Рішення № 140134432, 28.09.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 521/19654/25

Провадження № 2/204/3372/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Павлюк Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року позивач звернувся до Хаджибейського районного суду м.Одеси з позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №78287257 в розмірі 44 000 грн. з них: 11 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 33 000 грн. сума заборгованості за відсотками; також позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 28 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №78287257. Згідно п.1 договору позики, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до п.20 договору позики, цей договір укладений у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 14.06.2021 року між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21 у відповідності до умов якого, ТОВ «1 БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БАНК» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №10 від 21.09.2023 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 44 000 грн. з них: 11 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 33 000 грн. сума заборгованості за відсотками. З моменту отримання права грошової вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 05.3.2026 року передано цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики до Чечелівського районного суду міста Дніпра.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 15 квітня 2026 року цивільну справу прийнято до свого провадження, у справі відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 15.04.2026 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

15 травня 2026 року на адресу суду представником відповідача адвокатом Мажара Н.І. через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву в якому остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. З вимогами позовної заяви Відповідач не згоден у зв`язку із наступним. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що Відповідач був належним чином повідомлений про відступлення права вимоги у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Позивачем не надано: доказів направлення Відповідачу письмового повідомлення про відступлення права вимоги; доказів вручення такого повідомлення; поштових квитанцій; опису вкладення; повідомлення про вручення; електронних підтверджень доставки; інших доказів фактичного інформування відповідача про зміну кредитора. Сам лише договір факторингу та витяг із реєстру боржників не підтверджують факту належного повідомлення боржника. Окрім того, відповідач наголошує на тому, що строк кредитування за договором закінчився 27.04.2023 року. Після спливу зазначеного строку між сторонами виникли правовідносини щодо прострочення виконання зобов`язання, а не подальшого користування кредитом на умовах договору. Попри це Позивач продовжив щоденне нарахування процентів у розмірі 2,7% на день, що фактично становить близько 1000% річних. У результаті при сумі основного боргу 11 000 грн Позивач нарахував 33 000 грн процентів, що втричі перевищує суму самого кредиту та свідчить про явну неспівмірність заявлених вимог. Також відповідач зазначає, що поніс витрати на правничу допомогу, які складають 25000 тисяч грн. та підлягають стягненню у порядку ст. 137 ЦПК України.

18 травня 2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача Костюшко П.М. до суду подано відповідь на відзив в якому останній позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Додатково представник позивача зазначає, що Відповідачем факт укладення Кредитного договору у відзиві не спростовується. До того ж, Відповідачем безпосередньо визнається укладення ним Кредитного договору з Первісним кредитором, а відповідно, він визнає отримання за даними договорами коштів та визнає свою обізнаність щодо умов Кредитних договорів. Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Позивач також повідомляє суд, що чинним законодавством України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги як обов`язкову умову для набуття права вимоги чи звернення до суду з позовом. Щодо нарахування відсотків за Договорами позивач наголошує на наступному. У відповідності до умов укладеного договору передбачено умови та строки нарахування відсотків, а саме: у Договорі № 78287257 від 28.03.2023 укладеного з ТОВ «1 БАНК», передбачено: Уклавши договір позики, Відповідач погодився, що сума позики становить 11 000,00 грн, строк кредиту 30 днів, процентна ставка 2,5 %. Сума відсотків нараховується за один день наступним чином: 11 000,00 грн (тіло кредиту) на 2,5 % = 275,00 грн. За 30 днів кредиту сама відсотків буде становити: 275,00 грн х 30 днів = 8 250,00 грн. Але у зв`язку з тим, що Відповідач не дотримався умов погашення заборгованості, та не виконав свої зобов`язання перед Первісним кредитором, Первісний кредитор мав право відповідно до умов Договору застосовати процентну ставку за понадстрокове користування Позикою в розмірі 2,70 % від суми позики за кожний день користування, а це 297,00 грн. Враховуючи, що Відповідачем не належно виконувалися умови кредиту, тобто не повернення кредиту в строк, сума відсотків за 90 днів складає: 297,00 грн х 90 днів = 26 730,00 грн. 8 250,00 грн + 26 730,00 грн =34 980,00 грн. - % які міг нараховувати Первісний кредитор. Тобто, нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитом.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що 28 березня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 78287257 (а.с.5-6).

Згідно з п.1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов`язуються передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Підписанням цього Договору позики Відповідач підтверджує він ознайомився на сайті https:/mycredit.ua/ru/ documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 3У «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». (п.п. 5.1. п. 5 Договору позики).

