Рішення № 140139233, 28.09.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8634/26

н/п 2/953/4810/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судових засідань Паша С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку розгляду спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у розмірі 15386,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.02.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір №2008132 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 10000 грн., на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

26.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги за кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором у встановленому Договором порядку та строки ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 15386,23 грн., з яких: 9991,06 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5395,17 грн. заборгованість за процентами.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 17.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив слухання справи провести у їх відсутність, вимоги позову просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ч.8ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, в порушення ч.3ст. 131 ЦПК Українипро причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК Україниу разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши подані докази, дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 20 лютого 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №2008132 про надання споживчого кредиту.

Згідно довідки про ідентифікацію договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «М525666», відправленим 20.02.2020 о 14:18 на номер телефону НОМЕР_1 , що відповідає умовам укладеного договору (п.1.1., 9.6 договору).

Сума кредитування, відповідно до пунктів 1.3-1.4 договору, складає 10000,00 грн, строк кредиту - 30 днів, тип процентної ставки - фіксована.

Згідно п. 1.5.1 знижена процентна ставка 0.01% в день від суми кредиту, застосовується з межах строку надання кредиту, визначеного п.1.4 (30 днів).

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.4 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 за Кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 10000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вей Фор Пей» № 6697-ВП від 19.05.2026 року.

Зважаючи, що відповідачем не виконанні прийняті на себе зобов`язання, позивачем станом на дату звернення до суду проведено розрахунок заборгованість по кредитному договору, на підтвердження чого долучено картку обліку договору, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором склала 15386,23 грн, з яких:9991,06 грн - тіло кредиту, 5395,17грн - нараховані проценти.

26 лютого 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал», укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, за умовами якого Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості).

Згідно витягу з Реєстру боржників загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2008132 від 20.02.2020, яка відійшла до ТОВ «Фінансова кмпанія «Кредит-Капітал» склала 15386,23 грн.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-2008132 перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2008132 від 20.02.2020 року.

Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус України» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Суд вважає, що позивачем доведено факт укладення договору та надання грошових коштів відповідачу за кредитним договором №2008132, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стосовно суми нарахованих процентів за користування кредитом суд зазначає.

Згідно наданої до суду відомості про щоденні нарахування та погашення, вбачається що нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалось у період з 20.02.2026 по 19.05.2020.

За змістом ч. 3, 4 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Зазначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Вважаю, що оскільки зазначені положення договору не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору від 20.02.2020 року щодо строку його дії, а саме : 30 нів відповідно до п. 1.4 договору та умов заяви-анкети, чи інший строк дальше передбачений положеннями розділу 4 Договору. Договору, тому доходжу висновку, що у даному випадку потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 зазначив, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17).

Позивач, нараховуючи заборгованість, виходив строку кредитування та процентної ставки з урахуванням п. 4.1 Договору, яким узгоджений пунктом 1.4 30-денний строк надання кредиту, продовжується на на кількість днів, зазначену в п. 1.4 Договору, якщо між сторонами буле достягута домовленість про таке продовженняу порядку визначеному п. 4.2-4.5 договору.

Зокрема визначено, що споживач, у випдку,я кщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору. Пропозиція споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Товариство має право, а не обов`язок протягом строку для відповіді акцептувати пропозицію споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем.

З картки обліку договору вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено погашення заборгованості за кредитним договором №2008132 від 20.02.2020 на суму 8,40грн -в тіло кредиту, та 18.03.2020 на суму 503,58 грн та 19.04.2020 на суму 5395,46 грн. в рахунок заборгованості по процентам.

Однак, до матеріалів справи не надано доказів, на підтвердження того, що погашення вказаної заборгованості було здійснено ОСОБА_1 з метою продовжити строк дії договору у порядку п. 4.1-4.2 договору, а також відсутні докази акцептування оферти первісним кредитором, тобто сповіщення відповідача СМС-повідомленнями або на електронну пошту.

Зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення 30-денного строку кредитування, визначеного п. 1.4. договору.

Відтак, сума відсотків які підлягають нарахуванню за кредитним договором становить 5395,61 грн., нарахованих в межах 30 днів (п. 1.4 договору) за процентною ставкою 1,80 відсотки (п.1.5,2 договору).

З наданого банком розрахунку заборгованості за договором №2008132 від 20.02.2020 вбачається, що відповідачем у добровільному порядку погашався наданий кредит, зокрема, сплачено відсотків на суму 5899,04 грн. (5395,46+503,46)

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи доказів продовження 30-денного строку кредитування, з урахуванням того, що правомірним є нарахування суми процентів за користування кредитом в розмірі 5899,04 грн, сума коштів сплачена ОСОБА_1 понад суми процентів, які підлягають стягненню, має спрямовуватись у погашення саме тіла кредиту. Відтак, з відповідача підлягає стягненню тіло кредиту в сумі 9487,63 грн (9991,06 грн -(5899,04-5395,61 грн.).

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Представником позивача заявлене клопотання щодо стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що становлять 8000,00 грн.

Від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, зазначила про малозначність справи, ціну позову, вважає що заявлений представником позивача розмір витрат а оплату послуг адвоката у розмірі 8000 грн. є завищеним, а тому просить його зменшити.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

На підтвердження обсягу наданих послуг, здійснених позивачем, надана копія договору про надання правової допомоги № 12/01/26 від 12 січня 2026 року, додаткова угода від 19.01.2026 року, копію акта №12 прийому-передачі наданих послуг від 12.01.2026 за зазначеним договором про надання правової допомоги та детальний опис робі (наданих послуг).

Вирішуючи питання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

- метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (постанови Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Суд вважає, що з огляду на обставини справи: ціна позову становить 15386,23 грн, предмет позову складається зі стягнення кредитної заборгованості, а, отже, справа не є досить складною, наявність заперечень зі сторони відповідача, розгляд здійснювався в спрощеному провадженні, і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль, а тому заявлений адвокатом розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не є співмірними з складністю наданих послуг. Відтак, суд дійшов висновку щодо зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2500,00 гривень.

Щодо розподілу судових витрат:

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України.

Рішенням суду стягнуто на користь позивача 9487,63 грн.,що становить 61,66 %від ціни позову, а тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір в розмірі

1641,63грн (2662,40 грн х 61,66 %).

Керуючись ст.2,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,273, 354,355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2008132 від 20.02.2020 в сумі 9487 грн. 63 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1641 грн.. 63 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн.. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2026 року.

Інформація про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп..28, пов.4;

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Суддя В.А. Кіндер