Рішення № 140133320, 21.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1375/21

Провадження № 2/201/203/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Мурадовою С.М.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача, заперечень

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в лютому 2021 року надійшла позовна заява Служби безпеки України до ОСОБА_3 , про спростування недостовірної інформації, в якій позивачі просили:

-Визнати недостовірною поширену ОСОБА_3 в соціальній мережі Facebook під аккаунтом " ІНФОРМАЦІЯ_1 " інформацію про СБУ наступного змісту:

«За последний год это ведомство из уважаемой спецслужбы превратилось в инструмент сведения счетов с местным самоуправлением....» «Альфа с автоматами и в бронежилетах предпочитают нынче не Родину защищать, а пугать женщин-бухгалтеров на водоканалах и с подрядчиков получать» (мовою оригіналу) від 22 липня 2020 року ;

«Судя потому, что в Днепре за последние два месяца СБУ и ОСОБА_4 провели 125 (!) обысков в мэрии, департаментах, у побрядчиков, друзей родственников, знакомых, незнакомых и даже похоже, у бродячих собак на городской свалке, нынешний Президент тоже не против заиметь свою частичку в каждом городском тролейбусе» (мовою оригіналу) від 06 серпня 2020 року;

«Результата не будет. Потому, что спецслужбы у нас заняты. У них много другой важной работы. Они сидят по мэриях и трясут коммунальные предприятия с подрядчиками» (мовою оригіналу) від 17 серпня 2020 року;

«Весь 2020 год из каждого утюга я вещал о том, что СБУ из спецслужбы превратилась в инструмент расправы над неугодными лидерами местного самоуправления и "крышу" для теневого бизнеса. В стране буквально не существует муниципалитета куда бы СБУ не ворвалась с автоматами и санкцией на обыск» (мовою оригіналу) від 23 лютого 2021 року;

-Зобов?язати ОСОБА_3 спростувати зазначену вище недостовірну інформацію про СБУ у спосіб найбільш подібний до способу її поширення - шляхом оприлюднення ОСОБА_3 на власній сторінці мережі у "Facebook" під аккаунтом "Borys Filatov" судового рішення у вказаній справі щодо спростування недостовірної інформації.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на те, що 22 липня, 06 та 17 серпня 2020 року та 23 січня 2021 року на сторінці відповідача в "Facebook" під аккаунтом "Borys Filatov" було розміщено пости якими оприлюднювалася недостовірна інформація, що дискредитує діяльністю позивача. Даними дописами у соціальних мережах відповідач ототожнює СБУ з образами «державних рекетирів», вимагачів, корупціонерів тощо, а також брутально характеризує співробітників СБУ, як злочинців з непритаманною для них поведінкою.

Викладена відповідачем у соціальній мережі Інтернет на сторінці "Facebook" інформація про СБУ не відповідає дійсності, є недостовірною та підлягає спростуванню.

Відповідно до ст.ст.2, 4 Закону України "Про Службу безпеки України" на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Правову основу діяльності Служби безпеки України становлять Конституція України, цей Закон та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, визнані Україною.

Згідно з положеннями ч.4 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім?ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст.200 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону Україні "Про інформацію" інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені електронному вигляді.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про інформацію" достовірність інформації є одним з основних принципів інформаційних відносин.

Водночас, відповідно до положень ст.68 Конституції України - право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов?язок не поширювати про особу недостовірну інформацію.

Відтак, ОСОБА_3 , будучи публічною особою, тим паче найвищою посадовою особою органу місцевого самоврядування у місті Дніпро, серед іншого зобов?язаний не поширювати недостовірну інформацію, не спотворювати факти, які ні чим не підтверджуються.

Такі дії відповідача грубо порушують конституційний принцип невинуватості особи, оскільки без будь якого вироку суду, а виключно на припущеннях , керівництво та співробітники СБУ звинувачуються у протиправних діях, до яких вони не мають жодного відношення. Тези відповідача вважають саме фактичними твердженнями, тобто такими що не відповідають дійсності , викладенні не правдиво (т .1 а.с. 1-9).

24 січня 2022 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та не доведеністю. Зазначивши що поширена інформація є оціночним судженням відповідача та реалізація його конституційного права на вираження своїх поглядів та суспільного інтересу, а не намір поширити недостовірну інформацію з метою приниження ділової репутації позивача.

