України (чинного до 28.08.2025 року), передбачалось, що: «У разі недосягнення згоди між Сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання, спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог Кодексу». Впродовж 11 місяців 2025 року, заявники, як заінтересовані сторони, не вирішували спір із ПрАТ «ВОПАС» у судовому порядку.

72. У Заяві зазначається, що у пунктах 5.5. договорів про надання автостанційних послуг № 304-2023 та №746-2023, укладених ПрАТ «ВОПАС» 15 березня 2023р. із заявникми, вказано, що: «Грошові кошти в погодженому Сторонами розмірі 86.5 % від суми вартості за тарифом реалізованих касами Підприємства квитків за перевезення пасажирів на приміських, міжміських внутрішньообласних маршрутах (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування страхових зборів та ПДВ), а також, ПДВ на належну Перевізнику суму (застосовується тільки для договорів з перевізниками - платниками ПДВ на загальних підставах на маршрутах, крім міжнародних) підлягають видачі готівкою. Решту 13.5 % відсотків від суми вартості реалізованих квитків Підприємство залишає собі як плату за надані Перевізнику послуги, згідно з цим договором.

73. ПрАТ «ВОПАС» у листі від 26.11.2025 №201 (вх. Відділення № 63-01/5235 від 27.11.2025) зазначило, що Договором передбачена можливість у разі незгоди Перевізника із виставленими штрафними санкціями є можливість подивитися відеофайли, надати підтверджуючі документи продажу квитків водіями Перевізника та фіксацією цього у книзі обліку розрахункових операцій (доходів) на кожен транспортний засіб. Для зручності Сторін Договору, на автостанціях Товариство впровадило систему відеонагляду з 2013 року, програму нарахування штрафних санкцій з 2023 року, яка передбачає надсилання за допомогою електронного сервісу документообігу «Актів про виявлене порушення» в особистий кабінет кожного Перевізника.

74. Відповідно до інформації Товариства, механізм нарахування і стягнення штрафних санкцій з Перевізників поновлено і затверджено наказом по підприємству від 15.02.2024 №5-од «Про затвердження технології складання і опрацювання Актів про порушення перевізниками договору надання автостанційних послуг». Ці зміни Товариство довело до відома Перевізників умовами Договору і окремими листами-повідомленнями.

75. Відповідно до отриманої від Заявників і ПрАТ «ВОПАС» інформації, Товариством накладалися на заявників штрафні санкції за підбір водіями Заявників безквиткових пасажирів на території автостанції, в тому числі на посадочній платформі чи поза її межами.

76. У Заяві Заявники повідомили, що при отриманні з 01 січня 2025 року від ПрАТ «ВОПАС» грошових коштів за реалізовані касами Товариства квитки, продані на рейси заявників виявили, що ПрАТ «ВОПАС» утримує не 13,5%, а 15 % від загальної суми реалізованих квитків, що спонукало їх звернутися з адвокатським запитом від 28.08.2025 № 35 до ПрАТ «ВОПАС» для з`ясування питання: чи змінювався з 01 січня 2025 року розмір відсотків, які ПрАТ «ВОПАС» залишає собі, як плату за надані Перевізнику послуги від реалізації пасажирам квитків касами автостанції; чи підписували перевізники нові договори про надання автостанційних послуг.

77. Відповідно до інформації Заявників ПрАТ «ВОПАС» листом від 03.09.2025 №155 повідомило Заявників, що на підставі розпорядження від 01.01.2025 № 02-р та наказу від 28.02.2025 № 9-од, змінилися договірні умови, що стосуються розміру відсотків відрахувань від отриманої касами ПрАТ «ВОПАС» виручки за надання автостанційних послуг, який з 01 січня 2025 року становить 15 відсотків. У листі Товариством було зазначено, що ще в грудні 2024 року перевізники були проінформовані, як усно так і письмово шляхом оприлюднення оголошень та надання письмових повідомлень нарочно та в кабінеті перевізника, а також на сайті підприємства, про зміну ПрАТ «ВОПАС» з 01.01.2025 року умов договору про надання автостанційних послуг. Починаючи з 01.02.2025 року (кінцевого терміну для укладання надісланих перевізникам договорів), ПрАТ «ВОПАС» почало стягувати з перевізників 15% автостанційного збору від виручки, отриманої касами автостанції від продажу квитків.

