Рішення № 140134565, 22.09.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1677/26

Провадження № 2/177/1432/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 вересня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про встановлення місця проживання дитини разом із матір`ю,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 19.05.2026 звернулася до суду з указаним позовом та просила встановити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову вказала, що з відповідачем із 01.03.2022 перебувала в шлюбі, який розірвано рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.06.2025. Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Від виконання батьківських обов`язків відповідач ухилявся, у зв`язку з чим, позивач звернулася з заявою про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина та дружини, з якою проживає дитина. На сьогоднішній день відповідач проживає окремо від дитини, допомогу на утримання сина не надає, аліменти сплачує не регулярно, погрожує забрати дитину, чим морально давить на емоційний стан, а тому позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 22.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання, залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору органи опіки та піклування виконкому Інгулецької районної у місті ради та виконкому Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, яких зобов`язано надати письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Від виконкому Інгулецької районної у місті ради 09.06.2026 надійшло рішення від 04.06.2026 № 237 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з одним із батьків.

Від виконкому Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 20.07.2026 надійшов висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 18.08.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Сторони та треті особи до суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивачем подано заяву про розгляд справи без її участі, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Від третіх осіб, кожної окремо, надійшли заяви про проведення засідань за їх відсутності, при вирішенні справи покладалися на розсуд суду.

Із урахуванням відсутності заперечень від позивача проти заочного розгляду справи, належне повідомлення відповідача, неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, суд постановив, на підставі ст. 280 ЦПК України, ухвалити в справі заочне рішення на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази в справі, надавши їм оцінку в сукупності, прийшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, ст. 4 ЦПК України.

Статтею 51 Конституції України, ч. ч. 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист, ч. 10 ст. 7 СК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01.03.2022 зареєстрували шлюб, який рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.06.2025 розірвано (а.с.7, 8-9).

У цьому шлюбі в сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 (а.с.10).

Із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на її утримання в розмірі 1/8 від усіх видів його заробітку (доходів), відповідно до виконавчого листа № 213/2335/25 від 04.06.2025, та на утримання сина ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 від усіх видів його заробітку (доходів), відповідно до судового наказу № 213/2336/25 від 09.05.2025 (а.с.13, 14).

Позивач працює у КП «Криворізька міська лікарня № 1» КМР, де отримує дохід (а.с.11), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом із сином фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12).

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008, при розгляді спорів, що виникають із сімейних відносин, орган опіки та піклування надає письмовий висновок.

Орган опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області у висновку щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 вказав, що відповідач за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_3 , фактично не проживає, а тому відповідний висновок по суті спору надати не можуть та при його вирішенні покладаються на розсуд суду (а.с.43).

У рішенні виконкому Інгулецької районної у місті ради від 04.06.2026 № 237 зазначено, що ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , офіційно працевлаштований, має постійний самостійний дохід. У поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що не заперечує проти визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 (а.с.31).

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За змістом ст. ст. 4, 12, 13, 81 ЦПК України, особа вправі звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, при цьому кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, із ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Отже, судове вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини за правилами ст. 161 СК України передбачає наявність між батьками спору щодо того, із ким із них має проживати дитина, тобто відсутність їхньої згоди з цього питання.

Верховний Суд у постанові від 15.01.2025 у справі № 755/15383/23 (провадження № 61-14116св24) зазначив, що порушення права, яке є підставою для судового захисту, має бути реальним та стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Якщо батьки, які проживають окремо, дійшли згоди щодо того, із ким із них проживатиме малолітня дитина, факт порушення права відсутній, а тому підстав для визначення місця проживання дитини в судовому порядку немає.

