Ухвала суду № 140137955, 24.09.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/107/26

Провадження № 1-кс/452/730/2026

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2026 року м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції заяву захисника обвинуваченої ОСОБА_5 про відвід головуючій судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Самбірського міськрайонного суду Львівської області під головуванням судді ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження за № 22025140000000047 від 14.02.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.

24 вересня 2026 року захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заявив клопотання про відвід судді ОСОБА_6 на підставі пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України. Захисник зазначив, що під час судового засідання, у якому вирішувалося питання за клопотанням сторони захисту про зміну визначеного раніше обсягу та порядку дослідження доказів, суддя ОСОБА_6 фактично відмовила стороні захисту у дослідженні доказів сторони захисту, а саме адвокатських запитів, поданих до:

-ВЧ (військової частини) від 24.06.2026 щодо надання інформації про належність об`єктів за координатами 49.543466, 23.194786 та 49.553169, 23.314705 до військової інфраструктури Збройних Сил України;

-ВЧ ЗАХІД від 30.06.2026 з додатками запит щодо дислокації підрозділів повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та їх можливої ідентифікації на місцевості;

-ДВКР СБУ від 10.06.2026 щодо надання інформації про законність використання програмного забезпечення «TiSPY» та його сертифікації;

-ДВКР СБУ від 15.07.2026 щодо сертифікації «TiSPY» та перебування його на балансі СБУ;

-СБУ від 25.06.2026 щодо надання інформації про наявність ухвал про дозвіл на НСРД щодо ОСОБА_4 до 14.02.2025;

-до СБУ від 24.07.2026 щодо надання інформації про сертифікацію обладнання UFED/Cellebrit;

-СБУ від 18.08.2026 щодо надання інформації про місцезнаходження військової частини НОМЕР_1 ;

-УСБУ від 16.06.2026 щодо надання інформації про обставини затримання ОСОБА_4 02.08.2025;

-УСБУ від 24.06.2026 щодо надання інформації про підстави проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 ;

-УСБУ від 15.07.2026 щодо надання інформації про наявність ухвал про дозвіл на обшук за адресою АДРЕСА_1 ;

-УСБУ «підозра» від 16.06.2026 щодо надання інформації про обставини вручення повідомлення про підозру 02.08.2025;

-НДІ СБУ від 14.07.2026 щодо надання інформації про сертифікацію програмного забезпечення «TiSPY» як спеціального технічного засобу.

-ОГП від 22.07.2026 щодо надання інформації про нагляд за досудовим розслідуванням та законність проведення НСРД;

-ОГП від 22.07.2026 щодо надання інформації про підстави зміни кваліфікації з ч. 2 на ч. 3 ст. 114-2 КК України.

-ДКНПУ (Кіберполіція) від 22.07.2026 щодо надання інформації про сертифікацію програмного забезпечення «TiSPY» та його використання в оперативно-розшуковій діяльності;

-Самбірського ВП ГУНП від 23.07.2026 щодо надання інформації про обставини виїзду слідчо-оперативної групи за заявою ОСОБА_7 16.07.2026;

-Держекспортконтролю від 20.07.2026 щодо надання інформації про належність «TiSPY» до товарів, що підлягають державному експортному контролю;

-Держспецзв`язку від 24.06.2026 щодо надання інформації про сертифікацію «TiSPY»;

-ДМСУ від 22.07.2026 щодо надання інформації про митне оформлення програмного забезпечення «TiSPY»;

-ДУ СІЗО від 10.06.2026 щодо надання інформації про умови тримання ОСОБА_4 та її поведінку;

-ЛОП (Львівської обласної прокуратури) від 16.06.2026 щодо надання інформації про нагляд за досудовим розслідуванням;

-ЛОП від 22.07.2026 повторний щодо надання інформації про нагляд;

-Самбірського суду від 28.07.2026 щодо надання інформації про наявність ухвал про дозвіл на НСРД;

-ОСОБА_8 від 20.07.2026 щодо надання інформації про обставини, виявлені ним на околиці сіл Бісковичі/ Заріччя;

-ОСОБА_8 від 21.08.2026 повторний запит щодо надання фото- та відеоматеріалів.