78. У Заяві зазначається, що ПрАТ «ВОПАС» визнало, що ФОП Нагорник С.Р. не підписав нову угоду на 2025 рік про збільшення на 15% розміру відсотків відрахувань від проданих квитків. Аналогічно, ПрАТ «ВОПАС» визнало не отримання (не підписання) нової угоди ФОП Мірчук А. І., вказавши при цьому, до дія її Договору №746-2023 від 15.03.2023 року закінчилась 15.12.2024 року, зазначивши при цьому, що вказаний договір є діючим на період дії військового стану.

79. За період: з 01 січня по 31 серпня 2025р. ПрАТ «ВОПАС» (на думку ФОП Нагорника С.Р.) безпідставно стягнуло - 46 840,72 грн., що становить різницю між 15% і 13,5%.

80. ПрАТ «ВОПАС» у листі від 02.10.2025 №167 (вх. Відділення № 63-01/4297 від 02.10.2025) повідомило Відділення, що на території Волинської області у власності Товариства перебуває 18 автостанцій, з них діючі 12; у розрізі 2022 2024 років та поточного 2025 року кількість автостанцій у власності ПрАТ «ВОПАС» не змінювалася. Це АВ Луцьк; АС Ковель; АС Нововолинськ; АС Володимир; АС Ратне; АС Камінь - Каширський; АС Старовижівська; АС-2 Луцьк; АС Любомль; АС Любешів; АС Горохів; АС Маневичі. Автостанційні послуги надаються 125 перевізникам, в тому числі, Заявникам.

81. Згідно з інформацією ПрАТ «ВОПАС» (лист від 02.10.2025 № 167; (вх. Відділення № 63-01/4297 від 02.10.2025) Товариство надає послуги ФОП Нагорнику С.Р. на 11 автостанціях.

82. Щодо інформації Заявників щодо необґрунтованої (на їх думку) зміни договірних умов, які стосуються розміру відсотків відрахувань від отриманої касами автостанцій Товариства виручки за надання автостанційних послуг до 15%, ПрАТ «ВОПАС» надало таку інформацію.

83. Про підняття відсотків автостанційного збору з 13,5% до 15%, Товариство у листі від 02.10.2025 №167 (вх. Відділення № 63-01/4297 від 02.10.2025) повідомило, що ПрАТ «ВОПАС» прийняло розпорядження від 01.01.2025 року № 02-Р «Про порядок зміни в розрахунках з перевізниками після відміни страхових зборів з обов`язкового страхування пасажирів» (далі Розпорядження № 02-Р ), згідно з яким встановлено, що:

- з 01.01.2025 року умовами надання послуг перевізникам вважати умови єдиного, викладеного на сайті Укртрансбезпеки, Договору «Про надання автостанційних послуг»;

- розрахунки з перевізниками, які ще не поновили договори з ПрАТ «ВОПАС» з 01.01.2025 року здійснювати згідно з пунктами типового договору:

- грошові кошти в погодженому Сторонами розмірі 85% від суми вартості за тарифом на проїзд реалізованими касами Підприємства квитків на перевезення пасажирів на приміських, міжміських внутрішньообласних маршрутах (тобто, чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування ПДВ), а також ПДВ на належну перевізнику суму (застосовується тільки для договорів з перевізниками платниками ПДВ на загальних підставах) на маршрутах), підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок Перевізника. Решту 15% відсотків від суми вартості реалізованих квитків Підприємство залишає собі як плату за надані Перевізнику послуги згідно з цим договором;

- штрафні санкції за посадку безквиткових пасажирів виставляти відповідно до затвердженого по Підприємству тарифу, а саме: «за підбір безквиткового пасажира на території автостанції, в тому числі, на посадочній платформі чи поза її межами, в приміському сполученні 20 грн., в міжміському внутрішньообласному сполученні 40 грн.;

- готівкову оплату водіями автостанційного збору в касі АС Підприємства з отриманням фіскального чека з 01.01.2025 року вчиняти в єдиному розмірі 10% вартості проїзду від місця посадки до кінцевого пункту маршруту за кожного пасажира (в тому числі, частину автостанційного збору без вартості послуг з касового продажу квитків громадянам, а саме 10%).

