Рішення № 140139526, 28.09.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/1555/26

провадження № 2/632/1270/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"28" вересня 2026 р. м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Библіва С.В., за участю секретаря Кузьменко М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Златополі Лозівського району Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року до суду звернувся представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ««Споживчий центр» із позовною заявою, в якій просив суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором № 19.07.2025-1000001703 від 19.07.2025 року в розмірі 26560,00 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 19.07.2025-1000001703 від 19.07.2025 року. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00 грн. строком на 217 днів. ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 19.07.2025 року підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору. Кожна сторінка договору була підписана вищезазначеним ідентифікатором.

Позивач взяті на себе зобов`язання виконав та перерахував на рахунок відповідача кошти в розмірі 8000,00 грн. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 26560,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000,00 грн., по процентам в розмірі 12400,00 грн., комісії за надання кредиту 720,00 грн.; додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості 1440,00 грн., неустойки згідно ст. 625 ЦК України 4000,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою судді Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 03.08.2026 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначенням першого судового засідання на 28.09.2026 року.

28.08.2026 року від відповідача надано відзив на позов, в якому він частково заперечував проти заявлених вимог. Зокрема, погодився зі стягненням з нього фактично отриманих ним коштів основної суми кредиту, а решту сум зі стягнення процентів комісій та пені вважає не доведеною відповідачем. Зокрема, послався на те, що він є військовослужбовцем та відповідно до п.15 ч.3 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

31.08.2026 року від представника позивача надано відповідь на відзив із спростуваннями позиції відповідача.

11.09.2026 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив з підтримкою відзиву.

У судове засідання представник позивача не прибув, але у позовній заяві та відповіді на відзив просив судовий розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про місце, час та дату розгляду, також не прибув до судового засідання, але надав заяву про розгляд справи без його участі, проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

Зазначене дає підстави суду вирішити справу на підставі наявних у ній даних у відповідності до ст. 223 ЦПК України, що також відповідає передбаченим статтею 2 ЦПК України завданням та основним засадам цивільного судочинства, в тому числі і щодо розумності строків розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що всі належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися, і це не перешкоджає розгляду справи по суті, судовий розгляд справи проведено за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.07.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 19.07.2025-100001703.

Відповідно до умов кредитного договору № 19.07.2025-100001703 від 19.07.2025 року відповідачу було надано кредит на наступних умовах :

Дата надання/видачі кредиту 19.07.2025;

сума Кредиту: 8000 грн. 00 коп.;

строк, на який надається Кредит 217 днів з дати його надання.;

дата повернення (виплати) кредиту 20.02.2026;

процентна ставка «Стандарт» 1,0 % за один день користування кредитом;

проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку;

комісія, пов`язана з наданням Кредиту 9 % від суми кредиту та дорівнює 720,00 грн.;

комісія за обслуговування кредитної заборгованості 720,00 грн. з двох чергових періодів.

Неустойка відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 547,5% річних від суми заборгованості за весь час прострочення.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, перерахувавши відповідачці грошові кошти в розмірі 8000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «УПР» від 17.04.2026 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,28 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з частинами 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підтвердження укладення договору № 14.10.2025-100000771 від 15.10.2025 року з наданих позивачем доказів, встановлено, що відповідачка здійснила акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Одноразовий ідентифікатор направлявся відповідачці шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер, який вказувався нею при реєстрації на сайті та кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора в особистому кабінеті на сайті в мережі Інтернет.

Крім того, ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 19.07.2025-100001703 від 19.07.2025 року пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Таким чином, встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання кредиту у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором 19.07.2025-100001703 від 19.07.2025 року, яка долучена до позовної заяви, заборгованість становить 26560,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000,00 грн., по процентам в розмірі 12400,00 грн., комісії 2160,00 грн., неустойки 4000,00 грн. відповідно до ст. 625 ЦК України.

Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Суд виходить з того, що відповідач уклав кредитний договір №19.07.2025-100001703 від 19.07.2025 року з позивачем та отримав кредитні кошти в сумі 8000,00 грн., однак не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, тому приходить до висновку, що заборгованість за тілом кредиту у сумі 8000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як фактично отримані, але не повернуті кошти.

Щодо стягнення поточної заборгованості за відсотками за користування грошовими коштами в сумі 12400,00 грн. та неустойки в сумі 4000,00 грн.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, в статтях 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Особливий період відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24.02.2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент винесення рішення продовжує діяти.

Статтю 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено підп. 3 п. 4 ч. 15 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року № 1275-VІІ.

Пункт 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено поширення дії, зокрема, підп. 3 п. 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до довідки від 21.03.2025, виданої військовою частиною № НОМЕР_1 , а також інших документів, наданих до відзиву на позов, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та в період з 06.07.2024 по 31.07.2024, 01.09.2024 по 05.09.2024, з 12.09.2024 по 20.12.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в н.п.: Костянтинівка Донецької області, Піщане, Кардашівка, Стецівка, Зелений Гай Сумської області, Фанасєєвка, Заолєщенка, Плєхово, Ніжній Клин, Суджа Курської області рф.

Таким чином, на відповідача поширюються пільги передбачені пунктом 15 частини 3 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме, йому не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його призову.

Тому, стягненню не підлягають суми процентів за користування кредитом в розмірі 12400,00 грн. та неустойки (штраф) в розмірі 4000,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача сум комісій в розмірі 2160,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Позивачем ТОВ «Споживчий центр» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Разом із тим, ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Отже, умови договору про нарахування позивачем разової комісії та обслуговування заборгованості при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії пов`язаної з наданням кредиту та обслуговуванням боргу належить відмовити.

На підставі вище вказаного, суд приходить до висновків про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 19.07.2025-100001703 від 19.07.2025 року у розмірі 8000,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (30,12 %) та стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 801,91 грн. та 36,20 грн. витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 193, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором № 19.07.2025-100001703 від 19.07.2025 року в розмірі 8000,00 грн., судовий збір в розмірі 801,91 грн., а також витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви, у розмірі 36,20 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 28.09.2026 року.

Суддя: С. В. Библів