Рішення № 140137790, 29.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/6675/25

Провадження №: 2/336/331/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя 29 вересня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Гордейченко Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; орган місцевого самоврядування: Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

За поданим позовом позивач просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , самостійно виховує та утримує неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , без участі матері дитини.

На обгрунтування позову посилається на наступне:

«3 моменту народження дитини, утримання родини було моїм обов`язком. Я завжди забезпечував родину усім необхідним сезонним одягом, продуктами харчування, усіма приладами та засобами, які необхідні дитині відповідно до ii віку. Я завжди піклувався про стан здоров`я дитини та її розвиток. Однак, з 2022 року я та відповідачка почали проживати окремо, при цьому дитина залишилася проживати зі мною. 3 того часу, відповідачка припинила спілкуватися із родиною, не цікавиться життям та розвитком дитини, не бере участі у ii вихованні та утриманні, ii місцезнаходження наразі є невідомим. Позивач разом із дитиною проживають удвох за адресом: АДРЕСА_1 , що підтверджуєтеся актом від 07.05.2024 року та наразі самостійно виховує та утримує дитину, за місцем проживання позивач характеризується позитивно. Я самостійно забезпечую доньку належним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, сезонним одягом, піклуюся про стан здоров`я дитини, забезпечую регулярне відвідування дитиною медичного закладу. Відповідачка як матір не здійснює прав та не виконує обов`язків щодо своєї неповнолітньої доньки. Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком позивачу необхідно з метою захисту прав та інтересів дитини, а також своїх прав та інтересів, як батька, що самостійно виховує та утримує дитину . Метою звернення позивача до суду із даним позовом слугує отримання соціальні допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, а також отримання відстрочки від мобілізації. Відповідно до Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок», Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до cyду за захистом своїх порушених, невизнаних a6o оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів».

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Зарютін П.В. від 21 липня 2025 року вирішено:

«Відкрити провадження у справі за вищевказаною позовною заявою та призначити справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Визначити дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Зарютін П.В. від 18 вересня 2025 року вирішено:

«Закрити підготовче провадження та призначити вищевказану справу до судового розгляду по суті.

Визначити дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Зарютін П.В. від 3 серпня 2026 року вирішено:

«До участі у цій справі залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).

До участі у цій справі залучити в якості органу місцевого самоврядування Степненську сільську раду Запорізького району Запорізької області (70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Першотравнева, 50, код ЄДРПОУ 05383342)».

Сторона позивача в судовому засіданні, посилаючись на обставини та доводи зазначені у позовній заяві, заявлені вимоги підтримала і просила їх задовольнити повністю.

Відповідач та треті особи у судове засідання не з`явилися, жодних заяв по суті не подавали.

При цьому, сторона позивача не висловила заперечень проти вирішення справи у порядку заочного розгляду, тому суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив провести заочний розгляд вищевказаної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

25.11.2017 року між сторонами було укладено шлюб, який було зареєстровано Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 1632.

Від шлюбу мають неповнолітню дитину - доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 , що видане Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального у правління юстиції у Запорізькій області 03 липня 2018 року).

Між тим, подружнє життя у сторін не склалося та за поясненнями позивача увересні 2021 року сторони припинили проживати разом та вести спільне господарство.

У зв`язку з викладеним за позовом: ОСОБА_1 згідно рішенняШевченківського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 336/5906/23 від 10.02.2023 року шлю6 сторін було розірвано.

Спір про визначення місця проживання дитини у межах вказаної справи судом не вирішувався. Дані про досягнення згоди між подружжям про те, з ким із них залишиться проживати дитина після розірвання шлюбу, у рішенні суду не зазначено.

Між тим, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 336/1725/23 від 19.01.2023 року було визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, зі змісту вказаного судового рішення вбачається наступне:

«Дочка мешкає разом із батьком ОСОБА_1 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , її місце проживання зареєстровано за тією ж адресою (а.с. 15, 18).

