Рішення № 140138632, 14.09.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5513/25

провадження №: 2/398/502/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"14" вересня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Голосеніної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаповал І.Ф.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурора Мітіна Д.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - виконавчий комітет Олександрійської міської ради та виконавчий комітет Приютівської селищної ради як органи опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: виконавчий комітет Олександрійської міської ради як орган опіки та піклування, виконавчий комітет Приютівської селищної ради Олександрійського району, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач - ОСОБА_5 , є біологічною матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини є ОСОБА_7 , який зник безвісти за особливих обставин.

Рішенням Приютівської селищної ради №41 від 24.02.2022 року дитину було відібрано від батьків у зв`язку із загрозою для життя та здоров`я та влаштовано на виховання в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_8 .

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 08.09.2022 р. у справі№398/1969/22 дитину відібрано від батьків без позбавлення батьківських прав та стягнуто аліменти на утримання дитини.

За час перебування в родині патронатного вихователя - ОСОБА_9 , незважаючи на вжиті патронатним вихователем заходи з метою налагодження контакту між матір`ю та дитиною, мати так і не виявила бажання забрати дитину та займатися її вихованням.

Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради №51 від 31.01.2024 року ОСОБА_6 , а також її сестер - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передано на виховання та спільне проживання до прийомної сім`ї ОСОБА_12 та ОСОБА_1 . З того часу діти постійно проживають з позивачем.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 17.11.2022 року у справі №398/2256/22, відповідача позбавлено батьківських прав відносно старших доньок ОСОБА_11 та ОСОБА_13 . Підставою для позбавлення батьківських прав стало невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків відносно дітей, самоусунення від виконання цих обов`язків, недбале ставлення до здоров`я та безпеки дітей, що привело до нещасного випадку та отриманням ОСОБА_14 важких опіків.

Відносно найменшої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач хоч і не позбавлена батьківських прав, однак жодного інтересу до дитини не проявляє від дня її народження. Дитину було відібрано від матері у віці - 10 днів через наявну небезпеку для життя та здоров`я дитини. З того часу відповідач ніколи не цікавилася життям дитини, не намагалася її побачити, поспілкуватися чи приймати участь у виховному процесі. Ніколи не приносила дитині подарунків чи смаколиків, не сплачувала аліментів на утримання дитини, хоча такий обов`язок покладено на неї судовим рішенням.

Відповідно до інформації, наданої Службою у справах дітей Олександрійської міської ради, протягом 2024-2025 років відповідач не зверталася до служби щодо встановлення їй графіку побачення з дитиною.

Зазначене вказує на те, що відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, не має материнського поклику до дитини, не бажає та не має наміру займатися її вихованням та утриманням.

З маленького віку дитина проживає з позивачем та фактично вважає саме її своєю матір`ю. Між ними близькі теплі стосунки, іншої матері дитина не знає. З часу відібрання дитини від відповідача та до поміщення в прийомну родину, старша сестра ОСОБА_13 фактично піклувалася про ОСОБА_15 замість матері. Зараз всі три сестрички проживають разом з позивачем однією сім`єю та отримують сімейний затишок та тепло. Між ними близькі довірливі стосунки, у ході яких старша донька відповідача зізналася про застосування щодо неї співмешканцем її матері ОСОБА_7 домагань сексуального характеру. У подальшому за даним фактом відкрито кримінальне провадження №12025121060000380 від 26.02.2025р. та здійснюється досудове розслідування, що підтверджується витягом з ЄРДР. Показовим є те,що зі слів постраждалої дівчинки - ОСОБА_10 , сексуальні домагання щодо неї відбувалися в присутності її матері - відповідача по справі, яка жодним чином на це не реагувала та не захищала дитину, у зв`язку з чим ОСОБА_13 отримала важку психологічну травму.

Позивач звертає увагу суду, що певні прояви ініціативи з боку відповідача мають місце лише у випадках можливості отримання прямої фінансової вигоди. Так, відповідач ніколи не надавала жодної допомоги на утримання доньки ОСОБА_15 , ніколи не купувала їй одягу, взуття, розвиваючих іграшок чи продуктів харчування, обов`язок по сплаті аліментів не виконує, що підтверджується довідкою Олександрійського ВДВС від 07.08.2025р.

У той же час, дізнавшись про надання співмешканцю ОСОБА_7 статусу зниклого безвісти за особливих обставин, як військовослужбовцю в/ч НОМЕР_1 , не перебуваючи з ним в зареєстрованому шлюбі, відповідач усвідомила, що наявність спільної з ним дитини може надати їй можливість отримати частину його грошового забезпечення, як законному представнику дитини. У зв`язку з цим відповідач звернулася до військової частини з відповідною заявою, однак, після з`ясування дійсних обставин перебування дитини в прийомній сім`ї та невиконання відповідачем своїх обов`язків по утриманню дитини, в отриманні зазначених коштів відповідачу було відмовлено.

