Ухвала суду № 140145057, 28.09.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

28 вересня 2026 року Справа № 903/591/26 Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЛІСПРОМ"

про відвід судді Дем`як В.М. від участі у розгляді справи 903/591/26

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЛІСПРОМ"

про стягнення 712 081,77 грн.

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

Встановив: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЛІСПРОМ" та просить суд: розірвати договір про реструктуризації боргу від 09.04.2025; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЛІСПРОМ" на користь ОСОБА_1 4 225 438,77 грн., в тому числі: 712 081,77 грн. заборгованість ( 675 300,00 грн. сума боргу, 20 092,47 грн. пені, 16 689,30 грн. інфляційних втрат), 3 513 357,00 грн. залишок коштів.

Ухвалою суду від 24.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 від 19.06.2026 (вх. №01-52/666/26) - залишено без руху, постановлено ОСОБА_1 впродовж 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду: документи в підтвердження відправлення відповідачеві копії позовної заяви та всіх без виключення доданих до неї документів (додатків), докази сплати судового збору в розмірі 63 381,58 грн. за вимогу майнового характеру та 3328,00 грн. за вимогу немайнового характеру.

Ухвалою суду від 29.06.2026 постановлено відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.07.2026.

Ухвалою суду від 20.07.2026 відкладено підготовче засідання на 10 серпня 2026 на 10:50 год.

В судовому засіданні 10.08.2026 оголошено перерву до 19 серпня 2026 на 11:15 год.

Згідно довідки про неможливість проведення судового засідання від 18.08.2026р. у зв`язку з тимчасовою не працездатністю судді Дем`як В. М., судове засідання, що призначене на 19 серпня 2026 року на 11:15 год. у справі №903/591/26 не відбулось.

Ухвалою суду від 01.09.2026 судове засідання призначено на 07.09.2026.

Ухвалою суду від 07.09.2026 в задоволенні клопотання ТзОВ «ВОЛИНЬЛІСПРОМ» за вх. №01-87/4227/26 від 16.07.2026 про закриття провадження у справі №903/716/26 відмовлено, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 29.09.2026, відкладено підготовче засідання на 23 вересня 2026 року , поновлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та встановлено його до 14.09.2026. та запропоновано позивачу подати відповідь на відзив на позовну заяву до 21.09.2026.

Представник позивача через систему «Електронний суд» подав:

- відзив на позовну заяву за вх.№01-87/5462/26 від 17.09.2026 у якому просить вирішити по суті клопотання від 17.09.2026 про закриття провадження по справі №903/591/26, яке подане окремим документом, у випадку необґрунтованої відмови відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.;

- клопотання за вх.№01-87/5466/26 від 17.09.2026 про залишення позову без розгляду у якому вказав, що позивач у позовній заяві не зазначив реквізитів рахунку позивача в банку, не значив бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову, оскільки ухвалою суду від 24.06.2026 суд надав строк для усунення виявлених недоліків, однак ОСОБА_1 не усунув їх, а тому просить суд залишити позов без розгляду.

23.09.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 28.09.2026 до 09:15 год.

Представник позивача через систему «Електронний суд» подав :

-клопотання за вх.№01-75/2235/26 від 28.09.2026 у якому вказав, що останній вважає за необхідне уточнити подану 26.06.2026 позовну заяву шляхом доповнення її прохальної частини реквізитами банківського рахунку позивача (ІПН: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 (АТ «ОТП БАНК») на який просить перерахувати грошові кошти 712 081,77 грн з яких 675 300 грн - основного боргу 20 092,47 штрафні санкції, 16 689,30 інфляційні втрати та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. Разом з тим, долучив докази направлення клопотання з додатками відповідачу.

-відповідь на відзив на позовну заяву за вх.№01-87/5660/26 від 28.09.2026 у якому просить відхилити заперечення ТзОВ «Волиньліспром» викладені у відзиві на позовну заяву від 17.09.2026, як необґрунтовані, а позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача через систему «Електронний суд » подав:

-заяву за вх.№01-87/5658/26 від 28.09.2026 у якій просить здійснювати судовий розгляд справи, без його участі, та просить вирішити і задоволити заяву від 25.09.2026 про відвід головуючого судді, у випадку відмовити у задоволенні заяви про відвід просить розглянути і задоволити клопотання від 17.09.2026 про залишення позову без розгляду.