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19.02.2025 у справі № 562/3371/23, відповідно до якого за відсутності доказів того, що другий із батьків не визнає чи оспорює право позивача на проживання дитини разом із ним, вимагає зміни фактичного місця проживання дитини або вчиняє дії, спрямовані на це, відсутні підстави вважати право позивача порушеним, невизнаним чи оспорюваним.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач ОСОБА_1 зазначала, що малолітній син сторін, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Необхідність визначення місця проживання дитини з нею позивач обґрунтовувала, зокрема, тим, що відповідач проживає окремо, неналежним чином виконує обов`язок щодо утримання дитини та погрожує забрати сина, тим самим чинити на неї моральний тиск.

Разом із тим доказів на підтвердження існування між сторонами спору саме щодо місця проживання малолітньої дитини позивач суду не надала.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем ОСОБА_2 не заперечується, що дитина фактично проживає разом із матір`ю (а.с.31).

Крім того, з отриманої судом інформації виконкому Інгулецької районної в місті ради від 04.06.2026 № 237 (а.с.31), серед іншого також вбачається, що місце проживання та роботи батька дитини встановлено, із ним з`ясовано питання щодо місця проживання малолітнього сина, при цьому відповідач повідомив, що не заперечує проти проживання дитини разом із матір`ю.

Таким чином, у цій справі має місце не лише відсутність доказів заперечень відповідача проти проживання дитини з матір`ю, а встановлена органом опіки та піклування позиція батька, відповідно до якої він погоджується з фактичним місцем проживання сина з матір`ю.

Твердження позивача про те, що відповідач погрожує забрати дитину, належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджено.

Матеріали справи не містять листування між сторонами відповідного змісту, аудіо- чи відеозаписів, відомостей про звернення позивача з цього приводу до органів поліції, органу опіки та піклування, служби у справах дітей чи інших доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на зміну фактичного місця проживання дитини, або про його намір визначити місце проживання сина разом із собою.

За таких обставин зазначені у позовній заяві доводи про погрози відповідача забрати дитину є недоведеними та самі по собі не підтверджують існування між сторонами реального спору щодо місця проживання малолітнього сина.

Посилання позивача на неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо матеріального утримання дитини також не свідчить про існування спору щодо місця її проживання, у розумінні ст. 161 СК України.

При цьому, із наданої Криворізьким ВДВС довідки про нараховані/сплачені аліменти станом на 01.05.2026, заборгованість відповідача ОСОБА_2 зі сплати присуджених аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , відсутня.

Також суд враховує, що виконання батьком обов`язку щодо утримання дитини та визначення місця проживання дитини є різними за своїм змістом сімейними правовідносинами. Тому навіть неналежне виконання аліментного обов`язку саме по собі не підтверджувало б існування між батьками спору, передбаченого ст. 161 СК України.

Позивач ОСОБА_1 у судові засідання не з`являлася надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Таким чином, реалізуючи свої процесуальні права на власний розсуд, додаткових пояснень та доказів на підтвердження наведених у позовній заяві обставин щодо наявності між сторонами спору про місце проживання дитини, суду не надала.

Отже, сукупністю досліджених доказів встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , який є сином сторін, фактично проживає разом із матір`ю, відповідач фактичного місця проживання дитини не оспорює та прямо висловив органу опіки та піклування згоду на її проживання з матір`ю, а доказів вчинення ним дій, спрямованих на зміну місця проживання дитини, чи наявності реального спору між батьками із цього питання матеріали справи не містять.

Таким чином, судом не встановлено порушення, невизнання або оспорювання відповідачем ОСОБА_2 права чи охоронюваного законом інтересу позивача ОСОБА_1 , на захист якого заявлено цей позов.

Суд констатує, що визначення судом місця проживання дитини не може здійснюватися лише з метою підтвердження вже існуючого фактичного стану сімейних правовідносин за відсутності між батьками спору, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів, а не встановлення судовим рішенням обставин, щодо яких між сторонами існує згода.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що передбачені ст. 161 СК України підстави для судового вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини відсутні, а тому позовні вимоги про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю задоволенню не підлягають.

Із огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, суд не вбачає підстав для відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 200, 206, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 280, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про встановлення місця проживання дитини разом із матір`ю, відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 28.09.2026.

Суддя: