Рішення № 140145954, 29.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2026Справа № 910/14576/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/14576/25

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»

про стягнення 31222,81 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (далі - відповідач) про стягнення 31222,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-225616525 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі, крім того, оскільки відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування у встановлений Законом строк, позивачем також заявлено до стягнення пеню у розмірі 3869,02 грн, 3% річних у розмірі 593,21 грн та інфляційні втрати у розмірі 1524,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/14576/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору. Крім того, зобов`язано Моторне (транспортне) страхове бюро України в порядку підготовки справи до судового розгляду надати письмову інформацію щодо умов Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР №225048215, а саме: назву страховика; прізвище, ім`я та по-батькові страхувальника - особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована; розмір ліміту відповідальності; розмір франшизи; забезпечений транспортний засіб; строк дії полісу.

12.12.2025 року через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України на виконання ухвали суду від 02.12.2025 надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо умов Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР №225048215.

17.12.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що долучена позивачем до позову ремонтна калькуляція не є тим доказом, який підтверджує розмір завданої шкоди, на відміну від експертного звіту, який позивачем не надано. Крім того, відповідач наголошує, що ремонтна калькуляція виконана невстановленою особою, а тому документ не може бути прийнятий за основу для оцінки завданої шкоди. Також відповідач вказав на те, що позивач не забезпечив відповідачу можливість провести огляд та надати експертне заключення щодо оцінки збитків.

18.12.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач проти доводів заперечив та вказав, що посилання відповідача про неможливість визначення розміру шкоди без надання експертного звіту, є такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства та сформованій судовій практиці. Поряд з тим, позивач зауважив, що відповідач не довів, що ним вживались реальні та належні заходи для проведення огляду, як і не надано доказів ухилення страховика чи потерпілої особи від надання можливості оглянути пошкоджений автомобіль та оцінити шкоду.

19.12.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач повторно наголосив на тому, що не забезпечивши можливість представнику відповідача провести огляд та не надавши експертне заключення щодо оцінки збитків, фактично позивач позбавив страховика можливості встановити обставини події та оцінити розмір збитків. Відповідач також зауважує і на тому, що оскільки вимога позивача про стягнення суми страхового відшкодування не підлягає задоволенню то і акцесорні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2024 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС», як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, було укладено договір обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого полісом страхування №ЕР-225616525 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом автомобілем марки «Volkswagen Touran», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно договору (індивідуальна частина) до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП та вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору встановлено з 21.12.2024 по 20.12.2025.

31.12.2024 року у м. Тернополі відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки «Volkswagen Touran», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля марки «Subaru Impreza», державний номерний знак НОМЕР_2 , а саме: ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Subaru Impreza», державний номерний знак НОМЕР_2 не дотримався безпечної дистанції під час руху, не надав переваги у русі, у зв`язку з чим скоїв зіткнення з транспортним засобом автомобілем марки «Volkswagen Touran», державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

З матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) оформлена Електронним європротоколом №E9AC624FD45EB від 31.12.2024.

02.12.2025 року страхувальник звернувся із заявою про настання події, у якій повідомив про настання ДТП.

Актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 03.01.20259, складеним ОСОБА_3 , було зафіксовано характер пошкоджень (назва деталей та опис пошкоджень) автомобіля марки «Volkswagen Touran», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно ремонтної калькуляції №92431374 від 21.01.2025 вартість ремонту автомобіля марки «Volkswagen Touran», державний номерний знак НОМЕР_1 , яка визначена за допомогою розрахунку електронної системи «AUDATEX», складає 25235,76 грн.

При цьому, слід зазначити, що дані, зазначені у вказаній ремонтній калькуляції, відповідають встановленим в п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. Зміст вказаної ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп`ютерної програми Audatex, що рекомендована п. 59 додатку 6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

21.01.2025 року страхувальник звернувся до страховика із заявою про страхову виплату №165, у якій просив здійснити виплату страхового відшкодування на рахунок страхувальника.

22.01.2025 року позивачем було складено страховий акт №01918/28/925, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen Touran», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 25235,76 грн.

На підставі складеного страхового акту №01918/28/925 від 22.01.2025 позивач, виконуючи свої зобов`язання за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого полісом страхування №ЕР-225616525 від 21.12.2024, перерахував на рахунок ОСОБА_1 , як страхувальника, суму страхового відшкодування в розмірі 25235,76 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №40327 від 24.01.2025.