Згідно із довідками психіатра та нарколога ОСОБА_1 на обліку у психіатра не перебуває (а.с. 19.).

Згідно із акту обстеження умов проживання у будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 мешкає у двох поверхневому будинку з сучасним ремонтом та з усіма необхідними комунікаціями. Подвір`я чисте охайне для дитини створено дитячий майданчик з гойдалкою та пісочницею. Для виховання дитини створено окрему кімнату. За зазначено адресою також проживають і мають постійне місце реєстрації ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку Степненської сілької ради Запорізького району Запорізької області, щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дитини з батьком від 05.12.2022 року вих. № 02-51/976, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком».

Крім того, з акту обстеження умов проживання від 07.05.2024 року, який складено начальником ССД Степненської сільської ради на підставі доручення органу опіки та піклування, слідує, що громадянин ОСОБА_1 проживає разом з донькою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, наявне все необхідне для життя, розвитку та потреб дитини відповідного віку, а мати з 2022 року проживає в м. Києві, стосунки дівчинки з батьком доброзичливі, батько та донька з 2022 року проживають однією сім`єю та ведуть спільний побут.

Крім того, листом голови Запорізької обласної організації Товариства Червоного Хреста України стосовно запиту від 20.07.2026 року повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є постійними учасниками психо-соціальних заходів, які впроваджуються Запорізькою обласною організацією Товариства Червоного Хреста України з травня 2022 року. Згідно стратегії розвитку Товариства Червоного Хреста України, напрямок психо-соціальної підтримки є пріоритетним, тому в штаті мають кваліфікованих спеціалістів: тренерів, інструкторів, психологів, соціальних педагогів, які проводять індивідуальні та колективні заходи, консультації, арт-терапію, тощо, які проводяться щонайменше двічі на тиждень. В рамках цієї діяльності ведуться списки присутніх на заходах.

Враховуючи, що вже з травня 2022 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 були присутні майже на всіх заходах, їх кількість величезна, тематика різнопланова, тому перерахувати всі заходи за різними напрямкам і, темами та точними датами не мають можливості.

Мати ОСОБА_8 , у заходах участі не приймала, доньку не супроводжувала. На їх запрошення щодо проведення сімейної терапії категорично відмовилась, пояснивши про відсутність інтересу до виховання доньки та налагодження з нею відносин. У бесідах з ОСОБА_8 вона про матір не згадувала, уникає розмов, оскільки ображений на неї з приводу відсутності спілкування та уваги.

Згідно даних з 01.05.2022 року по 20.06.2025 року ОСОБА_1 його донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були присутні на 78 заходах психо-соціальної підтримки.

Крім того, листом директора ТОВ «Мала комп`ютерна академія «Шаг Запоріжжя» від 24.07.2026 року повідомлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з січня 2025 року по червень 2026 оку дистанційно навчалася у ТОВ «Мала комп`ютерна академія «Шаг Запоріжжя» на підставі договору 24.12.2025 року, укладеного з ОСОБА_1 .

Зобов`язання по оплаті за послуги, передбачені умовами Договору станом на 30.06.2026 рік виконані ОСОБА_1 в повному обсязі.

За час навчання ОСОБА_9 у ТОВ «Мала комп`ютерна академія «Шаг Запоріжжя», її матір ОСОБА_2 до педагогів закладу не зверталась, успіхами доньки не цікавилась, оплату за навчання не проводила.

Батько ОСОБА_6 постійно цікавився успіхами у навчанні доньки, а у разі відсутності на заняттях, повідомляв про причини відсутності, супроводжував доньку під час проведення освітніх заходів в інших закладах.

Крім того, листом на звернення від 20.08.2026 року фізичною особою підприємцем ОСОБА_10 повідомлено, що з червня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по травень 2026 року отримувала спеціальну інформацію (кваліфіковану консультацію) з вивчення іноземної мови.

