Рішення № 140145189, 28.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026м. ДніпроСправа № 904/4535/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл" про стягнення заборгованості у загальній сумі 262512,58грн, з якої: 213536,05грн основна заборгованість за постачання теплової енергії, 1000,60грн заборгованість за абонентське обслуговування, 5822,55грн три відсотка річних, 17674,29грн інфляційні втрати, 24479,09грн пеня. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який у позивача обліковується з відповідачем за договором №081179 від 01.03.2025 та договором постачання теплової енергії від 12.10.2010 за адресою: м. Дніпро, вул. Квартальна, буд. 3, прим. 1 та вул. Квартальна, буд. 5, прим. 1 в частині своєчасної та повної оплати вартості спожитої теплової енергії за період з лютого 2024 року по травень 2026 року.

Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи статті 12, частини першої статті 247, частини сьомої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач не надав відзив на позовну заяву.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялася ухвала суду від 29.07.2026 на адресу відповідача, в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 151 том 1).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Враховуючи дату доставлення ухвали суду від 29.07.2026 - 29.07.2026 (о 18:39), відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 14.08.2026 включно.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску строку суду також не повідомлено.

Станом на 28.09.2026 відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

12.10.2010 між Міським комунальним підприємством "Дніпровські міські теплові мережі" (далі - енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вініл" (далі - споживач, відповідач) укладений договір про постачання теплової енергії №081179 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб);

гаряче водопостачання - протягом 350 діб;

технологічні потреби - відповідно з виробничої програмою;

кондиціонування повітря - по мірі необхідності.

У відповідності до пункту 3.2.2 договору споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені умовами цього договору.

Згідно з пунктом 6.1 договору тарифи на теплову енергію, що споживається за цим договором установлюється Дніпропетровською міською радою народних депутатів.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що тариф для розрахунків по цьому договору складає:

Теплова енергія (1Гкал) - 686,50грн.

Так, за умовами пункту 7.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів або за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії по формі додатку 4 договору.

Споживач зобов`язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує (пункт 7.3 договору).

Пунктом 7.4 договору визначено, що кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

В разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення (пункт 8.2.3 договору).

Згідно з пунктом 11.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 12.10.2013.

Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії (пункт 11.3 договору).

Пунктом 11.4 договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, у зв`язку із зміною у структурі енергопостачальної організації, що пов`язана із передачею основних засобів, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №28/12 від 27.07.2016 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об`єктів і мереж теплопостачання", наказу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" № 320 від 05.09.2016 "Про передачу об`єктів і мереж теплопостачання на баланс КП "Теплоенерго", актів приймання - передачі об`єктів, між позивачем та відповідачем 10.10.2016 укладено додаткову угоду до договору №081179 від 12.10.2010, відповідно до якої ця угода набуває чинності відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України з 20.09.2016 і є невід`ємною частиною договору про постачання теплової енергії, що зазначено у пункті 3.5 додаткової угоди.

Відповідно до пункту 1.1.1 додаткової угоди, КП "Теплоенерго" є новою енергопостачальною організацією та набуває прав і обов`язків, належних енергопостачальній організації за основним договором, укладеним із споживачем і стає стороною за основним договором.

Згідно з пунктом 1.1.4 додаткової угоди права, зобов`язання та відповідальність за основним договором переходять до нової енергопостачальної організації в тому обсязі, в якому вони належали енергопостачальній організації до набрання чинності цієї угоди.

Права, зобов`язання, відповідальність за основним договором переходять до споживача перед новою енергопостачальною організацією в тому обсязі, в якому вони належали споживачу до набрання чинності цієї угоди, що зазначено у пункті 1.1.5 додаткової угоди

З урахуванням вищевикладеного, додаткова угода до договору №081179 від 10.10.2016 вважається погодженою, а Комунальне підприємство "Теплоенерго" набуло усіх прав та обов`язків сторони-виконавця за основним договором.

01.03.2025 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вініл" (далі - споживач,) укладений договір про постачання теплової енергії №081179 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1 договору виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з пунктом 2 договору місце надання послуг з постачання теплової енергії:

вул. Квартальна, буд. 3 прим. 1, м. Дніпро, 49033; вул. Квартальна, буд. 5 прим. 1 (частина), м. Дніпро, 49033.