У якості додатку №1 до договору позики №78287257 від 28.03.2023 року сторонами погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.7).

У пункті 2 договору сторони погодили параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів: сума позики 11 000 грн.; строк позики - 30 днів; базова процентна ставка/день 2,5% % (фіксований). Дата надання Позики 28.03.2023 року; дата повернення Позики (останній день) 27.04.2023 року; знижена процентна ставка у день 0,75%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою у день - 2,70%; пеня в день 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка 1081,2%; орієнтовна загальна вартість позики 13475,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що договір позики №78287257 від 28.03.2023 року та додаток №1 до нього підписані позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 8C4HQJ0N3t.

З наданих позивачем розрахунку вбачається, що відповідач не виконав умов договору (а.с.17-18).

14 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «1 БАНК» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.8-10).

28 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року (а.с.11).

13 червня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду №7 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року (а.с.12).

21 вересня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду №11 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року (а.с.13).

Платіжна інструкція №20240 від 26.06.2023 року підтверджує факт оплати за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року (а.с.15).

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників №10 від 21 вересня 2023 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року (а.с.14), ТОВ «1БАНК» передав, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв реєстр боржників №10 кількістю 6170.

Відповідно до Реєстру боржників №10 від 21 вересня 2023 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 78287257 від 28 березня 2023 року в розмірі 44000,00 грн. з яких: 11 000,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 33 000,00 грн.- заборгованість за процентами (а.с.16).

Розглядаючи спір по суті суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Таким чином встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 дійсно 28.03.2023 року було укладено договір позики №78287257, а сам договір, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, не визнавався недійсним.

Згідно п.1 договору позики, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

У п.28 договору позики, сторони вказали свої реквізити, зокрема, позичальником ОСОБА_1 вказано свій рахунок: НОМЕР_1 .

Одночасно із цим, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 11 000 грн.

Окрім того, позивачем не надано виписки про рух коштів по картковому рахунку позичальника, клопотання про витребування таких доказів позивачем до суду також не подавалось. Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Доказом надання позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Разом із тим, позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірі, що передбачений кредитним договором, а відповідач ці кошти отримав.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №61-28582ск18.

Додана до позовної заяви картка обліку виконання договору (а.с.17-18) є по суті розрахунком заборгованості за договором та не є належним доказом надання відповідачеві кредитних коштів та наявності заборгованості, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику, а будь-яких доказів перерахування коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано.

При цьому, суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, в той час, клопотань від ТОВ «ФК «ЄАПБ» про витребування таких доказів як виписка про рух коштів по рахунку позичальника, як це передбачено ЦПК України, до суду не подавалось.

Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.

За вказаних обставин, у зв`язку з не доведенням позивачем належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу коштів за кредитним договором відповідачу на його рахунок, а також фактичного користування відповідачем коштами, та неналежністю наданого ним розрахунку як доказу заборгованості, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити.

Окрім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд стягнути з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на його користь понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами, разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закону № 5076-VI), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2026 року між ТОВ «Центр правової допомоги юрист онлайн» та ОСОБА_1 укладено договір №09022605 про надання правової допомоги/юридичних послуг (а.с.105).

Відповідно до Акту №09022605 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №09022605 від 09.02.2026 року (а.с.103), виконавець надав, а замовник прийняв послуги, а саме: ознайомлення з матеріалами справи; вартість послуг складає 10 000 грн.

Окрім того, 09.02.2026 року між ТОВ «Центр правової допомоги юрист онлайн» та ОСОБА_1 укладено договір №09022606 (а.с.106).

Відповідно до Акту №09022606 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №09022606 від 09.02.2026 року (а.с.104), виконавець надав, а замовник прийняв послуги, а саме: проект відзиву до суду з подачею; вартість послуг складає 15 000 грн.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено про те, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд, враховуючи об`єм та характер наданих послуг, їх складність, вважає, що розмір вказаних витрат є завищеним, та підлягає зменшенню до 2 000 грн, що буде співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн., який покладається на нього у зв`язку із відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 141, 207, 509, 526, 530, 536, 549, 551, 610, 615, 625, 633, 634, 651, 1046, 1050, 1054, 1055, 1069 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОу 35625014, місцезнаходження: вул.Лісова, буд.2, м.Бровари, Київська область, 07400),

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації як ВПО: АДРЕСА_1 )

Суддя Н.В. Токар