Рішення № 140146095, 29.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/580/26

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Назарія Яремчука, буд. 11а)

до Комунального підприємства Фастівської міської ради "Фастівводоканал" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Калинова, буд. 15а)

про стягнення 289159,10 грн. заборгованості,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (далі позивач, ТОВ "Волиньелектрозбут") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Фастівської міської ради "Фастівводоканал" (далі відповідач, КП "Фастівводоканал") про стягнення 289159,10 грн. заборгованості за договорами про постачання електричної енергії споживачу № 23-22/350 від 10.03.2022 р. та № 23-23/184 від 29.12.2022 р., у тому числі - 198797,98 грн. інфляційних втрат та 90361,12 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів № 23-22/350 від 10.03.2022 р. та № 23-23/184 від 29.12.2022 р. в частині своєчасної оплати за поставлену електроенергію, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 198797,98 грн. інфляційних втрат та 90361,12 грн. 3% річних.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою позовною заявою підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.03.2026 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вказану ухвалу було отримано позивачем та відповідачем 10.03.2026 р., що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

24.03.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив б/н від 24.03.2026 р. (вх. № 5018/26 від 24.03.2026 р.), за змістом якого останній зазначає, що комунальне підприємство забезпечує критично важливі послуги з водопостачання та водовідведення населенню, що у період воєнного стану має пріоритетний характер, а нарахування інфляційних втрат та 3% річних є несправедливим у даному випадку, оскільки основне зобов`язання виконано. Стягнення інфляційних втрат та 3% річних можливе лише в межах трирічного строку позовної давності, який обчислюється з кожного дня прострочення окремо. Прострочення виконання грошового зобов`язання з наданого розрахунку позивача за серпень 2022 року виникло з 01.10.2022 р. по 17.06.2024 р., однак, на думку відповідача, це не відповідає дійсності, адже останній платіж по акту за серпень 2022 року був здійснений 03.10.2022 р. Також позивачем не надано до позову доказів, а саме - платіжних інструкцій, де б було зазначено, що сплата по акту за серпень 2022 року здійснювалася саме з 01.10.2022 р. по 17.06.2024 р., а в наданому позивачем акті за серпень 2022 року вказаний об`єм електричної енергії 460557 кВт/год, тоді як в самому позові - 292898 кВт/год. Окрім того, відповідач зазначає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат по акту за серпень 2022 року здійснено позивачем некоректно. Також відповідач звертає увагу суду на відсутність належних доказів підписання сторонами актів приймання-передачі електричної енергії за відповідні періоди або їх належного направлення відповідачу.

30.03.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 30.03.2026 р. (вх. № 5417/26 від 30.03.2026 р.), за змістом якої позивач зазначає, що ним не було пропущено строки позовної давності через введення в Україні карантину та воєнного стану. Відповідач оплачував вартість спожитої електричної енергії і в призначенні платежу вказував номер рахунку. Відповідачем не надано жодних доказів, які підтверджували б, що ним було спожито іншу кількість електричної енергії. Щодо обсягу електричної енергії, спожитої в серпні 2022 року, то позивач зазначає, що в позовній заяві було допущено описку - вірним значенням є 460557 кВт/год.

06.04.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 03.04.2026 р. (вх. № 5785/26 від 06.04.2026 р.), за змістом яких останній зазначає, що позовні вимоги стосуються нарахування 3% річних та інфляційних втрат, які є похідними вимогами, що виникають щомісячно з моменту прострочення; позовна давність застосовується окремо до кожного періоду нарахування, а не до всієї суми в цілому. На думку відповідача, позивач не навів конкретного розрахунку з урахуванням перебігу/зупинення строків позовної давності по кожному періоду. Щодо доводів позивача про оплати спожитої електричної енергії за номером рахунку, відповідач зазначає, що рахунок - це формальний документ, і він підтверджує обсяги переданої електричної енергії, по рахунках можна здійснювати і передоплату, але сам рахунок не підтверджує господарську операцію. Оплата не підтверджує погодження обсягів, і, на думку відповідача, позивач помилково ототожнює факт оплати з підтвердженням зобов`язання.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 429 від 14.06.2018 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів регулюються Законом України Про ринок електричної енергії.

