Ухвала суду № 140141858, 28.09.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 757/19363/13-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі

секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

його захисника адвоката ОСОБА_9

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_8 та клопотання адвоката ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №32012110000000066 від 28.11.2012 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_10 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності,

в с т а н о в и в:

На розгляді Переяславського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження №32012110000000066 від 28.11.2012 року.

Кримінальне провадження №32012110000000066 від 28.11.2012 року, в частині обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України - закрити у зв`язку із смертю обвинуваченого з підстав передбачених п.5 ч. 1 ст. 284 КПК України.

До суду надійшло клопотання захисника - адвоката ОСОБА_9 про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження. Також просив зняти арешт накладений у кримінальному провадженні №32012110000000066 від 28.11.2012, на майно яке належить ОСОБА_8 . Судові витрати просив віднести на рахунок держави.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_9 клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження підтримав та просив задовольнити. Акцентував увагу суду на тому, що відповідно до відомостей обвинувального акту, інкримінована ОСОБА_8 подія мала місце з жовтня 2010 по грудень 2010 року, а тому на даний час пройшли строки притягнення останнього до кримінальної відповідальності, у зв`язку із чим наявні підстави, передбачені ст. 49 КК України, для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку свого захисника. Зазначив про те, що йому зрозуміла суть обвинувачення, роз`яснено право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цих підстав, заява про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України відповідає його волевиявленню. Вину у вчиненні кримінального правопорушення він не визнає, але погоджується зі звільненням його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.

Аналогічне клопотання заявлене захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_7 , який також просив суд звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження з підстав передбачених ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_6 та його захисник підтримали заявлене клопотання. ОСОБА_6 вказав, що провину у вчиненні інкримінованих злочинів він не визнає, однак не заперечує щодо звільнення його від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження, у зв`язку із закінченням строків притягнення його до кримінальної відповідальності. Підстави та наслідки такого рішення, як і право на подальший розгляд кримінального провадження, йому зрозумілі.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , не заперечив щодо задоволення клопотань, вказав що наявні правові підстави для того щоб звільнити ОСОБА_8 та ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки інкриміновані їм події мала місце у 2010 році, а тому на момент розгляду справи пройшов строк притягнення останніх до кримінальної відповідальності. Повідомив про те, що строки досудового розслідування не зупинялися та не переривалися. У випадку задоволення клопотання просив вирішити питання щодо долі речових доказів та судових витрат.

Щодо вирішення цивільного позову, поклався на розсуд суду.

Представник потерпілого до суду не з`являється. Про дати і час судових засідань повідомлений належним чином. Заяв та клопотань від нього до суду не надходило.

Учасники процесу, з урахуванням того, що з боку потерпілої особи, яка повідомляється про кожне судове засідання, до суду не надходить ніяких заяв та клопотань, представник потерпілої юридичної особи до суду не прибуває, не заперечили щодо розгляду клопотань за відсутності представника потерпілого.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 КПК України підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Суд переконався, що і ОСОБА_8 і ОСОБА_6 цілком розуміють обсяг та суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження.

Суд, заслухавши клопотання, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників підготовчого судового засідання, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне положення містить ч. 1 ст. 285 КПК України, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Як визначено ч.ч. 1, 4 ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з положеннями ст. 49 КК України (в редакції Закону України чинної на момент інкримінованого обвинуваченому діяння) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України,

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України (в редакції Закону України чинної на момент інкримінованого обвинуваченому діяння) передбачала покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Санкція ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції Закону України чинної на момент інкримінованого обвинуваченому діяння) передбачала покарання у виді позбавленням волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

З огляду на положення ст. 12 КК України (в редакції Закону України чинної на момент інкримінованого обвинуваченому діяння), ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обвинувачувались у вчиненні нетяжкого злочину та у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Законом України 2617-VIII від 22 листопада 2018 року ст. 12 КК України викладена у новій редакції, відповідно до якої кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Отже, враховуючи положення ст. 12 КК України (редакція КК від 26.10.2010, чинна на момент вчинення кримінальних правопорушень), кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 366 КК України є нетяжким злочином, а кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 191 КК України є особливо тяжким злочином.

Згідно з положеннями ст. 49 КК України (в редакції Закону України чинної на час розгляду клопотання) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

З обвинувального акту вбачається, що інкриміновані ОСОБА_6 та ОСОБА_8 правопорушення мали місце в період з жовтня 2010 по грудень 2010 року.

Судом не встановлено обставин, які свідчать про зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України.

Таким чином, на даний час передбачений законом строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за це кримінальне правопорушення сплинув.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.

Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Із системного аналізу вищевикладених норм права слідує, що підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком обвинуваченого, а отже невизнання вказаною особою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням особою своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення йому судом суті обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

А відтак, клопотання сторони захисту слід задовольнити.

Об`єднана палата ККС ВС зробила висновок про те, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту (постанова від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17).

Таким чином, витрати на залучення експерта у розмірі 4896,00 грн. слід віднести на рахунок держави.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до ОСОБА_6 або до ОСОБА_8 , на момент розгляду клопотання, не застосовувався.

Відносно заявленого Релігійною організацією Свято Успенська Києво ОСОБА_11 цивільного позову до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину, суд зазначає наступне.

Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.

Враховуючи системний аналіз зазначених норм КПК України, суд дійшов висновку, що цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і під час розгляду в суді.

В той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК України підставах, суд зобов`язаний роз`яснити цивільним позивачам їх право пред`явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.

Тому, у зв`язку зі звільненням обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, заявлений потерпілою особою цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину необхідно залишити без розгляду, що за змістом ч. 7 ст. 128 КПК України не перешкоджає пред`явленню позову в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 100, 284, 285-288, 372, 376 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Клопотання захисника ОСОБА_9 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_8 у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження - задовольнити.

Клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження - задовольнити.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 від кримінальної відповідальності за вчиненнякримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження№32012110000000066 від 28.11.2012 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України закрити з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 284, 3 ст. 288 КПК України.

Цивільний позов Релігійної організації Свято Успенська Києво ОСОБА_11 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину - залишити без розгляду.

Заходи забезпечення кримінального провадження арещт накладений слідчим 24.11.2011 у кримінальному провадженні №32012110000000066 від 28.11.2012, на майно яке належить ОСОБА_8 , а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 - скасувати.

Процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 4896 грн 00 коп. віднести на рахунок держави.

Речові докази : документи вилучені в приміщенні Баришівської ОДПІ, документи вилучені в приміщенні Баришівської РДА а Київській області, документи вилучені в приміщенні Харківської ФАКБ «Київ» - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Переяславський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий Суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3