Рішення № 140145977, 17.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2026Справа № 910/7188/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Акціонерного товариства "Гарантований покупець"

про стягнення 16101470,24 грн

представники учасників процесу:

від позивача: Яковченко Р.Г.

від відповідача: Кулибаба В.О.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про стягнення 16101470,24 грн, з яких: 3% річних у розмірі 2571677,34 грн та інфляційні втрати в розмірі 13529792,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0414-01051 від 25.06.2019 щодо здійснення повної та своєчасної оплати за небаланс електричної енергії за період 1, 2 декади лютого 2024 року, 1,2 декади березня 2024 року та за квітень 2023 року (коригування), внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у сумі 141 253 054,23 грн, яка стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/6257/24. Оскільки відповідач допустив прострочення оплати заборгованості, позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних за період з 14.05.2024 по 07.05.2026.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.06.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/7188/26, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 09.07.2026.

03.07.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов.

У підготовчому засіданні 09.07.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 13.08.2026.

14.07.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

17.07.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

05.08.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення.

13.08.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення.

У підготовчому засіданні 13.08.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.09.2026.

Представник позивача в судовому засіданні 17.09.2026 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити.

Представник відповідача 17.09.2026 проти позовних вимог заперечив, надав пояснення по суті заперечень.

У судовому засіданні 17.09.2026, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

У порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 17.09.2026 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 № 0414-01051.

На виконання умов договору позивач виконав розрахунки обсягу та вартості небалансів електричної енергії і направив відповідачу сформовані рахунки-фактури на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів за період 1,2 декади лютого 2024 року, 1,2 декади березня 2024 року та за квітень 2023 року на загальну суму 141253054,23 грн.

Оскільки відповідач своєчасну оплату рахунків не здійснив, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/6257/24 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 141 253 054,23 грн основного боргу, 605 200,30 грн 3% річних, 466 501,15 грн інфляційних втрат.

Після постановлення рішення у справі №910/6257/24 відповідач здійснив часткове погашення заборгованості, однак повністю борг не погасив.

Посилаючись на наявність прострочення відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував та заявив до стягнення за період з 14.05.2024 до 07.05.2026 2 571 677,34 грн 3% річних та 13 529 792,90 грн інфляційних втрат.

У відповіді на відзив позивач не погодився із додами, викладеними у відзиві та зазначив, що зміни, внесені з 01.07.2024 до Правил ринку, застосовуються до періодів починаючи з 01.07.2024 і не мають жодного відношення до грошових зобов`язань, які виникли раніше і які відповідач порушив, не оплативши рахунки-фактури (платіжні документи) за електроенергію, отриману у квітні 2023, лютому-березні 2024.

Також позивач зазначив, що між сторонами відсутні будь-які домовленості про припинення відповідних зобов`язань шляхом новації.

У відзиві відповідач повторює заперечення, що вже заявлялись ним у справі №910/6257/24 і були відхилені судами, які встановили факт прострочення оплати відповідачем.

Інфляційні втрати нараховані позивачем повністю правильно та обґрунтовано, з дотриманням норм ст. 625 ЦК України та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19, зокрема позивач не переривав ланцюг розрахунків: від повного розміру інфляційних втрат, визначеного на підставі сукупного індексу інфляції, відняв ту частину інфляційних втрат, яка вже була нарахована раніше (у справі №910/6257/24, за березень-квітень 2024 р.).

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на таке:

- починаючи з 01.07.2024 був повністю змінений алгоритм розрахунків СВБ перед ОСП за небаланси електричної енергії: замість оплати виставлених АР рахунків-фактур, СВБ повинна забезпечити наявність на власному рахунку ескроу необхідних коштів для оплати небалансів електричної енергії;

- з урахуванням змін, внесених до Правил ринку та договору після 01.07.2024 року зобов`язання відповідача по оплаті рахунків-фактур було припинено шляхом новації, а тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.07.2024 по 07.05.2026 є повністю безпідставним;

- що стосується вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з моменту нарахування по 30.06.2024 (включно) то позивач не навів у позовній заяві та не довів належними і допустимими доказами факт того, що зазначені в актах купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів за лютий 2024 року та березень 2024 року обсяги електричної енергії для врегулювання небалансів відповідають сертифікованим даним комерційного обліку АКО;

- забезпечити коректність розрахунків небалансів електричної енергії та виставлення відповідних платіжних документів у відповідності до Правил ринку зі сторони позивача покликаний щорічний аудит системи управління ринком, однак такий аудит не здійснювався;

- в розрахунку інфляційних втрат позивач фактично використовує інфляційний приріст, сформований у тому числі за період, який вже був предметом судового розгляду та щодо якого інфляційні втрати вже заявлялися окремо;

