Рішення № 140135563, 28.09.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3988/26

Провадження № 2/191/1908/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Форощук С.А., за участю секретаря судового засідання Вехник С.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» звернулось до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 05.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 74742946, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 10 300 грн строком на 30 днів, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,99%.

Договір підписано електронним підписом позичальником, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису wXmvDeWH6q, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Відповідач свої зобов`язання за Договором позики не виконав, порушив обумовлені договором строки повернення кредиту, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 21 675,84 грн, з яких: 10300 грн заборгованість за основною сумою боргу; 11 375,84 грн заборгованість за відсотками.

29.09.2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 року, за умовами якого, останній набув права грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі до ОСОБА_2 за Договором позики № 74742946 від 05.01.2022 року.

05.12.2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі до відповідача за Договором позики № 74742946 від 05.01.2022 року.

Враховуючи те, що відповідач протиправно, всупереч умов Договору позики, не здійснює погашення заборгованості, право вимоги щодо якого набуло ТОВ «Деал Фінанс Груп», представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором позики № 74742946 від 05.01.2022 року у розмірі 21 675,84 гривень, а також стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 гривень та витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 гривень.

Ухвалою суду 30 липня 2026 року вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, роз`яснено сторонам їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 30 липня 2026 року судом задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

Відповідач 14.09.2026 року подав віздив на позовну заяву, в якій зазначив, що відповідно до частин 1, 2 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих наслідків, а виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові в такому разі вважається належним виконанням. Пункт 5.3.3 договору факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 та пункт 2.4 договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 року прямо зобов`язують фактора (відповідно ТОВ «Сіроко Фінанс», а згодом ТОВ «Деал Фінанс Груп» протягом 10 робочих днів з дня переходу права вимоги направити боржнику простою кореспонденцією через АТ «Укрпошта» або в інший спосіб письмове повідомлення про відступлення права вимоги. Серед додатків до позовної заяви відсутній будь-який доказ виконання цього договірного обов`язку ані щодо першого, ані щодо другого відступлення права вимоги. Відповідач вказує, що не отримував жодного письмового повідомлення про зміну кредитора за договором позики № 74742946 від 05.01.2022 року. Вказує що не заперечує факт отримання коштів за вказаним договором позики. До справи долучено поденний розрахунок нарахування процентів за весь період- з 05.01.2022 року по 30.09.2022 року, який в цілому узгоджується із заявленою сумою процентів 11 375,84 грн та загальною сумою заборгованості 21 675,84 грн. 3 огляду на це не заперечує проти арифметичної правильності розрахунку як такого, залишаючи водночас заперечення проти самої підстави та правомірності нарахування процентів за викладеними нижче підставами (пункт 5). Відповідно до умов договору позики строк його виконання настав 04.02.2022. Загальний строк позовної давності відповідно до статті 257 : Цивільного кодексу України становить три роки. Водночас звертає увагу, що згідно з пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України на час дії воєнного стану, введеного в Україні з 24.02.2022 року та продовженого дотепер без перерви, строки позовної давності продовжуються на строк дії воєнного стану. 3 огляду на це просить застосувати наслідків спливу позовної давності лише як альтернативний (додатковий) довід на випадок, якщо суд встановить, що наведене продовження строків із тих чи інших причин не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі. Також, вважає заявлений розмір витрат на правову допомогу не співмірним зі складністю справи та реальним обсягом наданих послуг, а тому таким, що не відповідає критеріям, визначеним статтями 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України та просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача, до розумного та співмірного розміру.

16.09.2026 року представником позивача подана відповідь на відзив, в якій зазначено, що у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті516, частини другої статті517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у справі № 761/1543/20, справа № 639/86/17, справа № 554/8549/15-ц. Доказів про визнання договору факторингу не дійсним та/або виконання своїх Відповідачем перед первісним/попереднім кредитором не надано та матеріали справи не містять. Окрім викладеного вище, Відповідач повідомлений про відступлення права грошової вимоги шляхом звернення з даним позовом до суду, так як в матеріалах справи наявні докази переходу права грошової вимоги від Позикодавця до Позивача. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні »№ 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, який набрав чинності 17 квітня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон України №4434-ІХ від 14.05.2025 року «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності, набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04.09.2025 року. Таким чином, у період з 02 квітня 2020 року по 04 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені, позивач звернувся із позовної заявою до суду 16.04.2026 року, відтак вдень звернення до суду строки позовної давності Позивачем не порушені.

18.09.2026 року відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що відповідач не заперечую проти наведених норм та не наполягаю на застосуванні наслідків спливу позовної давності як самостійної підстави для відмови в позові цей довід у відзиві було заявлено виключно як альтернативний, на випадок, якщо суд встановить відсутність підстав для продовження строку позовної давності на період дії воєнного стану. З огляду на доводи позивача, відповідач не заперечує проти висновку про не пропущення позовної давності та в подальшому наполягає на запереченнях проти позову з інших підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та цьому запереченні. Позивач у відповіді на відзив посилається на постанови Верховного Суду (зокрема, від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11, від 23.02.2022 у справі № 761/1543/20, від 19.01.2022 у справі № 639/86/17, від 14.07.2021 у справі № 554/8549/15-ц), відповідно до яких відсутність повідомлення боржника про заміну кредитора сама по собі не позбавляє нового кредитора права вимоги, лише покладає на нього ризик негативних наслідків, пов`язаних із виконанням боржником зобов`язання первісному кредиторові до отримання такого повідомлення. a Відповідач враховує наведену правову позицію Верховного Суду та визнає, що сама по собі відсутність повідомлення про заміну кредитора не є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову чи визнання недійсним відступлення права вимоги. Водночас наведена практика захищає боржника, який виконав зобов`язання первісному кредиторові до отримання повідомлення про заміну кредитора; оскільки відповідач не здійснював жодних платежів ані на користь первісного кредитора, ані на користь позивача, ця обставина не спростовує решти заперечень, викладених у відзиві щодо суті та розміру позовних вимог. Разом з тим, з наявних у справі документів не вбачається, аби позивач чи його правопопередники до звернення до суду вживали будь-яких заходів 3 досудового врегулювання спору чи інформування відповідача про наявність заборгованості та зміну кредитора, що позбавило відповідача можливості добровільно виконати зобов`язання належному кредитору до понесення позивачем судових витрат.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що 05.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 74742946, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 300 грн строком на 30 днів, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,99%.

Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором wXmvDeWH6q, який був надісланий позичальнику 05.01.2022 року 11:21:19 на електронну пошту позичальника, зазначену при укладенні договору, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Згідно копії платіжної інструкції від 05.01.2022 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» через ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» перераховано 05.01.2022 року на картку відповідача НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 10 300 грн.

Згідно довідки ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 12.01.2026 вих. КД-000106687/ТНПП підтверджено прийняття від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до виконання платіжної інструкції відповідно до умов договору про переказ коштів від 23.01.2018 № 23-01-18/5, укладеного між установою та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та завершення наступної платіжної операції: дата 05.01.2022 року, сума 10 300 грн, отримувач ОСОБА_1 ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

Згідно виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за договором б/н за період 05.01.2022 року по 08.01.2022 року, наданої на виконання ухвали суду від 30.07.2026 про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 01.01.2022 року зараховано переказ на суму 10 300 грн.

З розрахунку заборгованості за Договором позики № 74742946 від 05.01.2022 року, складеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вбачається, що станом на 30.09.2022 року заборгованість складає 21 675,84 грн, з яких: 10 300 грн заборгованість за тілом кредиту, 11 375,84 грн - заборгованість за процентами.

29.09.2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 028-290922, за умовами якого, останній набув права грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором позики № 74742946 від 05.01.2022 року, що підтверджується Витягом з Реєстру прав вимоги № 29/09/22, що відступаються клієнтом Факторові відповідно до Договору факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 року.

05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «Деал Фінанс Груп» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 05/12/25-01, згідно якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (Ціна придбання) за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

Згідно п. 2.1.3 Договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 05/12/25 до Договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Договором № 74742946 від 05.01.2022 року в загальній сумі 21 675,84 грн, з яких: 10 300 грн заборгованість за тілом кредиту, 11 375,84 грн - заборгованість за процентами.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунку заборгованості, станом на 10.02.2026 відповідач має заборгованість за договором позики № 74742946 від 05.01.2026 року, складає 21 675,84 грн, з яких: 10 300 грн заборгованість за тілом кредиту, 11 375,84 грн - заборгованість за процентами.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що 05.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір позики № 74742946, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10300 грн строком на 30 днів, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,99%.