Позивач вважає, що таке звернення відповідача у шахрайський спосіб за грошима стало можливим виключно у зв`язку з відсутністю судового рішення про позбавлення батьківських прав. З тих же корисливих мотивів позивач вважає, що відповідач з високою вірогідністю може повторювати спроби отримати ці кошти в інший спосіб, зокрема, повернувши собі доньку ОСОБА_15 , яка відтепер є цінною для неї, як джерело доходу. Водночас, такий розвиток подій спричинить дитині важку психологічну травму, поверне її в небезпечні умови та розлучить з сестрами ОСОБА_16 та ОСОБА_13 , яких вона вважає своєю сім`єю та відносно яких відповідач позбавлена батьківських прав.

Просить позбавити ОСОБА_5 батьківських прав, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду від 24.09.2025 року провадження у справі відкрито та призначено підготовчий розгляд справи.

17.12.2025 року представником відповідача - адвокатом Гулим А.В. подано до суду відзив, в якому відповідач заявила, що не згодна з позовними вимогами, просить у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідач декілька разів намагалась зв`язатись з позивачем, щоб побачитись з дитиною, однак жодної відповіді не отримала. Натомість, відповідач звернулась до міського голови та до Служби у справах дітей Олександрійської міської ради Кіровоградської області із заявою про визначення графіку побачень з дитиною - ОСОБА_6 . Дана заява зареєстрована та перебуває в обробці. Окрім того, у зв`язку зі скрутним матеріальним положенням відповідач ще не може в повній мірі здійснювати погашення всієї заборгованості за аліментами, однак вона почала потроху надсилати кошти для сплати аліментів на утримання ОСОБА_6 , що підтверджується копією квитанції від 09.12.2025 року. Відповідач і в подальшому планує здійснювати виплату аліментів та погашення заборгованості за сплату аліментів. Також відповідачем разом із заявою про визначення графіку побачень з дитиною було додано Довідку-характеристику № 293 від 17.10.2025 року, яка видана виконкомом Приютівської селищної ради, зазначено, що умови для проживання задовільні, проживає в квартирі. Спиртні напої не вживає. Протягом 2025 року на адресу старостинського округу скарги, повідомлення або звернення на ОСОБА_5 з приводу перебування в стані алкогольного сп`яніння, сварок з сусідами не надходили. Згідно з Актом обстеження умов проживання № 334 від 31.10.2025 року умови проживання задовільні, для виховання та розвитку дитини створено такі умови: облаштоване місце для відпочинку, постіль в належному стані. В наявності засоби особистої гігієни. Окрім того, позивач зазначає, що відповідач зловживає алкогольними напоями і додає до справи Довідки-характеристики за минулі роки, які вже були досліджені в Олександрійському міськрайонному суді Кіровоградської області по справі №398/6154/25 року та, відповідно, не можуть бути досліджені повторно. Окрім того, що стосується порушеної кримінальної справи на ОСОБА_7 та тверджень позивача про те, що домагання з боку ОСОБА_7 стосовно ОСОБА_10 відбувались в присутності матері є безпідставними та нічим не доведені, адже витяг з ЄРДР, без проведення належного розслідування та без рішення суду про притягнення чи непритягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності являється хибним обвинуваченням з боку позивача, оскільки визначення вини особи не належить до її компетенції. Окрім того, відповідач повністю заперечує дані факти та називає їх вигадками. Дані докази підтверджують бажання відповідача змінюватись задля створення дитині всіх необхідних умов для проживання вона бажає піклуватись про дитину, проявляє заінтересованість в її подальшій долі, цікавиться, станом здоров`я, хоче піклуватись про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - забезпечувати необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; спілкуватись з дитиною; надавати дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; створити умови, які не зашкодять інтересам дитини і найголовніше дати дитині повноцінну сім`ю.

