Рішення № 140135328, 23.09.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2155/26

2/214/3391/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Сіденко С.І.,

За участю секретаря судового засідання Розстальної К.В.

розглянувши в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

ТОВ «ФК «Суперіум», через систему Електронний суд, звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 131 231,56 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

Позов мотивовано тим, що 15.02.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір-анкету про відкриття та комплексне обслуговування банківського/рахунку фізичної особи та умови кредитування №98966702000 (далі кредитний договір), відповідно до умов якого банк встановлює ліміт овердрафту (надає кредит) картковому рахунку відповідача, а відповідач зобов`язався повернути використану суму кредиту та сплатити плату за кредит на умовах визначених договором. Укладання договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС банку. Відповідно до умов договору ліміт кредитування встановлюється в розмірі 100 000 грн. Строк дії ліміту кредитування - з дати укладання договору по 20.02.2026. Строк надання кредиту «плати частинами» до 24 місяців з найближчої зо договором дати платежу (включно), який вноситься в рахунок погашення ліміту кредитування. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору. Відповідач не виконував свої зобов`язання за договором належним чином, не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, не повернув отримані кошти та не сплачував проценти за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

09.12 2024 року АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» уклали договір факторингу № 285. Згідно з договором факторингу, ТОВ «ФК «Суперіум» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № №98966702000 від 15.02.2024.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026, головуючим суддею визначено суддю Сіденко С. І.

Ухвалою судді від 06 травня 2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач явки представника в судове засідання не забезпечив, будучи належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. В позовній заяві було заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач до суду не з`явився, будучи належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Надав письмову заяву про розгляд справи а його відсутності, позовні вимоги визнає повністю, просить суд стягнути з нього лише 50 відсотків судового збору.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, 15.02.2024 між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір-анкету про відкриття та комплексне обслуговування банківського/рахунку фізичної особи та умови кредитування №98966702000, відповідно до умов якого банк встановлює ліміт овердрафту (надає кредит) картковому рахунку відповідача, а відповідач зобов`язався повернути використану суму кредиту та сплатити плату за кредит на умовах визначених договором. Укладання договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС банку. Відповідно до умов договору ліміт кредитування встановлюється в розмірі 100 000 грн. Строк дії ліміту кредитування - з дати укладання договору по 20.02.2026. Строк надання кредиту «плати частинами» до 24 місяців з найближчої зо договором дати платежу (включно), який вноситься в рахунок погашення ліміту кредитування. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору. Відповідач не виконував свої зобов`язання за договором належним чином: не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, не повернув отримані кошти та не сплачував проценти за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

09.12.2024 року АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» уклали договір факторингу № 285. Згідно з договором факторингу, ТОВ «ФК «Суперіум» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 98966702000 від 15.02.2021.

У відповідності до п.п. 2.1 договору факторингу, клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату. Згідно з п.п. 2.2. договору, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів та визначені в реєстрі боржників.

Як вбачається з наданого витягу реєстру боржників від 09.12.2024 до договору факторингу № 285 від 09.12.2024, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників від 09.12.2024, у якому серед прав всіх вимоги, зокрема зазначається право вимоги № 98966702000 від 15.02.2021, сума заборгованості становить 131 231,56 грн, з яких: 96 413,56 грн сума заборгованості за основним боргом; 33 031,77 заборгованість за відсотками; 1786,23 грн заборгованість за комісіями.

Позивачем направлялась відповідачу вимога від 11.03.2025 про дострокове повернення кредитних коштів у розмірі 131 231,56 грн. до 11.04.2025 року. Внаслідок неналежного виконання, згідно копії довідки за заборгованістю, заборгованість ОСОБА_1 становить 131 231,56 грн.

Відповідно до ст.ст.526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Частиною 3 ст.12 ЦК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п.3 ч.2 ст.19 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справист.79 ЦПК України.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно дост.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254(в редакції, що діяла з часу відкриття кредитного ліміту відповідачу та до 04.07.2018), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75(в редакції, чинній на час судового розгляду).

Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 22.11.2023 у справі № 619/1384/21, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.

Таким чином, саме виписка по картковому рахунку є належним і допустимими доказом, що підтверджує виконання позивачем умов договору в частині встановлення відповідачу кредитного ліміту та користування позивачем кредитними коштами.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Позивачем на підтвердження наявності у відповідача заборгованості та її розміру подано до суду лише анкету заявку, паспорт споживчого кредиту, договір-анкету про відкриття та комплексне обслуговування банківського/рахунку фізичної особи та умови кредитування №98966702000, договір факторингу №285 від 09.12.2024 між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум», витяг з реєстру боржників до договору факторингу, довідка за заборгованістю від 09.12.2024, акт приймання передачі від 09.12.2024, вимогу .

В той же час, виписки з рахунку відповідача, а також детального розрахунку заявленої суми заборгованості, з якого було б можливо зробити висновок про період утворення заборгованості, чи сплачувались взагалі кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі, та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом, тобто на підставі яких суд був би спроможний самостійно визначити розмір заборгованості, позивачем надано не було і без надання детального розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості перевірити правильність такого розрахунку.

Єдиним документом, де зазначений розмір кредитної заборгованості, є Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу №285 від 19.12.2024, в якому зазначено, що ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитом № №98966702000 від 15.02.2024, сума заборгованості за кредитом становить 131 231,56 грн, з яких: 96 413,56 грн сума заборгованості за основним боргом; 33 031,77 заборгованість за відсотками; 1786,23 грн заборгованість за комісіями.

Проте, суд вважає, що зазначений документ не є належним доказом наявності заборгованості, оскільки не містить будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості, яку відступає первісний кредитор за кредитним договором.

Фактично доданий витяг сам по собі не підтверджує розмір заборгованості, зокрема, яку частину тіла кредиту та відсотків за його користування було сплачено відповідачем, а яка частина кредиту сплачена не була з врахуванням щомісячного платежу у межах строку кредитування. При цьому з вказаного витягу не вбачається станом на який час виникла заборгованість, у які періоди здійснювалась оплата, нараховувались відсотки та у якому розмірі, а отже встановити чи відповідають здійснені нарахування умовам укладеного з відповідачем договору встановити не можливо.

Згідно з наданою ТОВ «ФК «Суперіум» довідкою слідує, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 131 231,56 грн, з яких: 96 413,56 грн сума заборгованості за основним боргом; 33 031,77 заборгованість за відсотками; 1786,23 грн заборгованість за комісіями, кількість днів прострочених 231.

Вказана довідка розрахунку заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити за який період нараховано заборгованість по відсоткам та відсутній сам розрахунок зазначених у ньому сум. Більше того, такий розрахунок не є первинним бухгалтерським документом, оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже, сам по собі такий розрахунок не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед позивачем.

Отже, документи, що міститься в матеріалах справи, є не належними та не допустимими доказами щодо заборгованості відповідача, які повинні оцінюватись судом у сукупності з іншими доказами.

Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи відмову у позові відсутні підстави для стягнення на користь позивача в порядку ст.141 ЦПК України сплачених 2662 грн 40 коп судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Сіденко С.І.