Наполягали на тому що частина оспорюваної інформації містить достовірні обстави, а саме про те що у липні серпні 2020 року позивачем дійсно проведено велику кількість обшуків у департаментах та комунальних підприємствах Дніпровської міської ради проте дані за своїми ознаками не відносяться до негативної інформації, а інша частина містить оціночні судження які не можуть бути перевіренні на предмет їх відповідності дійсності і не можуть бути спростованні.

Окрім того позивачем не доведено чи дійсно поширенням даної інформації «дискредитована діяльність позивача» , чи перешкоджає ця інформація повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, не доведено причинно наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою позивачу шкодою у вигляді приниження ділової репутації (т. 1 а.с .111- 117).

03 лютого 2022 року представником позивача надано відповідь на відзив в якому наполягали на задоволенні позовних вимог, зазначили що тягар доказування достовірності негативної інформації про позивачів покладається саме на відповідача , а на позивачів покладено лише обов`язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем.

Поширена відповідачем інформація про позивача можна перевірити на предмет її істинності, дійсності; у зв`язку з чим, така інформацію не підпадає під ознаки критики; також в оспорюваній інформації відсутня оцінка дій, суб`єктивна думка, переконання і погляди відповідача, припущення, а також мовно стилістичні засоби тощо, тому вона не є оціночними судженнями, і може бути спростована.

Згідно висновку експертного дослідження Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 26.02.2021 № 68/1, за результатами проведення судово-лінгвістичного дослідження актів огляду електронної сторінки від 27.01.2021, розміщена інформація в соціальній мережі «Facebook» на сторінці під аккаунтом «Boris Filatov» містить фактичні твердження:

у повідомленнях від 22.07.2020 відповідач зазначає, про те, що спецслужба (у контексті СБУ) виконує функції покарання, розправи щодо органів місцевого самоврядування, із конкретизованими вказівками на конкретний правоохоронний орган (спецпідрозділ СБУ «Альфа»), який із зброєю в руках залякує співробітників водоканалів (жінок-бухгалтерок). Дану інформацію, можна перевірити на відповідність її дійсності через наявність (відсутність) відповідних заяв від співробітників водоканалу про протиправні та незаконні дії спецпідрозділу СБУ «Альфа», наявність (відсутність) відповідних заяв від представників органів самоврядування в Україні щодо неправомірних дій з боку СБУ, направлених у порядку встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, за результатами яких зареєстровані кримінальні провадження в Єдиному реєстрі досудового розслідування, зв?язку з чим, вона є фактичним твердженням;

у повідомленнях від 06.08.2020 відповідач зазначає про те, що органами СБУ та Генеральної прокуратури України проведено 125 обшуків у мерії, у департаментах, у комунальних підприємствах, у підрядчиків, у друзів, родичів та знайомих, за для того, щоб вища посадова особа держави України отримала частку з доходів комунального підприємства міста Дніпра. Слідчі дії органами досудового розслідування СБУ здійснюються у порядку встановленому КПК України, у рамках кримінальних проваджень внесених у Єдиний реєстр досудового розслідування, тому дану інформацію можна перевірити на відповідність її дійсності, і в цьому сенсі вона є фактичним твердженням;

у повідомленнях від 17.08.2020 відповідач зазначає про те, що загально відомі спецслужби України, у тому числі і СБУ, не будуть належним чином виконувати обов?язки визначені чинним законодавством, оскільки вимагають неправомірну вигоду у господарських підприємств, організацій, які задовольняють побутові потреби міського населення, та у осіб чи установ, що виконують роботи за підрядом у м. Дніпро та інших регіонах Україні. Зазначену інформацію можна перевірити на відповідність її дійсності через наявність (відсутність) заяв від співробітників (їх представників) комунальних підприємств, організацій, осіб чи установ, що виконують роботу за підрядом на підставі договорів з органами самоврядування в Україні, щодо неправомірних. дій з боку СБУ направлених у порядку встановленому КПК України, за результатами яких зареєстровані кримінальні провадження в Єдиному реєстрі досудового розслідування уповноваженими правоохоронними органами, у зв?язку з чим, вона є фактичними твердженнями;

у повідомленнях від 23.01.2021 відповідач зазначає про факти злочинної незаконної діяльності співробітників СБУ в корупційних схемах, про причетність СБУ до вчинення незаконних, неправомірних дій. Зазначену інформацію можна перевірити на відповідність її дійсності через наявність судових рішень, які набрали законної сили, інших офіційних документів складених у порядку КПК України, у зв?язку з чим, вона є фактичними твердженнями.