Ухвалою від 22.01.2026 року, задоволено клопотання представника позивача - ОСОБА_2 про долучення додаткових доказів, закрито підготовчий розгляд справи та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Гулян Я.В. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила обставини, які викладені у позовній заяві. Зазначила, що на даний час ОСОБА_17 4 роки, проте вона біологічну матір взагалі ніколи не бачила. Також звернула увагу, що відповідач почала цікавитися дитиною тільки після звернення до суду з позовом про позбавленню її батьківських прав, оскільки вона дізналася, що батько дитини є зниклим безвісті. Просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що вона бажає повернути дитину, у своїй квартирі вона зробила ремонт, умови проживання є задовільними, що підтверджується актом про обстеження. Також пройшла лікування від алкогольної залежності. Аліменти сплачує тільки на утримання ОСОБА_6 по мірі можливості, оскільки не працює та має випадкові заробітки. На інших дітей вона не має змоги сплачувати аліменти. Зверталася до органу опіки і піклування із заявою про визначення графіку побачень з дитиною. 07.02.2025 року дізналася, що ОСОБА_7 зник безвісті. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги та зазначила, що у відповідача було багато шансів аби виправити ситуацію. Діти наразі "одужали" від умов біологічної матері, але до сих пір страждають психологічно від пережитого. Відповідачу було відмовлено у побаченнях з дітьми, оскільки комісія вислухала думку дітей, які категорично відмовилися спілкуватися з матір`ю.

Представник третьої особи ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги та зазначив, що відповідач у 2020 році переїхали проживати на територію Приютівської селищной ради, зловживала спиртними напоями. За несплату у будинку вимкнули електропостачання. У 2021 році відповідачу запропонували влаштувати дітей у дитячий будинок через складне фінансове становище. Після народження ОСОБА_6 дитину відразу відібрали від матері, оскільки були загрозливі умови вдома та передали патронатному вихователю. До ОСОБА_5 . ОСОБА_6 так і не повернулася, весь час перебувала у патронатного вихователя, а у 2024 році всі діти відповідача були влаштовані у прийомну родину позивачки.

Заслухавши думку сторін, їх представників, та представників третіх осіб, допитавши свідків, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками зазначені - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 08.09.2022 року малолітню ОСОБА_6 відібрано від батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , без позбавлення батьківських прав; стягнуто аліменти. Даним рішенням також зазначено, що ОСОБА_6 рішенням Виконавчого комітету Приютівської селищної ради Олександрійського району №41 від 24.02.2022 року влаштовано в сім`ю патронатного вихователя терміном на три місяці з можливістю продовження терміну перебування в сім`ї патронатного вихователя.

Згідно довідки-характеристики Приютівської селищної ради від 12.08.2025 року ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2020 року, умови для проживання задовільні, проживає в квартирі; не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває; останнім часом спиртні напої не вживає; по характеру запальна, груба; протягом січня-серпня 2025 року на адресу старостинського округу скарги, повідомлення або звернення на ОСОБА_5 з приводу перебування в стані алкогольного сп`яніння, сварок з сусідами не надходили.

Відповідно до довідок Служби у справах дітей Олександрійської міської ради Бондаренко В.А. протягом січня-липня 2025 року до служби з питання відвідування та спілкування з донькою ОСОБА_6 не зверталася; в період з квітня 2024 року по квітень 2025 року заяв до комісії із захисту прав дитини щодо встановлення графіку побачень з дитиною не направляла.

Довідками КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» м.Олександрії від 22.04.2025 року та від 13.08.2025 року підтверджується, що до дитячої амбулаторії на прийоми під час хвороби та профілактичних оглядів ОСОБА_6 зверталися патронатний вихователь ОСОБА_8 , прийомні батьки - ОСОБА_12 та ОСОБА_1 . Біологічні батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_7 жодного разу не цікавилися здоров`ям дитини.

Довідкою Олександрійського відділу ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області від 07.08.2025 року зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_12 у період з 07.07.2022 року по 01.08.2025 рік аліменти від ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_6 не отримували.

Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин №20250226-4137 від 26.02.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зник на території бойових дій (під час воєнних дій), дата набуття статусу особи, зниклої безвісті за особливих обставин - 24.02.2025 рік.

Відповідно до висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 22.10.2025 року №203 визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5 відносно малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 03.11.2025 року №414/9/10/3 визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5 відносно малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При вирішенні цього спору суд виходить з інтересів малолітньої ОСОБА_6 , положень та принципів Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Конвенції ООН про права дитини, прийнятої та відкритої для підписання, ратифікації та приєднання 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року, Європейської соціальної хартії, яка вступила в силу 1 липня 1999 року, Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України, згідно з якими дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, особливої уваги, має право на особливий захист і допомогу для її благополуччя та гармонійного розвитку. Кожна дитина має право на піклування батьків.

Згідно зі статтею 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків має ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до статті 150 цього Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї, родини, свого народу, своєї Батьківщини, забезпечувати здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Право на виховання дитини є одним із найважливіших батьківських прав. Водночас, це право є і обов`язком.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до статті 166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою важливі правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення у справі «Хант проти України»).

