Рішення № 140133483, 25.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/14495/25

Проведення № 2/201/1399/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд Дніпра у складі міста:

головного судді Наумової О.С.,

секретар судового засідання Лучковська Я.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Соборний державний відділ виконавчої служби у місті Дніпрі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

14.11.2025 ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Красєвича А.О. звернулася до суду із позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. 1-5). Позивачка зазначила, що 20.09.2025 звернулася до Сервісного центру МВС № 1249 у м. Дніпрі, щоб переоформити належний їй автомобіль. У переоформленні її усно відмовили, оскілки у Соборному ВДВС відкрито виконавче провадження.

30.09.2025 її представник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 53906510, яке відкрито 17.05.2017 на підставі виконавчого напису № 10679 від 03.12.2016. Органом ВДВС повідомлено про знищення матеріалів після спливу трирічного строку зберігання. 29.10.2025 представником надіслано приватному нотаріусу Бондар І.М. адвокатський запит про надання копії виконавчого напису та документів, на підставі яких напис вчинено, але відповіді не отримано.

Позивачка вважає напис незаконним, оскільки заборгованості у розмірі 20 204,15 грн перед банком не існує, кредитного договору з АТ КБ «ПриватБанк» вона не укладала і за кредитом до банку ніколи не зверталася, жодних первинних документів про видачу чи погашення кредиту не підписувала, тому у нотаріуса не було підстав уважати заборгованість безспірною. Від банку не отримувала вимоги про усунення порушення зобов`язання. Крім того, постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662, якою Перелік документів, за якими стягнення боргованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затверджено постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172, далі Перелік), визнано незаконною у рішенням суду справі № 826/20084/14.

Предмет позову

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 10679 від 03.12.2016, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М.

Заяви учасників справи по суті справи

Відповідач позов не визнав. 20.01.2026 його представник, адвокат Провоторов Ю.В., подав через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (а.с. 24 29), в якому зазначив, що позивачка не виконала зобов`язань за кредитним договором, виконавчий напис вчинено відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку. Банком надані нотаріусу всі необхідні документи, зокрема, кредитний договір і засвідчений банком розрахунок заборгованості. Заважив, що безспірність вимоги означає не доведеність боргу, а факт застосування правовідносин, за які наявність боргу презюмується. Отже, виконавчий напис вчинено в межах строків, визначених статтею 88 Закону України «Про нотаріат». Позивачка не довела погашення кредиту.

Приватний нотаріус Бондар І.М. листом від 15.12.2025 вих. № 409/01-16 просила розглянути справу без її участі (а.с. 21). Пояснень по суті вона не подала. Соборний ВДВС пояснення щодо позову не надав.

Рух справ

Ухвалою суду від 20.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторінка (а.с. 19).

Ухвалою суду від 05.05.2026 задоволено клопотання представника позивачки, витребувано у приватного нотаріуса Бондар І.М. засвідчені копії документів, на підставі яких вчинено напис № 10679 від 03.12.2016 (а.с. 46-47).

Учасники справи в судовому засіданні не з`являлися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як видно з постанови державного виконавця від 17.05.2017 про відкриття ВП № 53906510 (а.с. 10-11), 03.12.2016 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис № 10679, яким з ОСОБА_2 на використання ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) стягується заборгованість у розмірі 20 204,15 грн.

Листом Соборного ВДВС від 09.10.2025 (а.с. 12) на адвокатський запит повідомлено, що 27.12.2017 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а матеріали виконавчого провадження знищено.

На виконання ухвали суду листом від 27.05.2026 вих. № 199/01-16 приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. повідомлено, що виконати ухвалу неможливо, оскільки справа 02-20 «Копії виконавчих написів та документів, на підставі яких вони вчинені» має трирічний строк зберігання, документи за 2016 рік знищено за актом від 05.01.2021 № 8 (а.с. 49-50).

До листа нотаріус додала копію акта та довідку ФОП ОСОБА_3 про прийняття 20.12.2021 від нотаріуса 1180 кг макулатури для подрібнення (а.с. 51-80).

До відзиву відповідачем додано лише документи про повноваження представника та квитанції про надсилання відзиву. Відповідач не надав кредитного договору, виписки з рахунку боржника, розрахунку заборгованості, заяви до нотаріуса, копії напису чи будь-яких інших доказів.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст.ст. 15, 16 ЦК України).

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009р. № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 88 цього Закону, нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за № 282/20595, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1 вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду (справа № 310/9293/15ц від 23.01.2018р.) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017р. колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідач не надав доказів до відзиву на позовну заяву.

Також приватний нотаріус при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, не врахував обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладеним у простій письмовій формі вже нечинні і повинен був відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».

Пункт 1 Переліку № 1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів.

Відповідачем не надано доказів того, що кредитний договір укладений у нотаріальній формі.

Не посвідчений нотаріально кредитний договір не входить до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та не може підтвердити безспірність заборгованості позивача перед відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок вчинення оспорюваного виконавчого напису не забезпечено справедливий баланс інтересами позивача та суспільства, що не відповідає нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо безспірності заборгованості. Велика Палата Верховного Суду сформувала сталий підхід до таких спорів у постановах від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц, від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 та від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц. Суд не може обмежуватися перевіркою формальних процедур і факту подання стягувачем документів. Він має встановити, чи мав боржник на момент вчинення напису безспірну заборгованість: чи існувала вона взагалі, чи малий у написі розмір і чи не було невирішених спорів щодо неї. Виконавчий напис не породжує права стягувача, а лише підтверджує право, що виникло раніше.

Позивачка стверджує, що кредитного договору з відповідачем не укладала. Представник позивачки надсилав адвокатські запити органу ДВС, нотаріуса, суд витребував документи. Натомість на виконання ухвали суду повідомлено про відсутність цих матеріалів.

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував, що кредитний договір був укладений, його умови порушені позивачкою, а нотаріусу наано всі документи за Переліком.

За ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідач мав довести ці обставини, подавши докази разом із відзивом (ч. 3 ст. 83 ЦПК України). До того ж оригінал кредитного договору та первинні документи мали залишатися саме у стягувача. Напис вчиняється на оригінали документа, що встановлює заборгованість, або на прикріпленому до нього спеціальному бланку, про що зазначається і сам відповідає у відзиві.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того що позивач як споживач звільнений від спати судового збору, та задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-81, 83, 89, 127, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 278, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Соборний державний відділ виконавчої служби у місті Дніпрі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовільнити.

Визнати таким чином, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 03 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною та зареєстрований в реєстрі за № 10679, про стягнення з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на отримання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованості у розмірі 20 204,15 грн (двадцяти тисяч двісті чотири гривні 15 копійок).

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча дванадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя О.С. Наумова