- настання обставин непереборної сили унеможливлює стягнення пені та 3% річних.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач, крім зазначеного раніше, також вказав, що в межах справи №905/21/19 ОП КГС досліджувалось фактично єдине питання яку базу для розрахунку інфляційних втрат слід використовувати: на суму основного боргу станом на кінець відповідного місяця, в якому мало місце прострочення сплати боргу з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця чи виключно на суму основного боргу без збільшення на інфляційну складову . У наведеній вище справі ОП КГС не досліджувалось питання щодо можливості використання позивачем сукупного індексу інфляції за періоди, по яким уже було фактично стягнуто інфляційні втрати в іншій справі . Відповідач надав власний контррозрахунок інфляційних втрат.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Наказом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" від 03.04.2019 № 204 затверджено умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії та положення заяви-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, у які неодноразово вносились зміни відповідними наказами НЕК "УКРЕНЕРГО", зокрема, наказами від 27.01.2023 № 58, від 01.03.2024 № 117.

Відповідач приєднався до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що підтверджується повідомленням НЕК "УКРЕНЕРГО" про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 01/23263 від 26.06.2019 (ідентифікатор договору - 0414-01051) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.5 договору (тут і далі - у редакції, затвердженій наказами НЕК "УКРЕНЕРГО" від 27.01.2023 № 58, від 01.03.2024 № 117) врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Відповідно до п. 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 5.6 договору подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку

Відповідно до п. 5.7 Договору, якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов`язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП.

Пунктом 5.9 Договору передбачено, що ОСП формує та направляє Акт купівлі-продажу (далі - Акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання Акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: http://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою Акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта СВБ розглядає та повертає один примірник Акта, підписаний зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб.

Позивач зазначає, що виконав розрахунки обсягу та вартості небалансів електричної енергії і направив відповідачу сформовані рахунки-фактури у системі управління ринком (MMS) за 1-2 декади лютого 2024 р., за 1-2 декади березня 2024 р., а також рахунок врегулювання (коригування) за квітень 2023, однак відповідач у строки встановлені договором та законодавством розрахунків не здійснив, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/6257/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 141 253 054,23 грн основного боргу, 605 200,30 грн 3% річних, 466 501,15 грн інфляційних втрат.

Як встановив суд у справі №910/6257/24 на виконання умов договору та пункту 7.3.1 Правил ринку, позивачем (який одночасно є АР та ОСП) в системі управління ринком (СУР) були сформовані та виставлені на оплату відповідачу (СВБ):

- 15.02.2024 - рахунок-фактура № 1502202400482 на суму 10 136 940,44 грн (за електричну енергію для врегулювання небалансів за період 01.02.2024 - 10.02.2024);

- 26.02.2024 - рахунок-фактура № 2602202400486 на суму 26 662 068,62 грн (за електричну енергію для врегулювання небалансів за період 11.02.2024 - 20.02.2024);

- 14.03.2024 - рахунок-фактура № 1403202400483 на суму 111 243,85 грн (за електричну енергію для врегулювання небалансів за період 01.03.2024 - 10.03.2024);

- 26.03.2024 - рахунок-фактура № 2603202400235 на суму 49 600 212,30 грн (за електричну енергію для врегулювання небалансів за період 11.03.2024 - 20.03.2024);

- 29.03.2024 - рахунок-фактура від 29.03.2024 № 2903202400232 на суму 54 742 589,02 грн (за електричну енергію для врегулювання небалансів, згідно з процесом врегулювання, за період 01.04.2023 - 30.04.2023).

Також рішенням суду у справі №910/6257/24 встановлено, що з урахуванням п. 7.7.3 глави 7.7 розділу VII Правил ринку, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати рахунку-фактури від 15.02.2024 № 1502202400482 сплив 19.02.2024, рахунку-фактури від 26.02.2024 № 2602202400486 - 28.02.2024, рахунку-фактури від 14.03.2024 № 1403202400483 - 18.03.2024, рахунку-фактури від 26.03.2024 № 2603202400235 - 28.03.2024, рахунку-фактури від 29.03.2024 № 2903202400232 - 02.04.2024.

Суд у справі № 910/6257/24 дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення з відповідача 141 253 054,23 грн заборгованості за зазначеними вище рахунками-фактури.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому відбулось часткове погашення заборгованості, що встановлена рішенням суду у справі № 910/6257/24, зокрема:

- 17.06.2024 відповідно до заяви позивача вих. № 01/36280 здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок якого припинилось зобов`язання відповідача на суму 9 375 009,48 грн (за рахунком від 29.03.2024 №2903202400232);

- 30.10.2024 відповідачем сплачено 35 666 592,67 грн за рахунком від 29.03.2024 №2903202400232, що підтверджується платіжною інструкцією № 416046 від 30.1.1.024;