У відповідності до пункту 22 договору тариф на послугу з постачання теплової енергії, що споживається згідно з цим договором, встановлюється органами місцевого самоврядування, відповідно до Постанови НКРЕКП №1085 від 07.07.2021.

Станом на дату укладення цього договору на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №6-24/9 від 24.09.2024 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго", затверджено тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послугу з постачання теплової енергії:

1 Гкал - 3479,54грн. (без ПДВ) - 4175,45 грн. (з ПДВ).

Тариф на абонентську плату встановлено на підставі наказу №896 від 31.12.2024 КП "Теплоенерго" "Про встановлення плати за абонентське обслуговування з надання послуг з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" на 2025 рік в розмірі не вище граничного, визначеного Кабінетом Міністрів України, та становить на місяць:

27,42грн (з ПДВ) - без врахування витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії.

38,26грн (з ПДВ) - з врахуванням витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії.

У разі зміни зазначених тарифів протягом строку дії цього договору, новий розмір тарифу на послугу з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту їх введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. За потребою споживача сторони можуть укласти додаткову угоду до договору про зміну тарифів.

Виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати зміни ціни/тарифу на послугу та розміру плати за абонентське обслуговування та введення їх у дію, повідомляє про це споживача з посиланням на рішення відповідних органів на офіційному сайті підприємства www.teploenergo.dp.ua або в друкованих засобах масової інформації.

Згідно з пунктом 24 договору виконавець формує та не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги та акт прийому-передачі (в 2-х примірниках) по формі Додатку 4 до договору на паперовому носії за адресою виконавця послуг (в окремих випадках надає за допомогою поштового чи електронного зв`язку).

Рахунок на оплату спожитої послуги та акт прийому-передачі надаються не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Отриманий акт прийому-передачі споживач або представник споживача повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу виконавця на протязі 10 днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

при отриманні за адресою виконавця - дата вручення представнику споживача;

при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відмітці поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). При поверненні підприємством зв`язку рекомендованого листа з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що Споживач повідомлений про направлення документів;

при направленні електронною поштою - дата зафіксована при відправленні листа з електронної пошти виконавця.

У разі непідписання виконавцем підписаного акту прийому-передачі, або обґрунтованих заперечень проти його змісту, у вищезазначений термін, акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Пунктом 25 договору встановлено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця після одержання акту прийому-передачі та рахунку від виконавця впродовж 5 банківських днів, але не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Так, за умовами пункту 34 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі не більше 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з третього робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Пунктом 40 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом року. Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01 січня 2025 року до його підписання до його підписання (частина 3 ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України) на підставі переукладання договору.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 41 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи наявні:

- розпорядження Дніпровського міського голови №13-8/11-р від 08.11.2023 "Про початок опалювального сезону 2023 - 2024 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 125 том 1);

- розпорядження Дніпровського міського голови №1-25/3-р від 25.03.2024 "Про закінчення опалювального сезону 2023 - 2024 рр. у м. Дніпрі" (зворотній аркуш 125 том 1);

- розпорядження Дніпровського міського голови №1-18/10-р від 18.10.2024 "Про початок опалювального сезону 2024 - 2025 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 126 том 1);

- розпорядження Дніпровського міського голови №1-27/3-р від 27.03.2025 "Про закінчення опалювального сезону 2024 - 2025 рр. у м. Дніпрі" (зворотній аркуш 126 том 1);

- розпорядження Дніпровського міського голови №1-30/10-р від 30.10.2025 "Про початок опалювального сезону 2025 - 2026 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 127 том 1);

- розпорядження Дніпровського міського голови №1-20/3-р від 20.03.20265 "Про закінчення опалювального сезону 2025 - 2026 рр. у м. Дніпрі" (зворотній аркуш 127 том 1);

- рішення Дніпровського міського голови №1137 від 29.10.2021 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" (а.с. 128 том 1);

- рішення Дніпровського міського голови №6-24/9 від 24.09.2024 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" (а.с. 129 том 1);

- рішення Дніпровського міського голови №10-30/9 від 30.09.2025 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" (а.с. 130, 131 том 1).

На виконання умов договору позивач в період з лютого 2024 року по травень 2026 року надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування на загальну суму 214608,89грн на підтвердження чого позивачем було складено акти прийому-передачі послуги (а.с. 68-87 том 1).

Позивач виставив відповідачу рахунки за надані послуги (а.с. 48-67 том 1).

02.06.2026 позивач направив на адресу відповідача, зазначену у договорі, цінний лист з описом-вкладення із долученням досудової вимоги, вищезгаданих актів прийому-передачі та рахунків (а.с. 40-47 том 1).

Також, відповідачеві щомісячно направлялись акти прийому-передачі послуги та рахунки для оплати спожитої послуги на електронну адресу: energetic@lanita.com.ua, що підтверджується довідкою від 25.05.2026 (а.с. 88, 89 том 1).

Господарський суд зазначає, що вказані вище акти приймання передачі теплової енергії (надання послуг) підписані лише зі сторони виконавця (позивача) та не містять підписів зі сторони замовника (відповідача).

У постанові від 22.08.2023 у справі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Господарський суд наголошує, що будь-які докази звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, суд вважає підтвердженою заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію та абонентське обслуговування у період з лютого 2024 року по травень 2026 року у загальному розмірі 214608,89грн.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив лише часткову оплату за надані послуги у сумі 72,24грн, що підтверджується актом звірянням взаємних розрахунків за період з 01.02.2024 по 31.05.2026 станом на 31.05.2026 у зв`язку з чим, у останнього виникла заборгованість у сумі 214536,65грн. Заявлена сума до стягнення і є предметом спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за постачання теплової енергії, плати за абонентське обслуговування, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, наявність або відсутність заборгованості з оплати поставленої теплової енергії, нарахування штрафних санкцій по договорам, строк дії договорів, наявність прострочення оплати.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та теплопостачальною організацією.

Однак, за умов теплопостачання однією стороною та отримання теплової енергії іншою стороною, у сторін фактично склалися договірні правовідносини.

Як вбачається, позивач здійснював теплопостачання у житловому будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, отже, опалення до приміщення здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку, і наведене свідчить про те, що відповідач фактично отримував теплову енергію в належному йому приміщенні.

У розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання", зокрема, саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.

В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов`язок укласти договір з теплопостачальною організацією.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявні в матеріалах справи договори та обставини справи, між позивачем та відповідачем у спірний період виникли правовідносини з купівлі-продажу теплової енергії.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У пункті 7.4 договору від 12.10.2010 визначено, що кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Пунктом 25 договору від 01.03.2025 встановлено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця після одержання акту прийому-передачі та рахунку від виконавця впродовж 5 банківських днів, але не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Між тим, в установлений договорами строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку обсягу споживання відповідачем теплової енергії у спірному періоді (а.с. 115 - зворотня сторінка аркушу 117 том 1) судом порушень не встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, не виконав, у зв`язку з чим, виникла заборгованість перед позивачем в сумі 213536,05грн - за послуги з постачання теплової енергії та 1000,60грн - за абонентське обслуговування.

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Протягом судового розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх договірних зобов`язань на суму 214536,65грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 213536,05грн за спожиту теплову енергію та 1000,60грн за абонентське обслуговування підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних у сумі 5822,55грн за загальний період з 12.03.2024 по 24.07.2026, інфляційні втрати у сумі 17674,29грн за період з 12.03.2024 по 24.07.2026, які розраховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пеню у сумі 24479,09грн за загальний період з 12.03.2024 по 24.07.2026, що розрахована на підставі пункту 8.2.3 договору від 12.10.2010 та пункту 34 договору від 01.03.2025.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення (пункт 8.2.3 договору від 12.10.2010).

Так, за умовами пункту 34 договору від 01.03.2025 у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі не більше 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з третього робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Заявлена позивачем пеня розрахована в загальній сумі 24479,09грн, з якої:

- 19889,63грн за загальний період з 12.03.2024 по 24.07.2026 відповідно до договору №081179 від 12.10.2010;

- 4589,46грн за загальний період з 26.02.2026 по 24.07.2026 відповідно до договору №081179 від 01.03.2025.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем не враховано наступні положення законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 Господарського Кодексу України чинного на момент виникнення правовідносин).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний не правильно, а саме позивачем при розрахунку не враховано приписи частини шостої статті 232 Господарського Кодексу України чинного на момент виникнення правовідносин.

Разом з тим, за приписом пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом №540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України №239 від 25.03.2020, №392 від 20.05.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020, №104 від 17.02.2021, №405 від 21.04.2021, №229 від 23.02.2022, №630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою №928 від 19.08.2022 вніс зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому період карантину продовжувався, зокрема постановою №1423 від 23.12.2022 до 30.04.2023. Постановою №383 від 25.04.2023 до 30.06.2023.

З аналізу пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України вбачається, що продовжені цим пунктом строки, закінчуються із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2

Так, постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, продовжений за приписом пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України строк, визначений статтею 232 Господарського кодексу України, закінчився із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ухвалюючи це рішення суд враховує, що у визначений позивачем період виникнення грошового зобов`язання та нарахування пені діяла норма частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №924/441/20: "Приписами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.".

З огляду на встановлені судом обставини, станом на 12.03.2024 відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за договором.

Водночас Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025, у зв`язку з введенням в дію Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" №4196-IX від 09.01.2025.

Таким чином, суд констатує, що загальний період нарахування пені з 12.03.2024 по 24.07.2026 перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Визначаючись відносно застосування норми частини шостої статті 232 Господарського кодексу України до спірних правовідносин сторін, суд виходить з того, що відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №920/51/23).

З огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що договір та відповідні цивільні права і обов`язки сторін (зокрема зобов`язання відповідача оплатити товар) виникли до втрати чинності Господарським кодексом України, до спірних правовідносин сторін із нарахування пені за порушення грошового зобов`язання слід застосовувати положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (схожі висновки відносно дії нормативно-правових актів у часі викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №920/51/23).

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 визначила, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців. Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

Проаналізувавши зміст договорів суд встановив, що їх положеннями не визначено більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строк нарахування штрафних санкцій.

Отже, нарахування пені за порушення відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих послуг слід проводити:

- за договором №081179 від 12.10.2010 на суму заборгованості у розмірі 28839,89грн, враховуючи межі позовних вимог з 12.03.2024 по 12.09.2024. Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня за договором №081179 від 12.10.2010 за загальний період з 12.03.2024 по 12.09.2024 у розмірі 3937,51грн;

- за договором №081179 від 01.03.2025, враховуючи межі позовних вимог з 26.02.2025 по 24.07.2026. Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня за договором №081179 від 01.03.2025 за загальний період з 26.02.2025 по 24.07.2026 у розмірі 2863,47грн.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний невірно. За перерахунком суду розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем, однак, враховуючи межі позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає інфляційні втрати у сумі 17674,29грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку трьох відсотків річних та встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, здійснених відповідачем оплат та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у сумі 5820,64грн за загальний період з 13.02.2024 по 24.07.2026.

Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 244832,56грн, з якої: 213536,05грн заборгованості за постачання теплової енергії, 1000,60грн заборгованості за абонентське обслуговування, 5820,64грн трьох відсотків річних, 17674,29грн інфляційних втрат та 6800,98грн пені.

Судом були досліджені всі докази в матеріалах справи та надана їм правова оцінка. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 2937,99грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл" про стягнення заборгованості у загальній сумі 262512,58грн, з якої: 213536,05грн заборгованості за постачання теплової енергії, 1000,60грн заборгованості за абонентське обслуговування, 5822,55грн три відсотка річних, 17674,29грн інфляційні втрати, 24479,09грн пеня - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл" (49057, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Хмельницького Богдана, буд. 174, ідентифікаційний код 25513976) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр-т. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, ідентифікаційний код 32688148) 213536,05грн - заборгованості за постачання теплової енергії, 1000,60грн - заборгованості за абонентське обслуговування, 6800,98грн - пені, 17674,29грн - інфляційних втрат, 5820,64грн - трьох відсотків річних та 2937,99грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл" на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 17678,11грн - пені та 1,91грн - трьох відсотків річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 28.09.2026.

Суддя В.О. Татарчук