На думку ОСОБА_5 кожен із зазначених адвокатських запитів має самостійне доказове значення, оскільки: фіксує факт звернення сторони захисту до уповноважених органів із вимогою надати інформацію, що має значення для справи; дозволяє встановити повноту та достовірність відповідей, наданих цими органами, шляхом порівняння змісту запиту та відповіді; свідчить про активну позицію сторони захисту у збиранні доказів, що є реалізацією права, передбаченого ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ч. 3 ст. 93 КПК України; підтверджує обставини, які мають значення для вирішення питання про допустимість доказів, зокрема щодо програмного забезпечення «TiSPY»; дозволяє встановити наявність або відсутність ухвал про дозвіл на НСРД щодо ОСОБА_4 до 14.02.2025, що є критичним для оцінки законності отримання доказів; підтверджує факт неможливості ідентифікувати споруди на околиці сіл Бісковичі/Заріччя як військовий об`єкт ЗСУ, що ставить під сумнів наявність предмета злочину.

Зазначені адвокатські запити були подані суду стороною захисту в складі клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження (справи) матеріалів та доказів, зібраних стороною захисту, під час судового розгляду та відкритих прокурору у порядку ст. 290 КПК України.

Адвокат ОСОБА_5 вважає, що відмовивши стороні захисту в дослідженні зазначених адвокатських запитів, суддя ОСОБА_6 допустила порушення ч. 1 ст. 23, ч. 6

ст. 22, ст. 94, ч. 2 ст. 349 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд та рівність сторін. Відмова судді

ОСОБА_6 у дослідженні адвокатських запитів, поданих стороною захисту, є грубим порушенням кримінального процесуального закону, яке викликає обґрунтований сумнів у її неупередженості. Така позиція суду позбавляє сторону захисту можливості довести перед судом обставини, що мають значення для справи, та порушує фундаментальні засади кримінального провадження змагальність, безпосередність та рівність сторін. Адвокатський запит є первинним документом, який фіксує офіційне звернення. Відповідь є похідним документом. Досліджуючи лише відповідь, суд не має можливості перевірити, чи було запитання сформульовано коректно, чи не було воно змінено, і чи відповідає надана відповідь суті запиту. Суддя ОСОБА_6 створила явний дисбаланс між сторонами. Сторона обвинувачення мала можливість надати свої докази, сторона захисту також надала свої докази (адвокатські запити), але суд відмовився їх досліджувати. Це ставить захист у суттєво гірше процесуальне становище, оскільки його докази ігноруються.

Пункт 4) частини 1 статті 75 КПК України передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Поведінка судді, яка не досліджує докази сторони захисту та не розглядає її клопотання у встановлений строк, підриває довіру до суду та створює видимість упередженого правосуддя. Відмова у дослідженні доказів сторони захисту з необґрунтованих причин, свідчить про те, що в очах стороннього спостерігача виникає обґрунтований сумнів у неупередженості судді ОСОБА_6 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 75, 80, 81 КПК України, сторона захисту наполягає на задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_6 та передачі кримінального провадження на розгляд іншому судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2026 року головуючою суддею з розгляду заяви про відвід судді ОСОБА_6 було визначено суддю ОСОБА_1 .

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 та обвинувачена ОСОБА_4 підтримали заявлене клопотання. При цьому захисник додатково пояснив, що на досудовому розслідуванні участі не приймав; здійснює захист ОСОБА_4 з березня 2026 року, тому адвокатськи запити і були скеровані ним після цього. Суд на йогго переконання зобов`язаний прийняти всі докази, зібрані стороною захисту. Крім того суддею ОСОБА_6 неодноразово продовжувався строк тримання під вартою ОСОБА_4 , що захисник також вважає свідчить про певну упередженість судді.

Прокурор ОСОБА_3 проти задоволення клопотання про відвід судді ОСОБА_6 заперечила. Пояснила, що після того як адвокат ОСОБА_5 став здійснювати захист обвинуваченої ОСОБА_4 , він неодноразово використовував своє право на подання різноманітних клопотань, які суд розглядав. Вважала, що це тактика сторони захисту для затягування процесу. На її переконання суддею ОСОБА_6 не було допущено жодних порушень при розгляді клопотання сторони захисту щодо порядку дослідження доказів.

Про розгляд питання про відвід судді повідомлено суддю ОСОБА_6 , яка не виявила бажання дати пояснення.

Вислухавши думку учасників провадження, дослідивши заяву про відвід та перевіривши викладені в заяві доводи, суд прийшов до таких висновків.

Згідно приписів статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно частини 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту. Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Згідно ч. 3 ст. 93 КПК України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Відповідно до частин першої, другої статті 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати:

1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані);

2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України;

3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;

4) висновки ревізій та акти перевірок;

5) довідки, висновки та інші документи спеціалістів.