Оприлюднену інформацію позивач вважає недостовірною та такою що порушує їх особисті немайнові права. Дії Відповідача грубо порушують конституційний принцип невинуватості особи, оскільки без будь-якого вироку суду, а виключно на припущеннях, керівництво та співробітники СБУ обвинувачуються у протиправних діях, до яких вони не мають жодного відношення.

Поширена відповідачем у всесвітній мережі Інтернет неправдива інформація про СБУ стала доступною для суспільства не тільки в Україні, а й для всього Світу, зокрема у Інтернет-виданнях "Цензор.нет", " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", "Днепровская панорама" ", та інших.

Згідно актів огляду електронної сторінки від 27.01.2021, повідомлення відповідача набули певного резонансу в соціальній мережі, після оприлюднення від 22.07.2020 (о 14:30) фіксується 5839 вподобань, 527 поширень та 169 коментарів, повідомлення від 06.08.2020 (о 21:48) фіксується 4241 вподобань, 169 поширень та 169 коментарів, повідомлення 17.08.2020 (о 10:58) фіксується 4530 вподобань, 351 поширень та 72 коментарів, повідомлення 23.01.2021 (о 10:26) фіксується 3652 вподобань, 293 поширень та 167 коментарів.

Отже, стверджувальні висловлювання Відповідача є негативною інформацією щодо СБУ, зміст якої полягає у звинуваченні у протиправних і незаконних діях, що підтверджується висновком експертного дослідження, формують негативну громадську думку, руйнують імідж та репутацію позивача, а відтак є такими, що порушують право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації, негативно впливає на оцінку діяльності силових структур, сіє зневіру до функціонування справедливих і демократичних інституцій влади нашої Держави (т. 1 а.с. 142-149).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 04 лютого 2021 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (т. 1 а.с. 48).

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу обліку та моніторингу інформації ГУДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (т. 1 а.с.49).

До суду 23 лютого 2021 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (т. 1 а.с.50).

Ухвалою судді від 24 лютого 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації (т. 1 а.с. 51-52).

24 січня 2022 року представником відповідача подано клопотання про призначення судово -лінгвістичної експертизи та витребування доказів (т. 1 а.с. 98-106).

08 лютого 2022 року представником позивача подано заперечення щодо клопотання про призначення у справі судової експертизи. (т. 1 а.с. 153-155).

14 березня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 22-23).

Ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача про призначення у справі судово лінгвістичної експертизи, провадження у справі зупинено (т.2 а.с. 29-32).

23 травня 2023 року ухвалою суду провадження у справі поновлено, оскільки справа повернулася на адресу суду без проведеної експертизи (т. 2 а.с. 38).

11 жовтня 2023 року представником відповідача подано клопотання про призначення у справі судово - лінгвістичної експертизи (т. 2 а.с. 48-50).

Ухвалою суду від 26 жовтня 2023 року задоволено клопотання представника відповідача про призначення судово лінгвістичної експертизи, провадження у справі зупинено (т. 2 а.с. 57-60).

18 вересня 2024 року на адресу суду надійшов висновок експертів від 26 серпня 2024 року за результатами проведення судово - лінгвістичної експертизи (т. 2 а.с. 72-82)

Ухвалою судді від 18 вересня 2024 року провадження у справі було поновлено (т. 2 а.с. 86).

01 листопада 2024 року представником позивача подано клопотання про призначення повторної експертизи (т. 2 а.с. 98-111, 115-128).

19 листопада 2024 року представником відповідача подано пояснення стосовно клопотання позивача про призначення повторної експертизи (т. 2 а.с. 137-142).

Ухвалою суду від 26 листопада 2024 року клопотання представника позивача про призначення повторної експертизи задоволено частково, призначено у справі проведення повторної судово лінгвістичної експертизи, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено (т. 2 а.с. 149-163).

15 липня 2025 року на адресу суду надійшов висновок експерта № 60/25 від 03 липня 2025 року (т. 2 а.с. 182-206).

Ухвалою судді від 16 липня 2025 року провадження у справі було поновлено (т. 2 а.с. 207).