84. Перевізники, які надали нові угоди із страховими компаніями на страхування пасажирських місць та уклали нові договори з ПрАТ «ВОПАС», працюють на зазначених договорах умовах з 01.01.2025 року.

85. ПрАТ «ВОПАС» у листі від 02.10.2025 № 167 (вх. Відділення № 63-01/4297 від 02.10.2025) зазначило, що Розпорядженням № 02-Р Товариством прийнято на підставі надісланих у листопаді грудні 2024 року повідомлень всім перевізникам, які є контрагентами ПрАТ «ВОПАС» (в тому числі, ФОП Нагорник С.Р), про необхідність надання ними до 31.12.2024 року копій нових угод з страховими компаніями про страхування пасажирських місць в автобусах, у зв`язку з вимогами Закону України «Про страхування», введеного в дію з 01.01.2024 року та «Порядку та умов страхування на автомобільному та міському електричному транспорті», що затверджений наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 22.0.2024 № 671, для забезпечення сталого і єдиного для всіх автостанцій технологічного процесу у зв`язку із законодавчими змінами.

86. У листі від 02.10.2025 №167 (вх. Відділення № 63-01/4297 від 02.10.2025) ПрАТ «ВОПАС» зазначає, що Заявники, у встановлений законодавством термін не повідомили (ні усно, ні письмово) Товариство про наявність заперечень зі своєї сторони, не надали протоколів розбіжностей, згідно з чинним законодавством. Проєкти угод на 2025 рік не були підписані вказаними вище контрагентами та не повернуті Товариству. Станом на 01.10.2025 року вказані Заявники користуються послугами ПрАТ «ВОПАС» в об`ємі, передбаченому новими угодами на 2025 рік.

87. Товариство також зазначає, що є заручником умов Організатора перевезень на міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах, в частині негайного введення затверджених Управлінням інфраструктури Волинської ОДА нових дозвільних документів на маршрути чи зміну розкладу, з метою безперервного надання послуг пасажирам, тому вимушені надавати послуги автостанцій по маршрутах перевізників, в тому числі, Заявників, без фактичної наявності підписаних ними Договорів.

88. Відповідно до інформації ПрАТ «ВОПАС» (лист від 26.11.2025 №201; вх. Відділення №63-01/5235 від 27.11.2025), Товариство підтвердило про не підписання Заявниками договору про надання автостанційних послуг від 01.01.2025 року. Крім того, після офіційного повідомлення ФОП Нагорником С.Р про зміну реєстрації місця проживання, Товариство знову надіслало йому Договір № 304-20-25 в редакції від 09.10.2025 (копію надано до матеріалів відповіді), передбаченим Сторонами способом. Однак, до сьогодні, ЗАЯВНИК-1 також не повернув екземпляр зазначеного договору Товариству. Укрпошта повернула лист ПрАТ «ВОПАС» (поштове відправлення за № 4302527761019) 30 жовтня 2025 року у зв`язку з відмовою адресата в його отриманні.

89. Товариство також повідомило, що у запропонованій ПрАТ «ВОПАС» для переукладання із Заявниками редакції договорів, враховано суттєві зміни із страхування пасажирів та інфляційні процеси та збільшення витрат на надання автостанційних послуг автостанціями. Відповідно, розмір винагороди Товариству та штрафних санкцій щодо обох Сторін, з 01.01.2025 року приведено у відповість до загального рівня по підприємству. На таких умовах співпрацюють 116 контрагентів (перевізників) із 125.

90. За результатами розгляду адміністративна колегія Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановила, що у поданій до Відділення Заяві та зібраній інформації, відсутні будь-які обгрунтування, які б свідчили про те, що вище наведені дії ПрАТ «ВОПАС», можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції або ущемлення інтересів суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

91. Враховуючи наведене, оскільки за результатами розгляду заяви від 10.09.2025 б/н (вх. Відділення № 63- 01/47- АМ від 15.09.2025), не виявлено у діях ПрАТ «ВОПАС» ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, адміністративна колегія Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відмовила ФОП Нагорнику Сергію Романовичу та ФОП Мірчук Аліні Ігнатівні розгляді справи за заявою від 10.09.2025 б/н (вх. Відділення № 63-01/47- АМ від 15.09.2025),

92. Оскаржуване розпорядження №63/1-рп/к від 13.01.2026 листом відділення №63-02/229е від 14.01.2026 надіслане ФОП Нагорник С.Р., що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих АТ «Укрпошта» та відстеженням поштового відправлення АТ «Укрпошта». Дане поштове відправлення не було вручене та повернуте відправнику 02.02.2026 «за закінченням терміну зберігання».