У справі «Мамчур проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Не погоджуючись з позбавленням батьківських прав, відповідач та її представник зазначили, що відповідач намагалася декілька разів зв`язатися з прийомними батьками аби налагодити зв`язок з дитиною, проте жодної відповіді так і не отримала, Окрім цього, зверталася з заявою до відповідних органів про визнаначення графіку побачень з дитиною. Декілька разів сплачувала аліменти, однак у зв`язку з скрутним матеріальним становищем не має змоги погасити заборгованість. Також, актом обстеження житлових умов №334 від 31.10.2025 року визнано умови проживання задовільними, для виховання та розвитку дитини об лаштоване місце для відпочинку, постіль в належному стані, у наявності засоби гігієни.

На підтвердження зазначеного, відповідачем надано суду заяву від 09.12.2025 року на ім`я голови Олександрійської міської ради про визначення графіків побачень з дитиною; довідку-характеристику, відповідно до якої зазначено, що відповідач останнім часом алкогольні напої не вживає, протягом 2025 року на адресу старостинського скарг не поступало; акт №34 від 31.10.2025 року, відповідно до якого зазначено, що умови проживання задовільні; квитанцію від 09.12.2025 року про сплату аліментів в розмірі 500 грн.

Оцінюючи надані відповідачем докази, суд враховує, що виконавчим комітетом Приютівської селищної ради, як органом опіки та піклування, раніше ініціювалося питання щодо позбавлення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 батьківських прав. Проте, рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.02.2025 року у задоволені позову відмовлено. Відмовляючи у задоволені позову суд зазначив, що позбавлення батьківських прав відповідача є передчасним, а ОСОБА_7 перебуває у лавах ЗСУ.

Проте, на думку суду, ОСОБА_5 , після ухвалення рішення від 04.02.2025 року належні висновки не зробила, продовжила ухилятися від батьківських обов`язків.

Так, згідно наданих довідок КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м.Олександрія» (а.с.24,25) зазначено, що до дитячої амбулаторії під час хвороби та профілактичних оглядів ОСОБА_6 зверталися прийомні батьки - ОСОБА_12 та ОСОБА_1 . Біологічна мати ОСОБА_5 жодного разу не цікавилася здоров`ям дитини.

Факт усунення від батьківських обов`язків підтверджується також характеристикою закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №20 (а.с.26), де зазначено, що протягом всього періоду відвідування дитиною ОСОБА_6 дитячого закладу біологічна мати - ОСОБА_5 жодного разу не з`явилася, не телефонувала, не цікавилася розвитком дитини. Весь час з вихователями співпрацюють прийомні батьки - ОСОБА_12 та ОСОБА_1 .

Окрім цього, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , яка є патронатним вихователем, показала, що з пологового будинку ОСОБА_6 забирала саме вона. Дитина перебувала під її патронатом 2 роки. До ОСОБА_19 , на її патронатному вихованні, перебувала ще одна дитина відповідачки - ОСОБА_10 , а ОСОБА_20 влаштували пізніше. Відповідач за весь час лише 2 рази навідала дітей - восени 2022 року. Зазначила, що запрошувала відповідачку на Новий рік, проте контакту не відбулося, оскільки відповідачка була у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_5 погодилася на лікування від алкогольної залежності, але лікування не пройшла в реабілітаційному центрі. В подальшому дівчата вибули з її родини. ОСОБА_21 , який також є сином відповідача, прийшов до неї сам в занедбаному стані та вона запропонувала йому залишитися. ОСОБА_22 розповідав, що мати - ОСОБА_5 вигянала його з дому, звинувачувала, що через нього повісився батько, зловживала алкогольними напоями, ОСОБА_22 бився з вітчимом. На даний час вона дуже задоволена, що діти відповідачки перебувають у прийомній родини ОСОБА_23 .

Свідок ОСОБА_10 , яка є донькою відповідачки, відносно якої ОСОБА_5 позбавлена батьківських прав зазначила, що категорично проти аби ОСОБА_20 передавали відповідачу, оскільки це є небезпечно. Зазначила, що коли вона, свідок, була маленька, мама їх била, зловживала алкогольними напоями, дома не було що їсти. Співмешканці матері проявляли до ОСОБА_13 інтерес як до жінки та відповідачка ОСОБА_5 через ревнощі її била. Вважає, що відповідачка не змінилася, оскільки вона бачила матір нещодавно п`яною.

Свідок ОСОБА_24 , який є сином відповідачки, вважає, що відповідачка не готова виховувати та утримувати малолітню дитину, вважає, що вона не змінилася, оскільки при вихованні його та старших сестер мати часто застосовувала психологічний тиск, била. Вважає недоцільно повертати ОСОБА_20 матері - ОСОБА_5 .

Оцінюючи вищенаведене, суд також звертає увагу на той факт, що ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що аліменти намагається сплачувати лише на ОСОБА_20 , хоча позбавлена батьківських прав й щодо інших дітей, проте аліменти на їх утримання не сплачує. Окрім цього, відповідач не перебувала у шлюбі з батьком дитини - ОСОБА_7 , який є військовослужбовцем. Зі слів самої відповідачки 07.02.2025 року вона дізналася, що ОСОБА_7 зник безвісті, а 18.02.2025 року дізналася що останній перебуває в полоні.

Також, у матеріалах справи наявний лист в/ч НОМЕР_1 від 30.08.2025 року, в якому зазначено, що матір`ю малолітньої дитини військовослужбовця - ОСОБА_5 була надіслана заява від 11.02.2025 року щодо виплати грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_7 , який вважається безвісті зниклим з 06.02.2025 року. Заява про виплату грошового забезпечення, включаючи додаткову винагороду, була розглянута на засіданні комісії по виплатам. Комісією було прийнятно рішення про відмову у виплатах частки грошового забезпечення, підставою рішення комісії є виконавчий лист №398/1969/22 від 08.09.2022 року про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

Таким чином, аналізуючи поведінку відповідача, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 , заперечуючи проти позбавлення її батьківських прав, діє не в інтересах малолітньої дитини, а з корисливих мотивів. Переслідуючи мету отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_7 , для розпорядження ним на власний розсуд, відповідач не виявляє реального наміру щодо виховання дитини та спільного проживання з нею.

Особливої уваги заслуговує висновок психологічної діагностики прийомної дитини ОСОБА_6 від 15.01.2026 року, відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_6 має задовільний емоційний стан, на даному віковому етапі розвитку у дівчинки забезпечено базове почуття безпеки оточенням, де вона виховується зараз, а саме прийомною родиною. Виявлено позитивні емоційні переживання у сімейному колі, особливо з прийомними батьками та найближчими родичами. Попри загальну емоційну стабільність дівчинки, спілкування або зустріч з біологічною матір`ю (крайня зустріч дівчинки та біологічної матері була в пологовому будинку) несе високі психологічні ризики, адже раптова поява іншої жінки, яка являється для ОСОБА_15 фактично сторонньою особою та претендує на роль матері, може зруйнувати базову довіру до світу та викликати високий рівень тривожності. Також існують великі ризики травматизації дівчинки, оскільки психіка дитини ще не здатна опрацювати такі складні почуття, тому зустріч з біологічною матір`ю може призвести до нервового виснаження та негативно вплинути на подальший розвиток дитини. Збереження поточного емоційного стану являється пріоритетом, будь-яка взаємодія з біологічною матір`ю на даному етапі є передчасною та може спровокувати дестабілізацію психічного здоров`я дівчинки, оскільки стабільність емоційного стану дівчинки залежить від прогнозованості її життя та відсутності різких спресованих чинників. Враховуючи результати психодіагностики, зустріч з біологічною матір`ю не рекомендовано.

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Відповідна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року по справі № 459/3411/17, провадження № 61-10531св21.

Встановлені фактичні обставини справи та оцінені докази у світлі викладених норм права, їх роз`яснень свідчать, що відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками матері і не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема не забезпечує належною матеріальною допомогою, не цікавиться життям дитини, не створює жодних умов для нормального спілкування з нею чи отримання дочкою доступу до культурних та інших духовних цінностей.

Зазначені фактори є свідченням винної поведінки відповідачки та умисного ухилення нею від виховання дитини у такій мірі, що це дає достатні підстави для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав.

Відповідач, у свою чергу не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею. Факт заперечення відповідачкою проти позову про позбавлення її батьківських прав не свідчить про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Зважаючи на викладене, фактичні обставини справи, інтереси малолітньої дитини, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 10,11,60,61,88, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - виконавчий комітет Олександрійської міської ради як орган опіки та піклування, виконавчий комітет Приютівської селищної ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 24.09.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: виконавчий комітет Олександрійської міської ради як орган опіки та піклування, ЄДРПОУ 30564550, юридична адреса: Кіровоградська область, м.Олександрія, пр.-т Соборний, 59;

Виконавчий комітет Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, ЄДРПОУ 05378803, юридична адреса: Кіровоградська область, Олександрійський район, с-ще Приютівка, вул.Шкільна, 4.

Суддя Т.В.Голосеніна