Рішення № 140142508, 24.09.2026, Костопільський районний суд Рівненської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 569/1599/26

24 вересня 2026 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О. С.

з участю секретаря Янчук О. А.

представника позивача - Мазанович Н.П.

прокурора Бандури О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за позовом Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулася з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, в якому просила суд позбавити останню батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначає 05.08.2025 відповідачка народила дочку ОСОБА_2 , від якої відмовилася при народженні, про що було складено акт. Вказує, що народження дитини зареєстрували у встановленому законом порядку, та з 13.08.2025 малолітня ОСОБА_2 перебуває на обліку дітей-сиріт позбавлених батьківського піклування. Матері дитини відповідачці ОСОБА_1 було надіслано лист про виклик до Служби у справах дітей, однак остання на лист жодним чином не відреагувала. Зазначає, що вдалося зв`язатися з відповідачкою через застосунок "Вайбер", та було з`ясовано, що відповідачка перебуває у Республіці Польща та на цей час приїхати в Україну не має можливості. Окрім того вказує, що відповідачці було роз`янення положення ст.209 СК України. В подальшому ОСОБА_1 на зв`язок не виходила.

Також вказує, що відповідачка з 13.08.2025 дочку не відвідувала, не жодним чином не цікавилася нею. Ніхто з родичів не цікавився малолітньою. Вказує, що у разі позбавлення відповідачки батьківських прав, то неповнолітній буде надано статус дитини позбавленої батьківського піклування і влаштовано до сімейних форм виховання.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав згоду на прийняття заочного рішення.

Прокурор в судовому засіданні вважав за необхідне позбавити відповідачку ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітньої дочки - ОСОБА_2 .

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином у встановленому законом порядку.

Враховуючи думку представника позивача, який не заперечував проти ухвалення заочного рішення та дослідивши докази належного повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи, суд дотримуючись вимог ст. 280 ЦПК України дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення по справі.

Суд заслухавши пояснення сторін, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що відповідачка ІНФОРМАЦІЯ_1 о 23 год. народила дівчинку вагою 2300 грам, і 06.08.2025 вранці написала заяву про відмову забрати дитину з перенатального центру, що підтверджується заявою від 06.08.2025, актом закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я від 06.08.2025.

Встановлено, що розпорядженням секретаря міської ради Віктора Шакиризяна від 12.08.2025, народженній дівчині присвоєно ім`я, ОСОБА_2 , а Службу у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради зобов`язано підготувати відповідні документи для реєстрації народження дитини.

Судом встановлено, що на виконання вказаного розпорядження, представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, підготував документи та звернувся з відповідною заявою до Рівненського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, для реєстрації народження дівчинки, у зв`язку з чим 12.08.2025 було видано свідоцтво про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 СК України, №00052961845 від 12.08.2025 запис про батька малолітньої ОСОБА_2 зроблено відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

З матеріалів справи судом встановлено, що малолітній ОСОБА_2 було надано статус дитини позбавленої батьківського піклування, направлено на утримання до КП "Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини з центром реабілітації дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи з порушенням психіки та поліативної допомоги дітям" Рівненської обласної ради, внесено дані до книги первинного обліку дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Встановлено, що позивач звернувся з листом до відповідачки про надання дозволу на усиновлення малолітньої ОСОБА_2 , однак лист залишився без реагування.

З листа КП "Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини з центром реабілітації дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи з порушенням психіки та поліативної допомоги дітям" Рівненської обласної ради від 15.01.2026, судом встановлено, що з 13.08.2025 малолітня ОСОБА_2 перебуває у закладі. Відповідачка ОСОБА_1 не відвідувала дочку, не телефонувала до закладу, не цікавилася станом здоров`я дитини, ніхто з родичів не цікавився малолітньою.

Згідно з ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч.1 ст.152 СК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» передбачено, зокрема, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Абзацом 1 і 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» встановлено, зокрема, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розглядати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.

Вимогами ст. 27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.

Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з приписами пунктів 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків…, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При вирішенні даної справи, суд враховує також і практику ЄСПЛ, зокрема у справі "М.С. проти України" від 11.07.2017 року, вказано на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16.07.2015 року у справі "Мамчур проти України").

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до ч.4-6 ст.19 СК України, При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З висновку органу опіки та піклування від 23.01.2026 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , судом встановлено, що відповідачка в супереч вимог ст.150, 180 СК України, не виконує батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, а тому комісія з питань захисту прав дитини, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської області, розглянувши матеріали, прийняла рішення про доцільність позбавлення відповідчки ОСОБА_1 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_2 .

При прийняття рішення, суд враховує позицію позивача, прокурора, а також, що відповідачка не забрала дочку з перенатального центру при народження, не вживає жодних заходів для повернення дочки, не цікавиться її життям жодним чином та не приймає жодної участі у її житті.

Така бездіяльність відповідачки на переконання суду свідчить про її байдуже ставлення до виконання батьківських обов`язків, а тому суд приходить до висновку, що наявні виключні обставини для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов`язки - позбавлення батьківських прав.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав. Відповідно до ч.4 зазначеної статті, суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Оскільки, позивача звільнено від сплати судового збору, то на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідачки в дохід держави підлягає до стягнення 1331,20 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.81, 141, 247, 258, 264-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав - задовільнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 27.12.2007 Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_2 ), батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районний судом за письмовою заявою відповідача, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущенного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, м.Рівне, вул.Шевченка буд.45, код ЄДРПОУ 25675397.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 28.09.2026.

СуддяО. С. Цвіркун