Рішення № 140137476, 28.09.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/6554/26

Провадження №2-о/333/311/26

рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи Бежанової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України, заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просить встановити факт, що він постійно проживав на території України за адресою: АДРЕСА_1 станом на 24.08.1991 року або на 13.11.1991 року.

В обґрунтування заяви зазначає, що він, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Растуще, Запорізького району Запорізької області та фактично постійно проживає на території України з 1969 року, а саме до 1991 року мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . Останнім часом заявник мешкав у м. Запоріжжя, Дніпровський район, дачний кооператив «Граніт», ділянка № НОМЕР_1 та на даний час, з 13.04.2026 року, проходить службу у Національній Гвардії України. Як зазначає заявник, встановлення факту його постійного проживання на території України необхідно йому для встановлення громадянства України та оформлення паспорту громадянина України. Отримати паспорт громадянина України, що підтверджує факт його проживання, у позасудовому порядку він не може з причини втрати паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року та відсутністю в нього громадянства України та паспорта громадянина України. На підставі вищевикладеного заявник змушений звернутись до суду з даною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою суду від 23.06.2026 року відкрито провадження у справі.

08.07.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що заявник 22.04.2026 року звернувся до Запорізького відділу УДМС у Запорізькій області із заявою про перевірку належності до громадянства України та в ході вивчення наданих матеріалів та перевірки за обліками у тому числі архівами, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець селища Ростуще Запорізького району Запорізької області, був документований паспортом громадянина СРСР зразку 1974 року серії НОМЕР_2 оформленим 15.04.1986 року Запорізьким РВ ВВС у Запорізькій області у зв`язку з досягненням 16-річного віку; факт належності громадянства України не встановлено. Також згідно відповіді виконавчого комітету Степненської громади в с. Велика Комишуватка (попередня назва Ростуще) за результатами перевірки погосподарського обліку за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено відомості за період 1988-1991 років. На думку представника Управління, вказані документи у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про фактичне перебування та проживання заявника в Україні на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року), а тому Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області не заперечує проти задоволення заяви та встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 року та станом на 13.11.1991 року.

У судовому засіданні заявник та його представник заяву підтримали, підтвердили обставини викладені в ній, просили заяву задовольнити. ОСОБА_1 пояснив, що в 1991 році працював на будівельному підприємстві «Заводстрой», проте трудова книжка, як і інші документи були втрачені. Він не був одружений, не має дітей, батьки на теперішній час померли, свідків, які б могли підтвердити його проживання на території України в 1991 році не має. Він весь цей час не виїжджав з території України, проживав без документів, працював неофіційно, був мобілізований до лав Збройних Сил України, тому зараз виникла потреба в оформленні громадянства.

Представник заінтересованої особи не заперечувала проти задоволення заяви.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 3 ст. 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з п.5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлені наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи 22.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області із заявою в якій просив провести перевірку його належності до громадянства України зазначивши, що паспорт громадянина України не отримував, а свої документи у 1992 році у м. Запоріжжі втратив, з питань їх відновлення не звертався, за межі України не виїжджав. Також до зазначеної заяви додав автобіографію, за змістом якої повідомив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Ростуще Запорізького району Запорізької області, українець, громадянин України, у 1976 році пішов навчатися до 1-го класу школи у с. Лежено де закінчив 8 класів, а 1 вересня 1984 року вступив до СПТУ-2 на газоелектрозварювальника, закінчив навчання у 1987 році за вказаною спеціальністю 3 розряду. Потім 13.11.1980 року був призваний на строкову службу у збройні сили СРСР на механіка водія танка, а у жовтні 1990 року був звільнений у запас. Працював у тресті «Запоріжбудівництво» з 1987 року по 1991 рік, після чого працював неофіційно на різних підприємствах, не одружений, після армії став на облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 і до 1988 року проживав в с. Ростуще, згодом приблизно з 1990 року проживав в АДРЕСА_2 , останнє місце проживання: АДРЕСА_3 , 13.04.2026 року призваний до Національної гвардії України (а.с.26-27).

Відповідно до довідки № 040320231429876200023/1 від 13.04.2026 року (а.с.8) вбачається, що ОСОБА_1 24.10.1988 року призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 призваний на строкову військову службу (проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 на посаді механіка водія ВОС), 23.10.1990 року звільнений на підставі наказу Ради Міністрів СРСР № 961 від 25.09.1990 року; 13.04.2026 року призваний для проходження військової служби в Збройних Силах України.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 115 від 14.04.2026 року ОСОБА_1 був зарахований в списки особового складу частини та призначений на посаду помічника начальника військового наряду (помічника гранатометника) 2-го відділення 1-го патрульного взводу 3-ї патрульної роти 2-го патрульного батальйону, призваного ІНФОРМАЦІЯ_5 з присвоєнням особистого номера Г-226356 (а.с.9).

З листа ІНФОРМАЦІЯ_6 № 3079 від 29.04.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 13.04.2026 року призваний на військову службу під час мобілізації та згідно інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів до призову на військову службу під час мобілізації перебував на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 з 22.11.1990 року (а.с.33 зворот).

Відповідно до листа УДМС України в Запорізькій області №2328/958/26 від 24.04.2026 року повідомлено, що перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ур. с. Ростуще Запорізького району Запорізької області був документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_2 оформленим 15.04.1986 року Запорізьким РВ ВВС у Запорізькій області у зв`язку з досягненням 16-річного віку (а.с.29 зворот).

У листі виконавчого комітету Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 20.05.2026 року № 02-51/560 адресованому УДМС України в Запорізькій області стосовно підтвердження факту проживання ОСОБА_1 на території Степненської громади в селищі Велика Комишуватка (попередня назва села Ростуще) у період з 1988 року по 1990 рік повідомлено, що інформація про реєстрацію або проживання ОСОБА_1 за вказаний період у картках первинного обліку відсутня, оскільки зазначені форми не збереглися та на архівне зберігання до сільської ради не надходили. У наявній домовій книзі № 10 міститься згадка про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 датована 1986 роком. Водночас, за результатами перевірки погосподарського обліку за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено відомості за період 1988-1991 років (а.с.35 зворот).

З копії погосподарської книги за 1988-1991 роки за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що в ній міститься запис про те, що ОСОБА_1 проживав за вказаною вище адресою та у вересні 1991 року вибув до іншого господарства. (а.с. 36-37).

Крім того відповідно до матеріалів справи та перевірки УДМС України в Запорізькій області за заявою заявника встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться, записів про те, що він перетинав державний кордон України немає (а.с.38 зворот, а.с.39).

Згідно з листа Державного архіву Запорізької області від 21.08.2026 № 05-07/2642 повідомлено, що документи з кадрових питань тресту «Запоріжбуд» м. Запоріжжя за 1990-1991 роки на зберіганні до Державного архіву Запорізької області не надходили, у зв`язку з чим надати довідку про стаж роботи ОСОБА_1 на вищезазначеному підприємстві немає можливості; відомості про місцезнаходження документів з кадрових питань тресту «Запоріжбуд» м. Запоріжжя за 1990-1991 роки в Державному архіві Запорізької області відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» - громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Відповідно до пункту 8 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень» громадяни колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон і не мають в паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України» однією з умов прийняття до громадянства України є: безперервне проживання на території України протягом останніх п`яти років.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону безперервне проживання на території України - постійне проживання на території України особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, на лікування, реабілітацію, що підтверджується відповідним документом підприємства, установи, організації, закладу освіти, закладу охорони здоров`я, закладу реабілітації.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Досліджені у судовому засіданні докази повністю узгоджуються між собою і є такими, що дозволяють зробити висновки про те, що ОСОБА_1 постійно проживав на території України станом на 24.08.1991 року.

При розгляді цієї справи з`ясовано, що встановлення факту постійного проживання на території України для заявника має юридичне значення, а саме необхідне йому для встановлення громадянства України та отримання паспорта громадянина України. Отримати паспорт громадянина України в позасудовому порядку він не має можливості, оскільки всі документи, що були в нього в наявності та могли підтвердити його громадянство та факт постійного проживання на території України ним були втрачені та не відновлювались, та їх відновлення на даний час неможливе.

Оцінивши обставини даної справи та надані суду докази, суд вважає необхідним заяву задовольнити та встановити факт постійного проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Доказів, які б спростовували зазначені факти суду не надано, спір про право суд не вбачає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 293, 294 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України, заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на території України за адресою: АДРЕСА_1 станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне судове рішення складене 28 вересня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя Л.О. Варнавська