- заяву про відвід судді Дем`як В.М. за вх.№01-87/5659/26 від 28.09.2026 у якій вказав такі підстави для відводу :

1.1 суд відкрив провадження всупереч наслідкам неусунення недоліків позовної заяви, оскільки ухвалою від 24.06.2026 суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надав десятиденний строк на усунення визначених судом недоліків: надання доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви з усіма додатками і сплати судового збору у розмірі 63 381,58 грн (за вимогу майнового характеру) та 3 328,00 грн (за вимогу немайнового характеру). У межах строку позивач подав заяву про усунення недоліків, якою зменшив позовні вимоги до 712 081,77 грн та сплатив судовий збір у сумі 10 681,21 грн; доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками не надано, а тому доводить, що за приписами частини 4 статті 174 ГПК України наслідком неусунення недоліків у встановлений строк є визнання заяви неподаною та її повернення однак, ухвалою від 29.06.2026 суд відкрив провадження у справі.

1.2. 16.07.2026 представник ТзОВ «ВОЛИНЬЛІСПРОМ» подав заяву про закриття провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, обґрунтовану тим, що спір за договором про надання поворотної фінансової допомоги, укладеним із ОСОБА_1 як фізичною особою, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18). Однак, ухвалою від 07.09.2026 суд відмовив у задоволенні даної заяви, з підстав того, що спір підвідомчий до господарської юрисдикції з посиланням на статус ОСОБА_1. як фізичної особи-підприємця (2006- 2024) та бенефіціара товариства і на використання внесених коштів у господарській діяльності товариства.

1.3. 17.07.2026 подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України з огляду на невиконання позивачем вимог ухвали від 24.06.2026. Протокольною ухвалою від 10.08.2026 суд відмовив у задоволенні даної заяви, однак обставина, яка утворює підставу, передбачену пунктом 8 частини 1 статті 226 ГПК України, - не усунення позивачем у встановлений строк недоліків, визначених ухвалою від 24.06.2026 (сплата судового збору у визначеному судом розмірі та надсилання відповідачу копії позову з додатками), - залишена судом без спростування.

1.4. 17.09.2026 ТзОВ «ВОЛИНЬЛІСПРОМ» звернулось з клопотанням про залишення позову без розгляду, у зв`язку з недодержанням позивачем вимог частини 7 статті 162 ГПК України (не зазначення реквізитів рахунку позивача та бажаного способу отримання коштів), проте в судовому засіданні 23.09.2026 суд дане клопотання по суті не вирішив: ухвали за результатами його розгляду не постановлено. Натомість позивачу повторно надано можливість і час на усунення недоліків позовної заяви та приведення її у відповідність до вимог ГПК України.

Враховуючи вище викладене просить суд задоволити заяву про відвід судді Дем`як В.М. від розгляду справи №903/591/26.

Представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання за вх.№01-75/2238/26 від 28.09.2026 у якій просить здійснювати судовий розгляд справи, без його участі.

Згідно з частиною 3 статті 38 ГПК України відвід має бути заявлений протягом десяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження, але не пізніше початку підготовчого засідання; після спливу цього строку відвід допускається лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо раніше, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Представник відповідача, доводить, що обставина, яка стала безпосереднім приводом для цієї заяви є не вирішення судом по суті клопотання від 17.09.2026 з одночасним наданням позивачу часу на усунення недоліків позовної заяви - виникла і стала відома заявнику у судовому засіданні 23.09.2026,а відтак відповідно, заяву подано 25.09.2026 у межах дводенного строку, передбаченого для виняткових випадків.

Розглянувши заяву про відвід судді Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЛІСПРОМ" , суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Згідно зі ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до ч.7-8 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. (ч. 10 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частини 2 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, забезпечення рівного ставлення до всіх сторін судового засідання має першочергове значення для належного виконання суддею своїх обов`язків.

Кожен суддя об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов`язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Суд з дотриманням вимог ч.5 ст.13 ГПК України створює належні умови учасникам справи для реалізації ними прав передбачених цим кодексом.

Відповідно до положень ст.42, 46, 56,60, 61 ГПК України відповідач наділений правами в т.ч. на ознайомлення з матеріалами справи для забезпечення реалізації своїх процесуальних прав на подання заяв про суті справи та з процесуальних питань.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Добросовісність це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні ними своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 §1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є "одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції" (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав)

Отже, практика ЄСПЛ останніх років свідчить про поступову трансформацію самого підходу до оцінки процесуальної справедливості. Якщо раніше в центрі уваги перебувало питання, чи були сторонам формально гарантовані однакові процесуальні права, то сьогодні визначального значення набуває інше - чи забезпечив суд реальний баланс процесуальних можливостей у конкретному провадженні, а відтак процесуальна рівність досягається не формальним дотриманням процедури, а створенням умов, за яких кожна сторона справді здатна ефективно реалізувати свої права.