93. Позивач стверджуючи про неотримання відповіді на заяву звернувся до 27.03.2026 з листом до відповідача, в якому просив негайно виконати вимоги чинного законодавства та надіслати на його поштову адресу письмову відповідь про результати розгляду його заяви та, в разі прийняття будь-якого рішення, належним чином засвідчену його копію.

94. 21 квітня 2026р. рекомендованим листом з штриховим кодовим ідентифікатором 4500100169077 надіслав особисто на ім`я голови Західного відділення АМКУ Крижановського О.М. повторне звернення, з повторним проханням негайно надіслати на його поштову адресу письмову відповідь про результати розгляду його заяви з копією - належним чином засвідченого прийнятого рішення.

95. 05 травня 2026р. ФОП Нагорник С.Р. отримав із Західного відділення АМКУ рекомендований лист з штриховим кодовим ідентифікатором R067154988618, в якому знаходились: Відповідь на лист ФОП Нагорника С.Р. від 27.03.2026р. (із штампом "Паперова копія електронного документа") за підписом голови відділення № 63-02/2724е від 23.04.2026р. з повідомленням, що 13.11.2025р. листом № 63-02/9463e відділення повідомило ФОП Нагорника С.Р. про продовження строку розгляду заяви, що підтверджується надсиланням зазначеного листа поштою і електронною поштою, та направленням ФОП Нагорнику С. Р. листом № 63-02/229е від 14.01.2026р. копії Розпорядження Відділення № 63/1-рп/к від 13.01.2026р. про відмову у розгляді справи за заявою від 10.09.2025р., з додатком про підтвердження надсилання зазначеного листа.

96. Не погоджуючись з означеним розпорядженням, відповідач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про визнання незаконною відмову в розгляді справи за заявою про не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції та зобов`язання відповідача прийняти процесуальне рішення за наслідками розгляду заяви позивача відповідно до вимог чинного законодавства України про захист економічної конкуренції.

97. ОЦІНКА СУДУ.

98. Держава, згідно з ч. 3 ст.42 Конституції України, забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Як визначено у ст.7 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики, розвиток конкуренції» як основного чинника підвищення ефективності економіки є однією з основних засад внутрішньої політики в економічній сфері.

99. Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності врегульовані нормами Закону України "Про захист економічної конкуренції".

100. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму, здійснення заходів, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється, у тому числі, органами місцевого самоврядування.

101. Відповідно до частин 2, 4, 11 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до виключних повноважень Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

102. Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автостанція - споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок та під`їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів.

103. Вимоги до автостанцій встановлені у статті 28 цього Закону, а саме: на автостанціях забезпечується прийом та відправлення автобусів і пасажирів; організація продажу квитків населенню; диспетчерське управління і регулювання руху автобусів контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації водіїв та дотримання визначеного режиму роботи підприємств, установ і організацій, розташованих на їх території; організація побутового обслуговування пасажирів і водіїв.

104. У зв`язку із зазначеним, продаж квитків на проїзд в автобусних маршрутах на території автостанції, здійснюється касами автостанції; підбір водіями безквиткових пасажирів на території автостанції, в тому числі, на платформі чи поза її межами, без подальшої оплати перевізником автостанційного збору за безквиткового пасажира, не відповідає чинному законодавству.

105. Відповідно до абзацу 4 пункту 116 Правил № 176, розмір автостанційного збору для пасажирів, що купують квитки у суб`єкта господарювання, уповноваженого на це власником автостанції, встановлюється в договорі, укладеному між автостанцією і таким суб`єктом господарювання.

