Рішення № 140133486, 25.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5219/25

Провадження № 2/201/990/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 107 422,20 грн регламентної виплати, 3 752,40 грн витрат, пов`язаних із встановленням розміру збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 липня 2024 року о 12:20 год. у м. Дніпро на перехресті пр. Слобожанський та вул. П. Яцика відповідач, керуючи транспортним засобом Chevrolet Epica, д.н.з. НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу транспортному засобу Mercedes-Benz C220D, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , яка рухалася по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів, що спричинило їх механічні пошкодження.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2025 року у справі № 202/9441/24 провадження у справі про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. У мотивувальній частині зазначеної постанови встановлено факт порушення відповідачем, як водієм Chevrolet Epica, вимог п. 16.11, дорожнього знаку 2.1 ПДР України.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована, що підтверджується витягами з Централізованої бази даних МТСБУ, позивач на підставі заяви власника пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_2 здійснив регламентну виплату в розмірі 107 422,20 грн, що становить різницю між ринковою вартістю транспортного засобу Mercedes-Benz C220D до ДТП (158 722,20 грн) та його вартістю в пошкодженому стані (51 300,00 грн), оскільки вартість відновлювального ремонту (199 627,00 грн з урахуванням зносу) перевищувала вартість транспортного засобу до ДТП, що відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV) є підставою вважати транспортний засіб фізично знищеним.

Посилаючись на ст. 1191 ЦК України та п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону № 1961-IV, позивач зазначає, що після здійснення виплати до нього перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки, у розмірі виплаченого відшкодування та понесених витрат.

Предмет позову

Стягнути з ОСОБА_1 107 422,20 грн регламентної виплати, 3 752,40 грн витрат, пов`язаних із встановленням розміру збитків.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач позовні вимоги визнав частково. У відзиві на позовну заяву (а.с 66 69) відповідач в особі представника адвоката Чіпа Я.М. зазначив, що у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення № 202/9441/24 судом було призначено судову інженерно-транспортну (автотехнічну) експертизу, за результатами якої складено висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Голова А.В. від 09.09.2024 № СЕ-19/104-24/33847-ІТ. Згідно з висновком, складеним за варіантом механізму ДТП відповідно до пояснень самого відповідача, у діях водія Chevrolet Epica ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР, тоді як дії водія Mercedes-Benz C220D ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 12.3 ПДР, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2024 провадження щодо відповідача було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.01.2025 цю постанову скасовано, ухвалено нову постанову про закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності), тобто з нереабілітуючих підстав, без остаточного встановлення відсутності вини відповідача. При цьому апеляційний суд прямо зазначив, що не надає оцінки діям ОСОБА_3 , оскільки вони виходять за межі предмета розгляду даної справи про адміністративне правопорушення.

Відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду (постанова від 18.03.2020 у справі № 328/2750/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц), відповідно до яких відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є єдиним доказом (відсутності) вини особи для цілей цивільно-правової відповідальності, а наявність або відсутність вини кожного з учасників ДТП встановлюється судом самостійно шляхом оцінки сукупності доказів у справі.

З огляду на встановлену експертизою невідповідність дій водія ОСОБА_3 вимогам п.п. 10.1, 12.3 ПДР та її причинний зв`язок із ДТП, відповідач вважає, що дана ДТП відбулася з обопільної вини обох водіїв, а тому, керуючись ч. 3 ст. 1188 ЦК України, просить задовольнити позов частково, стягнувши половину заявлених вимог 55 587,30 грн.

Треті особи своїм правом подати письмові пояснення щодо позову, передбаченим ст. 181 ЦПК України, не скористалися; заперечень щодо позову або відзиву до суду не надходило.

Рух справи.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 01.08.2025 справу передано за підсудністю до Соборного районного суду міста Дніпра (а.с. 37).

Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра Наумової О.С. від 06.10.2025 відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 02.04.2026 за клопотанням представника позивача до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки судове рішення у справі може вплинути на їхні права та обов`язки (а.с. 97).

Позивач та відповідач у заявах просили розглянути справу без повідомлення (виклику) сторін. Заявою від 17.09.2026 представник позивача просив розглянути справу без участі відповідача та його представника (а.с. 117 120).

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, місце і час розгляду справи були повідомлені належним чином. Кожного разу на адресу суду поверталися конверти з відміткою пошти «за закінченням терму зберігання» (а.с. 103, 104, 109, 110, 114, 115).

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 10 липня 2024 року о 12:20 год. у м. Дніпро на перехресті проспекту Слобожанський та вулиці П. Яцика відбулося зіткнення транспортного засобу Chevrolet Epica, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням власника ОСОБА_1 , та транспортного засобу Mercedes-Benz C220D, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є третя особа ОСОБА_2 , під керуванням третьої особи ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження: Chevrolet Epica бокової правої, задньої правої та задньої центральної частин; Mercedes-Benz передньої центральної, передньої правої та передньої лівої частин, що підтверджується карткою ДТП, складеною Управлінням патрульної поліції у Дніпропетровській області (ідентифікатор 3024193390521874).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника Mercedes-Benz C220D була застрахована ПАТ «НАСК «Оранта» за полісом ОСЦПВ серії ЕР № 219364227, тоді як цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 застрахована не була, що підтверджується витягами з Централізованої бази даних МТСБУ (а.с. 9-10).

У зв`язку з відсутністю у водія автомобіля-учасника ДТП чинного поліса ОСЦПВ власник пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_2 19.07.2024 звернулася до МТСБУ із заявою про здійснення регламентної виплати відповідно до п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV. За фактом ДТП МТСБУ відкрито регламентну справу № 105838 (а.с. 12 13).

Відповідно до звіту про оцінку № YD12024 від 04.10.2024, складеного ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість Mercedes-Benz C220D на момент оцінки становила 158 722,20 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складових та з ПДВ 199 627,00 грн. Оскільки вартість ремонту перевищувала ринкову вартість транспортного засобу до ДТП, останній визнано фізично знищеним у розумінні п. 30.1 ст. 30 Закону № 1961-IV. Вартість транспортного засобу в пошкодженому стані згідно зобов`язуючої пропозиції інтернет-аукціону становила 51 300,00 грн (а.с. 15 17).

На підставі наказу МТСБУ № 3.1/5105 від 21.02.2025 та довідки про розмір відшкодування № 1 від 18.02.2025, МТСБУ платіжною інструкцією № 4419 від 24.02.2025 сплатило ОСОБА_2 регламентну виплату в розмірі 107 422,20 грн (а.с. 28-29).

Позивачем також понесені витрати на проведення оцінки в розмірі 1 650,00 грн та на розміщення інформації на інтернет-аукціоні в розмірі 2 102,40 грн, а всього 3 752,40 грн (а.с. 25, 26).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2025 року (дата ухвалення виправлена ухвалою цього ж суду від 17.01.2025 у зв`язку з допущеною описку) у справі № 202/9441/24 провадження щодо відповідача ОСОБА_1 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с. 6 8).

Постанова прийнята за результатами скасування постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2024, якою провадження було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (за відсутністю складу адміністративного правопорушення).

У мотивувальній частині постанови апеляційного суду встановлено, що саме дії відповідача, керуючого Chevrolet Epica, не відповідали вимогам п. 16.11 ПДР та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», разом з тим апеляційний суд зазначив, що не дає оцінки доводам про можливі порушення ПДР водієм ОСОБА_3 , оскільки справа про адміністративне правопорушення розглядається судом лише стосовно конкретної особи та в межах складеного протоколу, а подія складення адміністративного протоколу щодо ОСОБА_3 відсутня.

Висновок судової інженерно-транспортної експертизи від 09.09.2024 № СЕ-19/104-24/33847-ІТ, складений експертом ОСОБА_5 на підставі суперечливих пояснень учасників ДТП, містить два альтернативні варіанти механізму ДТП.

За варіантом, побудованим на поясненнях ОСОБА_3 (яка вказала, що рухалась по головній дорозі зі швидкістю 4050 км/год і транспортний засіб Chevrolet «раптово з`явився» під час проїзду перехрестя), експерт дійшов висновку, що водій Chevrolet Epica ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п. 16.11 та дорожнього знаку 2.1 ПДР, а оцінити дії водія Mercedes ОСОБА_3 на відповідність п. 12.3 ПДР та встановити технічну можливість уникнути ДТП не є можливим через відсутність у поясненнях даних щодо моменту виникнення небезпеки для руху.

За варіантом, побудованим на детальних поясненнях ОСОБА_1 (який вказав конкретні дистанції, швидкості та послідовність зупинки і руху транспортних засобів у потоці на восьмисмуговому перехресті з непрацюючим світлофором), експерт дійшов категоричного висновку, що в діях водія Chevrolet Epica ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР, тоді як дії водія Mercedes-Benz ОСОБА_3 , яка, наближаючись до перехрестя, не зупинилася перед автомобілем, що стояв попереду в її смузі руху, а натомість перестроїлася в суміжну праву смугу та продовжила рух, унаслідок чого відбулося зіткнення з Chevrolet Epica, що вже перетинав дану смугу проїзної частини, не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 12.3 ПДР, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Так, згідно статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров`ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку, встановленому законодавством.

Згідно підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Частиною першою ст. 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише потерпілого шкода не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина третя цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України діє презумпція вини заподіювача шкоди: особа, яка завдала шкоди, звільняється від обов`язку її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до ч. 1 ст. 993 ЦК України та п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону № 1961-IV, до МТСБУ, яке здійснило регламентну виплату, у межах фактично здійснених витрат переходить право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка завдала шкоди.

Щодо застосування ч. 3 ст. 1188 ЦК України з огляду на обопільну вину водіїв.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 645/6088/18 (справу про адміністративне правопорушення закрито за ст. 38 КУпАП, за наявності суперечливих експертних висновків щодо вини кожного з водіїв) Верховний Суд, з посиланням на власну постанову від 26 січня 2022 року у справі № 465/674/19, зазначив, що застосування ст. 1188 ЦК України можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, оскільки за відсутності вини провадження підлягало б закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (відсутність події і складу правопорушення) на відміну від закриття за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (закінчення строків), яке є нереабілітуючою підставою і не спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16, від 16.04.2019 у справі № 927/623/18, від 04.03.2020 у справі № 641/2795/16-ц та від 29.04.2020 у справі № 686/4557/18.

Отже, сама лише зміна кваліфікуючої підстави закриття справи (з п. 1 на п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП) не знімає з відповідача тягар доведення відсутності власної вини. Оскільки в даній справі провадження щодо відповідача закрито апеляційним судом саме на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (а не п. 1), встановлений цією постановою факт порушення ним п. 16.11 ПДР презюмується таким, що не спростований, і тягар доведення протилежного (відсутності власної вини) лежить на відповідачеві (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Щодо оцінки суперечливих експертних висновків про вину обох водіїв.

Водночас у тій самій справі № 645/6088/18 Верховний Суд визнав помилковим підхід апеляційного суду, який, встановивши суперечність наданих сторонами експертних висновків, дійшов висновку про неможливість встановлення вини жодного з водіїв і на цій підставі відмовив у позові. Верховний Суд зазначив, що суди мають повно та всебічно оцінити наявні докази, а не ухилятися від встановлення вини з посиланням на суперечність експертиз. У постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18, Верховний Суд прямо зазначив, що коли висновком експерта встановлена невідповідність діям Правил дорожнього руху обох учасників ДТП, суди зобов`язані визначити ступінь вини кожного з них та розподілити відшкодування шкоди у відповідній частці згідно з ч. 3 ст. 1188 ЦК України, а не відмовляти в позові чи покладати повну відповідальність лише на одну сторону.

Отже, суд має самостійно оцінити сукупність доказів (включно з висновком експертизи та об`єктивними даними про локалізацію пошкоджень транспортних засобів) і визначити дійсний ступінь вини кожного з водіїв.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.01.2025 (набрала законної сили) встановлено факт порушення відповідачем вимог п. 16.11 ПДР та дорожнього знаку 2.1, і, зважаючи на нереабілітуючий характер підстави закриття справи (п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП), цей факт не спростований і покладає на відповідача тягар доведення відсутності його власної вини у ДТП (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Разом з тим, відповідач не заявляв про повну відсутність своєї вини, надав докази (висновок судової експертизи № СЕ-19/104-24/33847-ІТ за варіантом його власних пояснень та об`єктивні дані картки ДТП про локалізацію пошкоджень транспортних засобів Chevrolet Epica пошкоджений у боковій/задній частині, Mercedes-Benz передньою частиною), які підтверджують, що і дії водія Mercedes ОСОБА_3 (яка, не зупинившись перед автомобілем, що стояв в її смузі, здійснила перестроювання в суміжну смугу та допустила зіткнення з Chevrolet, що вже перетинав проїзну частину) не відповідали вимогам п.п. 10.1, 12.3 ПДР і перебували у причинному зв`язку з ДТП.

За наявності доказів невідповідності дій обох учасників ДТП, суд вважає встановленим, що ДТП від 10 липня 2024 року сталося за наявності вини обох водіїв: як відповідача ОСОБА_1 (порушення п. 16.11 ПДР, встановлене постановою апеляційного суду і не спростоване належними доказами), так і третьої особи ОСОБА_3 (порушення п.п. 10.1, 12.3 ПДР, встановлене висновком судової експертизи та узгоджене з об`єктивними даними про локалізацію пошкоджень).

Щодо визначення розміру часток вини, то ступінь вини кожного з учасників ДТП визначається у відсотковому співвідношенні залежно від характеру та тяжкості порушень ПДР, допущених кожним з них, залежно від того, чиє порушення мало більш істотне значення для настання ДТП.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову

Відповідач визнав позов частково, погодившись з рівним розподілом відповідальності, з приводу чого позивач позиції не висловив.

Суд вважає за можливе визначити співвідношення відповідальності, виходячи з обопільної вини у розмірі 50 %, що не суперечить закону, не порушує прав інших осіб та узгоджується зі встановленими обставинами справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Розмір заявлених до стягнення матеріальних вимог становить 107 422,20 грн регламентної виплати + 3 752,40 грн витрат на встановлення розміру збитків, всього 111174,60 грн., розмір і склад яких відповідачем не спростовано і не оспорено.

Половина цієї суми, що підлягає стягненню з відповідача з урахуванням встановленого судом ступеня його вини, становить 55 587,30 грн.

У решті позовних вимог, тобто в частині стягнення суми, що перевищує 50% заявлених матеріальних вимог, позов задоволенню не підлягає, оскільки відповідна частина шкоди перебуває у причинному зв`язку з діями іншого учасника ДТП, а не відповідача.

Суд окремо звертає увагу на процесуальний стан третіх осіб.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залучені до участі у справі ухвалою суду від 02.04.2026 саме як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а не як співвідповідачі. Позивачем предмет і підстави позову визначені виключно щодо ОСОБА_1 , а суд відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справу не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог. За таких обставин встановлення судом у цьому рішенні наявності вини ОСОБА_3 у виникненні ДТП є фактом, встановленим виключно для цілей розподілу цивільно-правової відповідальності між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 у межах пред`явленого до нього позову, адже вимоги до третіх осіб не заявляються. Суд не вирішує питання про стягнення з третіх осіб тієї частини заподіяної шкоди (50%), яка не покладається на відповідача ОСОБА_1 , оскільки вихід за межі заявлених позовних вимог та вирішення питання про права і обов`язки осіб, до яких позов не пред`явлено, суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) та ст. 2, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 175 ЦПК України.

Водночас відмова в задоволенні позову в частині, що перевищує 50% заявлених вимог, з мотивів встановленої вини іншого учасника ДТП не позбавляє позивача права на звернення до суду з окремим позовом до ОСОБА_3 та/або ОСОБА_2 про стягнення відповідної частини шкоди.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Оскільки позов задоволено на 50%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (а.с. 36).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 141, 191, 206, 259-265, 274, 276 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, адреса: 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, реквізити: НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк» м. Київ) кошти в порядку регресу відшкодування витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, у розмірі 55 587,30 грн (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 30 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складений та оголошений 25 вересня 2026 року.

Суддя

О.С. Наумова