Суд, надаючи відповідь на кожний аргумент підстав для відводу, дослідив матеріали справи та встановив наступні обставини.

Щодо пункту 1.1. заяви « суд відкрив провадження всупереч наслідкам неусунення недоліків позовної заяви, оскільки ухвалою від 24.06.2026 суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надав десятиденний строк на усунення визначених судом недоліків: надання доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви з усіма додатками і сплати судового збору у розмірі 63 381,58 грн (за вимогу майнового характеру) та 3 328,00 грн (за вимогу немайнового характеру). У межах строку позивач подав заяву про усунення недоліків, якою зменшив позовні вимоги до 712 081,77 грн та сплатив судовий збір у сумі 10 681,21 грн; доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками не надано, а тому доводить, що за приписами частини 4 статті 174 ГПК України наслідком неусунення недоліків у встановлений строк є визнання заяви неподаною та її повернення однак, ухвалою від 29.06.2026 суд відкрив провадження у справі.»

Наведені обставини спростовуються матеріалами справи, а саме :

Ухвалою суду від 24.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 від 19.06.2026 (вх. №01-52/666/26) - залишено без руху, постановлено ОСОБА_1 впродовж 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду: документи в підтвердження відправлення відповідачеві копії позовної заяви та всіх без виключення доданих до неї документів (додатків), докази сплати судового збору в розмірі 63 381,58 грн. за вимогу майнового характеру та 3328,00 грн. за вимогу немайнового характеру.

29.06.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви за вх.№01-74/141/26, в якій заявник зменшив позовні вимоги виклавши прохальну частину позовної заяви в наступній редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЛІСПРОМ" на користь ОСОБА_1 712 081,77 грн. заборгованості з яких: 675 300,00 грн. сума боргу, 20 092,47 грн. пені, 16 689,30 грн. інфляційних втрат та долучив до матеріалів справи докази сплати судового збору за уточненими позовними вимогами на суму 10 681,21 грн. та докази надіслання копії позовної заяви з додатками, а саме: рекомендованим повідомленням №R430160038467 та опис вкладення у цінний лист від 26.06.2026. (а.с. 42-43). В описі вкладення у цінний лист п.9 вказано : копія позовної заяви .

Отже, позивач усунув, зазначені в ухвалі суду про залишення позову без руху недоліки .

При цьому , судом було враховано приписи п.3 ст.45, ч.2.п.2 ст.46 ГПК України, відповідно до змісту яких позивачем є особа яка подала позов до суду і позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого провадження у справі.

Подані позивачем докази про усунення недоліків, які перешкоджають відкриттю провадження у справі суд визнав як належні та відповідно до вимог ч.3 ст. 174, ст. 176 ГПК України відкрив провадження у даній справі.

Щодо обставин п.1.2. заяви : « 16.07.2026 представник ТзОВ «ВОЛИНЬЛІСПРОМ» подав заяву про закриття провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, обґрунтовану тим, що спір за договором про надання поворотної фінансової допомоги, укладеним із ОСОБА_1 як фізичною особою, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18). Однак, ухвалою від 07.09.2026 суд відмовив у задоволенні даної заяви, з підстав того, що спір підвідомчий до господарської юрисдикції з посиланням на статус ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця (2006- 2024) та бенефіціара товариства і на використання внесених коштів у господарській діяльності товариства.»

На наведені аргументи відповідача , суд надав правову оцінку в судовому засіданні 07.09.2026 досліджуючи подані сторонами докази та заслухавши доводи і заперечення представників сторін та за результатами розгляду постановив ухвалу від 07.09.2026, відповідно до змісту якої :

«Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що "Критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів".

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин, як господарських (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18).

У пункті 4.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 касаційним судом зроблено наступний висновок: "Зважаючи на характер правовідносин у цій справі, які безпосередньо пов`язані зі створенням фізичною особою - підприємцем об`єкта цивільних прав - торговельно-офісного комплексу із вбудованою автомийкою, використовувати, який можна лише при здійсненні господарської діяльності, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства".

