Рішення № 140143993, 28.09.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5151/26

2/705/3822/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі головуючої судді Гудзенко В.Л.

при секретарі судового засідання Музичук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обгрунтовано тим, що 12 листопада 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №12.11.2023-100000286, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 5 000,00 грн, строком на 42 дні, до 23 грудня 2023 року та зі сплатою відсотків у розмірі 2% вдень ( процентна ставка «Економ»), яка застосовується протягом перших 14 днів з дня отримання кредиту. В подальшому процентна ставка - 3% за день користування кредитними коштами (процентна ставка «Стандарт»). Зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало позичальнику кредит у розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується квитанцію про зарахування коштів АТ КБ «ПриватБанк». Відповідачем ОСОБА_1 були здійснені заходи спрямовані на визнання боргу, а саме проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору. Однак відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим в неї утворилась заборгованість у розмірі 7579,51 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4525,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 3054,51 грн. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вище зазначену заборгованість за кредитним договором, понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та понесені судові витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи в розмірі 150,00 грн.

Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача Мохир Я.В. не з`явився, просив розглянути справу за його відсутності, про що зазначив у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Слободянюк І.В. в судове засідання не з`явилися, при цьому на адресу суду 24.09.2026 року від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній просить розгляд справи провести без його участі та участі відповідача ОСОБА_1 . У відзиві посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 до початку судового розгляду по сутті визнає позовні вимоги в повному обсязі, а саме заборгованість за кредитним договором у розмірі 7579,51 гривень, у зв`язку чим відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України, має право на повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору. Разом з тим, відповідач не визнає зазначені позивачем витрати на правничу допомогу, яка попередньо визначена в розмірі 6000 грн. на тій підставі, що вказана справа є малозначною, типовою, розглядається судом в порядку спрощеного провадження та не потребує від адвоката позивача значних зусиль чи багато часу. Крім того враховуючи, що позовні вимоги позивача по справі складають 7579.51 гривень, заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі біля 6000 грн. є неспівмірними та несправедливими стосовно відповідача. Відповідач - ОСОБА_1 на даний час має статус внутрішньо переміщеної особи. У зв`язку з повномасштабною агресією російської федерації відповідач змушена була в 2023 році залишити постійне місце проживання та втратила роботу. На даний час ОСОБА_1 винаймає житло, постійної роботи не має, проживає за рахунок тимчасових заробітків. Саме у зв`язку з переїздом та відсутністю коштів відповідач змушена була скористатись кредитом, однак повністю погасити його не змогла. Враховуючи відсутність постійних доходів та малозабезпеченість, відповідач після вступу рішення в законну силу також не має можливості виконати боргові зобов`язання та сплати позивачу борг в розмірі 7579,51 гривень. У зв`язку з чим відповідач просить суд одночасно з ухваленням рішення визначити розстрочку його виконання, а саме розстрочити сплату боргових зобов`язань на 12 місяців із щомісячною сплатою 631 грн. 63 коп. В зв`язку з вище викладеним, просить врахувати визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі до початку судового розгляду по суті, задовільнити позовні вимоги позивача про стягнення боргу в розмірі 7579.51 гривень та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого ним судового збору, одночасно з ухваленням рішення визначити розстрочку його виконання, а саме розстрочити сплату відповідачем боргових зобов`язань на 12 місяців із щомісячною сплатою 631 грн 63 коп. та визнати витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

12 листопада 2023 року відповідач ОСОБА_1 підписала пропозицію позивача ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», та надала позивачу заявку, яка є невід`ємною частиною цієї пропозиції, з якою вона ознайомилася в цей же день за посиланням htpp://sgroshi.com.ua/ua/ згідно з ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»

Також, 12 листопада 2023 року відповідач одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Т416 підписала відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №12.11.2023-100000286, яка є частиною електронного кредитного договору, укладеного у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

При укладенні кредитного договору ОСОБА_1 було пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного Банку України.

Згідно кредитного договору сторони погодили наступні умови кредитування: дата видачі кредиту 12.11.2023 року; сума кредиту 5 000,00 грн; строк, на який надається кредит 42 дні з дати його надання; дата повернення кредиту 23.12.2023 року; процентні ставки: 2% вдень (процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка), яка застосовується протягом перших 14 днів з дня отримання кредиту; - 2.5 % за один день користування кредитом ( процентна ставка «Стандарт»), яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ». У кредитному договорі зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів 4441-11XX-XXXX-4012.

Видача кредитних коштів підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк», згідно якої 23.12.2023 року о 07 год 30 хв на платіжну карту НОМЕР_1 *12 зараховано 5 000,00 грн, призначення платежу видача за договором№12.11.2023-100000286.

Отже ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі згідно умов договору.

В свою чергу відповідач зобов`язувалася повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором, однак вона свої зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 12.06.2026 року складає 7 579,51 грн, з яких: основний борг - 4 525,00 грн, відсотки - 3 054,51 грн.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" (далі Закону) такі електронні правочини, а також електронні правочини, щодо яких сторони домовилися про підписання, мають бути підписані за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису або іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В судовому засіданні було встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі кредитного договору №12.11.2023-100000286 (оферти) від 12.11.2023.

Зазначеним Кредитним договором були визначені його предмет, розмір кредитного ліміту, строки та умови повернення кредиту, розміри плати за користування кредитними коштами та інші умови правовідношення.

Спір стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитними коштами.

Відповідачем ОСОБА_1 були порушені зобов`язання стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту, сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним вище Кредитним договором.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Споживчий Центр» не повернуті, враховуючи викладені у відзиві доводи сторони відповідача щодо повного визнання позовних вимог в частині кредитного боргу в розмірі 7579,51 грн. суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн, та підтверджується платіжною інструкцією №СЦ00116096 від 16 червня 2026 року.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А згідно зі ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Таким чином, оскільки відповідачем визнано позов, то 50 відсотків судового збору сплаченого позивачем при пред`явленні позову у розмірі 1331,20 грн. підлягають йому поверненню з державного бюджету. Інша половина суми сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача.

Водночас відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.4 ч.2 ч.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, а саме: витрат пов`язаних з направленням відповідачу копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів, суду надано квитанцію поштової служби "Е-Пост" № 2114360 від 15.06.2026 року, згідно якої загальна вартість поштового відправлення складає 116,58 грн, які підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо визнання відповідачем витрат пов`язаних з розглядом справи на правничу допомогу в розмірі 1000 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, керуючись п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, сторона позивача надає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи і який включає витрати на професійну правничу допомогу у розмірі орієнтовно 6000 грн. При цьому у резолютивній частині позову зазначає, що докази щодо понесених судових витрат на оплату правничої допомоги будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Тобто, станом на день звернення до суду позивачем не заявлена вимога про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, тому вказане питання станом на день винесення рішення до розгляду судом не підлягає.

Вирішуючи заяву відповідача про розстрочення виконання рішення, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи, тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 (справа №9901/598/19).

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини, а також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №796/43/2018, від 19.06.2019 у справі №2-55/10).

Відповідач ОСОБА_1 у поданому до суду клопотанні просила розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців із виплатою рівними частинами щомісяця, оскільки вона має статус внутрішньо переміщеної особи, на даний час винаймає житло, постійної роботи немає, проживає за рахунок тимчасових заробітків та немає матеріальної можливості виконати майбутнє рішення суду сплативши заборгованість одним платежем.

Однак вищенаведені доводи не можуть розцінюватись як такі, що є особливими або винятковими, та, у відповідності до приписів статті 435 ЦПК України, унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення про стягнення коштів, оскільки відповідач ОСОБА_1 не надала суду належних, допустимих та достовірних відомостей про свій дійсний майновий стан. Зокрема, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження її реальних доходів, наявності правовідносин оренди житла та здійснення оплати за нього, а також довідки з Пенсійного фонду України (щодо сум виплачених доходів та відрахувань), що є обов`язковим для врахування судом при вирішенні питання про розстрочення виконання судового рішення.

Крім того, суд також враховує, що безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

За таких обставин на даний час відсутні підстави для розстрочення виконання рішення суду.

Водночас суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що згідно положень, закріплених у ст. 435 ЦПК України, вона має право після ухвалення рішення суду звернутися до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 12.11.2023-100000286 від 12 листопада 2023 року в розмірі 7579 (сім тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 51 копійка.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, ЄДРПОУ 37356833) судові витрати, які складаються із 1331,20 гривень судового збору та 116,58 гривень витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, ЄДРПОУ 37356833) з державного бюджету половину суми судового збору у розмірі 1331,20 гривень сплаченого згідно квитанції № СЦ00116096 від 16.06.2026.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Л. Гудзенко