Встановлені фактичні обставини в справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачені у Договорі позики строки грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом у повному розмірі не повернув, та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «Деал Фінанс Груп», яке є правонаступником первісного кредитора, за кредитним договором № 74742946 від 05.01.2022 року.

Відповідач у не заперечує факт укладення договору позики та отримання коштів в сумі 10 300 грн, також не навів спростувань щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості. Доказів того, що відповідач виконав свій обов`язок позичальника первісному кредитору, відповідачем суду також не надано.

За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором позики в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10300 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по процентам, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за процентам станом на 10.02.2026 у розмірі 11 375,84 грн.

Договором № 74742946 від 05.01.2022 року встановлено строк кредиту 30 днів та стандартну процентну ставку 1,99 % в день.

Згідно п. 7.1., п. 7.2 Правил надання грошових коштів у позику Позичальник має право подовжити строк користування Позикою (далі Пролонгація). За подовження строку користування Позикою, Позичальник сплачує Товариству Проценти на умовах, обраних Позичальником для здійснення певного виду Пролонгації. Умови Пролонгації вказуються в Особистому кабінеті Позичальника на Сайті. При цьому, Розмір Процентів, що сплачує Позичальник при оформленні Пролонгації 12 визначаються виходячи з базової процентної ставки, зазначеної у Договорі позики, та кількості днів, на яку Позичальник бажає оформити Пролонгацію.

Так, із розрахунку заборгованості встановлено, що позикодавець здійснював нарахування позичальнику договірних процентів як в межах встановленого 30-денного строку користування позикою, так і поза межами цього строку. Вказані дії здійснювалися без укладення сторонами окремого додаткового договору про продовження строку користування позикою.

Також матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами умов щодо продовження строку користування позикою іншим чином.

Водночас, за загальним правилом позикового зобов`язання, після закінчення узгодженого в договорі строку користування позикою нарахування позикових процентів припиняється, а підлягають застосуванню передбачені ст. 625 ЦК України наслідки порушення грошового зобов`язання.

Однак вимог щодо застосування передбачених ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов`язання позивач не заявляв.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування.

В постанові № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду висловила своє судження про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, правом нараховувати проценти за користування кредитом позивач був наділений лише у період 30 календарних днів, протягом строку дії договору.

Враховуючи, що Договором позики встановлено строк кредитування до 30 днів, тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми нарахованих відсотків, виходячи з процентної ставки 1,99 %, після спливу строку кредитування відсутні.

Доказів пролонгації строку дії кредитного договору суду не надано.

Таким чином, датою спливу визначеного договором строку кредитування (30 днів) є 04.02.2022 року, станом на яку розмір заборгованості по процентам за кредитним договором № 74742946 від 05.01.2022 року становить 6149,10грн. (10300 грн. х 1,99 % х 30 = 6149,10 грн.), яка підлягає стягненню з відповідач .

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 74742946 від 05.01.2022 року у розмірі 16 449,10 грн, з яких: 10 300 грн заборгованість по тілу кредиту; 6149,10 грн заборгованість по відсоткам.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 року (справа № 554/2586/16-ц) констатує, що при обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача до позовної заяви надані: Договір № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року про надання правничої допомоги, укладений між ТОВ «Деал Фінанс груп» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною; Витяг з акту № 6-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, із зазначенням переліку послуг та їх вартості, на суму 4 500 грн; акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (додаток № 1 до Договору №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025); копія платіжної інструкції, щодо оплати згідно акту приймання-передачі наданої правничої допомоги.

Виходячи з вимог діючого законодавства, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин представником позивача надано суду відповідні документи, які свідчать про понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в розмірі 4500 грн. Зазначені витрати документально підтверджені та доведені.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 3414,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2020,40 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) суму заборгованості за договором позики № 74742946 від 05.01.2022 року у розмірі 16 449,10 грн, з яких: 10 300 грн заборгованість по тілу кредиту; 6149,10 грн заборгованість по відсоткам.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) суму сплаченого судового збору в розмірі 2020,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3414,90 грн.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя С. А. Форощук