01 жовтня 2025 року представником відповідача подано письмові пояснення після проведення повторної експертизи (т. 2 а.с. 131-235).

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, наполягали на тому що інформація, яка опублікована відповідачем в мережі "Facebook" є фактичним твердженням, яка понесла негативні наслідки для позивача та підлягає спростуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог зазначивши що висловлення відповідача є оціночним судженням та не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Фактичні обставини встановленні судом

У соціальній мережі Інтернет, на створеній власній сторінці 22 липня 2020 року в "Facebook" під аккаунтом "Borys Filatov" були розміщенні публікації наступного змісту, мовою оригіналу:

22 липня 2020 року «За последний год это ведомство из уважаемой спецслужбы превратилось в инструмент сведения счетов с местным самоуправлением....» «Альфа с автоматами и в бронежилетах предпочитают нынче не Родину защищать, а пугать женщин-бухгалтеров на водоканалах и с подрядчиков получать» (мовою оригіналу) (т. 1 а.с. 15)

06 серпня 2020 року «Судя потому, что в Днепре за последние два месяца СБУ и ОСОБА_4 провели 125 (!) обысков в мэрии, департаментах, у побрядчиков, друзей родственников, знакомых, незнакомых и даже похоже, у бродячих собак на городской свалке, нынешний Президент тоже не против заиметь свою частичку в каждом городском тролейбусе» (мовою оригіналу) (т. 1 а.с. 16);

17 серпня 2020 року «Результата не будет. Потому, что спецслужбы у нас заняты. У них много другой важной работы. Они сидят по мэриях и трясут коммунальные предприятия с подрядчиками» (мовою оригіналу) (т. 1 а.с. 24);

23 січня 2021 року «Весь 2020 год из каждого утюга я вещал о том, что СБУ из спецслужбы превратилась в инструмент расправы над неугодными лидерами местного самоуправления и "крышу" для теневого бизнеса. В стране буквально не существует муниципалитета куда бы СБУ не ворвалась с автоматами и санкцией на обыск» (мовою оригіналу) (т. 1 а.с. 17)

Позивач вважав, тези відповідача фактичними твердженнями, та такими що не відповідають дійсності, викладенні неправдиво, а події та явища, про які в них йде мова, взагалі не існувало, дана інформацію викривляє імідж державної спецслужби. Такі дії порушують конституційний принцип позивача та негативно впливає на оцінку діяльності силових структур.

Позивачем після подання позовної заяви було долучено висновок експертного дослідження Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 26 лютого 2021 року відповідно до якого:

Стверджувальні висловлювання «За последний год это ведомство из уважаемой спецслужбы превратилось в инструмент сведения счетов с местным самоуправлением....» «Альфа с автоматами и в бронежилетах предпочитают нынче не Родину защищать, а пугать женщин-бухгалтеров на водоканалах и с подрядчиков получать» (мовою оригіналу), звинувачення цих спецслужб у протиправних і незаконних діях, а саме - у вимаганні грошей у комунальних підприємств та у підрядників Стверджувальні висловлювання «Весь 2020 год из каждого утюга я вещал о том, что СБУ из спецслужбы превратилась в инструмент расправы над неугодными лидерами местного самоуправления и "крышу" для теневого бизнеса. В стране буквально не существует муниципалитета куда бы СБУ не ворвалась с автоматами и санкцией на обыск» (мовою оригіналу) є фактичним твердженням та є негативною інформацією щодо СБУ (т. 1 а.с. 64-70)

Відповідно до висновку експертів Київського науково дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи від 26 серпня 2024 року за номером 2556/23-36 надано висновок:

1. Інформація, зафіксована у фрагменті текстового повідомлення, розміщеного 22 липня 2020 року в соціальній мережі Facebook під акаунтом Boris Filatov, а саме: «За последний год это ведомство из уважаемой спецслужбы превратилось в инструмент сведения счетов с местным самоуправлением...», «Альфа с автоматами и в бронежилетах предпочитают нынче не Родину защищать, а пугать женщин-бухгалтеров на водоканалах и с подрядчиков получать» (мовою оригіналу), викладена у формі оціночних суджень.

