Рішення № 140145988, 28.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2026Справа № 910/8994/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Фізичної особи-підприємцю Спіженко Наталії Юріївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпереклад"

про стягнення 662 422,93 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Спіженко Наталія Юріївна (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпереклад" (відповідач) суми заборгованості з орендних платежів в розмірі 256 218,95 грн, суми неустойки за прострочення повернення приміщення в розмірі 300 000,00 грн, суми пені в розмірі 101 139,50 грн, суми 3% річних в розмірі 1 254,00 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 3 810,48 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди частини нежитлового приміщення №07/11/2025 від 07.11.2025 року в частині сплати орендних платежів та вчасного повернення приміщення з оренди.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.07.2026 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (R067243063202) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою "за терміном зберігання".

Частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.07.2026 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому, суд також враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Згідно з новою редакцією частин п`ятої, восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

19 жовтня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи", який набрав чинності 04.11.2023.

Згідно з новою редакцією ч. 6 ст. 6 ГПК України, чинної з 04.11.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали Господарського суду міста Києва від 21.07.2026, а отже отримання ухвал Господарського суду міста Києва, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 29.07.2026.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.11.2025 між Фізичною особою-підприємцем Спіженко Наталією Юріївною (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпереклад» (орендар, відповідач) укладено Договір оренди частини нежитлового приміщення №07/11/2025 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування не умовах цього Договору частину нежитлових приміщень, зазначених у Додатку №1 до цього Договору «план приміщень», названі у подлальшому «приміщення»: загальна площа 173,2 кв.м., знаходиться на 2 поверсі будинку, розташованого за адресою м. Київ, вул. Жилянська, 31.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Передача приміщення орендарю в оренду і повернення приміщення орендодавцю з оренди здійснюється представниками сторін на підставі двостороннього ату приймання-передачі приміщення. (п. 2.1. Договору).

Акт приймання-передавання приміщеня, на підставі якого приміщеня повертається орендодавцю з оренди, підписується сторонами після фактичного звільнення приміщення орендарем у порядку, передбаченому розділом 7 цього Договору. (п. 2.3. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що правовідносини оренди приміщення виникають з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення, на підставі якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення та закінчуються 31.01.2026 року включно або при настанні підстав, з якими сторони пов`язують дострокове припинення правовідносин оренди приміщення.

Орендна плата за цим Договором включає в себе плату за користування приміщенням та плату за підтримання приміщення у належному стані. Плата за підтримання приміщення у належному стані включає в себе збори та інші платежі, що є обов`язковими згідно із чинним законодавством України та правлчинами, що були завчасно погоджені сторонами й вчинені орендодавцем з метою забезпечення орендареві можливості використовувати приміщення за його цільовим призначенням. (п. 4.1. Договору).

Розмір орендної плати за один календарний місяць визначається за формулою: ОП = ОП1 + ОП2, де ОП - розмір орендної плати за один каленрдарний місяць, ОП1 - базова ставка, ОП2 - змінна ставка. За погодженням сторін базова ставка є фіксованою, сплачується щомісячно одним платежем до 01 числа поточнго місяця за поточний місяць та становить за перший неповний місяць оренди з 08 листопада 2025 по 30 листопада 2025 32 000,00 грн. За кожен наступний повний календарний місяць оренди, починаючи з грудня 2025 року а протягом дії цього Договору, місячна орендна плата складає 50 000,00 грн. Сума змінної ставки сплачується протягом 5 робочих днів з дати отримання рахунку за відповідний звітний період. (п. 4.2. Договору).

Пунктом 7.1. Договору сторони зазначили, що орендар зобов`язаний повернути орендодавцю приміщення з оренди по акту приймання-передавання не пізніше 3 днів з дати закінчення строку дії цього Договору, або, у випадку дострокового приминення правовідносин оренди, з підстав передбачених цим Договором, - на тридцять перший календарний день з дня направлення письмового повідомлення, передбаченгого пунктом 9.5. цього Договору на юридичну або електронну адресу, зазначену в розділі 16 Договору.

Сторони встановили, що строк дії Договору становить період часу з дня вступу в дію цього Договору до моменту його закінчення визначееного пунктом 3.1. Договору.(п. 9.1. Договору).

Строк дії закінчується: в частині правовідносин оренди приміщення, встановлених цим Договором, - з моменту закінчення правовідносин оренди, визначеного згідно з п. 3.1. Договору, а в частині регулювання інших правовідносин, передбачених цим Договором - з дня повного виконання сторонами своїх зобов`язань, передбачених Договором. (п. 9.2. Договору).

Згідно Акту приймання-передачі риміщення ві 08.11.2025 року орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове оплатне користуання приміщення за Договором.

