Рішення № 140138834, 23.09.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

610/1269/26 2/610/1426/2026 23 вересня 2026 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

секретаря: Ворони І.О.,

розглянувши в місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕБТ ФОРС", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Красноруцький О.М. просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 167889, вчинений 15.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", правонаступником якого є ТОВ "ДЕБТ ФОРС", заборгованості в розмірі 120779,45 гривень та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позову вказує про те, що 13.10.2021 було відкрито виконавче провадження на підставі вищевказаного виконавчого напису, який він вважає протиправним і таким, що не підлягає виконанню, оскільки його було вчинено з порушеннями діючого законодавства. Так, між позивачем та АТ "Альфа Банк" 25.06.2014 був укладений кредитний договір, зобов`язання за яким позивачем були виконані в повному обсязі і у встановлені строки. Про існування зазначеної заборгованості позивач дізнався після вчинення нотаріусом виконавчого напису, відкриття виконавчого провадження зі зверненням стягнення на заробітну плату позивача та проведення виконавчих дій. Тому наявну заборгованість не визнає, тобто безспірність відсутня. Будь-яких документів, розрахунків заборгованості та строків її погашення від кредиторів позивач не отримував. На даний час позивач ніяких листів, повідомлень від кредитора про відступлення права вимоги також не отримував. Окрім того, оспорюваний напис було вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчувався. Отже, приватний нотаріус діяв незаконно, не переконався, що відсутні докази безспірності заборгованості, а виконавчий напис вчинено на договорі, що не входить до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, у зв`язку з чим вчинений виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню (а.с. 2-7).

16.06.2026 від представника відповідача ТОВ "ДЕБТ ФОРС" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав того, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначив жодної обставини, яка б свідчила про протилежне. Крім того, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів (а.с. 70-74).

Крім того представник відповідача подала клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, оскільки товариством було прийнято рішення про тимчасове припинення своєї діяльності, його співробітники змушені були евакуюватися у більш безпечні регіони України, тому подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не було можливості. Посилалась на поважність причин пропуску строку, які зумовлені введенням воєнного стану на території України та просила поновити строк для подання відзиву (а.с. 79-80).

Позивач та його представник просили справу розглядати за їх відсутності (а.с. 68, 97).

Відповідачі про час і місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом надсилання судових повісток разом з копіями відповідних документів до їх електронних кабінетів, про що свідчать довідки про доставку електронного документа 01.07.2026 (а.с. 85, 86), однак в судове засідання їхні представники не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надали, поважності неявки не убачається.

Третя особа приватний виконавець Кудряшов Д.В. про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить отримання ним судової повістки (а.с. 67, 94), однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, письмових пояснень та заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, поважності причин неявки не убачається, клопотань та письмових заперечень від нього не надходило.

Третя особа приватний нотаріус Остапенко Є.М. про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином за адресою його місця знаходження, однак на пошту за отриманням судової повістки і в судове засідання не з`явився (а.с. 65-66, 95-96), про причини неявки суду не повідомив, письмових пояснень та заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, поважності причин неявки не убачається, клопотань та письмових заперечень від нього не надходило.

Тому суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідачів у звичайному порядку, на підставі наявних у ній доказів і зважаючи на вжиті заходи для забезпечення участі відповідачів у розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 167889, про стягнення з ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", якому ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 16-01/19/1 від 16.01.2019, якому ТОВ "Кредитні Ініціативи", відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 2019- 1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018, якому АТ "Альфа-Банк" відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 1 від 21.06.2016, за кредитним договором № 500949202 від 25.06.2014, укладеного між АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 , за період з 16.01.2019 по 25.05.2021 в загальному розмірі 120779,45 грн, з них: 21084,61 - заборгованість за тілом кредиту, 99194,84 - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією (а.с. 13).

Однак, суду не надано зазначених у виконавчому написі договорів про відступлення прав вимоги.

Таким чином, із наявних матеріалів справи, не можливо достовірно встановити, що за кредитним договором від 25.06.2014 № 500949202 право вимоги до боржника ОСОБА_1 від АТ "Альфа-Банк" перейшло до ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ".

На підставі вказаного вище виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. 13.10.2021 відкрито виконавче провадження № 67150078 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" заборгованості в розмірі 120779,45 грн (а.с. 14).

31.05.2024 приватним виконавцем була винесена постанова про заміну сторони виконавчого провадження, а саме замінено вибулого стягувача ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" на його правонаступника ТОВ "БЕБТ ФОРС" на підстав ухвали Балаклійського районного суду Харківської області від 19.03.2024 по справі № 638/12039/23 (а.с. 15).

06.03.2026 приватним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника (а.с. 16).

11.03.2026 приватним виконавцем у вказаному виконавчому провадженні винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (отримує дохід у ТОВ "Агросервіс" ЛТД), у відповідності до якої проводиться утримання з доходів боржника у розмірі 20%, що залишилась після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до погашення заборгованості за виконавчим провадженням, яка складається з суми боргу в розмірі 96186,59 грн, основної винагороди приватного виконавця в сумі 9618,66 грн та витрат виконавчого провадження в сумі 0,00 грн, а всього в сумі 105805,25 грн (а.с. 17).

У відповідності до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України.

Виходячи з положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 1.1. Глави 16 розділу ІІ Порядку встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

На підставі пп. 2.1, 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Згідно п. 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документів згідно з Переліком, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум, витребування майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимоги стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.