Крім того, взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії врегульовані Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 312 від 14.03.2018 р., із змінами та доповненнями (надалі - Правила роздрібного ринку, ПРРЕЕ).

Так, відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами.

Згідно з п. 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ встановлено, що на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

10.03.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (постачальник) та Комунальним підприємством Фастівської міської ради "Фастівводоканал" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 23-22/350 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу товар відповідно до ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія), у кількості: 3800000 кВт/год , відповідно до планових обсягів (додаток № 1) до цього договору для потреб електроустановок на об`єкти споживача згідно додатку № 2 до цього договору, розташовані у м. Фастів Київської області, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього договору (п. 2.1 договору).

Згіндо з п. 5.1 договору сума цього договору становить 14344118,40 грн. в т.ч. ПДВ 2390686,40 грн., ціна за 1 кВт/год 3,14564 грн. без урахування ПДВ, у тому числі електрична енергія як товарна продукція 2,80 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ, регулярний тариф за послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ.

Відповідно до п 5.7 договору розрахунковим періодом згідно умов договору є календарний місяць.

Пунктом 5.9 договору визначено, що споживач зобов`язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії на підставі акту приймання-передачі електричної енергії та виставленого постачальником рахунку на оплату, у строк, до кінця місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 13.1 договору, договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31 грудня 2022 року.

У додатку № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-22/350 від 10.03.2022 р. сторони погодили прогнозовані обсяги споживання електричної енергії.

У додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-22/350 від 10.03.2022 р. сторонами погоджено список об`єктів відповідача для постачання електроенергії.

01.04.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" та Комунальним підприємством Фастівської міської ради "Фастівводоканал" було укладено додаткову угоду № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-22/350 від 10.03.2022 р. про зменшення ціни на електричну енергію та погоджено нову редакцію п. 5.1. договору: «Сума цього договору становить 14344118,40 грн. в т.ч. ПДВ 2390686,40 грн., ціна за 1 кВт/год 3,07564 грн. без урахування ПДВ, у тогму числі електрична енергія як товарна продукція 2,73 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ, регулярний тариф за послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ».

26.05.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" та Комунальним підприємством Фастівської міської ради "Фастівводоканал" було укладено додаткову угоду № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-22/350 від 10.03.2022 р. про зменшення ціни на електричну енергію та погоджено нову редакцію п. 5.1. договору: «Сума цього договору становить 14344118,40 грн. в т.ч. ПДВ 2390686,40 грн., ціна за 1 кВт/год 3,02254 грн. без урахування ПДВ, у тогму числі електрична енергія як товарна продукція 2,6769 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ, регулярний тариф за послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ».

01.08.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" та Комунальним підприємством Фастівської міської ради "Фастівводоканал" було укладено додаткову угоду № 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-22/350 від 10.03.2022 р. про збільшення ціни на електричну енергію та погоджено нову редакцію п. 5.1. договору: «Сума цього договору становить 14344118,40 грн. в т.ч. ПДВ 2390686,40 грн., ціна за 1 кВт/год 3,289962 грн. без урахування ПДВ, у тогму числі електрична енергія як товарна продукція 2,944322 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ, регулярний тариф за послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ».

01.09.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" та Комунальним підприємством Фастівської міської ради "Фастівводоканал" було укладено додаткову угоду № 4 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-22/350 від 10.03.2022 р. про збільшення ціни на електричну енергію та погоджено нову редакцію п. 5.1. договору: "Сума цього договору становить 14344118,40 грн. в т.ч. ПДВ 2390686,40 грн., ціна за 1 кВт/год 3,5841 грн. без урахування ПДВ, у тогму числі електрична енергія як товарна продукція 3,23846 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ, регулярний тариф за послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ".