Статтею 108 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Отже, з огляду на положення ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов`язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

З набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011, яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин дозволено спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Отже, з 18 вересня 2011 року в Україні в силу Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 №3045-VI запроваджено механізм спрощеного оформлення ДТП.

Згідно з абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

На виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 №274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція).

Відповідно до зазначеної Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Отже, сам факт складання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

При цьому, інформаційна система «Електронний Європротокол» впроваджена в МТСБУ з 01.10.2017. У відповідності до рішення Президії МТСБУ від 13.07.2017 №403/2017 європротокол, оформлений з використанням зазначеної системи, є повним аналогом європротоколів, надісланих або пред`явлених страховику у паперовій формі.

Система «Електронний Європротокол» є доступною за посиланням https://dtp.mtsbu.ua. За допомогою інформаційної системи "Електронний Європротокол" водії можуть оформити зазначене повідомлення в електронній формі за допомогою власних технічних засобів, безпосередньо на місті ДТП.

В разі використання системи «Електронний Європротокол» повідомлення учасників ДТП відправляються автоматично.

Як встановлено судом, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Електронний Європротокол) №E9AC624FD45EB від 31.12.2024 є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Дослідивши схему, фото та обставини ДТП, які вказані водіями у повідомленні (Електронному Європротоколі) №E9AC624FD45EB від 31.12.2024, суд дійшов висновку про порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу «Subaru Impreza», державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_2 . Будь-яких зауважень або заперечень ОСОБА_2 . Електронний європротокол не містить, а відтак вина останнього є встановленою.

При цьому, суд при розгляді справи, не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних документальних доказів, встановити наявність /відсутність вини в діях, в даному випадку водія.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.07.2018 у справі №910/20412/16.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Електронний європротокол №E9AC624FD45EB від 31.12.2024, підтверджує настання дорожньо-транспортної пригоди за участю вказаних автомобілів, а також те, що винною особою у дорожньо-транспортній пригоді є водій автомобіля марки «Subaru Impreza», державний номерний знак НОМЕР_2 , що не заперечується відповідачем при розгляді цієї справи.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Отже, оскільки вина ОСОБА_2 у ДТП, що мала місце 31.12.2024 є встановленою та не заперечується сторонами у справі, шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Subaru Impreza», державний номерний знак НОМЕР_2 , відшкодовується ОСОБА_2 , як особою, яка на законних підставах керувала автомобілем марки «Subaru Impreza», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 31.12.2024 суду не надано.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №ЕР225048215, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користування та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Subaru Impreza», державний номерний знак НОМЕР_2 , який був діючим на момент ДТП - 31.12.2024.

При цьому, згідно п.п. 1.1, 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відтак, оскільки ОСОБА_2 експлуатував автомобіль марки «Subaru Impreza», державний номерний знак НОМЕР_2 , на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша».

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс № ЕР225048215) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 160000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування №00540/9225 від 30.01.2025, у якій просив здійснити відшкодування шкоди у загальному розмірі 25235,76 грн.

У відповідь на вищевказану заяву позивача, відповідач направив лист №408 від 05.02.2025 року, у якому повідомив про відсутність правових підстав для відшкодування шкоди у загальному розмірі 25235,76 грн, оскільки ремонтна калькуляція не є тим доказом, який підтверджує розмір завданої шкоди, на відміну від експертного звіту, який позивачем не надано, крім того, ремонтна калькуляція виконана невстановленою особою, а тому вона не може бути прийнята за основу для оцінки завданої шкоди.

Наведені підстави для відмови у виплаті на користь позивача страхового відшкодування у заявленому розмірі, відповідачем також наводяться і у поданих до суду заявах по суті спору.

Дослідивши наведені відповідачем підстави для відмови у виплаті на користь позивача страхового відшкодування, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Так, згідно з пунктом 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 року у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 року у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16 невірно вважати, що для вирахування страхового відшкодування (збитків) слід брати до уваги тільки Звіт суб`єкта оцінювання, складений згідно з Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки відповідно до абз. 10 частини 2 статті 7 цього Закону проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування саме у випадках, встановлених законом. При цьому, норми вказаного Закону не передбачають обов`язковість проведення оцінки для визначення збитків та розміру відшкодування саме за результатами дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, наявність ремонтної калькуляції системи AUDATEX №92431374 від 21.01.2025 року, а також платіжної інструкції №40327 від 24.01.2025 року на суму 25235,76 грн є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, у загальній сумі 25235,76 грн, при цьому, судом враховано, що розрахована сума витрат по виплаті страхового відшкодування по ремонтній калькуляції №92431374 від 21.01.2025 року враховує вирахування зношення запчастин (НЗС) у розмірі 6825,27 грн.