Так, в період дії Договору позивач виставив відповідачу для оплати наступні рахункеи на оплату:

- №113 від 10.11.2025 (оренда приміщення) на суму 50 000,00 грн;

- №114 від 10.11.2025 (оренда приміщення) на суму 30 000,00 грн;

- №123 від 01.12.2025 (оренда приміщення) на суму 50 000,00 грн;

- №4 від 01.01.2026 (оренда приміщення) на суму 50 000,00 грн;

- №8 від 27.01.2026 (компенсація комунальних послуг за грудень 2025) на суму 40 237,48 грн;

- №22 від 28.02.2026 (компенсація комунальних послуг за січень 2026) на суму 49 911,45 грн;

- №25 від 23.03.2026 (компенсація комунальних послуг за лютий 2026) на суму 54 408,81 грн;

- №32 від 20.04.2026 (компенсація комунальних послуг за березень 2026) на суму 34 561,21 грн.

Як вказує позивач, заборгованість з орендної плати за період з 08.11.2025 року по 31.01.2026 року в розмірі 256 218,95 грн відповідачем не погашена, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Листом-вимогою від 19.12.2025 року позивач просила відповідача здійснити оплату існуючої заборгованості.

Повідомленням від 26.01.2026 року позивач повідомив відповідача про припинення дії договору та необхідність звільнення приміщення не пізніше 03.02.2026 року та сплати існуючої заборгованості.

Втім, відповідач на зазначені листи відповіді не надав, заборгованість не сплатив.

При цьому, як зазначено у позові, відповідачем приміщення було звільнено 24 квітня 2026 року, однак відповідач відмовився від підписання ату приймання-передачі, у зв`язку з чим позивачем самостійно було складено Акт приймання-передачі (повенення) нежитлового приміщення від 24.04.2026 року в присутності двох свідків.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав на порушення відповідачем умов Договору, у зв`язку з чим є підстави для стягнення з остнанньогго суми заборгованості з орендних платежів в розмірі 256 218,95 грн, суми неустойки за прострочення повернення приміщення в розмірі 300 000,00 грн, суми пені в розмірі 101 139,50 грн, суми 3% річних в розмірі 1 254,00 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 3 810,48 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Доказів сплати відповідачем заборгованості чи відсутності обов`язку з її сплати сторонами до матеріалів справи не надано.

Судом встановлено, що за наявними в матеріалах справи доказами заборгованість відповідача по орендній платі за Договором складає 256 218,95 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором позивачем також нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 101 139,50 грн пені, 3 810,48 грн інфляційних втрат та 1 254,00 грн 3% річних.

Окрім того, в порядку ст. 785 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу суму неустойки за невчасне повернення приміщення з оренди в розмірі 300 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у випадку порушення орендарем строків виконання своїх грошових зобов`язань, передбачених цим Договором, більше ніж на 10 календарних днів, орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, у тому числі за перші 10 календарних днів.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Відтак сума пені, належної до сплати відповідачем, має розраховуватися з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період заборгованості.

Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені не відповідає зазначеним вимогам, а саме, позивачем нарахована пеня на суму заборгованості без врахування подвійної облікової ставки Національного банку України.

Здійснивши перерахунок суми пені, за визначений позивачем період, Судом встановлено, що обгрунтованою до стягнення сумою пені, обрахованою по подвійній обліковій ставці Національного банку України, є сума в розмірі 16 808,62 грн, у зв`язку з чим позововні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на вказану суму.

Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача підляє сума 3% річних в розмірі 1 254,00 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 3 810,48 грн.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Законодавство. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

У зв`язку із закінченя строку оренди 31.01.2026 року, на підставі п. 3.1. Договору, та фактичним повернення позивачу приміщення з оренди 24.04.2026 року, що засвідчено Актом приймання-передачі (повенення) нежитлового приміщення від 24.04.2026 року, нарахована позивачем сума неустойки за період лютий-квітень 2026 року в розмірі 300 000,00 грн є обгрунтованогю та підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідачем, в свою чергу, будь-яких доказів на спростування доводів позивача не надано.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обгрунтованими, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача піжлягає сума заборгованості з орендних платежів в розмірі 256 218,95 грн, сума неустойки за прострочення повернення приміщення в розмірі 300 000,00 грн, сума пені в розмірі 16 808,62 грн, сума 3% річних в розмірі 1 254,00 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 3 810,48 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір, у розмірі 8 671,38 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпереклад» (код ЄДРПОУ 42865337, місцезнаходження: 02095, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 35) на користь Фізичної осби-підприємця Спіженко Наталії Юріївни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) суму заборгованості в розмірі 256 218,95 грн (дівсті п`ятдесят шість тисяч двісті вісімнадцять гривень 95 копійок), суму неустойки в розмірі 300 000,00 грн (триста тисяч гривень 00 копійок), суму пені в розмірі 16 808,62 грн (шістнадцять тисяч вісімсот вісім гривень 62 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 3 810,48 грн (три тисячі вісімсот десять гривень 48 копійок), суму 3% річних в розмірі 1 254,00 грн (одна тисяча двісті п`ятдесят чотири гривни 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 8 671,38 грн (вісім тисяч шістсот сімдесят одна гривня 38 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