- 19.12.2024 відповідно до Акту зарахування зустрічних однорідних вимог зараховано зустрічні однорідні вимоги на суму 10 136 940,44 грн за рахунком від 15.02.2024 №1502202400482, на суму 12 442 037,09 грн за рахунком від 26.02.2024 №2602202400486, на суму 111 243,85 грн за рахунком від 14.03.2024 №1403202400483, на суму 2 672 924,64 грн за рахунком від 26.03.2024 №2603202400235;

- 30.12.2024 відповідачем сплачено 12 676 115,30 грн за рахунком від 26.02.2024 №2602202400486, що підтверджується платіжною інструкцією № 436 822 та 46 153 268,92 грн за рахунком від 26.03.2024 №2603202400235, що підтверджується платіжною інструкцією № 436 823;

- 31.01.2025 відповідачем сплачено 5 990 360,00 грн за рахунком від 29.03.2024 №2903202400232, що підтверджується платіжною інструкцією № 448 358 від 31.01.2025.

Рішенням у справі № 910/6257/24 з відповідача стягнуті інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за кожних рахунком-фактурою окремо по 13.05.2024 включно.

Посилаючись на прострочення відповідачем виконання зобов`язання, яке підтверджене судовим рішенням у справі №910/6257/24 , позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 13529792,90 грн та 3% річних в сумі по кожному рахунку-фактурі окремо, за період, не охоплений у справі № 910/6257/24, тобто з 14.05.2024.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

За ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановив суд вище, правові відносини між сторонами виникли за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 № 0414-01051.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/6257/24 встановлено порушення відповідачем зобов`язання зі сплати заборгованості в загальному розмірі 141 253 054,23 грн за рахунками-фактури: від 15.02.2024 № 1502202400482, від 26.02.2024 № 2602202400486, від 14.03.2024 № 1403202400483, від 26.03.2024 № 2603202400235, від 29.03.2024 № 2903202400232.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.

Отже, наявність у відповідача зобов`язання зі сплати позивач заборгованості в загальному розмірі 141 253 054,23 грн за небаланс електричної енергії за період 1, 2 декади лютого 2024 року, 1,2 декади березня 2024 року та за квітень 2023 року підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/6257/24 та повторного доведення не потребують.

Щодо заперечень відповідача в частині обсягів електричної енергії для врегулювання небалансів у спірний період, то суд зазначає, що у рішенні суду у справі № 910/6257/24 була надана правова оцінка доводам відповідача в цій частині, а тому вказані обставини не підлягають повторному доказуванню у цій справі.

Також суд зазначає, що наведені відповідачем обставини щодо здійснення/нездійснення позивачем аудиту жодним чином не впливають на відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання ним підтвердженого рішенням суду в справі № 910/6257/24 грошового зобов`язання.

Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що після 01.07.2024 року зобов`язання відповідача по оплаті рахунків-фактур було припинено шляхом новації, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація - це угода про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж самими сторонами. Юридичною підставою для зобов`язання, що виникає при новації, є домовленість сторін попередньої угоди про припинення первісного зобов`язання та про виникнення нового, яке за своїм змістом відрізняється від попереднього.

Застосування новації як способу припинення зобов`язань допускається виключно за наявності таких ознак: взаємна згода сторін про припинення дії попереднього зобов`язання та щодо умов нового зобов`язання; наявності умов про припинення попереднього зобов`язання; припинення всіх додаткових зобов`язань; виникнення між тими ж особами нового зобов`язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов`язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов`язання. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, від 29.04. 2021 у справі № 910/8003/19.

В той же час, у матеріалах справи відсутня укладена у визначеному законом порядку угода про наміри сторін змінити попередні зобов`язання за основним договором та їх припинення шляхом заміни новим зобов`язанням, а у відповіді на відзив позивач зазначив, що такі домовленості між сторонами відсутні.

Щодо посилань відповідача на внесення змін до п. 7.3.2. Правил ринку з 01.07.2024, то суд зазначає, що як встановлено у справі № 910/6257/24, зобов`язання відповідача з оплати відповідних рахунків-фактур виникли: за рахунком-фактурою від 15.02.2024 № 1502202400482 - 19.02.2024, за рахунком-фактурою від 26.02.2024 № 2602202400486 - 28.02.2024, за рахунком-фактурою від 14.03.2024 № 1403202400483 - 18.03.2024, за рахунком-фактурою від 26.03.2024 № 2603202400235 - 28.03.2024, за рахунком-фактурою від 29.03.2024 № 2903202400232 - 02.04.2024, а тому положення Правил ринку в новій редакції до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №902/330/17).

Така правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України.

Нарахування 3% річних у сумі 2 571 677,34 грн позивач здійснює за загальний період з 14.05.2024 по 07.05.2026 з урахуванням сум та дат припинення зобов`язання по кожному рахунку-фактурі.

Перевіривши розрахунок 3% річних в сумі 2 571 677,34 грн, суд встановив, що розрахунок є арифметично правильним та обґрунтованим.

