Рішення № 140140353, 28.09.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/8031/26

Провадження №2-а/751/123/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Діденко А.О.

при секретарі Рак Я.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського 2-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Шуби Івана Володимировича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського 2-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Шуби Івана Володимировича та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що матеріалами справи про адміністративне правопорушення не підтверджується факт керування транспортним засобом позивачем, зокрема такий факт відсутній на відеозаписі з бодікамер працівників поліції. Зазначає, що з огляду на цукровий діабет 22.07.2025 та різке погіршення самопочуття попросив свого товариша відвезти його до лікарні. В цей час до його автомобіля, який не рухався та стояв на місці підійшли працівники патрульної поліції та почала вимагати в позивача документи, стверджувати про факт керуванням та склали щодо нього дану постанову за фактом нібито керування транспортним засобом у той час, як ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортним засобом рішенням суду, яке він належно виконує. При цьому, працівники патрульної поліції посилалися на те, що до Управління патрульної поліції надійшло повідомлення про те, що нібито ОСОБА_1 керує транспортним засобом в стані сп`яніння. Однак цей факт спростовується відповіддю на адвокатський запит в інтересах позивача, згідно відповіді на який будь-які звернення за фактом керування ОСОБА_1 в стані сп`яніння не надходили. Крім того, при складенні постанови грубо порушено вимоги чинного законодавства, зокрема невірно вказано адресу, за якою нібито здійснено зупинку транспортного засобу. Крім того, в порушення чинного законодавства дана постанова складена під час режиму повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 19.08.2026 року позовна заява залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків, які виправлені в установлений строк.

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 28.08.2026 року відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Одночасно встановив відповідачу семиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

07.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У якому вказують, що проти позовних вимог заперечують в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

10.09.2026 від позивача до суду надійшли заперечення на відзив.

На підставі ст. 262 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7593216 від 22.070.2026 убачається, що 22.07.2026 року о 12 год 03 хв по вул. Незалежності, 70 в м. Чернігів гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Auris д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування Новозаводським районним судом м. Чернігова строком на 1 рік, чим порушив п. 2.1.а ПДР, внаслідок чого ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Основним доказом у даній категорії справ є відеозапис з бодікамер працівників поліції, який належно та безсторонньо здійснює фіксацію обставин, за яких було вчинене адміністративне правопорушення, та винесено оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень.

З дослідженого відеозапису вбачається, що дійсно сам факт керування транспортним засобом не був зафіксований на бодікамеру. Однак суд зауважує, що судова практика в справах про адміністративні правопорушення даної категорії (зокрема ст. 126 та 130 КУпАП) допускає встановлення факту керування транспортним засобом не лише на підставі безпосередньо відеозапису, але і з інших доказів у справі. З дослідженого відеозапису вбачається, що службовий автомобіль працівників поліції прослідував за місцем знаходження автомобіля Toyota Auris. На час зупинки службового автомобіля поліції транспортний засіб Toyota Auris був зупинений. Однак, як вбачається з відеозапису, в транспортному засобі був ввімкнений двигун, за кермом перебував ОСОБА_1 , що ніким з учасників не заперечується. При цьому, після висловлення законної вимоги працівників поліції надати документ, що підтверджує право керування транспортним засобом, ОСОБА_1 не надав, а продовжив спілкування із опущеним дверним склом транспортного засобу на водійському сидінні. На неодноразові вимоги надати відповідні документи, що підтверджують право керування транспортним засобом, ОСОБА_1 таких не надав. При цьому, попри посилання в позовній заяві на те, що керування транспортним засобом здійснювала інша особа, ОСОБА_1 на місці складення адміністративного протоколу таких заперечень не озвучив та не надав. Жодних конкретизованих відомостей про те, хто саме здійснював керування транспортним засобом, у позовній заяві не наведено. На відеозаписі така інша особа також не зафіксована. При цьому, як вбачається з відеозапису (12 годж 27 хв) ОСОБА_1 не лише не заперечував факту керування тарснпортним засобом, але й пропонував застосувати до нього стягнення у виді штрафу, що додатково підтверджує правильність висновку про те, що транспортний засіб здійснював рух та що смае він здійснював керування транспортним засобом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено зі ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними доказами у розумінні статті 73 КАС України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За приписами ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17 та від 14 лютого 2018 року по справі № 536/583/17.

Відповідачем на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення, а вимоги до змісту постанов, визначені статтею 283 КУпАП, дотримано.

Щодо доводів про те, що працівники поліції не мали правової підстави вважати, що ОСОБА_1 є причетним до вчинення адміністративного правопорушення суд зазначає, що до матеріалів відзиву відповідачем долучено копію картки реєстрації виклику на лінію «102». Згідно даного документа зазначено, що 22.07.2026 о 11 год 55 хв на лінію «102» надійшов виклик-повідомлення про те, що за адресою м. Чернігів, вул. Незалежності, в автомобіль Тойота Ауріс д.н.з. НОМЕР_2 сів чоловік в стані алкогольного сп`яніння.

Щодо відповіді на адвокатський запит від 29.07.2026 суд зауважує, що захисником не долучено копії адвокатського запиту. Тобто, суд позбавлений можливості дослідити, як саме було сформульовано питання щодо обсягу та виду інформації, про надання якої ставилася вимога. Водночас, як вбачається із картки повідомлення на лінію «102», виклик здійснювався саме щодо транспортного засобу, а не щодо особи ОСОБА_1 . Крім того, зі змісту відповіді вбачається, що інформацію запитувалася не щодо ОСОБА_2 , а щодо ОСОБА_3 .

Стосовно доводів про невідповідність адреси, за якою здійснено правопорушення, суд зауважує наступне. В обгрунтування своїх вимог позивач вказує, що поліцейські підійшли до нього саме по АДРЕСА_1 , а не по вул. Незалежності 70. Суд зауважує, що даний факт, а саме - що поліцейські виявили транспортний засіб, який закінчив свій рух по вул. Незалежності 25 в м. Чернігові, учасниками справи не оспорюється. Водночас, оскільки повіомлення на службу "102" надійшло щодо руху по вул. Незалежності без зазначення номеру будинку, виявити адресу початку руху автомобіля неможливо. Однак, факт керування транспортним засобом без наявності відповідного права являє собою порушення безвідносно до того, в якій конкретно точці розпочато керування. Отже, у разі, якщо як місце вчинення правопорушення вказано місце закінчення руху, то таке зазначення є коректним зазначенням місця вчинення порушення. Водночас сам по собі факт помилкового зазначення номера будинку - 25 по вул. Незалежності замість 70 по вул. Незалежності, не змінює суті вчиненого порушення, та є лише технічним недоліком постанови, що на її законність в цілому не впливає.

Щодо доводів про складення постанови під час дії режиму повітряної тривоги, суд зауважує наступне. Жодною нормою чинного законодавства (КУпАП, Закон України "Про дорожній рух", Правила дорожнього руху тощо) не визначено, що в час дії режиму повітряної тривоги водій звільняється від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, і такі доводи є очевидно необрунтованими.

При цьому, жодні доводи позивача не спростовують висновків суду, оскільки не підтверджуються будь-якими належними і допустимими доказами, зазначені в позовній заяві твердження не можуть слугувати беззаперечним доказом неправомірних дій відповідача чи суттєвого порушення прав позивача, а тому суд їх розцінює як намагання позивача ухилитись від відповідальності за дане порушення.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що в ході судового розгляду справи не встановлено допущення поліцейським порушення процесуального порядку розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, що було б достатньою підставою для визнання дій неправомірними та скасування оскаржуваної постанови.

Отже, суд робить висновок, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є законною та відповідає нормам чинного законодавства.

При цьому враховується практика Європейського суду з прав людини, згідно з якою будь яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і №25624/02).

За змістом ст. 24 Конституції України громадяни є рівними перед законом; не може бути привілеїв за будь-якими ознаками.

Суд вважає позов недоведеним та необґрунтованим, і відсутніми підстави для скасування оскаржуваної постанови, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

У такому разі понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за ним.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241, 246, 255, 286, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського 2-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Шуби Івана Володимировича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ),

Відповідач Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646),

Відповідач поліцейський 2-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Шуба Іван Володимирович (місцезнаходження: вул. Громадська, буд. 66, м. Чернігів, 14037).

Суддя: А.О. Діденко