Мати ОСОБА_9 ніколи ні цікавилася успіхам в навчанні доньки та не приймала участі у її вихованні. У їх центрі ОСОБА_2 ніколи не з`являлась та викладачу не телефонувала. Запрошення на свята тa концерти, які проводилися в закладі, ігнорувала.

За навчання дитини сплачує батько ОСОБА_1 та приймає активну участь у розвитку доньки ОСОБА_3 .

За поясненнями позивача за позовом він виконує свої батьківські обовязки, забезпечує доньку усім необхідним, проявляє батьківську турботу, піклується про ОСОБА_8 , оскільки дитина знаходяться на його одноособовому утриманні та він самостійно її виховує.

Зважаючи на досліджені судом перераховані вище письмові докази та показання допитаних судом свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які узгоджуються між собою, та з яких вбачаються обставини того, що позивач без участі матері дитини самостійно виховує та утримує неповнолітню дочку ОСОБА_3 , у суду немає підстав не довіряти вказаним поясненням позивача.

Отже, малолітня ОСОБА_3 проживає разом із батьком ОСОБА_1 і саме останній самостійно забезпечує належні умови для проживання дитини, здійснює матеріальне утримання дитини, бере активну участь у вихованні доньки, забезпечує належний рівень догляду, розвитку та навчання, а мати дитини ОСОБА_2 не проживає з дитиною та не здійснює за нею догляд, не приймає участі у її вихованні та розвитку, фактично не спілкуючись з донькою, залишивши останню на утримання та виховання батька-позивача.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 291 ЦК України фізична особа незалежно від віку та стану здоров`я має право на сім`ю. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім`єю, крім випадків, встановлених законом. Фізична особа має право на підтримання зв`язків з членами своєї сім`ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Приписами статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичні факти можуть бути встановлені судом з метою захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

У справі, яка є предметом даного судового провадження, позивач просить встановити факт самостійного утримання та виховання дитини, оскільки встановлення даного факту пов`язане з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину, і можливістю у зв`язку з цим отримати певні матеріальні блага (соціальна допомога) або можливість реалізувати інші передбачені законом права або обов`язки (зареєструвати місце проживання дитини, звільнитися з військової служби, отримати відстрочку тощо).

Також слід враховувати, що встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, може мати наслідком отримання відстрочки від мобілізації.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

Отже, визначальними для вирішення цього спору є встановлення факту саме самостійного виховання та утримання військовозобов`язаним дитини до 18 років, оскільки лише за вказаних обставин особа може реалізувати своє право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Статтею 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Суд зазначає, що факт самостійного виховання та утримання позивачем малолітньої доньки підтвердили допитані під час розгляду справи свідки, що вказані вище.

Про це свідчать також досліджені судом письмові докази, що перелічені вище.

Отже, про самостійне забезпечення позивачем належних умов для проживання, виховання, розвитку та навчання доньки, здійснення ним самостійного матеріального утримання дитини (харчування, одяг, лікування, навчання тощо), вказують не тільки письмові докази, а й показання свідків.

Таким чином суд вважає доведеним та встановленим той факт, що відповідач вихованням та утриманням спільної з позивачем дитини не займається, а позивач самостійно виховує та утримує доньку, з якою вони разом проживають у селі Лежине.

У постанові від 11 вересня 2024 року по справі №201/5972/22 ВП ВС вказала, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, «оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини».

При цьому слід зазначити, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через існування (настання) обставин, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється. Наприклад, особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, в той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території, в полоні і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях. Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків. Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини за рішенням суду як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади. Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Враховуючи наведене, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що у судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що позивач самостійно виховує та утримує малолітню дитину сторін без будь-якої сторонньої допомоги, у тому числі без участі матері, а тому відповідний позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81 89, 133, 141, 258, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; орган місцевого самоврядування: Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , без участі матері дитини.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Роз`яснити, що датою ухвалення рішення, є дата складення повного судового рішення, що зазначена у вступній частині судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін