Рішення № 140137058, 28.09.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 300/9728/24

Провадження № 2-а/346/91/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю: секретаря Урбанович І.Д.

представника похивача Боєчка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства Полігон Екологія до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 20.12.2024 року на КП Полігон Екологія прибуло троє працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , за твердженням яких причиною їх прибуття було ненадання відповіді у друкованому вигляді на їхню вимогу №11102/19 від 25.11.2024 року особою підприємства, відповідальною за ведення персонального військового обліку. Начальником відділення військового обліку і бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 на директора підприємства Соловку Ігоря Володимировича складено протокол №706 та повідомлено, що розгляд справи відбудеться 23.12.2024 року об 11:00 год. Вказаного дня ОСОБА_1 прибув на розгляд справи, де йому було вручено постанову №1284/24 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, якою накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн.

Вважає дану постанову незаконною, оскільки відповідальною особою за ведення військового обліку на підприємстві згідно з наказом №121 від 26.12.2018 року є ОСОБА_2 ; останньою, керуючись вимогою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.11.2024 року щодо надання витягу зі списку персонального військового обліку в електронному вигляді, 28.11.2024 року надано вищевказаний документ безпосередньо на електронну пошту територіального центру. Неправильне визначення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 особи, відповідальної за ведення персонального військового обліку на підприємстві, в діях якої відсутній склад адміністративного правопорушення, не може слугувати підставою як для складання протоколу так і винесення постанови про адміністративне правопорушення щодо такої особи. Тому представник позивача просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Представник позивача Боєчко О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та вказав, що на підприємстві призначена відповідальна особа за ведення військового обліку, а тому керівник підприємства не мав бути притягнутий до адміністративної відповідальності; ОСОБА_1 (керівник) не звертався до суду з позовом про оскарження вказаної постанови, а тому звернулось підприємство, оскільки штраф накладено на керівника цього підприємства.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився. Представник цього відповідача Ю. Фербей 14.08.2026 року надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності директора КП «Полігон Екологія» ОСОБА_1 стало невиконання підприємством законної вимоги ІНФОРМАЦІЯ_4 №11102/19 від 25.11.2024 року щодо надання витягу зі списку персонального військового обліку військовозобов`язаних працівників підприємства, які перебувають на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . У вимозі чітко визначений строк її виконання до 18:00 год. 28.11.2024 року. Предметом розгляду у справі було не саме питання внутрішнього розподілу обов`язків між працівниками КП «Полігон Екологія», а факт невиконання підприємством встановленого законодавством обов`язку щодо ведення військового обліку та неподання на вимогу територіального центру комплектування відповідних відомостей. Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року, встановлює конкретні обов`язки підприємств та їх керівників. Зокрема, пунктом 34 зазначеного Порядку передбачено, що підприємства, установи та організації здійснюють подання до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на їх вимогу відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональний військовий облік яких вони ведуть. Отже, отримавши вимогу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.11.2024 року, КП «Полігон Екологія» було зобов`язане її виконати у встановлений строк. Однак, вимога не була виконана. Пункт 87 Порядку №1487 встановлює, що посадові особи підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема за неподання до територіальних центрів комплектування відомостей, визначених Порядком, несуть відповідальність згідно із законом. Таким чином, посилання позивача на те, що наказом підприємства функції з безпосереднього ведення військового обліку покладено на інспектора з кадрів, саме по собі не виключає відповідальності керівника підприємства за невиконання вимоги ТЦК та СП. Керівник підприємства є особою, яка організовує діяльність підприємства, видає обов`язкові для працівників накази та розпорядження, забезпечує виконання підприємством вимог законодавства, а тому не може бути звільнений від відповідальності лише шляхом посилання на передачу окремих функцій іншому працівникові. При цьому, у матеріалах справи наявна вимога ІНФОРМАЦІЯ_4 №11102/19 від 25.11.2024 року, адресована керівнику КП «Полігон Екологія», у якій чітко визначено необхідність подання відповідних відомостей та строк її виконання. Тому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог, а розгляд справи проводити у відсутності представника.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до копії письмової вимоги ІНФОРМАЦІЯ_6 №11102/19 від 25.11.2024 року, адресованої керівнику КП «Полігон Екологія», зобов`язано останнього надати витяг зі списку персонального військового обліку військовозобов`язаних працівників ( в друкованому та електроному вигляді), які перебувають на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 ; термін надання витягів - 28.11.2024 року до 18:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 ; повідомлено, що за невиконання цієї вимоги посадові особи підприємства можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності згідно з ч.3 ст. 210-1 КУпАП ( а.с. 12 зворот).

