Рішення № 140141176, 29.09.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6826/26

Категорія 36

2/295/3965/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом представника Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» Сечка Сергія Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 28 378,00 грн, а також судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що 27.12.2023 з вини відповідача відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого транспортного засобу «SsangYong Kyron», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

За заявою потерпілого ПАТ «СГ «ТАС» виплатило страхове відшкодування в сумі 28 378,00 грн.

Позивач, посилаючись на ст. 1191 ЦК України та норми закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просить стягнути з відповідача кошти, виплачені як страхове відшкодування в порядку регресу, оскільки ОСОБА_1 покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується змістом постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 07.02.2024.

Ухвалою суду від 07.05.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження з розглядом її без повідомлення сторін (а. с. 27).

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, клопотань про продовження/поновлення строку для надання відзиву не надходило. Копію ухвали про відкриття провадження було направлено відповідачу в порядку, визначеному ЦПК України, яка повернулась до суду неврученою адресату «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.05.2023 між ПАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_1 був підписаний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ 3988253, відповідно до умов якого застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «SsangYong Kyron», державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 6).

27.12.2023 в місті Житомирі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «SsangYong Kyron», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 07.02.2024 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КупАП (а. с. 4-5).

Потерпіла сторона, власник транспортного засобу «Renault Logan», Товариство з обмеженою відповідальністю «Індастрі Інкорпорейши» звернулося до ПАТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування (а. с. 10).

Згідно з актом огляду транспортного засобу від 01.02.2024 та ремонтною калькуляцією № 02688_47 від 20.02.2024, ПАТ «СГ «ТАС» 23.02.2024 був складений та затверджений страховий акт № 04561/47/924, а також проведено розрахунок розміру страхового відшкодування, який склав 28 378,00 грн (а. с.12- 17).

26.02.2024 ПАТ «СГ «ТАС» виплатило ТОВ «Індастрі Інкорпорейши» страхове відшкодування в розмірі 28 378,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 395602 від 26.02.2024 (а. с. 18).

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Разом з тим, ч. 5 ст. 1187 ЦК України закріплено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Тлумачення ч. 2 ст. 1187 ЦК України свідчить про те, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами ч. 1 ст. 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За приписами ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна правова норма міститься у ст. 27 Закону України «Про страхування».

Так, відповідно до п. в ч. 1 ст. 37 Закону України «Про страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, яка після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених на відшкодування шкоди особі, потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді, саме в порядку регресу.

Згідно ст. 76 ЦПК України докази встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач винний у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27.12.2023, та після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, то з нього, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 28 378,00 грн в порядку регресу.

Згідно роз`яснень, наведених у п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», регресну вимогу може бути пред`явлено протягом трьох років із дня виконання зобов`язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, Законом України «Про страхування», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» Сечка Сергія Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 28 378,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», місцезнаходження: м. Київ, проспект Берестейський, 65, код ЄДРПОУ: 30115243.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 29.09.2026.

Суддя Чішман Л.М.