Ухвала суду № 140143441, 24.09.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/8528/26

Провадження № 2/643/6120/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

секретаря судового засідання Юшиної К.С.,

за позовом ОСОБА_1

до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

про зняття арешту з майна,

УСТАНОВИВ:

27.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «НАСК «Оранта», третя особа Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Салтівський ВДВС), у якому просить зняти арешт з належного йому майна (все майно), а також з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 2473 від 28.04.2004 та архівним записом № 6355421 від 29.12.2007.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06.02.2004 з нього на користь НАСК «Оранта» стягнуто 10774,73 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Постановою ВДВС Московського району м. Харкова від 29.03.2004 серії АА № 584858, винесеною під час примусового виконання виконавчого листа № 2-349, накладено арешт на все його майно, у тому числі на зазначену квартиру.

Після виконання рішення суду виконавче провадження закінчено, однак арешт знято не було. Салтівський ВДВС листом від 18.03.2026 № 72764 повідомив, що відомості про виконавче провадження відсутні, а підстав для зняття арешту виконавцем, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», немає.

Ухвалою суду від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.08.2026 клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково, у ПАТ «НАСК «Оранта» витребувано документи, що підтверджують виплату ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 10774,73 грн відповідно до рішення Московського районного суду м. Харкова від 06.02.2004.

Листом від 26.08.2026 № 2090-06-12/32 відповідач повідомив про неможливість надання витребуваних документів у зв`язку із закінченням строку їх зберігання.

Ухвалою суду від 02.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, 24.09.2026 подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ухвалу суду від 02.09.2026 доставлено до їх електронних кабінетів 04.09.2026. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що арешт, про зняття якого просить позивач, накладено постановою державного виконавця від 29.03.2004 серії АА № 584858 під час примусового виконання виконавчого листа № 2-349, виданого Московським районним судом м. Харкова 19.03.2004, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта» 10882,48 грн.

Отже, позивач є боржником у виконавчому провадженні, в межах якого накладено арешт.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також шляхом оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України).

Натомість позовний порядок зняття арешту передбачено ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) для особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові. Така особа може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Верховний Суд в постанові від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) дійшов висновку, що боржник як сторона виконавчого провадження у разі незгоди з арештом майна не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Цей висновок Верховний Суд застосував у постанові від 22.05.2026 у справі № 606/1141/25 (провадження № 61-4217св26).

У тій справі арешт на все майно боржника накладено постановою державного виконавця від 11.08.2006. Виконавче провадження закінчено 30.06.2010, а у 2024 році за тим самим виконавчим документом інше виконавче провадження закінчено у зв`язку з повним погашенням боргу. Матеріали першого виконавчого провадження знищено, арешт знято не було, а державний нотаріус відмовив у знятті заборони.

Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду, що позивач як боржник у виконавчому провадженні не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Верховний Суд зазначив, що, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про знищення виконавчого провадження та про те, що тривале існування нескасованого арешту за відсутності виконавчого провадження і майнових претензій стягувача є невиправданим втручанням у право мирного володіння майном, Верховний Суд відхилив.

Верховний Суд також указав, що такий висновок узгоджується з висновками, викладеними, зокрема, у постановах від 27.03.2024 у справі № 303/6292/20 (провадження № 61-8454св21) та від 15.01.2025 у справі № 592/5020/24 (провадження № 61-13199св24).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правовідносини в цій справі є подібними до тих, що розглядалися у справі № 606/1141/25. У цій справі позивач також є боржником, арешт на все його майно накладено державним виконавцем у виконавчому провадженні, яке завершено і матеріали якого знищено, а орган державної виконавчої служби зняти арешт відмовляється.

Та обставина, що позов пред`явлено не до органу державної виконавчої служби, а до стягувача, не змінює характеру спірних правовідносин. Арешт накладено державним виконавцем у виконавчому провадженні, стороною якого є позивач, а висновок Верховного Суду стосується саме неможливості боржника бути позивачем за позовом про зняття арешту.

Посилання позивача та Салтівського ВДВС на ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VIII, згідно з якою у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, також не свідчить про можливість пред`явлення боржником позову. Ця норма не визначає процесуальної форми звернення до суду. Для сторони виконавчого провадження таку форму встановлено ст. 447 ЦПК України.

Суд також враховує, що порядок, передбачений розділом VII ЦПК України, є для боржника ефективним засобом захисту і в тому разі, коли матеріали виконавчого провадження знищено.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24), ухваленій за результатами розгляду скарги боржника на бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо незняття арешту в знищеному виконавчому провадженні, дійшла таких висновків.

Правовою метою накладення арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника і зазначити про це у відповідній постанові: закінчення виконавчого провадження (за визначеними законом винятками) та повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав (ч. 1, 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV; ч. 1, 2 ст. 40 Закону № 1404-VIII).

Арешт майна боржника, накладений у виконавчому провадженні, знімається виконавцем, начальником відділу державної виконавчої служби або судом. Визначення посадової особи, яка має повноваження зняти арешт, залежить від конкретних обставин і підстав його зняття.

Якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту, знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання, виконавець відповідно до п. 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012

№ 512/5, вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження. Для цього використовуються відомості автоматизованої системи та інші документи й інформація, зокрема одержані від сторін виконавчого провадження.

За результатами відновлення виконавець встановлює підстави завершення провадження і приймає рішення за заявою боржника.

Суд, розглядаючи скаргу боржника, має зобов`язати орган державної виконавчої служби надати матеріали відновленого виконавчого провадження, встановити підставу його завершення і залежно від цього вирішити скаргу.

Матеріали цієї справи не містять відомостей про звернення самого позивача до органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту та про вжиття органом державної виконавчої служби заходів з відновлення матеріалів виконавчого провадження. Лист Салтівського ВДВС від 18.03.2026 № 72764 є відповіддю на заяву ОСОБА_2 від 04.03.2026 про надання інформації.

Отже, позивач не позбавлений ефективного засобу захисту свого права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з цієї підстави, суд повинен роз`яснити позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Оскільки виконавчий лист № 2-349 видано Московським районним судом м. Харкова, позивач має право звернутися зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо зняття арешту до Салтівського районного суду міста Харкова в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, з урахуванням строків, визначених ст. 449 ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадку відмови позивача від позову).

Клопотання про повернення судового збору позивач не подавав, тому суд роз`яснює йому право звернутися з таким клопотанням.

Керуючись ст. 255, 256, 258261, 263, 353, 354, 447 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що захист його прав щодо зняття арешту, накладеного постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Московського районного управління юстиції м. Харкова від 29.03.2004 серії АА № 584858, здійснюється шляхом звернення до органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту, а в разі незгоди з рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця (іншої посадової особи органу державної виконавчої служби) шляхом подання скарги до Салтівського районного суду міста Харкова в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору в розмірі 1331,20 грн відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення повного тексту.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА