Рішення № 140136689, 25.09.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1290/25

Провадження № 2/342/770/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гайдич Р.М.,

секретаря судового засідання Пронь Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду в м. Городенка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в інтересах якого діє представник Грибанов Д.В., звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просять стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитними договорами від 19.09.2016 в розмірі 62 692,57 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступні обставини. 19.09.2016 між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» був укладений кредитний договір № С01.003.12449. 17.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та відповідачем укладено договір факторингу № 17112023 відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № С01.003.12449 від 19.09.2016 перейшло до позивача. Відповідно до реєстру боржників №1 до Договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № С01.003.12449 в сумі 62 692,57 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 13 635,22 грн, заборгованість за відсотками 49 057,35 грн. Всі нарахування, що відбувались до ати відступлення права грошової вимоги здійснювались безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області в складі головуючого судді Гайдич Р.М. від 31.12.2025 дану справу прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. ( т.1 а.с. 41-42)

30 січня 2026 представником відповідача Котиком Р.В. подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд застосувати позовну давність при встановлені, що позов підсудний Городенківському районному суду, у випадку непідсудності позову названому суду надіслання його в належну підсудність, де також вирішити питання про застосування позовної давності. Зазначає, що доступ позичальника до кредиту був не довше 2-х років з 19.09.2016 (до 20.09.2018), бо міжнародна платіжна картка MasterCard World була на термін - два роки з моменту її випуску (про видачу позичальнику нової міжнародної платіжної картки MasterCard World даних немає). В той же час, кредит видавався на один рік в сумі 28000 грн. під 51,10% річних (такі дані є і їх не змінювалося). Відтак, очевидно, що позовна давність розпочалася з дня закінчення строку кредитування, тобто з 20.09.2017, але не пізніше як з 20.09.2018. А ця угода є укладеною з дня її підписання Сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь - якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Угодою. Як вбачається повне виконання зобов`язань за угодою мало відбутися до 20.09.2017, але не пізніше як до 20.09.2018. Тим самим загальна позовна давність на звернення до суду найпізніше вичерпалася 20.09.2021 р. В той же час її було перервано з 02 квітня 2020 року по 01.08.2023, тим самим до карантину кредитодавець використав 1 рік 6 місяців 12 днів, залишок в 1 рік 5 місяців 18 днів сплив після закінчення карантину (з 01.08.2023) вичерпався 18.01.2025. Позов пред`явлено з пропуском строку, передбаченого на позовну давність. Також, поки що чітко не зрозуміло як розуміти «Сторони підтверджують, що ця Угода виконується за місцем знаходження Банку: 79008, м. Львів, Галицький р-н. вул. Валова, 11 та у випадку спору між Сторонами за цією Угодою, позов може пред`являтися також за місцем виконання Угоди» (т.1 а.с.56-60)

Представником позивача подано до суду 03.02.2026 відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначає, що строк позовної давності починає відраховуватися з моменту відступлення права вимоги, а саме після підписання реєстру боржників, адже тільки з цього моменту позивач довідався про порушення відповідачем кредитних зобов`язань. Отже, загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за договором позики №C01.033.12449 від 19.09.2016 року має часові рамки з 17.11.2023 по 17.11.2026 . Відтак Позивач, звернувшись до суду у грудні 2025 року, застосував заходи щодо захисту своїх прав в межах строків позовної давності. Тобто підстави вважати, що строк пред`явлення позовних вимог був пропущений відсутні. По-друге, продовження строків позовної давності в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону, і тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається. Враховуючи вищезазначене, строк позовної давності щодо звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості за договором позики №C01.033.12449 від 19.09.2016 року було продовжено на строк дії карантину. По-третє: відповідно до пункту 19 ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Оскільки з 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви (20 травня 2025 року) про стягнення надлишково сплачених коштів в Україні діяв правовий режим воєнного стану, то відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею 257 ЦК України, підстав для відмови у задоволенні позову у зв`язку з його пропуском не було». А тому просить, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до Відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі. (т.1 а.с.63-66)

Представник відповідача ОСОБА_2 подав 04.02.2026 до суду заперечення на відповідь на відзив в якому, зокрема зазначив, що до 02.04.2020 первісний кредитор знав і не міг не знати, що сплинуло до карантину 1 рік 6 місяців 12 днів позовної давності та залишок залишилося її на 1 рік 5 місяців 18 днів. Позивач не дав даних, що на території повноважень Городенківського районного суду велися активні бойові дії, тим самим не довів, що на території юрисдикції Городенківського районного суду п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України на будь який строк застосовувалося. (т.1 а.с.69-76)

26.02.2026 представник відповідача Котик Р.В. подав до суду клопотання про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним, в якому просив суд зобов`язати позивача надати суду усю повну інформацію стосовно договору №С01.033.12449 від 19 вересня 2016р., бо позивач такою не володіє, здобути не може, в т.ч. і тому, що в м. Городенка відділення AT «Ідея Банк» немає близько п`яти років, в приміщені, де воно було, зараз піцерія, яка також не може надати інформації стосовно усіх питань договору №С01.033.12449 від 19 вересня 2016р. (т.1 а.с.80-81)

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року було визнано обов`язковою явку та участь представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в судовому засіданні по даній цивільній справі для з`ясування усіх фактичних обставин справи, повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, для надання пояснень, оскільки необхідно встановити факти і обставини на які представник позивач посилається, як на підставу своїх вимог, а також при дослідженні письмових доказів, які подані до позовної заяви та на які позивач посилається як на підтвердження своїх позовних вимог, необхідного оглянути їх оригінали в судовому засіданні. (т.1 а.с.84-86)

Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без розгляду. Ухвала мотивована тим, що в силу вищенаведених норм, суд визнає, що позивач не виконав ухвалу суду від 26.02.2026 без поважних причин, а неявка представника позивача, після ознайомлення із цією ухвалою, в судові засідання перешкоджає розгляду справи по суті, так як суд позбавлений можливості з`ясувати усі фактичні обставини справи, зокрема оглянути оригінали документів копії яких додано позивачем до справи. За таких обставин, а також беручи до уваги клопотання представника відповідача про залишення заяви без розгляду, суд приходить до висновку, що позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід залишити без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача/представника позивача в судове засідання без поважних причин, так як його неявка в судове засідання перешкоджає вирішенню справи по суті.. (т.1 а.с.105-110)

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2026 року ухвалу Городенківського районного суду від 16 квітня 2026 року скасовано і справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. (а.с.210-216)

Ухвалою Городенківського районного суду від 25 червня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - призначено до судового розгляду по суті. (т.1 а.с.224)

Від представника відповідача ОСОБА_2 06.07.2026 до суд поступили додаткові пояснення у справі, в яких ОСОБА_2 просив суд в задоволені позову відмовити повністю. (т.1 а.с.229-234)

Також, ухвалою суду від 16 вересня 2026 року в задоволенні заяви представника відповідача Котика Р.В. про залишення позову без розгляду - відмовлено. (т.2 а.с.13-14)

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи позивач та представник позивача були повідомлені у встановленому законом порядку. В позовній заяві представник позивача просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Також, в поданій відповіді на відзив представник позивача просив суд розгляд справи проводити за відсутності представника позивача. Також, 11 березня 2026 року представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не прибули, представник відповідача Котик Р.В. в подані до суду 16.09.2026 заяві просив продовжувати розгляд даної справи без участі в судових засіданнях відповідача та /чи представника відповідача. В задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, що позивач не надав жодного письмового доказу первинних банківських документів, які б позов підтверджували. (т.2 а.с.11)

Суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 26.02.2026 було визнано явку представника позивача в судове засідання обов`язковою для з`ясування усіх фактичних обставин справи, зокрема і у зв`язку із питаннями які виникали у представника відповідача - Котика Р.В. по даній справі, та для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, для надання пояснень, оскільки необхідно встановити факти і обставини на які представник позивач посилається, як на підставу своїх вимог, а також при дослідженні письмових доказів, які подані до позовної заяви та на які позивач посилається як на підтвердження своїх позовних вимог, необхідного оглянути їх оригінали в судовому засіданні. В подальшому, у зв`язку з повторною неявкою поставника позивача в судове засідання, ухвалою суду від 16.04.2026 дану позовну заяву було залишено без розгляду. Проте, Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2026 року ухвалу Городенківського районного суду від 16 квітня 2026 року скасовано і справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. В постанові зазначено, що у матеріалах справи наявні неодноразово висловлені та належним чином подані заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності. За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутність представника позивача унеможливлювала розгляд справи та була самостійною підставою для залишення позову без розгляду.

Передбачених ч.2 статті 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження згідно гл.10 Розділу ІІІ ЦПК України.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві обґрунтування позивача, письмові пояснення відповідача та подану заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що 19 вересня 2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду № С01.033.12449, умовами якої встановлено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за якими можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватися в рамках Угоди та Договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard World терміном дії 2 роки з моменту її випуску. Банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по поточному рахунку на умовах: максимальний ліміт кредитної лінії 200000 грн., ліміт кредитної лінії доступний клієнту на момент укладення Угоди становить 28000 грн, процентна ставка - 42,0000% річних. (а.с.5)

19.09.2016 відповідач ОСОБА_1 підписала заяву про розмір щомісячного доходу та довідку-повідомлення, в якій підтвердила, що кредитодавець ПАТ «Ідея Банк» цього числа 19.09.2016 до підписання кредитного договору надав їй в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту. (а.с.6,9)

Також, 19.09.2016 відповідач підписала згоду фізичної особи субота кредитної історії та письмову згоду фізичної особи - клієнта банку. (а.с.10)

До матеріалів справи представником позивача надано копію прибуткового позабалансового ордеру від 19.09.2016. (а.с.8)