20.12.2024 року начальником відділення військового обілку і бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №706 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, в якому вказано, що ним як директором КП «Полігон Екологія» не виконано вимогу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.11.2024 року №11102/10 про надання витягу із списку персонального військового обліку військовозобов`язаних працівників ( в друкованому та електронному вигляді ), які перебувають на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вказаний у вимозі термін; вимога була отримана 26.11.2024 року об 11:50 год. особисто директором КП «Полігон Екологія» з терміном надання витягу із списку до 18:00 год. 28.11.2024 року ( а.с. 13-14 ).

23.12.2024 року т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 винесено постанову, згідно з якою на останнього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено штраф у сумі 34 000 грн. (а.с. 15). Зі змісту вказаної постанови встановлено, що 20.12.2024 року виявлено порушення ведення персонального військового обліку директором КП «Полігон Екологія» ОСОБА_1 .

До матеріалів справи також долучено скріншоти з поштового сервісу Mail.ukr.net, на яких зафіксовано список надісланих електронних повідомлень, зокрема і на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка, як встановлено, із загальнодоступних відомостей, розміщених у відкритому доступі в мережі Інтернет, є електронною поштою ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 16, 17 ).

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Предметом оскарження у справі, що розглядається, є постанова ТЦК та СП про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 210-1 КУпАП України є бланкетною, та відсилає до законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закон № 3543-XII), Порядком організації та ведення військового обліку призовників,і військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року.

За приписами ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку» підприємства, установи і організації, щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зобов`язані вести військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідних органам державної влади, іншим держаним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.

Згідно абз.3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оборону України» посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності забезпечують ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сприяють їх підготовці до військової служби, призову на строкову військову службу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, створенню працівникам належних умов для виконання ними військового обов`язку згідно із законодавством, забезпечують здійснення заходів з їх військово-патріотичного виховання.

У відповідності до ч.5 ст.34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» персональний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з ч.1 ст. 42 вказаного Закону керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, встановлює Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487).

На виконання п. 34 Порядку № 1487 з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють: перевірку у громадян України під час прийняття на роботу (навчання) наявності військово-облікового документа, визначеного у пункті 20 цього Порядку, або відображення в електронній формі інформації, що міститься в таких документах, які можуть пред`являтися (надаватися) з використанням мобільного додатка Порталу Дія. Приймання на роботу (навчання), взяття на персональний військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється тільки після взяття їх на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів. В умовах правового режиму воєнного стану зарахування на навчання до закладів освіти громадян, які підлягають військовому обліку та перебувають на тимчасово окупованій території або вибули з тимчасово окупованої території та територій активних бойових дій за кордон, здійснюється з відстроченням взяття їх на військовий облік і оформлення військово-облікових документів у семиденний строк з дати припинення чи скасування правового режиму воєнного стану; доведення до призовників, військовозобов`язаних та резервістів правил військового обліку під особистий підпис під час прийняття на роботу (навчання); надсилання у семиденний строк з дня видання наказу про прийняття на роботу (навчання), звільнення з роботи, завершення навчання (відрахування із закладу освіти) до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів повідомлень про зміну облікових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 4); оповіщення на вимогу районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасного прибуття; подання до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на їх вимогу відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональний військовий облік яких вони ведуть; проведення відповідної роз`яснювальної роботи серед призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виконання ними правил військового обліку; забезпечення повноти та достовірності облікових даних, що вносяться до списків персонального військового обліку; взаємодію з відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, органами СБУ, відповідними підрозділами розвідувальних органів щодо строків та способів звіряння даних списків персонального військового обліку, внесення відповідних змін до них, а також щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів; періодичне звіряння списків персонального військового обліку із записами у їх військово-облікових документах. Не рідше одного разу на рік проводять звіряння даних списків персонального військового обліку з обліковими документами відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; внесення у п`ятиденний строк з дня подання відповідних документів (або відображення в електронній формі інформації, що міститься у таких документах, які можуть пред`являтися (надаватися) з використанням мобільного додатка Порталу Дія) змін до списків персонального військового обліку щодо прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), реквізитів паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання, адреси місця фактичного проживання, сімейного стану, освіти, місця роботи і посади та надсилання щомісяця до 5 числа до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів повідомлень про зміну таких облікових даних; складення і подання щороку до 1 грудня до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць (додаток 6); приймання від призовників, військовозобов`язаних та резервістів під розписку у бланках розписок (додаток 7) їх військово-облікових документів для подання таких документів до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів з метою їх звіряння з обліковими даними, а також оформлення бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; оформлення документів, необхідних для бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; постійний контроль за виконанням посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій вимог цього Порядку, а призовниками, військовозобов`язаними та резервістами - правил військового обліку; постійне інформування відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів про посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які порушують вимоги цього Порядку, а також про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які порушують правила військового обліку, для притягнення їх до відповідальності згідно із законом; ведення та зберігання журналу обліку результатів перевірки.

Пунктом 8 зазначеного Порядку передбачено, що організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників. Обов`язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом. У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу - обов`язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації. Працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов`язаних та контролю за станом ведення військового обліку.

Санкція статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність громадян та посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань за скоєне правопорушення.

Визначаючи поняття «посадова особа» доречно керуватися постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року №5 «Про судову практику усправах про хабарництво», відповідно до якої службова особа (у роз`ясненні зазначено, що поняття «посадова особа» та «службова особа» є синонімічними) має бути наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками; організаційно-розпорядчими обов`язками (наявність яких є характерним для поняття «посадова особа») є обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо). Особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює

відповідні функції чи виконує обов`язки постійно, а й тоді, коли

вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за

умови, що зазначені функції чи обов`язки покладені на неї

правомочним органом або правомочною службовою особою.

Суд звертає увагу, що посадовими (службовими) особами вважаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації.

Посадова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини (наприклад, право прийняття та звільнення працівників, застосування дисциплінарних чи адміністративних стягнень тощо).

Також, суд враховує, що згідно з ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Положенням статті 55 Конституції України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес. Заінтересованість позивача повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для надання особі судового захисту, про який вона просить, недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

У розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди передбачає наявність встановленого судом факту їхнього порушення. Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.

При цьому, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

Адже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст.5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Правова позиція аналогічного змісту неодноразово висловлювалася Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема, у постанові від 25.06.2019 року у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 року у справі № 902/377/19, від 31.01.2024 року № 640/6129/22 року , від 20.12.2024 року у справі № 815/5751/16, від 18.02.2025 року у справі №260/5061/22 року, від 07.02.2025 року у справі №990/54/24.

Відповідно до правил ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Так, судом встановлено, що 23.12.2024 року стосовно директора КП Полігон Екологія т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено оскаржувану постанову, згідно з якою на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення ведення персонального військового обліку, накладено штраф у сумі 34 000 грн. КП Полігон Екологія , вважаючи дану постанову незаконною та необґрунтованою, звернулось до суду із позовною заявою про скасування постанови №1284/24 від 23.12.2024 року.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини та докази, судом не встановлено порушення прав КП Полігон Екологія відповідачем. Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена відносно ОСОБА_1 як посадової особи керівника підприємства, який у цих правовідносинах виступає самостійним суб`єктом адміністративної відповідальності. Позивач є юридичною особою, до якої зазначене адміністративне стягнення не застосовувалось, а постанова про адміністративне правопорушення щодо посадової особи (керівника ) особисто не створює прав чи обов`язків для самого підприємства як юридичної особи. З огляду на те, що підприємство не є суб`єктом звернення у розумінні ст. 287 КУпАП та КАС України щодо оскарження даної постанови, права юридичної особи в спірних правовідносинах не порушені. Оскільки судовому захисту підлягає лише порушене право особи, яка звернулася до суду, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

При такому вирішенні позову судові витрати по справі, понесені позивачем, слід покласти на його рахунок.

На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст. 12, 19-20, 77, 139, 244-246, 250, 255, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні позову комунального підприємства Полігон Екологія до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення № 1284/24 від 23.12.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 гривень.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Комунальне підприємство Полігон Екологія , КОД ЄДРПОУ 13655234, місцезнаходження: 78203, м. Коломия, вул. Шкрумеляка, 36, Івано-Франківської області.

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ ВП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 28 вересня 2026 року.

Суддя: Яремин М. П.