01.10.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" та Комунальним підприємством Фастівської міської ради "Фастівводоканал" було укладено додаткову угоду № 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-22/350 від 10.03.2022 р. про збільшення ціни на електричну енергію та погоджено нову редакцію п. 5.1. договору: «Сума цього договору становить 14344118,40 грн. в т.ч. ПДВ 2390686,40 грн., ціна за 1 кВт/год 3,907622 грн. без урахування ПДВ, у тогму числі електрична енергія як товарна продукція 3,561982 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ, регулярний тариф за послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ».

29.12.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (постачальник) та Комунальним підприємством Фастівської міської ради "Фастівводоканал" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 23-23/184 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу товар відповідно до ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія), у кількості: 3559387 кВт/год , відповідно до планових обсягів (додаток № 1) до цього договору для потреб електроустановок на об`єкти споживача згідно додатку № 2 до цього договору, розташовані у м. Фастів Київської області, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього договору (п. 2.1 договору).

Згіндо з п. 5.1 договору сума цього договору становить 17280000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2880000,00 грн., ціна за 1 кВт/год 4,04564 грн. без урахування ПДВ, у тогму числі електрична енергія як товарна продукція 3,70 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ, регулярний тариф за послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ.

Відповідно до п 5.7 договору розрахунковим періодом згідно умов договору є календарний місяць.

Пунктом 5.9 договору визначено, що споживач зобов`язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії на підставі акту приймання-передачі електричної енергії та виставленого постачальником рахунку на оплату, у строк, до кінця місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 13.1 договору, договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31 грудня 2023 року.

У додатку № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-23/184 від 29.12.2022 р. сторони погодили прогнозовані обсяги споживання електричної енергії.

У додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-23/184 від 29.12.2022 р. сторонами погоджено список об`єктів відповідача для постачання електроенергії.

30.01.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" та Комунальним підприємством Фастівської міської ради "Фастівводоканал" було укладено додаткову угоду № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-23/184 від 29.12.2022 р. про зміну ціни на електричну енергію та погоджено нову редакцію п. 5.1. договору: «Сума цього договору становить 17280000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2880000,00 грн., ціна за 1 кВт/год 4,08028 грн. без урахування ПДВ, у тогму числі електрична енергія як товарна продукція 3,70 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ, регулярний тариф за послуги з передачі електричної енергії 0,38028 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ».

06.04.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" та Комунальним підприємством Фастівської міської ради "Фастівводоканал" було укладено додаткову угоду № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-23/184 від 29.12.2022 р. про зміну ціни на електричну енергію та погоджено нову редакцію п. 5.1. договору: «Сума цього договору становить 17280000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2880000,00 грн., ціна за 1 кВт/год 4,13025 грн. без урахування ПДВ, у тогму числі електрична енергія як товарна продукція 3,70 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ, регулярний тариф за послуги з передачі електричної енергії 0,43025 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ».

04.07.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" та Комунальним підприємством Фастівської міської ради "Фастівводоканал" було укладено додаткову угоду № 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-23/184 від 29.12.2022 р. про зміну ціни на електричну енергію та погоджено нову редакцію п. 5.1. договору: «Сума цього договору становить 17280000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2880000,00 грн., ціна за 1 кВт/год 4,1851 грн. без урахування ПДВ, у тогму числі електрична енергія як товарна продукція 3,70 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ, регулярний тариф за послуги з передачі електричної енергії 0,4851 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ».

29.08.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" та Комунальним підприємством Фастівської міської ради "Фастівводоканал" було укладено додаткову угоду № 4 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-23/184 від 29.12.2022 р. про зміну ціни на електричну енергію та погоджено нову редакцію п. 5.1. договору: «Сума цього договору становить 17280000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2880000,00 грн., ціна за 1 кВт/год 4,55473 грн. без урахування ПДВ, у тогму числі електрична енергія як товарна продукція 4,06963 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ, регулярний тариф за послуги з передачі електричної енергії 0,4851 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ».

29.12.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" та Комунальним підприємством Фастівської міської ради "Фастівводоканал" було укладено додаткову угоду б/н до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-23/184 від 29.12.2022 р., якою продовжено дію договору до 29.02.2024 р.