Отже, системний аналіз зазначених норм, свідчить, що адвокатський запит є інструментом отримання доказів та не є документом у розумінні частини другої статті 99 КПК України.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

Визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження регламентується ст. 349 КПК України. Кримінальний процесуальний закон не встановлює чітко визначеного порядку і послідовності дослідження під час судового розгляду доказів. Відсутність встановленого єдиного порядку в цьому напрямі свідчить про те, що законом підтримується пізнавальний підхід до дослідження доказів за умови встановлення чіткого порядку проведення судового розгляду (вимоги закону до правил проведення допиту обвинуваченого, свідків, потерпілих, експертів, дослідження речових доказів, документів тощо), визначеного кримінальним процесуальним законом. Право визначити обсяг доказів, які підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження, належить суду, з врахуванням точки зору учасників судового провадження і специфіки конкретних обставин справи (ставлення обвинуваченого до пред`явленого обвинувачення, характер вчиненого злочину, повнота показань свідків, кількість епізодів злочинів тощо), яка стала предметом судового розгляду. Всі учасники судового розгляду зацікавлені у встановленні найбільш доцільного і ефективного порядку дослідження доказів та їх обсягу. Тому ще до початку судового розгляду вони можуть підготувати свої пропозиції щодо обсягу і порядку дослідження доказів, а потім надати їх суду у письмовому вигляді або усно. Сам же обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження в разі необхідності можуть бути змінені ухвалою суду упродовж судового розгляду за власною ініціативою або клопотанням сторін кримінального провадження (Постанова ОП ККС ВС від 14.02.2022 у справі №477/426/17).

Для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень.

Відповідно до ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК порядку визначення судді для розгляду справи.

Згідно зі ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Порядок вирішення питання про відвід судді передбачений вимогами ст. 81 КПК України, а саме, що у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 КПК України.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у відповідній частині передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Тобто, якщо говорити у ракурсі безсторонності суду, то слід враховувати те, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.

Підстави для задоволення заяви про відвід судді повинні ґрунтуватися з посиланням на обставини із зазначенням та поданням доказів, які їх підтверджують.

Як встановлено судом на розгляді Самбірського міськрайонного суду Львівської області під головуванням судді ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження за №22025140000000047 від 14.02.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.

Справа перебуває на стадії судового розгляду.

Захисником обвинуваченої суду подано клопотання про зміну визначеного обсягу та порядку дослідження доказів під час судового розгляду, в якому він просив суд дослідити усі докази, які надані стороною обвинувачення; усі докази, які надані стороною захисту; дослідити докази сторони захисту, зокрема: адвокатські запити (п.79 - 102) з додатками, та відповіді на них (п.103-125), запропоновані ним документи, рішення судів, скриншоти карт, сайтів, сторінок соціальних мереж, фото, відео, провести огляд місцевості за певними координатами тощо.

В судовому засіданні 24 вересня 2026 року відповідно до ч. 2 ст. 349 КПК України судом вирішувалося це питання, що підтверджується, зокрема, поясненнями прокурора, обвинуваченої та її захисника.

В судовому засіданні 24 вересня 2026 року головуючою в справі ОСОБА_6 частково задоволено клопотання захисника, а саме в частині дослідження відповідей на адвокатські запити (п.103-125), в частині дослідження самих запитів (п.79 - 102) було відмовлено, після чого захисником заявлено відвід і в іншій частині його клопотання не розглядалося.

Вказані обставини вказують на те, що мотивом заявленого захисником ОСОБА_5 відводу фактично є незгода з визначеним головуючою суддею ОСОБА_6 обсягу дослідження наданих стороною захисту доказів. Втім, як зазначалося право визначити обсяг доказів, які підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження, належить суду (див. Постанову ОП ККС ВС від 14.02.2022 у справі №477/426/17).

Таким чином, доказів того, що суддя ОСОБА_6 проявила упередженість чи будь-яким чином зацікавлена в результатах розгляду даного кримінального провадження суду не надано. Разом з тим, сама по собі незгода з процесуальними рішеннями, діями головуючого судді, які до того ж узгоджуються з приписами процесуального законодавства, не вказує на упередженість чи іншу заінтересованість судді і не може бути підставою для її відводу.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 про відвід судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за №22025140000000047 від 14 лютого 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.

Керуючись статтями 75, 80, 81, 370, 372, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволення заяви захисника обвинуваченої ОСОБА_5 про відвід судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за №22025140000000047 від 14 лютого 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст цієї ухвали суду виготовлено в нарадчій кімнаті, проголошено, надано для ознайомлення учасникам кримінального провадження 29 вересня 2026 року о

9 год. 40 хв.

Суддя