Суд позбавлений можливості встановити, чи надавались нотаріусу документи, передбачені переліком документів, за яким проводилось стягнення у безспірному порядку, оскільки ні відповідачами, ні приватним нотаріусом не надано суду ніяких документів з цього приводу, тому ця інформація є непідтвердженою.

Підставою для відкриття виконавчого провадження слугував лише виконавчий напис нотаріуса, в якому вказано про наявність заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ".

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень боржнику.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та його розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених для нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Відповідачами не надано доказів на підтвердження відправлення копії письмової вимоги до позивача про погашення заборгованості та повідомлень про заміну кредитора, а також відсутнє підтвердження отримання ним такої письмової вимоги з попередженням про вчинення виконавчого напису у випадку непогашення заборгованості, у зв`язку з чим останій був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги відповідача, або ж виконати їх.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, яку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, залишено без змін, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, «п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили».

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 158/2157/17 та постанові ВП ВС від 21.09.2021 по справі № 910/10374/17.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскаржений виконавчий напис, вчинений нотаріусом 15.06.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

В суді не підтверджено, що укладений кредитний договір від 25.06.2014, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому станом на 15.06.2021 він не мав правових підстав та повноважень вчиняти оскаржуваний виконавчий напис про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Таким чином, не доведено, що нотаріусом для вчинення виконавчого напису належним чином здійснена перевірка наявності певних умов, за яких може бути вчинена зазначена нотаріальна дія, а також перевірка всіх пред`явлених для вчинення виконавчого напису документів, які підтверджують безспірність зазначеної заборгованості боржника перед стягувачем.

Отже, наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Суд також зазначає, що за ухвалою від 26.03.2026 було зупинене стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису № 167889, вчинений 15.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, що здійснюється в межах виконавчого провадження № 67150078, відкритого 13.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ДЕБТ ФОРС", який є правонаступником попереднього стягувача ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", заборгованості в розмірі 120779,45 гривень, до набрання законної сили рішенням суду.

У відповідності до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

В рамках даної цивільної справи такого клопотання не заявлялось.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

19.03.2026 між ОСОБА_1 і адвокатом Красноруцьким О.М. укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат зобов`язується у відповідності до умов даного договору надати правничу допомогу по оформленню позовної заяви до суду за позовом клієнта до ТОВ"ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", ТОВ "ДЕБТ ФОРС" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а також в ході судового розгляду зазначеної справи в суді.

Розмір гонорару встановлюється за домовленістю сторін у сумі 12000 грн, з яких 50%, що становить 6000 грн, сплачується клієнтом адвокату при підписанні цього договору, а решта 50%, що становить 6000 грн, сплачуються клієнтом адвокату протягом 3 днів після виконання умов договору (а.с. 22-23, 25, 26).

Згідно з детальним описом робіт від 24.03.2026 робота, яка виконується адвокатом Красноруцьким О.М. на виконання умов договору про надання правової допомоги від 19.03.2026, укладеного з Киктьовим О.С. по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ"ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", ТОВ "ДЕБТ ФОРС", треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, складається з наступного: надання консультації з вивченням документів, узгодження правової позиції по справі, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, аналіз судової практики - 1500 грн, оформлення заяви про забезпечення позову 1500 грн, оформлення позовної заяви - 4000 грн, представництво в суді по справі (складання і відправка процесуальних документів, участь в судових засіданнях ) - 5000 грн. Всього вартість послуг становить - 12000 грн. (а.с. 24).

Відповідно до платіжної інструкції від 23.03.2026 ОСОБА_2 на рахунок ФОП ОСОБА_3 було перераховано 6000 грн (а.с. 27).

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04, пункт 268; рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, пункт 30).

Із огляду на викладене, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу, які є фактично понесеними та які позивач зобов`язаний сплатити за договором.

Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

У своєму клопотанні від 10.06.2026, яке надійшло до суду 16.06.2026, представник відповідача ТОВ "ДЕБТ ФОРС" просила відмовити у стягненні правової допомогу, яку просить стягнути з них позивач, оскільки для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення книги обліку доходів та витрат. Також посилалась на недоведеність співмірності адвокатських витрат у цій справі (а.с. 76-78).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року 2Лавентс проти Латвії" за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Враховуючи значення справи для сторін, предмет позову, складність справи, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, зважаючи на наявність заперечень відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача до 6000 грн.

При визначені розміру судових витрат суд враховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, позовна заява в цій справі є рамочною (уніфікованою) для позивача, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному провадженні, позивач та його представник участі у судових засідань не приймав, тобто надання правничої допомоги адвокатом у цій справі зводилося до складання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, а також надання консультації з вивченням документів, узгодження правової позиції по справі, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Внаслідок задоволення позову судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 1064,96 грн та заяви про забезпечення позову в сумі 532,48 грн(всього 1597,44 грн) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідачів у рівних частинах, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

1)Позов задовольнити повністю.

2)Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 167889, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" заборгованості у загальному розмірі 120779,45 гривень.

3)Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕБТ ФОРС" на користь ОСОБА_1 по 798,72 гривень судового збору та по 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суду Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5Б, код ЄДРПОУ 36799749.

Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕБТ ФОРС", місцезнаходження: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369, офіс 1, код ЄДРПОУ 43577608.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, місцезнаходження: 61003, м. Харків, вул. Університетська, буд. 33, оф. 7.

Суддя Стригуненко В.М.