23.01.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" та Комунальним підприємством Фастівської міської ради "Фастівводоканал" було укладено додаткову угоду б/н до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-23/184 від 29.12.2022 р., якою погоджено нову редакцію абзацу 2 п. 5.1. договору: «ціна за 1 кВт/год 4,5982 грн. без урахування ПДВ, у тогму числі електрична енергія як товарна продукція 4,06963 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ, регулярний тариф за послуги з передачі електричної енергії 0,52857 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ», сторони погодили, що дані тарифи застосовуються з 01.01.2024 р. та кількість товару (обсяги постачання електричної енергії) 626332 кВт/год.

07.02.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" та Комунальним підприємством Фастівської міської ради "Фастівводоканал" було укладено додаткову угоду б/н до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-23/184 від 29.12.2022 р., якою погоджено ціну договору, яка діє з 01.01.2024 р. 3456000,00 грн., в тому числі ПДВ 576000,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи, позивач на виконання зобов`язань за договорами у період з серпня 2022 року по лютий 2024 року поставив відповідачу електричну енергію, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено акти приймання-передачі реалізованої електричної енергії № /530-0089000/8/1 від 31.08.2022 р. (за серпень 2022 р.) на суму 1818337,01 грн., № /530-0089000/12/1 від 31.12.2022 р. (за грудень 2022 р.) на суму 1067291,94 грн., № /530-0089000/1/1 від 31.01.2023 р. (за січень 2023 р.) на суму 1236322,54 грн., № /530-0089000/2/1 від 28.02.2023 р. (за лютий 2023 р.) на суму 1272347,17 грн., № /530-0089000/3/1 від 31.03.2023 р. (за березень 2023 р.) на суму 1388106,35 грн., № /530-0089000/4/1 від 30.04.2023 р. (за квітень 2023 р.) на суму 1336852,90 грн., № /530-0089000/5/1 від 31.05.2023 р. (за травень 2023 р.) на суму 1425570,70 грн., № /530-0089000/6/1 від 30.06.2023 р. (за червень 2023 р.) на суму 1193595,97 грн., № /530-0089000/7/1 від 31.07.2023 р. (за липень 2023 р.) на суму 1274639,17 грн., № /530-0089000/8/1 від 31.08.2023 р. (за серпень 2023 р.) на суму 1466271,43 грн., № /530-0089000/9/1 від 30.09.2023 р. (за вересень 2023 р.) на суму 1328853,40 грн., № /530-0089000/10/1 від 31.10.2023 р. (за жовтень 2023 р.) на суму 1418239,10 грн., № /530-0089000/11/1 від 30.11.2023 р. (за листопад 2023 р.) на суму 1635964,31 грн., № /530-0089000/12/1 від 31.12.2023 р. (за грудень 2023 р.) на суму 1920403,51 грн., № /530-0089000/1/1 від 31.01.2024 р. (за січень 2024 р.) на суму 1678857,98 грн., № /530-0089000/2/Ф1 від 29.02.2024 р. (за лютий 2024 р.) на суму 1582737,23 грн.

З позовної заяви вбачається, що поставлена КП "Фастівводоканал" електрична енергія була повністю оплачена відповідачем, однак з порушенням строку, встановленого для оплати. При цьому, частина спожитої елекроенергії була оплачена вчасно, а саме - за актом приймання-передачі реалізованої електричної енергії № /530-0089000/8/1 від 31.08.2022 р. (за серпень 2022 р.) на суму 1818337,01 грн., який був частково своєчасно оплачений у сумі 1017000,00 грн., за актом № /530-0089000/12/1 від 31.12.2022 р. (за грудень 2022 р.) на суму 1067291,94 грн. у сумі 562700,00 грн., за актом № /530-0089000/1/1 від 31.01.2023 р. (за січень 2023 р.) на суму 1236322,54 грн. у сумі 105000,00 грн.