Судом встановлено, що з 2006 - 2019 року ОСОБА_1. був кінцевим бенефіціарним власником (засновником), та у вказаний період була внесена більша частина суми коштів поворотної безвідсоткової позики згідно договору №3 від 13.08.2019, що підтверджується витягом з відкритих джерел, а також виписками з рахунку ТОВ "ВОЛИНЬЛІСПРОМ" від 12.07.2017, від 15.08.2019.

При цьому, 2006-2024 ОСОБА_1. мав статус фізичної особи-підприємця, який припинено 21.10.2024 за власним рішенням, в підтвердження долучив ухвалу Господарського суду Волинської області про відмову у видачі судового наказу 22 травня 2026 по справі № 903/464/26, витягами з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи слідує, що грошові кошти, що є предметом договору реструктуризації боргу від 09.04.2025, були внесенні ОСОБА_1 на рахунок ТзОВ "ВОЛИНЬЛІСПРОМ", як поворотна фінансова допомога, що підтверджується копією витягу з картки рахунку за період з 01.01.2015 - 01.01.2020 та банківськими виписками з особового рахунку ОСОБА_1

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №760/13915/18 вказав, що при визначенні юрисдикції спору необхідно враховувати не лише склад суб`єктів спірних правовідносин, а й властивості об`єктів, використання яких є підставою позову. Якщо такі об`єкти можуть використовуватись лише з метою отримання прибутку, що є одним із видів підприємницької діяльності, спір варто розглядати в порядку господарської юрисдикції.

Водночас, припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору поставки, укладеного між суб`єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов`язанні. Отже, у вище зазначеній справі, спір виник при виконанні договору поставки, укладеного між ТОВ і ФОП, відтак місцеві суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність розгляду цієї справи за правилами саме господарського, а не цивільного судочинства.

Отже, згідно правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №760/13915/18 від 26.06.2019 судом встановлено, що припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо товариства та ОСОБА_1, як підприємця (картка рахунку: НОМЕР_3 : контрагент ОСОБА_1. - позика за 01.01.20-30.06.2023) (а.с. 15)

Судом встановлено, дані кошті використовувалися ТзОВ "ВОЛИНЬЛІСПРОМ" при здійсненні своєї господарської діяльності, а відтак дані обставини є достатніми для віднесення справи №903/591/26 до юрисдикції господарського суду.

Крім того, судом досліджено реєстраційні документи ТзОВ "ВОЛИНЬЛІСПРОМ" та встановлено, що позивач у справі до 31.05.2023 ОСОБА_1 в період внесення позики на рахунок товариства був у статусі бенефіціарного власника, що на думку суду надає даному спору ознак корпоративного. (а.с. 85)

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі №903/591/26.»

Ухвала суду отримана заявником та відповідачем 11.09.26 , про що в матеріалах справи наявні докази, а саме довідки про доставку електронних листів ( а.с.132,133).

Щодо обставин, викладених заявником у п.1.3. : « 17.07.2026 подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України з огляду на невиконання позивачем вимог ухвали від 24.06.2026. Протокольною ухвалою від 10.08.2026 суд відмовив у задоволенні даної заяви, однак обставина, яка утворює підставу, передбачену пунктом 8 частини 1 статті 226 ГПК України, - не усунення позивачем у встановлений строк недоліків, визначених ухвалою від 24.06.2026 (сплата судового збору у визначеному судом розмірі та надсилання відповідачу копії позову з додатками), - залишена судом без спростування.»

Слід зазначити наступне. Так, суд протокольною ухвалою від 10.08.2026 відмовив в клопотанні про залишення позову без розгляду. При цьому правовою підставою для такого висновку для суду стали наступні обставини , які є в матеріалах справи. 29.06.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви за вх.№01-74/141/26, в якій заявник зменшив позовні вимоги та виклав прохальну частину позовної заяви в наступній редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЛІСПРОМ" на користь ОСОБА_1 712 081,77 грн. заборгованості з яких: 675 300,00 грн. сума боргу, 20 092,47 грн. пені, 16 689,30 грн. інфляційних втрат та долучив до матеріалів справи докази сплати судового збору на суму 10 681,21 грн. та докази надіслання копії позовної заяви з додатками, що підтверджується: рекомендованим повідомленням №R430160038467 та описом вкладення у цінний лист від 26.06.2026 (а.с. 42 -43) у п.9 якого вказано : копія позовної заяви.