106. Відповідно до пункту 7.2 Типового технологічного процесу надання послуг пасажирських автостанцій та автовокзалів, що затверджений наказом Міністерства транспорту України від 28.08.2001 № 565 розділу, розмір плати пасажирів на обов`язкові автостанційні послуги не повинен залежати від дальності поїздки пасажира та вартості квитка. Він визначається витратами, пов`язаними з наданням автостанцією цих послуг і кількістю пасажирів, які ними скористалися.

107. Отже, при збільшенні витрат, пов`язаних із наданням автостанційних послуг пасажирам, для власника автостанції передбачена можливість корегування величини (у відсотках) автостанційного збору для пасажирів, які придбавають квитки у касах автостанції.

108. ФОП Нагорник С.Р. подаючи до Західного відділення АМКУ заяву про порушення ПрАТ "ВОПАС" законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, наслідки якого мають місце на регіональному ринку та завдали значні фінансові збитки заявнику

109. Позиція позивача ґрунтується на тому, що відповідачем проігноровано та неврахувано двох викладених в заяві від 10.09.2025р. фактів зловживання монопольним (домінуючим) становищем ПРАТ "ВОПАС" на ринку надання автостанційних послуг, внаслідок чого позивачу завдано значних фінансових збитків заявникам, а саме:

- безпідставне та незаконне внесення в договори про надання автостанційних послуг № 304-2018 від 12.07.2018р. та № 304-2023 від 15.03.2023р. підпункту 4.2.4., який передбачав обов`язок Перевізника сплачувати ПРАТ "ВОПАС" за кожного пасажира відповідно до 20 та 40 грн. за підбір безквиткового пасажира на території автостанції, незалежно від факту самовільного його обілечування водієм", та

- порушення ПРАТ "ВОПАС" п. 5.5. договорів № 304-2023 та № 746-2023р. про залишення ПРАТ "ВОПАС" 13.5 відсотків від суми вартості реалізованих квитків у вигляді прийняття ПРАТ "ВОПАС" 01.01.2025р самовільного та одноосібного розпорядження № 02-р про односторонню зміну договірних умов у вигляді збільшення з 01.01.2025р розміру відсотків відрахувань від отриманої касами ПРАТ "ВОПАС" виручки за надання автостанційних послуг в розмірі 15%.

110. Зазначені обставини на думку суду стосуються виникнення, зміни, виконання та дійсності господарсько-договірних зобов`язань між сторонами.

111. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели до ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, та визначаються обумовлення укладання угод прийняттям суб`єктом господарювання додаткових зобов`язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору.

112. Для кваліфікації поведінки за статтею 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» недостатньо встановити, що певна умова договору є невигідною для контрагента, що між сторонами існує спір щодо її законності або навіть що контрагент зазнав майнових втрат.

113. Частина перша статті 13 Закону пов`язує зловживання з такими діями суб`єкта, що займає монопольне становище, які призвели або можуть призвести до обмеження конкуренції або до ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. Таким чином, необхідно встановити не лише негативні майнові наслідки, а й їх конкурентно-правову природу та зв`язок із ринковою владою суб`єкта господарювання. Саме по собі існування господарського спору не перетворює такий спір на порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

114. На думку позивача оскільки у Примірній формі договору станом на момент укладення договорів не містив п.п.4.2.4, то включення такого положення до договору автоматично було незаконним.

115. Суд зазначає, що сам по собі факт відсутності підпункту 4.2.4 у Примірній формі договору не означає автоматично, що включення такого положення до укладеного сторонами договору заборонялося законом. Так само посилання позивача на те, що Порядок регулювання діяльності автостанцій №700 не передбачав права автостанції накладати штрафні санкції, не свідчить про існування прямої законодавчої заборони на встановлення сторонами договірної відповідальності. Із наведених самим позивачем положень цього Порядку випливає регулювання переліку й обсягу послуг автостанції, а не встановлення вичерпного переліку допустимих умов відповідальності сторін.

116. Законодавством на автостанції покладено функції з організації продажу квитків, приймання та відправлення автобусів і пасажирів, диспетчерського управління та організації належного технологічного процесу.

117. Відповідно, заборона підбору на території автостанції пасажирів без належного оформлення їх проїзду безпосередньо пов`язана з функціонуванням автостанції та продажем квитків.

118. За таких обставин твердження позивача про те, що відповідний обов`язок очевидно не має жодного відношення до предмета договору, не може вважатися безспірним фактом, який сам по собі зобов`язував Відділення розпочати справу про порушення конкурентного законодавства.

119. Щодо нарахування штрафних санкцій та складання актів працівниками автостанції без участі водіїв і пасажирів та без окремих відеозаписів кожного порушення, то суд зазначає, що ПрАТ «ВОПАС» використовувало систему відеонагляду, складало акти про виявлені порушення, направляло їх перевізникам через електронний документообіг, а перевізникам надавалася можливість ознайомлюватися з відеоматеріалами та подавати документи на підтвердження реалізації квитків.

120. Таким чином, заява позивача фактично містила спір щодо того, чи мав місце кожен конкретний випадок порушення договору та чи підлягала відповідна сума стягненню. Вирішення такого спору не тотожне встановленню зловживання монопольним становищем та автоматично наявності складу порушення, передбаченого статтею 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

121. З приводу зміни розміру відрахувань з 13.5% до 15%, то з цього приводу суд зазначає, що розпорядження прямо відображає довід заявників про те, що договорами 2023 року було передбачено залишення ПрАТ «ВОПАС» 13,5% вартості реалізованих квитків як плати за надані перевізнику послуги, а з 2025 року фактично залишалося 15%.

122. Як вбачається з розпорядження економічний зміст претензії позивача був Відділенню відомий та був предметом дослідження, незалежно від окремих термінологічних формулювань. Поряд з цим , судом встановлено, що нові умови були запроваджені ПрАТ «ВОПАС» не виключно щодо ФОП Нагорника чи ФОП Мірчук, а на відповідних умовах працювали 116 перевізників із 125, а ПрАТ «ВОПАС» пояснювало зміну умов змінами у страхуванні пасажирів, інфляційними процесами та збільшенням витрат на надання автостанційних послуг.

123. Суд погоджується з твердженням відповідача , що зазначені обставини мали значення саме для конкурентно-правової оцінки поведінки Товариства, оскільки не підтверджували застосування до заявників індивідуальних дискримінаційних умов. При цьому позивачем не наведено економічного обґрунтування того, що саме розмір 15% є економічно необґрунтованим, завищеним або таким, який не міг би існувати за умов значної конкуренції на ринку.

124. Саме збільшення ціни або плати суб`єктом, який займає монопольне становище, не утворює автоматично порушення статті 13 Закону.

125. Щодо тверджень позивача, що новий договір на 2025 рік ним не був підписаний, а розпорядження № 02-р від 01.01.2025 було прийнято головою правління ПрАТ «ВОПАС», хоча, за твердженням позивача, відповідне питання належало до компетенції правління Товариства.

126. Дані обставини, на переконання суду, також не є самостійним доказом зловживання монопольним становищем.

127. Суд зазначає, що можливе порушення при укладенні, зміні або виконанні договору не є тотожним порушенню законодавства про захист економічної конкуренції.

128. Зі змісту самого Розпорядження, в якому детально викладені доводи заяви від 10.09.2025, не вбачається, що питання компетенції голови правління ПрАТ «ВОПАС» щодо прийняття розпорядження № 02-р було окремою підставою заяви.

129. Встановлення домінуючого становища це не встановлення порушення, а лише одна з необхідних передумов для можливої кваліфікації дій за статтею 13 Закону. Іншою обов`язковою передумовою є встановлення відповідних ознак зловживання таким становищем.

130. Зайняття суб`єктом господарювання монопольного становища саме по собі не підтверджує зловживання ним. Позиція викладена у постанові верховного Суду від 11.12.2025 у справі №914/3115/24.

131. Відтак судом встановлено, що відповідачем досліджено питання ринкової влади ПрАТ «ВОПАС», але після цього окремо перевірило характер оскаржуваних заявниками дій і не встановило достатніх ознак їх кваліфікації як зловживання.

132. Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу.

133. Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

134. Частина 2 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

135. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

136. На переконання суду, відповідачем здійснено саме той обсяг попереднього дослідження, який давав можливість прийняти мотивоване процесуальне рішення про наявність або відсутність підстав для початку справи.