Звертаючись до суду, позивач вказує, що відповідач, всупереч умовам укладених між сторонами договорів, своєчасної оплати за отриману електричну енергію не здійснив, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 198797,98 грн. інфляційних втрат та 90361,12 грн. 3% річних.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 56 Закону України Про ринок електричної енергії договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 58 ЗУ Про ринок електричної енергії споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

У відповідності з п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов`язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що приписами чинного законодавства нарахування 3% річних та інфляційних втрат, попри думку відповідача, не поставлене в залежність від подальшого та повного виконання основного зобов`язання.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує, що позивач у період з серпня 2022 року по лютий 2024 року поставив відповідачу електричну енергію, яка була повністю оплачена відповідачем, однак з порушеннями передбачених строків оплати. Оскільки відповідач своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати за постачання електроенергії не виконував належно, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 198797,98 грн. інфляційних втрат та 90361,12 грн. 3% річних.

Слід зазначити, що відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 р. у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 р. у справі № 925/2301/14.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд звертає увагу на те, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Водночас, статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Також суд враховує необхідність застосування категорій стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 р. у справі № 916/2586/20, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначав, зокрема, про відсутність належних доказів підписання сторонами актів приймання-передачі електричної енергії за відповідні періоди або їх належного направлення відповідачу та про ненадання позивачем належного обґрунтування періодів нарахування, які, відповідно, підтверджували б правильність зарахування ним платежів відповідно до наведеного розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.

Суд зазначає, що відповідно до визначення, наданого у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

У статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Надані позивачем докази оплати відповідачем електричної енергії, а саме - платіжні інструкції, які містяться в матеріалах справи, містять назву документа; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (призначення платежу, суму та дату платежу), дату підписання документа.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 р. у справі № 924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Аналогічна правова позиція міститься Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 р. у справі № 922/3928/20.

Суд відзначає, що інших доказів здійснення оплат за договором, крім тих, що надані позивачем, відповідачем до матеріалів не надано.

Водночас, надані позивачем докази здійснення відповідачем оплати поставленої електричної енергії є належними й допустимими та підтверджують факт оплати відповідачем придбаної електричної енергії, а оплата останнім за спожиту електроенергію в повному обсязі свідчить про погодження об`ємів споживання зі сторони відповідача, у зв`язку з чим судом відхиляються посилання відповідача на відсутність доказів підписання актів приймання-передачі електричної енергії сторонами чи їх направлення відповідачу.

З матеріалів справи слідує, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних за кожним актом приймання-передачі реалізованої електричної енергії, за яким було допущено прострочення, враховуючи оплати за кожним з них.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Платіжні інструкції, наявні в матеріалах справи, містять у призначенні платежу зазначення конкретних актів (рахунків), за якими проводилася оплата.

Відповідачем хоч і заявляється вчасна оплата за актом № /530-0089000/8/1 від 31.08.2022 р. (за серпень 2022 р.) на суму 1818337,01 грн., однак доказів на підтвердження цього останній суду не надав.

Поряд з цим, згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Як слідує з матеріалів справи, надлишок коштів, сплачених за іншими актами, зараховувався позивачем в рахунок акту за серпень 2022 року.

Зазначена обставина відповідачем не спростована.