2. Інформація, зафіксована У Фрагменті текстового-повідомлення, розміщеного 06 серпня 2020 року в соціальній мережі Facebook під акаунтом Boris Filatok, а саме: «Судя по тому, что в Днепре за последние два месяца СБУ и ОСОБА_4 провели 125 (!) обысков в мерии, департаментах, у подрядчиков, друзей, родственников, знакомых, незнакомых и даже похоже, у бродячих собак на городской свалке, нынешний Президент тоже не против ІНФОРМАЦІЯ_3 », викладена: у висловлюванні «Судя по тому, что в ОСОБА_5 за последние два месяца СБУ и ОСОБА_4 провели 125 (!) обысков в мерии, департаментах, у подрядчиков, друзей, родственников, знакомых, незнакомых ...» (мовою оригінала) у формі фактичного твердження, а у висловлюванні « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (мовою оригінала)- у формі оціночного судження.

3. Інформант зафіксована у фрагменті текстового повідомлення, розміщеного 1 ІНФОРМАЦІЯ_5 в соціальний мережі Facebook під акаунтом Boris Filatok, а саме: «Результата не будет. Потому, что спецслужбы у нас заняты. У них много другой важной работы» (мовою оригіналу)> у формі оціночного судження, а у висловлюванні «Они сидят по мэриях и трясут коммунальные предприятия с подрядчиками» (мовою оригіналу) у формі фактичного твердження.

4. Інформація, зафіксована у фрагменті текстового повідомлення, розміщеного ІНФОРМАЦІЯ_6 в соціальній мережі Facebook під акаунтом Boris Filatov, а саме: «Весь 2020 год из каждого утюга я вещал о том, что СБУ из спецслужбы превратилось в інструмент расправы над неугодными лидерами местного самоуправления и «крышу» для теневого бизнеса. В стране буквально не существует муниципалитета куда бы СБУ не ворвалась с автоматами и санкцией на обыск»(мовою оригіналу ), викладена: у висловлюванні «Весь 2020 год из каждого утюга я вещал о том, что спецслужбы превратилось в инструмент расправы над неугодными лидерами местного самоуправления и «крышу» для теневого бизнеса» (мовою оригіналу) у формі оціночного судження, а у висловлюванні «в стране буквально не существует муниципалитета куда бы CБУ не ворвалась с автоматами и сакцией на обыск» (мовою оригіналу) - у формі фактичного твердження ( т. 2 а.с. 73-82)

03 липня 2025 року науково дослідним центром судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності складено висновок № 60/25 за результатами проведення повторної судової лінгвістичної експертизи мовленні відповідно до якої :

1. Наявна в тексті повідомлення від 22липня 2020 року в соціальній мережі «Facebook» на сторінці під акаунтом «Borys Filatov» інформація, а саме в реченнях: «За последний год это ведомство из уважаемой спецслужбы превратилось в инструмент сведения счетов с местным самоуправлением.», «Альфа» с автоматами и в бронежилетах предпочитает нынче не Родину защищать, а пугать женщин-бухгалтеров на водоканалах и с подрядчиков получать» (мовою оригіналу), - має негативний характер стосовно СБУ, який полягає в наголошуванні на несамостійності СБУ, на втраті нею пошани, на реалізації Урядом Президента В. Зеленського руками представників вказаної спецслужби помсти органам місцевого самоврядування в Україні, а також в акцентуації уваги читачів на тому, що СБУ не виконує свої обов?язки із забезпечення безпеки держави, а натомість використовує свої ресурси для залякування співробітників муніципальних служб, переслідуючи корисливі мотиви.

2. Висловлювання, які містяться в тексті повідомлення від 22 липня 2020 року в соціальній мережі «Facebook» на сторінці під акаунтом « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме: «За последний год это ведомство из уважаемой спецслужбы превратилось в инструмент сведения счетов с местным самоуправлением.», «Альфа» с автоматами и в бронежилетах предпочитает нынче не Родину защищать, а пугать женщин-бухгалтеров на водоканалах и с подрядчиков получать.» (мовою оригіналу), -виражені у формі оцінних (оціночних) суджень.