Також позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 13529792,90 грн.

Нарахування інфляційних втрат позивач здійснює таким чином: від повного розміру інфляційних втрат, визначеного на підставі сукупного індексу інфляції за весь період прострочення, в тому числі і той, нарахуванням за яким здійснено у справі № 910/6257/24, позивач відняв суму інфляційних втрат, яка вже була стягнута рішенням у справі № 910/6257/24.

Зокрема, за рахунком-фактурою № 1502202400482 позивач визначив розмір інфляційних втрат таким чином: на суму 10136940,44 грн за період з 20.02.2024 по 18.12.2024 інфляційні втрати становлять 1135337,33 грн, сума інфляційних втрат за вказаним рахунком-фактурою, яка стягнута у справі № 910/6257/24 за період з 20.02.2024 по 13.05.2024 70958,58 грн, отже, сума інфляційних втрат у цій справі - 1064378,75 грн (1135337,33 грн - 70958,58 грн = 1064378,75 грн).

При цьому, здійснюючи такий розрахунок інфляційних втрат, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та зазначає про безперервність ланцюга розрахунків.

Верховний Суд стало та послідовно у своїх постановах вказував на те, що ураховуючи вимоги статей 79, 86 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань.

Суд вважає такий механізм розрахунку інфляційних втрат помилковим, з огляду на таке.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначив таке:

"27. Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

28. Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, касаційний суд вважає за доцільне роз`яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:

"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",

де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

29. Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці)….

…40. При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).

Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

41. З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції). "

Враховуючи вказані висновки Верховного Суду позивач мав право здійснювати нарахування інфляційних втрат у цій справі на суму боргу з урахуванням індексу інфляції, що стягнута у справі 910/6257/24, однак це не означає, що позивач має право повторно враховувати в розрахунку періоди прострочення, за які інфляційні втрати уже нараховані та присуджені до стягнення. Зокрема, якщо позивач мав намір здійснювати нарахування інфляційних втрат відповідно до методики розрахунку, відображеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, то базою для нарахування інфляційних втрат, зокрема, за рахунком-фактурою № 1502202400482 мала би бути сума боргу у розмірі 10207899,02 грн (10136940,44 грн (сума боргу) + 70958,58 грн (сума інфляційних втрат, за попередній період, що стягнута у справі № 910/6257/24)), однак нарахування на цю суму мало здійснюватися за період прострочення, який не був охоплений у справі № 910/6257/24, а саме з 14.05.2024 по 18.12.2024. Аналогічно і по інших рахунках-фактури.

Однак із розрахунку інфляційних втрат, що доданий до позовної заяви у цій справі чітко вбачається, що базою для нарахування інфляційних втрат визначено лише суму основного боргу, без індексу інфляції за попередній період, а нарахування здійснено за весь період прострочення, в тому числі, що був охоплений у справі № 910/6257/24.

При цьому, щодо посилань позивача на "безперервність ланцюга розрахунків", то суд зазначає, що в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 у п. 27 зазначено про безперервність в контексті врахування дефляції у конкретному розрахунковому періоді, однак це не означає, що позивач при кожному наступному періоді прострочення має нараховувати інфляційні втрати повторно за весь період і віднімати суми, які вже стягнуті за попередні періоди, оскільки при такому підході кожного разу сукупний індекс інфляції буде змінюватись.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 не зазначено про такий механізм нарахування інфляційних втрат, який застосував позивач у цій справі.

Суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат за період до 13.05.2024 вже було предметом спору у справі № 910/6257/24 і такий період не повинен бути включений у розрахунку за наступний період прострочення.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат по кожному рахунку-фактурі окремо, за загальний період прострочення з 14.05.2024 по 07.05.2026, з урахуванням сум та дат припинення зобов`язання по кожному рахунку-фактурі окремо, суд встановив, що інфляційні втрати становлять 13 492 993,89 грн.

При розрахунку інфляційних втрат суд врахував порядок визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, висновки щодо правильності застосування такого порядку викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №924/2/21, від 03.04.2024 у справі №910/4170/23, від 17.01.2024 у справі №910/18308/21.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Щодо доводів відповідача про унеможливлення стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, суд зазначає вказані обставини досліджені судом у справі № 910/6257/24 та відхилені.

Додаткових обставин та підстав, відмінних від тих, що відповідач вказував під час розгляду справи № 910/6257/24, у цій справі відповідач не навів.

За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин не беруться судом до уваги.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "Гарантований покупець", а саме в частині стягнення 2 571 677,34 грн 3% річних та 13 492 993,89 грн інфляційних втрат.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За правилами у п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.25, ідентифікаційний код 00100227) 2 571 677,34 грн 3% річних, 13 492 993,89 грн інфляційних втрат та 192776,05 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.09.2026.

Суддя С.О. Турчин