137. Відтак, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача про визнання незаконною викладеної в Розпорядженні адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/1-рп/к від 13.01.2026р. відмови в розгляді справи за заявою ФОП Нагорник Сергія Романовича та ФОП Мірчук Аліни Ігнатівни від 10 вересня 2025р. не підтвердилися. При цьому, суд зазначає, що позивач, заперечуючи проти таких висновків відділення АМК, не надав до матеріалів справи доказів, які могли б спростувати зазначені висновки, а заперечення проти висновків АМК зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій та фактів, у зв`язку з чим такі заперечення судом відхиляються як недоведені та безпідставні.

138. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача прийняти процесуальне рішення згідно вимог чинного законодавства України про захист економічної конкуренції за наслідками розгляду заяви ФОП Нагорник С. Р. та ФОП Мірчук А.І. від 10.09.2025р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Приватним акціонерне товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій", то з даного приводу суд зазначає, що вомога спрямована на примушування суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту, що не допускається з урахуванням дискреційних повноважень.

139. Крім того, самі вимоги позову не співвідносяться з гарантіями здійснення повноважень посадових осіб Антимонопольного комітету України.

140. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої і частиною 4 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»: «У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

141. Здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1-4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11-13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

142. Тобто, вимога про зобов`язання Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняти процесуальне рішення за наслідками розгляду заяви ФОП Нагорник С. Р. та ФОП Мірчук А.І. від 10.09.2025р належить до виключної компетенції органів Антимонопольного комітету України та не може здійснюватись у будь який спосіб іншими державними органами.

143. Відтак суд приходить до висновку, що зазначена вимога не підлягає до задоволення.

144. Крім того суд звертає увагу на таке, оскаржуване розпорядження №63/1-рп/к від 13.01.2026 листом відділення №63-02/229е від 14.01.2026 надіслане ФОП Нагорник С.Р., що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих АТ «Укрпошта» та відстеженням поштового відправлення АТ «Укрпошта». Однак не було вручене та повернуте відправнику 02.02.2026 «за закінченням терміну зберігання».

145. Визначальним є факт надсилання оскаржуваного розпорядження Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за належною адресою. Натомість Законом не встановлено обов`язку органу Антимонопольного комітету України здійснювати відстеження (трекінг) поштових відправлень.

146. Направлення листа на дійсну адресу отримувача є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю Відділення.

147. Неотримання або несвоєчасне отримання Позивачем поштової кореспонденції є внутрішньо організаційним питанням діяльності ФОП Нагорник С.Р.

148. Направлення органом АМК листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу суб`єкта господарювання є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника і не може свідчити про неправомірність дій органу АМК (Постанова КГС ВС від 27.02.2025 у справі № 914/400/24).

149. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.01.2020 у справі №922/1124/18, добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Невиконання чи неналежне виконання господарських зобов`язань Акціонерним товариством «Укрпошта», навіть якщо б останнє і мало місце (чого у цій справі позивачем не доведено), не може бути підставою для звільнення суб`єкта господарювання від обов`язкових для виконання розпоряджень, рішень, вимог органу Антимонопольного комітету України та відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

150. На підставі вищенаведених обставин та норм ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» констатується, що останнім днем двомісячного строку оскарження Позивачем розпорядження №63/1-рп/к від 13.01.2026 до господарського суду було 03.04.2026 (останній день двохмісячного строку після направлення розпорядження заявнику та його повернення «за закінченням терміну зберігання»).

151. Даний позов поданий ФОП Нагорник С.Р. тільки 25.05.2026.

152. Сам позивач визнає, що пропустив строк на оскарження розпорядження та просить поновии зазначений строк.

153. Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 у справі № 910/20438/21 притримується позиції, що відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

154. Відтак суд зазначає, що звернення позивача з позовом після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості оскаржуваного ним розпорядження № 63/1-рп/к від 13.01.2026.

154. Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є самостійною підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення або розпорядження АМК.

156. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

157. У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

158. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

159. Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

160. У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

161. Беручи до уваги вищенаведене, проаналізувавши доводи сторін, дослідивши та оцінивши наявні докази у справі, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

162. СУДОВІ ВИТРАТИ

163. Судовий збір за подання позову на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України залишається за позивачем.

З огляду на вищенаведене та керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2026, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Суддя Щигельська О.І.