За таких обставин, заявник повторно ставить на вирішення суду клопотання, яке було вирішено судом. Таке клопотання судом відхилено ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання , що відповідає ст.232 ГПК України, оскільки ухвала про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.( ст.255 ГПК).

Щодо доводів заявника, викладених у п.1.4.:« 17.09.2026 ТзОВ «ВОЛИНЬЛІСПРОМ» звернулось з клопотанням про залишення позову без розгляду, у зв`язку з недодержанням позивачем вимог частини 7 статті 162 ГПК України (не зазначення реквізитів рахунку позивача та бажаного способу отримання коштів), проте в судовому засіданні 23.09.2026 суд дане клопотання по суті не вирішив: ухвали за результатами його розгляду не

постановлено. Натомість позивачу повторно надано можливість і час на усунення недоліків позовної заяви та приведення її у відповідність до вимог ГПК України.

Спростовуються матеріалами справи, а саме :

Суд відклав розгляд даної заяви ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання , оскільки у судовому засіданні 23.09.2026 представник позивача просив надати йому процесуальну можливість подати відповідь на відзив відповідача згідно поновлених судом строків за клопотанням позивача та вказати реквізити самостійно, що не суперечить завданню підготовчого провадження у справі, визначеному у ст.177 ГПК України.

Як уже зазначено вище, ГПК України унормував неприпустимість зловживання процесуальними правами у ст.43 . За змістом п.1 учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Частина 2 статті 42 ГПК України прямо встановлює обов`язок учасників справи.

Зокрема, вони зобов`язані :

- сприяти своєчасному , всебічному , повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;

- виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

При цьому, суд бере до уваги те, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.06.2026 запропоновано відповідачу у строк до п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали подати суду письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, та документи, що підтверджують надіслання відзиву і доданих до нього доказів учасникам по справі.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 29.06.2026 - ТзОВ «Волиньліспром» отримав ухвалу про відкриття провадження в електронному кабінеті - 29.06.2026 о 15:48 год.

Між тим, у встановлений термін, а саме до 15.07.2026 відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Водночас, подав заяву за вх.№01-87/4227/26 від 16.07.2026 про закриття провадження у справі на підставі п.1, ч.1, ст. 231 ГПК України, заяву за вх.№01-87/4241/26 від 17.07.2026 про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 8, ч. 1 ст. 226 ГПК України та подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду від 17.09.2026.

В судовому засіданні 07.09.2026 заявив клопотання про поновлення строку для надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 07.09.2026 поновлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та встановлено його до 14.09.2026. та запропоновано позивачу подати відповідь на відзив на позовну заяву до 21.09.2026.

Відповідач, подав відзив на позовну заяву за вх.№01-87/5462/26 від 17.09.2026 та заяву про відвід судді Дем`як В.М. від 25.09.2026.

Враховуючи вище викладене, судом встановлено, що посилання заявника на недотримання об`єктивного критерію безсторонності суду, з підстав упередженості судді Дем`як В.М. до відповідача проявляється, а саме :

- у відкритті провадження у справі №903/591/26;

- у відмові в клопотанні про закриття провадження у справі;

- у відмові в клопотанні про залишення позову без розгляду

- у не вирішенні клопотання від 17.09.2026 по суті, тобто полягає з незгодою з процесуальними діями судді та оцінки судом норм процесуального законодавства України при вирішенні поданих відповідачем клопотань та заяв.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що наведені заявником у заяві про відвід обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України для відводу. Частиною 4 вищевказаної статті прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу судді від розгляду справи.

У поданій заяві заявник надає суб`єктивну оцінку процесуальним діям судді, у тому числі висловлює незгоду з постановленням відмови у клопотаннях про закриття провадження у справі та про залишення заяви без розгляду.

Згідно ч, 3 ст. 39 ГПК України визначено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

За таких обставин заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЛІСПРОМ" про відвід судді Дем`як В.М. від участі у розгляді справи №903/591/26 є необґрунтованою, оскільки наведені у заяві обставини не свідчать про упередженість судді до відповідача, а тому заяву про відвід на підставі ч. 3 ст. 39 ГПК України слід передати на авторозподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід судді Дем`як В.М. у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 3, 12, 35, 38-39, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в :

Передати заяву за вх. №01-87/5659/26 від 28.09.2029 заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЛІСПРОМ" про відвід судді Дем`як В.М. від участі у розгляді справи №903/591/26 на авторозподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід судді Дем`як В.М. у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 39 ГПК України.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Дем`як