Безпідставним є і посилання відповідача на те, що ремонтна калькуляція не містить відомостей про особу, яка її склала та відсутні підписи авторів, оскільки зазначена ремонтна калькуляція, створена у системі Audatex, яка не передбачає таких відомостей.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом серії № ЕР225048215 розміри лімітів відповідальності (160000,00 грн) та франшизи (0 грн), суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 25235,76 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

При цьому, пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відтак, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 12.02.2025 по 12.08.2025 у розмірі 3869,02 грн.

Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 593,21 грн та інфляційні втрати у розмірі 1524,82 грн за період з 12.02.2025 по 24.11.2025.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що останній є арифметично невірним, оскільки позивачем не враховано приписів пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як і не враховано момент отримання відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування №00540/9225 від 30.01.2025.

Так, відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Отже за змістом наведеного пункту Закону, у страховика наявний обов`язок виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний.

З матеріалів справи вбачається, що заяву позивача про виплату страхового відшкодування №00540/9225 від 30.01.2025, було направлено 30.01.2025 року на електронну адресу відповідача засобами електронної пошти та факт її отримання, того ж дня, не заперечено відповідачем у наданій відповіді №408 від 05.02.2025.

Таким чином, враховуючи пункт 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та момент отримання відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування №00540/9225 від 30.01.2025, відповідач повинен був у строк до 30.04.2025 (включно) прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та відповідно здійснити виплату.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, відповідач у розумінні положень пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є таким, що прострочив виконання зобов`язання з прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та її виплати, лише з 01.05.2025 року.

Враховуючи встановлені обставини, суд здійснивши власний розрахунок пені (за період з 01.05.2025 по 12.08.2025), 3% річних та інфляційних втрат (за період з 01.05.2025 по 24.11.2025), встановив, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 2229,04 грн пені, 431,43 грн 3% річних та 738,28 грн інфляційних втрат, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не забезпечив відповідачу можливість огляду пошкодженого транспортного засобу та встановлення розміру страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний, зокрема невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Приписи пункту 33.1 вищезгаданого Закону, покладають обов`язок на страхувальника у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування повідомити страховика про всі обставини такої ДТП.

Згідно пункту 33.3 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

У даному випадку, страхувальник позивача, діючи в порядку статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повідомив страховика про настання події, яка може мати ознаки страхового випадку, у той же самий час матеріали справи не містять доказів повідомлення страхувальником відповідача, як страховика, про настання події, яка може мати ознаки страхового випадку, при цьому відповідач у встановленому порядку не звертався до позивача чи його страхувальника з проханням огляду пошкодженого транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen Touran», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Разом з тим, відповідач, стверджуючи про те, що його було позбавлено права на огляд пошкодженого транспортного засобу та встановлення реального розміру збитків, не наводить будь-яких аргументів та доводів на рахунок того, що визначений та заявлений до стягнення позивачем розмір страхового відшкодування у даній справі є необґрунтованим та/або завищеним.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2221,59 грн.

Так, позовну заяву подано в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» у зв`язку з чим має бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, при цьому, позивач в частині надмірно сплаченого судового збору не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням про його повернення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про стягнення 31222,81 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (03150, місто Київ, вул. Фізкультури, буд. 30; ідентифікаційний код 31681672) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, міста Київ, пр. Берестейський, будинок 65; ідентифікаційний код 30115243) суму страхового відшкодування у розмірі 25235 (двадцять п`ять тисяч двісті тридцять п`ять) грн 76 коп., пеню у розмірі 2229 (дві тисячі двісті двадцять дев`ять) грн 04 коп., 3% річних у розмірі 431 (чотириста тридцять одна) грн 43 коп., інфляційні втрати у розмірі 738 (сімсот тридцять вісім) грн 28 коп. та судовий збір у розмірі 2221 (дві тисячі двісті двадцять одна) грн 59 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.09.2026.

СуддяТ.В. Васильченко