За таких обставин, та враховуючи, що контррозрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат відповідачем до матеріалів справи не надано, за висновком суду, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних має здійснюватися за актами № /530-0089000/8/1 від 31.08.2022 р. (за серпень 2022 р.) на суму 1818337,01 грн., за період з 01.10.2022 р. по 17.06.2024 р. на суму не погашеної заборгованості, № /530-0089000/12/1 від 31.12.2022 р. (за грудень 2022 р.) на суму 1067291,94 грн. за період з 01.02.2023 р. по 23.02.2023 р. на суму не погашеної заборгованості, № /530-0089000/1/1 від 31.01.2023 р. (за січень 2023 р.) на суму 1236322,54 грн. за період з 01.03.2023 р. по 27.03.2024 р. на суму не погашеної заборгованості, № /530-0089000/2/1 від 28.02.2023 р. (за лютий 2023 р.) на суму 1272347,17 грн. за період з 01.04.2023 р. по 25.04.2023 р. на суму не погашеної заборгованості, № /530-0089000/3/1 від 31.03.2023 р. (за березень 2023 р.) на суму 1388106,35 грн. за період з 01.05.2023 р. по 24.05.2023 р. на суму не погашеної заборгованості, № /530-0089000/4/1 від 30.04.2023 р. (за квітень 2023 р.) на суму 1336852,90 грн. за період з 01.06.2023 р. по 26.06.2023 р. на суму не погашеної заборгованості, № /530-0089000/5/1 від 31.05.2023 р. (за травень 2023 р.) на суму 1425570,70 грн. за період з 01.07.2023 р. по 23.07.2023 р. на суму не погашеної заборгованості, № /530-0089000/6/1 від 30.06.2023 р. (за червень 2023 р.) на суму 1193595,97 грн. за період з 01.08.2023 р. по 24.08.2023 р. на суму не погашеної заборгованості, № /530-0089000/7/1 від 31.07.2023 р. (за липень 2023 р.) на суму 1274639,17 грн. за період з 01.09.2023 р. по 25.09.2023 р. на суму не погашеної заборгованості, № /530-0089000/8/1 від 31.08.2023 р. (за серпень 2023 р.) на суму 1466271,43 грн. за період з 01.10.2023 р. по 31.10.2023 р. на суму не погашеної заборгованості, № /530-0089000/9/1 від 30.09.2023 р. (за вересень 2023 р.) на суму 1328853,40 грн. за період з 01.11.2023 р. по 10.12.2023 р. на суму не погашеної заборгованості, № /530-0089000/10/1 від 31.10.2023 р. (за жовтень 2023 р.) на суму 1418239,10 грн. за період з 01.12.2023 р. по 27.12.2023 р. на суму не погашеної заборгованості, № /530-0089000/11/1 від 30.11.2023 р. (за листопад 2023 р.) на суму 1635964,31 грн. за період з 01.01.2024 р. по 02.05.2024 р. на суму не погашеної заборгованості, № /530-0089000/12/1 від 31.12.2023 р. (за грудень 2023 р.) на суму 1920403,51 грн. за період з 01.02.2024 р. по 27.03.2024 р. на суму не погашеної заборгованості, № /530-0089000/1/1 від 31.01.2024 р. (за січень 2024 р.) на суму 1678857,98 грн. за період з 01.03.2024 р. по 02.05.2024 р. на суму не погашеної заборгованості, № /530-0089000/2/Ф1 від 29.02.2024 р. (за лютий 2024 р.) на суму 1582737,23 грн. за період з 01.04.2024 р. по 02.05.2024 р. на суму не погашеної заборгованості.

Враховуючи вищезазначене, за наслідком дослідження наданих до справи доказів та перевірки проведених позивачем розрахунків, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 90361,12 грн., сума інфляційних втрат - 198797,98 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Волиньелектрозбут" у повному обсязі.

Щодо застосування у даній справі позовної давності, про яке було заявлено відповідачем, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.01.2020 р. у справі № 924/774/18, від 07.04.2021 р. у справі № 911/2669/19, від 13.10.2021 р. у справі № 914/687/20.

Як зазначав відповідач, стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливе лише в межах трирічного строку позовної давності, який обчислюється з кожного дня прострочення окремо.

Суд відзначає, що згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами і доповненнями, якою встановлено з 12.03.2020 р. на усій території України карантин.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р.

Поряд з цим, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введенного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Перебіг строків позовної давності поновився 04 вересня 2025 р. у зв`язку з набранням чинності Закону України № 4434-IX від 14.05.2025 р. "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності".

З огляду на викладене, строк позовної давності щодо позовних вимог у даній справі позивачем не пропущено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Фастівської міської ради "Фастівводоканал" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Калинова, буд. 15а, код 03346383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Назарія Яремчука, буд. 11а, код 42159289) 198797 (сто дев`яносто вісім тисяч сімсот дев`яносто сім) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 90361 (дев`яносто тисяч триста шістдесят одну) грн. 12 коп. 3% річних, 3469 (три тисячі чотириста шістдесят дев`ять) грн. 91 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складене 29.09.2026 р.

Суддя В.М. Бабкіна