3. Наявна в тексті повідомлення від 06 серпня 2020 року в соціальній мережі «Facebook» на сторінці під акаунтом «Borys Filatov» інформація, а саме у реченні: «Судя по тому, что в ОСОБА_5 за последние два месяца СБУ и ОСОБА_4 провели 125 (!) обысков в мэрии, департаментах, коммунальных предприятиях, у подрядчиков, друзей, родственников, знакомых, незнакомых и даже, похоже, у бродячих собак на городской свалке, нынешний Президент тоже не против заиметь свою «частичку в каждом городском троллейбусе».» (мовою оригіналу), - має негативний характер стосовно СБУ, що полягає в зображенні Служби безпеки України як знаряддя в руках чинного Президента України, яке останній використовує задля власних корисливих цілей.

4. Висловлювання, наявне в тексті повідомлення від 06 серпня 2020 року в соціальній мережі «Facebook» на сторінці під акаунтом «Borys Filatov», а саме: «Судя по тому, что в ОСОБА_5 за последние два месяца СБУ и ОСОБА_4 провели 125 (!) обысков в мэрии, департаментах, коммунальных предприятиях, у подрядчиков, друзей, родственников, знакоми, незнакомых и даже, похоже, у бродячих собак на городской свалке, нынечиний Президент тоже не против заиметь свою «частичку в каждом городском тролейбусе» (мовою оригіналу)містить фрагмент, виражений у формі фактичного твердження («... в Днепре за последние два месяца СБУ и ОСОБА_4 провели 125 (1) обысков в мерий. департаментах, коммунальных предприятиях, у подрядчиков, друзей родственников, знакомых, незнакомых...») (мовою оригіналу ), а також фрагменти, виражені у формі оцінних (оціночних) суджень («Судя по тому, что (...) и даже, похоже, у бродячих собак на городской свалке, нынешний Президент тоже не протие заиметь свою «частичку в каждом городском троллейбусе».») (мовою оримгіналу).

5. Наявна в тексті повідомлення від 17 серпня 2020 року в соціальній мережі «Facebook» на сторінці під акаунтом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » інформація, а саме у висловлюванні: «Результата не будет. Потому, что спецслужбы у нас заняты.У них много другой важной работы. Они сидят по мэриям и трясут комунальные предприятия с подрядчиками.» (мовою оригіналу ). - має негативний характер стосовно СБУ, що полягає в зображенні українських спецслужб, зокрема і Служби безпеки України, як таких, що замість того, аби боротися з реальною злочинністю, проводять обшуки в меріях

6. Висловлювання, наявне в тексті повідомлення від 17 серпян 2020 року в соціальній мережі «Facebook» на сторінці під акаунтом « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме: «Результата не будет. Потому, что спецслужбы у нас заняты. У них много другой важной работы. Они сидят по мэриям и трясут коммунальные предприятия с подрядчиками.» (мовою оригіналу), - містить фрагменти, виражені у формі оцінних (оціночних) суджень («Результата не будет. Потому, что спецслужбы у нас заняты. У них много другой важной работы.» (мовою оригіналу)), а також фрагмент, виражений у формі фактичного твердження («Они сидят по мэриям и трясут коммунальные предприятия с подрядчиками») (мовою оригіналу).

7. Наявна в тексті повідомлення від 23 січня 2021 року в соціальній мережі «Facebook» на сторінці під акаунтом «Borys Filatov» інформація, а саме у висловлюванні: «Весь 2020 год из каждого утюга я вещал о том, что СБУ из спецслужбы превратилась в инструмент расправы над неугодными лидерами местного самоуправления и «крышу» для теневого бизнеса. В стране буквально не существует муниципалитета куда бы СБУ не ворвалась с автоматами и санкцией на обыск.», (мовою оригіналу) - має негативний характер стосовно СБУ, який полягає в акцентуації на тому, що Служба безпеки України перестала бути службою спеціального призначення і натомість стала знаряддям для здійснення помсти органам місцевого самоврядування і заступництва для тіньового бізнесу, подібно до кримінальних структур.

