Рішення № 140137402, 23.09.2026, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/2200/26

Провадження № 2/314/1761/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в особі судді Мануйлової Н.Ю., розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 314/2200/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 27944,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що 05.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 6764387, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 12000,00 грн строком на 360 днів (з 05.10.2025 до 29.09.2026), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 2070,00 грн. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 600,00 грн за кожен день понадстрокового користування.

Кредитодавець виконав умови договору, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 12000,00 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи ТОВ «Європейська платіжна система». Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором позики, яка складає 27944,00 грн, яка складається з: 12000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 7874,00 грн сума заборгованості за процентами; 2070,00 грн сума заборгованості за комісією; 6000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

25.02.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором кредиту № 6764387 від 05.10.2025.

Відповідно до реєстру прав вимог № 2 від 25.02.2026 кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених договором факторингу №25/02/25 від 25.02.2025, в тому числі до відповідача в сумі 27944,00 грн, з яких 12000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 7874,00 грн сума заборгованості за відсотками, 2070,00 грн сума заборгованості за комісією, 6000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

Ухвалою суду від 27.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони належним чином повідомлені про те, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні із викликом сторін від позивача та відповідача не надходило.

01.06.2026 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що він є діючим військовослужбовцем, учасником бойових дій та виконує бойові завдання. Підтверджує, що отримував кредитні кошти в сумі 12000,00 грн та готовий їх повернути позивачу. ОСОБА_1 зазначив, що звертався до ТОВ «Фінпром Маркет» із пропозицією сплатити саме 12000,00 грн, які він отримав, проте представник позивача відмовив. Позивач вимагає сплатити також відсотки, штрафи, при цьому не враховує те, що відповідач є військовослужбовцем та позивач не має права нараховувати відсотки відповідно до чинного законодавства. З огляду на зазначене, відповідач просить суд не задовольняти позов у повному обсязі та залишити лише 12000,00 грн.

08.06.2026 представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що з довідки, долученої до матеріалів справи відповідачем, встановлено, що відповідач дійсно перебуває на військовій службі за контрактом. Проте матеріалами справи не підтверджено наявності у позичальника права на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідач є військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом та не має статусу мобілізованого. Положення ст. 15 зазначеного Закону стосуються виключно мобілізованих позичальників та на спірні правовідносини не поширюються.

08.06.2026 представник позивача надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, у якій зазначила, що у зв`язку з отриманням заперечень сторони відповідача проти нарахування пені/неустойки, а також з метою забезпечення ефективного, швидкого та справедливого розгляду справи, позивач вважає за доцільне зменшити позовні вимоги на суму пені та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредиту в розмірі 21944,00 грн, з яких: 12000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 7874,00 грн сума заборгованості за процентами, 2070,00 грн сума заборгованості за комісією, 0,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 05.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 6764387, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 12000,00 грн строком на 360 днів (з 05.10.2025 до 29.09.2026), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 2070,00 грн. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 600,00 грн за кожен день понадстрокового користування.

Кредитодавець виконав умови договору, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 12000,00 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи ТОВ «Європейська платіжна система». Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором позики, яка складає 27944,00 грн, яка складається з: 12000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 7874,00 грн сума заборгованості за процентами; 2070,00 грн сума заборгованості за комісією; 6000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

25.02.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором кредиту № 6764387 від 05.10.2025.

Відповідно до реєстру прав вимог № 2 від 25.02.2026 кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених договором факторингу №25/02/25 від 25.02.2025, в тому числі до відповідача в сумі 27944,00 грн, з яких 12000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 7874,00 грн сума заборгованості за відсотками, 2070,00 грн сума заборгованості за комісією, 6000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору, вчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

До матеріалів справи долучено копію договору кредитної лінії № 6764387 від 05.10.2025 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 756231, що свідчить про його ознайомлення з істотними умовами позики.

На виконання ухвали суду АТ «Ощадбанк» надано відповідь від 01.05.2026 про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відкрито рахунок № НОМЕР_3 , до якого було емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_4 . Також надано інформацію про рух грошових коштів по вищевказаному рахунку, відповідно до якого на зазначений рахунок 05.10.2025 зараховано грошові кошти в сумі 12000,0 грн.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

За положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України «Споживче кредитування», зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

За положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом є оригіналом такого документа (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Згідно ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205,207 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. ч. 1,3 ст. 512 ЦК України). Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України). За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з копією довідки № 1323 від 29.05.2026, виданою командуванням військової частини НОМЕР_5 , сержант ОСОБА_1 перебуває на військові службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_5 з 18.07.2024 по теперішній час.

Також відповідач надав суду копію свідоцтва учасника бойових дій серії НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_1 .

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини.

Також відповідачем надано копію військового квитка.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 06 квітня 2000 року воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 2 цього Закону правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на час ухвалення рішення.

Отже, на час дії воєнного стану всі військові частини Збройних Сил України або інші утворені відповідно до закону військові формування повинні бути переведені на воєнний стан.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

За умовами військового стану військовослужбовець надає документи, які він на час розгляду справи в суді має можливість надати, а суд при розгляді справи повинен оцінити надані документи на предмет підтвердження статусу військовослужбовця.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач як військовослужбовець, який проходить службу з 18 липня 2024 року та дотепер, звільнений від виконання перед своїм кредитором зобов`язань, зокрема, по сплаті відсотків за користування кредитними коштами на підставі ч. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому в частині вимог про стягнення з нього суми заборгованості за процентами в розмірі 7874,00 грн слід відмовити.

Щодо стягнення комісії в розмірі 2070,00, суд зазначає таке.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 цього Закону.

Тому у цій частині позову слід відмовити.

Таким чином, встановивши дані обставини, враховуючи, що відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягає заборгованість за основною сумою боргу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 21944,00 грн, однак позов підлягає задоволенню на суму 12000,00 грн (12000х100): 21944,00), тобто на 55%, тому й сума судового збору, яка підлягає стягненню, складає (2662,40х55):100= 1464,32 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача на його користь 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ч.ч. 1-2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025; копію платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 579946019.1 про сплату коштів в розмірі 175500,00 грн, призначення платежу: оплата згідно з актом № 10ФП приймання наданої правничої допомоги від 09.03.2026 за договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 без ПДВ.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, у даних правовідносинах відповідачка є менш захищеною стороною.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 634, 638, 639, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, ЄДРПОУ 43311346, банківські реквізити НОМЕР_7 , відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851):

- суму заборгованості за договором кредиту № 6764387 в розмірі 12000 грн, яка складається з 12000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу;

- витрати по сплаті судового збору 1464,32 грн;

- витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

23.09.2026