Рішення № 140145589, 29.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/914/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В.,

секретар судового засідання Поп`юк Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, у якій

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт",

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігос",

про стягнення 2 997 669,73 грн, з яких 2 858 220,00 грн основний борг, 139 449,73 грн пеня,

за участю представників:

від позивача Давидюк М. В.,

від відповідача не з`явився,

ухвалив таке рішення.

1. Предмет позову.

Предметом позову є вимоги про стягнення 2 997 669,73 грн, з яких 2 858 220,00 грн основний борг, 139 449,73 грн пеня,

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1. Форма судочинства.

Суд згідно з ухвалою від 03.08.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

2.2. Розгляд заяв відповідача про відкладення підготовчого засідання та про продовження строку підготовчого провадження.

Відповідач подав заяву від 31.08.2026 про відкладення підготовчого засідання (вх. № 15994/26 від 01.09.2026) та заяву від 31.08.2026 про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів (вх. № 15996/26 від 01.09.2026), мотивовані необхідністю пошуку та залучення адвоката, його ознайомлення з матеріалами справи і підготовки контррозрахунку.

Представник позивача заперечив проти відкладення підготовчого засідання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, визначених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу, зокрема в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними (п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України).

Суд відмовив у задоволенні заяви про відкладення підготовчого засідання, оскільки відповідач не подав доказів на підтвердження поважності причин, з яких його представник не може взяти участь у засіданні; позицію щодо позовних вимог відповідач виклав у відзиві на позовну заяву; здійснення представництва інтересів юридичної особи не обмежене певним колом осіб згідно з ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі; у виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.

Суд відмовив у задоволенні заяви про продовження строку підготовчого провадження, оскільки на час її розгляду (01.09.2026) цей строк, який сплинув би 02.10.2026, не закінчився.

У судовому засіданні 01.09.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.09.2026.

2.3. Розгляд клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідач подав клопотання від 29.09.2026 (вх. № 18056/26), в якому просив відкласти судове засідання у справі на іншу дату, надавши сторонам розумний час для проведення переговорів щодо можливого укладення мирової угоди. Зазначив, що вживає заходів для мирного врегулювання спору, зокрема, листом від 14.09.2026 звернувся до позивача з пропозицією щодо погашення частини заборгованості та подальшого врегулювання взаємних розрахунків.

Представник позивача в судовому засіданні 29.09.2026 заперечив щодо задоволення цього клопотання, вказав, що отримав вказаний лист відповідача, проте на запропоновані умови не погодився.

У судовому засіданні 29.09.2026 суд відмовив в задоволенні клопотання, оскільки відсутні обставини, передбачені в ч. 2 ст. 202 ГПК України.

3. Зміст заяв по суті справи.

3.1. Позовна заява від 23.07.2026 (вх. № 6860/26).

Позивач зазначає, що 02.12.2025 між ним та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 0212/400015190, за умовами п. 1.1 якого позивач зобов`язався передати відповідачу товари, а відповідач сплатити їх вартість. На виконання договору позивач у період з 29.01.2026 до 21.05.2026 поставив відповідачу борошно на загальну суму 3 146 340,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами.

За п. 3.5 договору покупець зобов`язався проводити 100 % оплату вартості кожної конкретної партії товару з відтермінуванням 60 календарних днів з моменту отримання відповідної партії. Строк оплати останньої партії, поставленої 21.05.2026, настав 21.07.2026. Відповідач оплату своєчасно не здійснив, погасивши заборгованість лише частково на суму 288 120,00 грн, унаслідок чого борг становить 2 858 220,00 грн.

Відповідно до п. 7.3 договору в редакції протоколу розбіжностей за порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки оплати. На цій підставі позивач нарахував 139 449,73 грн пені.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує приписами ст. 16, 509, 525, 526 ЦК України.

3.2. Відзив на позовну заяву від 18.08.2026 (вх. № 15276/26 від 19.08.2026).

Відповідач не заперечує факту укладення договору, отримання товару та здійснення платежів на суму 288 120,00 грн, однак заперечує проти задоволення позову в заявленому розмірі з огляду на таке.

Щодо розрахунку пені відповідач зазначає, що позивач допустив помилки у визначенні кількості днів прострочення:

за поставками від 29.01.2026 та 09.02.2026 позивач безпідставно включив до періоду прострочення день фактичної оплати (21.05.2026), хоча п. 7.3 договору не передбачає нарахування пені "по день фактичної оплати включно". Правильна кількість днів прострочення становить 51 день (замість 52) щодо суми 51 400,00 грн і 40 днів (замість 41) щодо суми 111 720,00 грн, а завищення пені 134,07 грн;

щодо поставки від 25.02.2026 шістдесятий день строку оплати припадає на неділю 26.04.2026, тому за ч. 5 ст. 254 ЦК України останнім днем виконання зобов`язання є 27.04.2026, тому прострочення могло розпочатися лише 28.04.2026.

Відповідач просить зменшити пеню на 90 % на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, посилаючись на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, а також на те, що він частково виконав грошове зобов`язання до звернення позивача до суду і позивач не заявляє вимог про відшкодування збитків. Вважає, що стягнення неустойки в повному розмірі в умовах воєнного стану, скорочення діяльності та перебоїв з платежами контрагентів надасть їй виключно карального характеру.

Також вказує, що позивач подав позов через підсистему "Електронний суд" і мав сплатити 35 972,04 грн судового збору (з урахуванням коефіцієнта 0,8). А тому на відповідача може бути покладено лише судовий збір у цьому розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

3.3. Відповідь на відзив від 19.08.2026 (вх. № 15323/26).

Позивач визнає обґрунтованими зауваження відповідача щодо розрахунку пені з урахуванням фактичної кількості днів прострочення.

Водночас вважає клопотання про зменшення пені на 90 % необґрунтованим, оскільки право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків (ч. 1 ст. 550 ЦК України), а неустойка підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків (ст. 624 ЦК України). Обов`язок доведення обставин, які є підставою для зменшення неустойки, покладається на відповідача, який жодних доказів не надав.

Позивач зауважує, що воєнний стан впливає на діяльність обох сторін; сторони вже врахували ризики затримки платежів, погодивши відстрочення оплати на 60 календарних днів. Звертає увагу, що часткова оплата становить лише близько 10 % простроченої заборгованості, борг досі не погашено, що не свідчить про добросовісну поведінку боржника. Посилаючись на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, позивач наголошує на необхідності забезпечення балансу інтересів обох сторін і просить відмовити в задоволенні клопотання про зменшення пені.

4. Обставини справи, оцінка доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

4.1. Укладення договору.

02.12.2025 ТОВ "Волинь-зерно-продукт" (продавець) і ТОВ "Лігос" (покупець) уклали договір купівлі-продажу № 0212/400015190 (далі Договір) та протокол узгодження розбіжностей до нього від 02.12.2025 (далі Протокол розбіжностей), який згідно з п. 2 Протоколу розбіжностей та п. 11.13 Договору є невід`ємною частиною Договору. Договір і Протокол розбіжностей підписані сторонами кваліфікованими електронними підписами. Факт укладення Договору відповідач не заперечує.

Умовами Договору передбачено, зокрема, таке:

продавець в порядку та на умовах Договору зобов`язується продавати покупцеві крупи в асортименті, борошно в асортименті, сіль в асортименті, цукор та інший товар згідно з накладними та/або специфікаціями на кожну конкретну партію товару; покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити його (п. 1.1, 1.2);

загальна вартість товару становить суму всіх накладних по вартості (п. 3.2); моментом оплати вартості кожної конкретної партії товару є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця (п. 3.4);

покупець зобов`язується проводити 100 % оплату вартості кожної конкретної партії товару з відтермінуванням до 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару (п. 3.5);

у разі порушення покупцем грошових зобов`язань продавець, незалежно від вказаного покупцем призначення платежу, має право самостійно зарахувати отриманий платіж в рахунок оплати простроченої заборгованості (п. 3.7);

передача товару здійснюється окремими партіями (п. 4.1); право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару та підписання уповноваженими представниками обох сторін накладної на отримання товару (день отримання товару) (п. 4.4 у редакції Протоколу розбіжностей);

первинні документи на виконання Договору можуть складатися сторонами в електронному вигляді та підписуватися електронним підписом; датою документа є дата, зазначена в такому документі (п. 11.10 11.12);

за порушення строків/термінів оплати товару покупець сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки оплати; нарахування пені здійснюється на умовах чинного законодавства України (п. 7.3 у погодженій редакції Протоколу розбіжностей);

Договір діє до 31.12.2026 (п. 9.1).

4.2. Поставка товару.

На виконання Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар (борошно пшеничне) на загальну суму 3 146 340,00 грн згідно з такими видатковими накладними:

1) № ВЗП00000635 від 29.01.2026 176 400,00 грн;

2) № ВЗП00000216 від 09.02.2026 111 720,00 грн;

3) № ВЗП00000419 від 16.02.2026 341 700,00 грн;

4) № ВЗП00000648 від 23.02.2026 332 700,00 грн;

5) № ВЗП00000774 від 25.02.2026 397 440,00 грн;

6) № ВЗП00000471 від 12.03.2026 331 200,00 грн;

7) № ВЗП00000906 від 19.03.2026 331 200,00 грн;

8) № ВЗП00001373 від 26.03.2026 165 600,00 грн;

9) № ВЗП00001343 від 23.04.2026 325 200,00 грн;

10) № ВЗП00000323 від 07.05.2026 162 600,00 грн;

11) № ВЗП00000975 від 21.05.2026 470 580,00 грн.

Кожна накладна містить посилання на Договір та підписана кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб продавця і покупця (з боку відповідача генеральним директором Мельничуком А. О.). Отримання товару за цими накладними відповідач визнав у відзиві на позовну заяву. Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Отже, позивач свої зобов`язання за Договором виконав.

4.3. Оплата товару.

Згідно з випискою АБ "Південний" про надходження коштів на рахунок позивача за період з 09.02.2026 до 21.05.2026 відповідач сплатив позивачу за Договором 288 120,00 грн, а саме: 09.02.2026 80 000,00 грн та 10.02.2026 45 000,00 грн (з призначенням платежу "оплата за борошно ... зг. рах. № ВЗП26100000391 від 29.01.2026"), 21.05.2026 163 120,00 грн (з призначенням платежу "оплата за борошно зг. дог. № 0212/400015190 від 02.12.2025").

Позивач зарахував платежі від 09.02.2026 і 10.02.2026 (125 000,00 грн) в оплату товару за накладною від 29.01.2026, а платіж від 21.05.2026 (163 120,00 грн) в оплату залишку вартості товару за накладною від 29.01.2026 (51 400,00 грн) та товару за накладною від 09.02.2026 (111 720,00 грн), що відповідає п. 3.7 Договору. Відповідач такого розподілу платежів не заперечив.

Інших оплат відповідач не здійснив. Доказів оплати товару за накладними № 3 11 (на загальну суму 2 858 220,00 грн) матеріали справи не містять; відповідач таких доказів не подав.

4.4. Строки оплати товару.

З урахуванням п. 3.5 Договору та ст. 253, 254 ЦК України суд встановив такі останні дні строку оплати кожної партії товару: за накладною від 29.01.2026 30.03.2026; від 09.02.2026 10.04.2026; від 16.02.2026 17.04.2026; від 23.02.2026 24.04.2026; від 25.02.2026 27.04.2026 (шістдесятий день строку 26.04.2026 припадає на неділю); від 12.03.2026 11.05.2026; від 19.03.2026 18.05.2026; від 26.03.2026 25.05.2026; від 23.04.2026 22.06.2026; від 07.05.2026 06.07.2026; від 21.05.2026 20.07.2026.

Отже, на день звернення позивача до суду (23.07.2026) строк оплати всіх партій товару настав, відповідач прострочив оплату товару за накладними від 29.01.2026 і 09.02.2026 (оплачено 21.05.2026) та не оплатив товар за рештою накладних.

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

5.1. Правова природа Договору та його правове регулювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторони Договору є суб`єктами підприємницької діяльності; предметом Договору є передача товару (борошна) окремими партіями для використання відповідачем у його підприємницькій діяльності (основний вид діяльності відповідача згідно з відомостями з ЄДРЮОФОПГФ 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів). Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, до якого застосовуються також загальні положення ЦК України про купівлю-продаж (ст. 655 697 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

5.2. Щодо стягнення основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За ч. 1 ст. 251 і ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Суд встановив, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 146 340,00 грн, а відповідач, який за п. 3.5 Договору був зобов`язаний оплатити кожну партію товару протягом 60 календарних днів з моменту її отримання, у встановлені строки оплату в повному обсязі не здійснив, сплативши лише 288 120,00 грн. Строк оплати останньої партії товару сплив 20.07.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Розмір основного боргу 2 858 220,00 грн (3 146 340,00 грн 288 120,00 грн) відповідач не заперечив, доказів його погашення не подав.

За таких обставин вимога про стягнення 2 858 220,00 грн основного боргу обґрунтована і належить до задоволення.

5.3. Щодо стягнення пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; договором може бути визначено менший розмір пені (абз. 2 ч. 3 ст. 549 ЦК України в редакції Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX).

Згідно зі ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Сторони в п. 7.3 Договору (у редакції Протоколу розбіжностей) погодили сплату покупцем пені за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки оплати, тобто у розмірі, який не перевищує встановленого законом.

Облікова ставка НБУ протягом усього періоду нарахування пені (з 31.03.2026 до 21.07.2026) становила 15 % річних (діяла з 30.01.2026 до 30.07.2026). Отже подвійна облікова ставка 30 % річних.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд встановив, що позивач правильно визначив суми, на які нараховується пеня, розмір ставки та кінцеву дату нарахування за неоплаченими партіями товару (21.07.2026 у межах заявлених позовних вимог), однак допустив помилки у визначенні кількості днів прострочення щодо трьох партій товару.

По-перше, відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з п. 3.4 Договору моментом оплати є дата зарахування коштів на рахунок продавця. Оскільки 21.05.2026 кошти в оплату товару за накладними від 29.01.2026 та від 09.02.2026 зараховані на рахунок позивача, у цей день грошове зобов`язання в цій частині припинилося виконанням, а тому день оплати не входить до періоду прострочення. Пеню належало нараховувати: на суму 51 400,00 грн з 31.03.2026 до 20.05.2026 (51 день), що становить 2 154,58 грн (замість заявлених 2 196,82 грн); на суму 111 720,00 грн з 11.04.2026 до 20.05.2026 (40 днів), що становить 3 672,99 грн (замість заявлених 3 764,81 грн).

По-друге, щодо партії товару за накладною від 25.02.2026 шістдесятий день строку оплати 26.04.2026 припадав на неділю, тому відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України останнім днем строку оплати був понеділок 27.04.2026, а прострочення розпочалося 28.04.2026. Пеню на суму 397 440,00 грн належало нараховувати з 28.04.2026 до 21.07.2026 (85 днів), що становить 27 766,36 грн (замість заявлених 28 093,02 грн).

Обґрунтованість цих заперечень відповідача позивач визнав у відповіді на відзив.

За розрахунком суду обґрунтований розмір пені становить:

1) на суму 51 400,00 грн за період з 31.03.2026 по 20.05.2026 (51 день) 2 154,58 грн;

2) на суму 111 720,00 грн за період з 11.04.2026 по 20.05.2026 (40 днів) 3 672,99 грн;

3) на суму 341 700,00 грн за період з 18.04.2026 по 21.07.2026 (95 днів) 26 680,68 грн;

4) на суму 332 700,00 грн за період з 25.04.2026 по 21.07.2026 (88 днів) 24 063,78 грн;

5) на суму 397 440,00 грн за період з 28.04.2026 по 21.07.2026 (85 днів) 27 766,36 грн;

6) на суму 331 200,00 грн за період з 12.05.2026 по 21.07.2026 (71 день) 19 327,56 грн;

7) на суму 331 200,00 грн за період з 19.05.2026 по 21.07.2026 (64 дні) 17 422,03 грн;

8) на суму 165 600,00 грн за період з 26.05.2026 по 21.07.2026 (57 днів) 7 758,25 грн;

9) на суму 325 200,00 грн за період з 23.06.2026 по 21.07.2026 (29 днів) 7 751,34 грн;

10) на суму 162 600,00 грн за період з 07.07.2026 по 21.07.2026 (15 днів) 2 004,66 грн;

11) на суму 470 580,00 грн за 21.07.2026 (1 день) 386,78 грн.

Разом 138 989,01 грн.

Отже, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 138 989,01 грн. У стягненні 460,72 грн пені належить відмовити.

5.4. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується в межах судового розсуду з урахуванням конкретних обставин справи. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, на яку посилаються обидві сторони, щодо застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України зазначила, що при вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання; універсального мінімального чи максимального розміру такого зменшення не існує, оскільки питання вирішується з урахуванням обставин кожної конкретної справи в межах судового розсуду.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України обов`язок доведення обставин, які є підставою для зменшення неустойки, покладається на сторону, яка заявляє про її зменшення.

Оцінивши доводи відповідача, суд не вбачає підстав для зменшення пені з огляду на таке.

По-перше, сторони самостійно погодили розмір пені в редакції, запропонованій саме відповідачем (п. 7.3 Договору в "редакції Покупця" згідно з Протоколом розбіжностей). Цей розмір не перевищує граничного розміру, встановленого ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", і відповідає розміру пені, який з 28.08.2025 передбачений абз. 2 ч. 3 ст. 549 ЦК України навіть за відсутності відповідної умови в договорі.

По-друге, обґрунтований розмір пені (138 989,01 грн) становить близько 4,9 % суми основного боргу і не є непропорційним наслідкам порушення: відповідач прострочив оплату товару на загальну суму понад 2,8 млн грн на строк до 95 днів понад погоджене Договором відстрочення платежу на 60 календарних днів.

По-третє, ступінь виконання основного зобов`язання є незначним: відповідач оплатив лише 288 120,00 грн, тобто близько 9,2 % вартості отриманого товару, причому всі оплати здійснено не пізніше 21.05.2026. Після звернення позивача до суду відповідач не вчинив жодних дій щодо погашення боргу.

По-четверте, посилання відповідача на відсутність у позивача вимог про відшкодування збитків не має правового значення, оскільки право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків (ч. 1 ст. 550 ЦК України), а неустойка підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків (ч. 1 ст. 624 ЦК України).

По-п`яте, відповідач не подав жодних доказів скрутного майнового становища, припинення чи скорочення діяльності, неплатежів його контрагентів або інших обставин, які б істотно ускладнили виконання ним грошового зобов`язання. Воєнний стан сам по собі не є підставою для зменшення неустойки, оскільки однаково впливає на господарську діяльність обох сторін Договору. На момент укладення Договору (02.12.2025) воєнний стан уже тривав і відповідач, погоджуючи умови про відповідальність, мав враховувати пов`язані з ним ризики. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 % належить відмовити.

6. Висновки суду.

З огляду на викладене суд доходить висновку про часткове задоволення позову: з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 858 220,00 грн основного боргу та 138 989,01 грн пені. У стягненні 460,72 грн пені належить відмовити.

7. Судові витрати.

7.1. Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Інших судових витрат позивач не заявляв.

7.2. Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 1500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з ч. 3 ст. 4 цього Закону при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позивач подав позовну заяву в електронній формі через підсистему "Електронний суд", за подання позову належав до сплати судовий збір у розмірі 35 972,04 грн (2 997 669,73 грн х 1,5 % х 0,8).

7.3. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на суму 2 997 209,01 грн із заявлених 2 997 669,73 грн. Тому з відповідача на користь позивача належить стягнути 35 966,51 грн судового збору. Судовий збір у розмірі 5,53 грн, що припадає на вимоги, у задоволенні яких відмовлено, покладається на позивача.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 233, 236 238, 240, 241, 253, 256, 257 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" (вул. Вовчинецька, буд. 192, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76018; ідентифікаційний код 20547427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (вул. Промислова, буд. 5А, с. Рованці, Луцький р-н, Волинська обл., 45606; ідентифікаційний код 31496816; рахунок (IBAN) НОМЕР_1 в АТ "ОТП БАНК") 2 997 209,01 грн (два мільйони дев`ятсот дев`яносто сім тисяч двісті дев`ять гривень 01 копійка), з яких 2 858 220,00 грн основний борг, 138 989,01 грн пеня, а також 35 966,51 грн (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість гривень 51 копійка) судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 460,72 грн пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.09.2026.

Суддя О. В. Малєєва