Ухвала суду № 140142303, 23.09.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 23.09.2026Справа № 554/941/23 Провадження № 1-кп/554/469/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_2 ,

захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ);

секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів, обраних обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12022170000000219 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч. 3 ст.307, ч.3 ст.27 ч.3 ст.311, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27 ч. 3 ст.307, ч.2 ст.27 ч.3 ст.311, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27 ч. 3 ст.307, ч.2 ст.27 ч.3 ст.311, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст.306 КК України,

В С Т А Н О В И В :

На розгляді в суді перебуває вищевказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 306 КК України, ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 306 КК України, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 306 КК України, ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 306 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строків запобіжних заходів у виді тримання під вартою, обраних відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно.

В клопотанні щодо обвинуваченого ОСОБА_6 прокурор покликається на обставини, викладені в обвинувальному акті, за яким органом досудового розслідування вказана особа обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 306 КК України, серед яких, є тяжкі та особливо тяжкі злочини, за один із найбільш суспільно небезпечних з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років із конфіскацією майна.

Під час досудового розслідування до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави. Надалі ухвалами слідчого судді, а також ухвалами суду строк дії цього запобіжного заходу неодноразово продовжувався, і такий строк закінчується.

Прокурор зазначає метою продовження строку запобіжного заходу, обраного судом щодо ОСОБА_6 , запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які, на переконання прокурора, на теперішній час не змінились та не зменшились, а саме можливих спроб обвинуваченого: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, анкетні дані яких відомі обвинуваченому; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинуваченому інкримінується декілька (тринадцять) епізодів злочинної діяльності, що свідчить про схильність останнього до вчинення правопорушень. Стверджує, що інші більш м`які запобіжні заходи неможливо застосувати до обвинуваченого, оскільки вони не здатні забезпечити його належної процесуальної поведінки.

Тому, просить продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів із заставою у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214720,00 грн, із покладеними на нього, у разі внесення застави, обов`язками за ч. 5 ст. 194 КПК України.

Клопотання щодо обвинуваченого ОСОБА_5 прокурор обґрунтовує, тим, що згідно з обвинувальним актом той обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 306 КК України, серед яких є тяжкі та особливо тяжкі злочини, за один із яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років із конфіскацією майна.

Під час досудового розслідування до ОСОБА_5 також застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави. Надалі ухвалами слідчого судді та суду строк дії цього запобіжного заходу продовжено, і такий строк закінчується.

Метою продовження строку запобіжного заходу, обраного ОСОБА_5 судом, прокурор зазначає необхідність запобігання встановленим ризикам, що передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які, на переконання прокурора, на теперішній час не змінились та не зменшились, а саме можливих спроб обвинуваченого: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинуваченому інкримінується декілька (тринадцять) епізодів злочинної діяльності, що свідчить про схильність останнього до вчинення правопорушень. Стверджує, що інші більш м`які запобіжні заходи неможливо застосувати до обвинуваченого, оскільки такі не здатні забезпечити його належної процесуальної поведінки.

Тому, просить продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , на 60 днів із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214720,00 грн, та покладеними на нього, у разі внесення застави, процесуальними обов`язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав подані ним клопотання та просив задовольнити з вищенаведених підстав та продовжити строки запобіжних заходів кожному з обвинувачених. Крім того, прокурор заперечував можливість зміни запобіжних заходів на домашній арешт, оскільки інкриміновані обвинуваченим злочини вчинялися за місцем проживання кожного з них.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник заперечували проти клопотання прокурора. Покликаються на ті обставини, що обвинуваченому інкриміновано лише один епізод діяння, тоді як обвинувачення наполягає на тому, що злочини вчиненні злочину у складі групи осіб. Крім того, всі докази щодо зазначеного епізоду діяння досліджені під час судового розгляду, натомість, свідків за інкримінованим епізодом у кримінальному провадженні немає. Зрештою, прокурор не обґрунтував наявність на теперішній час ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Тому, сторона захисту просить змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м`який у виді домашнього арешту в нічний період доби.

ОСОБА_5 та його захисник не погодилися з клопотанням прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та заперечували, покликаючись на недоведеність ризиків, які на сьогодні значно зменшилися. Наголошували, що всі докази досліджені, при цьому обвинувачений тривалий строк утримується під вартою. З урахуванням викладеного, просили змінити запобіжний захід на більш м`який, такий як домашній арешт.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши необхідні матеріали кримінального провадження, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.

Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.

За змістом ст. 199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.

Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Оскільки справа перебуває на стадії судового розгляду по суті, то суд не дає оцінки обґрунтованості підозр щодо кожного з обвинувачених.

Згідно з п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_6

21 жовтня 2022 року під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Шевченківського (Октябрського) районного суду міста Полтави до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 20 грудня 2022 року, з визначенням застави у розмірі 198480,00 грн. Строк дії вказаного запобіжного заходу неодноразово продовжувався під час досудового розслідування.

Надалі 08 лютого 2023 року під судового розгляду своєю ухвалою суд обрав (продовжив) запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 строком на 60 днів, а саме до 08 квітня 2023 року, із визначенням застави у розмірі 214720,00 грн як альтернативного запобіжного заходу. Строк дії тримання під вартою обвинуваченого неодноразово продовжувався судом, і згідно з ухвалою суду від 28 липня 2026 року такий строк закінчується 24 вересня 2026 року.

Із вищевказаного судового рішення видно, що як під час досудового розслідування, так і під час обрання запобіжного заходу суд встановив ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що вказані прокурором ризики щодо обвинуваченого ОСОБА_6 існують на теперішній час, є реальними, суттєво не змінилися та їх вагомість не зменшилася з огляду на таке.

ОСОБА_6 обвинувачується, серед іншого, у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за найбільш суспільно небезпечний з яких Закон про кримінальну відповідальність передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Вирішуючи питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому, суд враховує дані про його особу, вік, стан здоров`я, репутацію та майновий стан, відсутність в нього офіційного місця роботи, навчання та джерел доходу, а також сімейний стан та відсутність стійких соціальних зв`язків, оцінку яким суд надавав також під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому.

На думку суду, враховуючи характер і тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , а також наявність запровадженого в Україні воєнного стану, що продовжений до теперішнього часу, фактичні бойові дії, які точаться на значній території держави, - ці обставини самі по собі та у сукупності є достатніми для висновку, що ризики, які встановлені в ухвалі суду та зазначені прокурором, не зменшилися, підсилюються обстановкою воєнного стану, а жоден інший більш м`який запобіжний захід не зможе цим ризикам запобігти.

Також прокурор довів ризик ухилення обвинуваченого від суду, і цей ризик залишається реальним з огляду на тяжкість злочинів, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_6 , а також суворість можливого покарання, яке загрожує за вчинення таких злочинів, у разі визнання особи винуватою. Це може спонукати обвинуваченого залишити постійне місце проживання, у тому числі, покинути межі України, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та перешкодить здійсненню правосуддя.

Крім того, свідки та інші обвинувачені у цьому кримінальному провадженні у судовому засіданні не допитувалися, не всі речові та письмові докази досліджувалися.

Отже, існують достатні підстави вважати, що обвинувачений, якому інкримінуються зокрема, тяжкі та особливо тяжкі кримінальні правопорушення, вчинені у складі організованої групи, дійсно може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Таким чином, клопотання прокурора продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому, необхідно задовольнити.

Натомість, з урахуванням наведених у судовому засіданні мотивів, встановлених ризиків, а також вимог закону, з огляду на тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 , суд не знаходить правових підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченому, як про це просить сторона захисту.

На переконання суду, домашній арешт, як і інший більш м`який запобіжний захід, на теперішній час не буде достатнім для ефективного запобігання встановленим ризикам, неухильного виконання обвинуваченим покладених на неї процесуальних обов`язків, через що такий більш м`який запобіжний захід не гарантуватиме належної процесуальної поведінки обвинуваченого протягом усього судового розгляду.

Нових, суттєвих обставин, які б давали підстави для зміни запобіжного заходу стороною захисту не зазначено, тоді як встановлені вище ризики не зникли та не зменшилися, що в сукупності виправдовує подальше застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Тому, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, на більш м`який, зокрема, такий як домашній арешт.

Щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_5

21 жовтня 2022 року під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Шевченківського (Октябрського) районного суду міста Полтави до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 20 грудня 2022 року, з визначенням застави у розмірі 198480,00 грн. Строк дії вказаного запобіжного заходу неодноразово продовжувався під час досудового розслідування.

Надалі 08 лютого 2023 року під судового розгляду ОСОБА_5 ухвалою суду обрано (продовжено) запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 08 квітня 2023 року, із визначенням альтернативного запобіжного заходу - застави у розмірі 214720,00 грн. Строк дії основного запобіжного заходу неодноразово продовжувався судом, згідно з ухвалою суду від 28 липня 2026 року такий строк закінчується 24 вересня 2026 року.

Із цих судових рішень видно, що під час досудового розслідування та обрання запобіжного заходу суд встановив наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що вказані прокурором ризики існують на теперішній час, мають реальний характер, суттєво не змінилися, а їх вагомість не зменшилась з огляду на таке.

ОСОБА_5 обвинувачується, серед іншого, у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за найбільш суспільно небезпечний з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте подекуди таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. При цьому ризик втечі оцінюється у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками.

Вирішуючи питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому, суд враховує дані про його особу, вік, стан здоров`я, репутацію та майновий стан, наявність фактичного місця проживання, відсутність офіційного місця роботи, навчання та сталих джерел доходу, оцінку яким суд надавав під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу. Тому суд бере до уваги воєнний стан, запроваджений в Україні, а також фактичні бойові дії на значній території держави.

На думку суду, враховуючи характер і тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , обставини наявності (продовження) воєнного стану в Україні самі по собі є достатніми для висновку, що ризики, які встановлені в ухвалі суду та зазначені прокурором, не зменшилися, підсилюються воєнним станом, а жоден інший запобіжний захід не може їм запобігти.

Також прокурор довів ризик ухилення обвинуваченого від суду, що залишається реальним з огляду на тяжкість злочинів, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_5 , а також суворість можливого покарання, яке загрожує за вчинення таких злочинів, у разі визнання особи винуватою у їх вчиненні. Зазначені фактори можуть спонукати обвинуваченого залишити місце проживання, у тому числі, покинути межі України, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та перешкодить здійсненню правосуддя.

Крім того, свідки та інші обвинувачені у цьому кримінальному провадженні у судовому засіданні не допитувалися, не всі речові та письмові докази досліджувалися.

Отже, існують достатні підстави вважати, що обвинувачений, якому інкримінуються, зокрема, тяжкі та особливо тяжкі кримінальні правопорушення, вчинені у складі організованої групи, дійсно може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Таким чином, є підстави для задоволення клопотання та продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , як про це просить прокурор.

Натомість, з урахуванням наведених у судовому засіданні мотивів, встановлених ризиків, а також вимог закону, з огляду на тяжкість інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, суд не знаходить правових підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченому, як про це зазначає сторона захисту.

На переконання суду, домашній арешт, як і інший більш м`який запобіжний захід, на теперішній час не буде достатнім для ефективного запобігання встановленим ризикам, неухильного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, через що такий більш м`який запобіжний захід не гарантуватиме належної процесуальної поведінки обвинуваченого протягом судового розгляду.

Покликання сторони захисту щодо необхідності повторного врахування даних про особу обвинуваченого, його віку, стану здоров`я, поведінки, характеристик, наявності місця проживання тощо суд відхиляє, оскільки оцінку наведеним обставинам суд надавав під час обрання запобіжного заходу цьому обвинуваченому.

Нових, суттєвих обставин, які б давали підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому захистом не зазначено та відповідних обґрунтувань для розгляду до суду не представлено, тоді як встановлені вище ризики не зникли та не зменшилися, що в сукупності виправдовує подальше застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Тому, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, на більш м`який, зокрема, такий як домашній арешт.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 194, 197, 331, 369-372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити до 20 листопада 2026 року включно строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Продовжити до 20 листопада 2026 року включно строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визначити обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі згідно з ухвалою суду від 04 березня 2024 року та із покладенням на кожного з обвинувачених обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, визначених указаною ухвалою суду.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на процесуального прокурора.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та направити уповноваженій службовій особі Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».

Ухвала суду підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1