Також, представником позивача надано копію виписки від 17.11.2023 по рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 19.09.2016 по 17.11.2023, в якому зазначено: дата, № документа, рахунок, дебет, кредит, призначення. (а.с.11-18)

Відповідно до копії Довідки - розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором С01.033.12449 від 19.09.2016 виданої АТ «Ідея Банк» станом на 17.11.2023 заборгованість відповідачки по даному договору становить 62 692,57 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом 13 635,22 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 49 057,35 грн. (а.с.19)

17 листопада 2023 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та АТ «Ідея Банк» укладено Договір факторингу № 17112023, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає Права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. (а.с.20-21)

Із копії платіжної інструкції №20494 від 20.11.2023 вбачається, що позивач здійснив переказ коштів на рахунок АТ «Ідея Банк» за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №17112023 від 17.11.2023. (а.с.22)

Згідно Реєстру боржників №1 від 17.11.2023 від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі Договору факторингу №17112023 від 17.11.2023 перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № С01.033.12449 від 19.09.2016 в розмірі 62 692,57 грн, а саме: основна сума боргу 13 635,22 грн, відсотки 49057,35 грн. (а.с.23)

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до частини першої-другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як установлено судом 19.09.2026 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 була укладена Угода № С01.033.12449 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Відповідно до умов якої сторони погоди умови кредиту.

Відповідно до пункту 1 ч.1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року "Про банки і банківську діяльність", у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

З частини першої статті 1077 ЦК України та частини п`ятої статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 27.12.2007 серія та номер ФК № 183 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, є фінансовою компанією та має право здійснювати фінансові послуги, зокрема надавати послуги факторингу без отримання ліцензії та/або дозволів відповідно до законодавства. (а.с.25)

Отже, позивач набув право Вимоги до відповідача за вище вказаним договором на законних підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1056-1 розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до частини другої статті 89 ЦПК жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідно до п.п. 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (подібні висновки містить постанова Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 20 травня 2022 року у справі № 336/4796/18, від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19).

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

Із виписки по рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 19.09.2016 по 17.11.2023 вбачається, що відповідачці здійснювалася видача траншу кредиту та відповідача здійснювала погашення основного боргу та прострочених процентів. 03.06.2022 відповідачкою було здійснено погашення прострочених процентів по кред. дог. № С01.033.12449 від 19.09.2016. (а.с.11-18)

Видача траншу кредиту це перерахування грошей не всією сумою одразу, а частинами (траншами) в межах відкритої кредитної лінії.

Суд звертає увагу на те, що відповідач та представник відповідача під час розгляду справи та у поданому відзиві, запереченні на відповідь та додаткових поясненнях не заперечили факту укладення та підписання 19.09.2016 відповідачкою Угоди з ПАТ «Ідея Банк» про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С01.033.12449, а заперечення проти позову в цілому аргументовані тільки твердженнями того, що позов не обгрунтовано належним чином.

Також, ні відповідачем, ні представником відповідача під час розгляду справи не було подано клопотань про призначення бухгалтерської чи будь-якої іншої експертизи щодо належного здійсненого АТ «Ідея Банк» розрахунку боргу по договору № С01.033.12449 від 19.09.2016.

Таким чином, з боку відповідачки не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували факт отримання нею кредитних коштів, а також про необхідність виконання у зв`язку із отриманням кредитних коштів, її обов`язку по сплаті заборгованості за користування кредитами коштами. А також не подано будь-яких належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачкою та її представником не спростовано належними та допустимими доказами того, що позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення із відповідачки, як боржника, заборгованості за вказаним договором в розмірі 62 692,57 грн.

Разом з тим, представник відповідачки у відзиві просить застосувати позовну давність.

З даного приводу, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався та скасований з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 4 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.

Таким чином, впродовж строку дії воєнного стану позовна давність була продовжена від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року включно, а 30 січня 2024 року її перебіг зупинився до 3 вересня 2025 року включно.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Як вбачається із наданої позивачем виписки по рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 19.09.2016 по 17.11.2023 відповідачка здійснювалася погашення основного боргу та прострочених процентів та 03.06.2022 відповідачкою було здійснено погашення прострочених процентів по кред. дог. № С01.033.12449 від 19.09.2016.

Оскільки відповідачка здійснила останню оплату у 2022 році, вона вчинила дію, яка свідчить про визнання боргу та перервала строк позовної давності.

Позивач звернувся із вищевказаним позовом до суду - 22.12.2025 року.

Таким чином, строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивачем не пропущено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку передбаченому статтею 141 ЦПК України відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, так як позов задоволено, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

На підставі та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 258, 259, 264-265, 268, 273, 274-279, 354-355, ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Угодою № С01.033.12449 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 19.092016 в розмірі 62 692,57 грн. (шістдесят дві тисячі шістсот дев`яносто дві гривні 57 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Місцезнаходження позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри,30, код ЄДРПОУ 35625014.

Місце реєстрації проживання відповідача ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: Гайдич Р. М.