Рішення № 140138669, 28.09.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2159/26

провадження №: 2/398/2804/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"28" вересня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Шинкаренко І.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Уно Капітал» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Уно Капітал» звернулося до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 145000,00 грн. Представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, 21.04.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» уклало з ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1454593. Відповідно до договору ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачу кредит у розмірі 25000 грн на умовах забезпечення, повернення, строковості платності.

10.10.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Уно Капітал» було укладено договір факторингу № 10/10/24, за яким ТОВ «Селфі Кредит» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 1454593 від 21.04.2024 року. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, внаслідок чого на дату подачі позовної заяви утворилась заборгованість в розмірі 145000,00 грн, що включає: 25000,00 - заборгованість за кредитом; 107500,00 - заборгованість за процентами, 12500,00 грн заборгованість за неустойкою/штрафами.

Ухвалою судді від 243.04.2025 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, витребувано докази від АТ "Укрсиббанк".

04.05.2026 року на адресу суду від АТ "Укрсиббанк" на виконання ухвали суду надійшла інформація щодо зарахуваня коштів а банківський рахунок відповідача у період з 21.04.2024 до 26.04.2024 року.

08.06.2026 року представник відповідача адвокат Гулий Андрій Васильвач, через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, просив суд у задоволенні позовної заяви ТОВ «ФК «УНО КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати. В обґрунтування зазначив, що факт підписання кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем позивачем не доведено, не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів згідно кредитного договору на рахунок відповідача. Додана до позовної заяви копія договору про споживчий кредит та інші документи не свідчать про отримання ним кредитних коштів. Відомості про нарахування та погашення за кредитним договором є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. У зв`язку із не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов кредитного договору, а також фактичного користування ним кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією відсутні. Зазначив, що відповідача на момент переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК«УНО КАПІТАЛ» не існувало, а тому до виникнення зобов`язання не могло бути передано право вимагати його виконання, тому ТОВ «ФК «УНО КАПІТАЛ» не набуло прав кредитора по відношенню до відповідача, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити. Зауважив на необхідності застосування положення contra proferentem при вирішенні вказаних спірних правовідносин.

Справу призначено до судового розгляду.

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 21.04.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» уклало з ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1454593.

Відповідно до договору ТОВ «Селфі Кредит» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 25000 грн зі строком користування коштами протягом 350 днів , періодичність платежів зі сплати процентів 25 днів за узгодженим сторонами графіком платежів та таблицею обчислення загальної вартості кредиту, проценти за користування ним у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитом (у разі, якщо споживач до 16.05.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше першого платежу, зазначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, протягом вказаного строку застосовується знижена процентна ставка 1,875 % за кожен день користування кредитом). Кошти кредиту надаються у безготівковій формі на картковий рахунок № НОМЕР_1 , дата надання кредиту 21.04.2024 року. За невиконання договірних зобов`язань споживачем умовами договору передбачено штрафні санкції.

Договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1454593, паспорт споживчого кредиту, графік платежів до договору підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

21.04.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачу кредит в розмірі 25000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується відомостями ТОВ «Пейтек»; а також та інформацією, наданою АТ "Укрсиббанк" на запит суду, згідно з якою на банківську картку № НОМЕР_2 емітовану на ім`я ОСОБА_1 21.04.2024 зараховано грошові кошти в сумі 25000,00 грн, код авторизації 678851.

10.10.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Уно Капітал» було укладено Договір факторингу № 10/10/24, за яким ТОВ «Селфі Кредит» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 1454593 від 21.04.2024 року в розмірі 145000,00 грн, що включає: 25000,00 - заборгованість за кредитом; 107500,00 - заборгованість за відсотками, 12500,00 грн - заборгованість за неустойкою/штрафами.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції на час укладення правочину) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Селфі Кредит» та відповідач з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Доказів на спростування відповідності анкетних даних відповідача у зазначених документах матеріали справи не містять. Так само, як і доказів про те, що персональні дані відповідача були неправомірно використані первісним кредитором чи третіми особами для укладення кредитного договорів від імені ОСОБА_1 відповідачем не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталася, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладеного кредитного договору.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

Судом враховано, що представник відповідач не спростував того, що відповідач отримала кошти за вказаним кредитним договором, а лише послалася на недоведеність таких фактів позивачем.

У контексті викладеного, суд звертає увагу також на те, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Твердження відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача, спростовуються дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами, доказів недійсності/некчемності кредитного договору, договору про відступлення права вимоги відповідачем та його представником до суду не надано. За таких обставин, суд дійшов висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1454593.

За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за сумою кредиту у розмірі 25000,00 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з розрахунком заборгованості по відсотках, які заявлено до стягнення, виходячи з наступного.

Пунктом 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесені зміни до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, доповнено ст. 8 частиною п`ятою наступного змісту: «5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %». Крім того, зазначеним законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 такого змісту: «17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%». Закон набрав чинності 24.12.2023.

Отже, протягом перших 120 днів, тобто з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, протягом наступних 120 днів, тобто з 22.04.2024 до 19.08.2024 включно - 1,5 %.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач під час здійснення розрахунку щодо нарахування процентів за користування кредитом не врахував вимоги чинного на момент здійснення відповідних розрахунків законодавства про споживче кредитування, у зв`язку з чим суд здійснює перерахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з встановлених законодавством максимальних процентних ставок.

Отже, з 21.04.2024 (1 день) нарахування відсотків за користування кредитом правомірно здійснено за процентною ставкою 2,5 %, як передбачено кредитним договором та встановлено законом на перехідний період. Далі за період з 22.04.2024 до 19.08.2024 нарахування відсотків має здійснюватися за ставкою 1,5 %, а за період з 20.08.2024 по 10.10.2024 за ставкою 1% в день, оскільки протягом вказаного періоду діяли законодавчі обмеження максимального розміру денної процентної ставки.

З урахуванням наведеного, загальна сума процентів за користування кредитом за кредитним договором у межах строку його дії становить в загальній сумі 52125,00 грн, з яких: за період з 21.04.2024 за ставкою 2,5% - 625,00 грн (1 днів х 625,00 грн), з 22.04.2024 до 19.08.2024 за ставкою 1,5 % - 45000,00 грн (120 дні х 375,00 грн) та за період з 20.08.2024 до 10.10.2024 за ставкою 1,0 % - 6500,00 грн (26 днів х 250,00 грн).

Щодо штрафних санкцій, нарахованих позивачем відповідно до умов кредитного договору, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно наданого до суду розрахунку, сума штрафу в розмірі 12500,00 грн нарахована з 20.05.2024 рік, в той же час як згідно з пунктом 18 Перехідних та Прикінцевих положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі викладеного, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Крім того, суд у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1416,13 грн (53,19 %*2662,40 грн).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Уно Капітал» (адреса: м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 39, ЄДРПОУ 39669296) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1454593 від 21.04.2024 в загальному розмірі 77125 (сімдесят сім тисяч сто двадцять п`ять) грн 00 коп, що включає 25000,00 - заборгованість за кредитом; 52125,00 грн - заборгованість за процентами.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Уно Капітал» (адреса: м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 39, ЄДРПОУ 39669296) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1416 ( одна тисяча чотириста шістнадцять) грн 13 коп.

На рішення може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 28.09.2026.

Суддя І.П.Шинкаренко