8. Висловлювання, наявне в тексті повідомлення від 23 січня 2021 року в соціальній мережі «Facebook» на сторінці під акаунтом «Borys Filatov», а саме: «Весь 2020 год из каждого утюга я вещал отом, что СБУ из спецслужбы превратилась в инструмент расправы над неугодными лидерами местного самоуправления и «крышу» для теневого бизнеса. В стране буквально не существует муниципалитета куда бы СБУ не ворвалась с автоматами и санкцией на обыск.» (мовою оригіналу), в частинах, де йдеться про діяльність Служби безпеки України, фрагмент, виражений у формі оцінного (оціночного) судження («...СБУ из спецслужбы превратилась в инструмент расправы над неугодными лидерами местного самоуправления и «крышу» для теневого бизнеса.») (мовою оригіналу), а також фрагмент, виражений у формі фактичного твердження («В стране буквально не существует муниципалитета куда бы СБУ не ворвалась с автоматами и санкцией на обыск.» (мовою оригіналу)) містить фрагмент, виражений у формі оцінного (оціночного) судження («...СБУ из спецслужбы превратилась в инструмент расправы над неугодными лидерами местного самоуправления и «крышу» для теневого бизнеса.») (мовою оригіналу), а також фрагмент, виражений у формі фактичного твердження («В стране буквально не существует муниципалитета куда бы СБУ не ворвалась с автоматами и санкцией на обыск.» (мовою оригіналу) (т.2, а.с. 184- 202).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права (стаття 2 ЦК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (частини перша, друга статті 80 ЦК України).

Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права (частина друга статті 81 ЦК України).

У статті 167 ЦК України передбачено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (стаття 82 ЦК України).

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, зокрема є честь, гідність і ділова репутація (частина перша статті 201 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу (частина перша статті 94 ЦК України).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2023 року у справі № 761/14615/21).

У статті 201 ЦК України встановлено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів, серед кола споживачів її товарів та послуг.

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі, оскільки воно може бути використано суб`єктом господарювання як спосіб судового захисту щодо поширення інформації, яка шкодить його діловій репутації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини рішення ЄСПЛ у справі «Лінґенс проти Австрії» (Lingens v. Austria, від 8 липня 1986 року, заява № 9815/82, § 46), що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Так, фактичне твердження це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом це передумова плюралізму поглядів.

При цьому, Закон України «Про інформацію» розрізняє таких суб`єктів інформаційних відносин, як фізичні особи, юридичні особи, об`єднання громадян, суб`єкти владних повноважень (стаття 4 вказаного Закону).

Частиною 1 статті 5 Закон України «Про інформацію», передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Отже, право на інформацію включає в себе можливість вільного поширення інформації.

Частиною 2 статті 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Отже, у частині 2 статті 5 Закону України «Про інформацію» в частині визначення меж реалізації права фізичної особи на інформацію не згадуються такі суб`єкти інформаційних відносин, як суб`єкти владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про інформацію», право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відтак, у частині 2 статті 6 Закону України «Про інформацію» в контексті інтересів, заради яких допускається обмеження права на інформацію, згадується про репутацію лише людей, а серед суб`єктів владних повноважень можна визначити лише органи правосуддя.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про інформацію» інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (Частина 2 статті 30 Закону України «Про інформацію»).

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України «Про інформацію» у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

Суб`єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді (частина 2 статті 31 Закону України «Про інформацію»).

Згідно з частиною першою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві (стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

В рішенні ЄСПЛ від 16 травня 2024 року у справі «MARIA SOMOGYI v. HUNGARY» (заява № 15076/17), зокрема, вказано, що у справі ТОВ «Мемо» Суд постановив, що органи виконавчої влади, наділені державними повноваженнями, суттєво відрізняються від юридичних осіб, включаючи публічні або державні корпорації, які здійснюють конкурентну діяльність на ринку, оскільки останні покладаються на свою добру репутацію для залучення клієнтів з метою отримання прибутку, а перші існують для служіння суспільству і фінансуються платниками податків. В силу своєї ролі в демократичному суспільстві інтереси органу виконавчої влади, наділеного державно-владними повноваженнями, у підтримці доброї репутації суттєво відрізняються як від права на репутацію фізичних осіб, так і від репутаційних інтересів юридичних осіб, приватних чи публічних, які конкурують на ринку (§. 36); Заява, за яку заявника було притягнуто до відповідальності, була спрямована на поведінку муніципальної адміністрації. Позивачами у національному провадженні були муніципалітет м. Тата та об`єднане муніципальне управління м. Тата (§. 40); Оспорюваний продаж стосувався управління майном, що перебуває у комунальній власності, та використання публічних коштів. Незважаючи на аргументацію національних судів, Суд не переконаний, що муніципалітет мав зацікавленість у захисті свого комерційного успіху та життєздатності», чи то для «блага акціонерів та працівників», чи то для «ширшого економічного блага». Це не був конкурентний суб`єкт на ринку нерухомості, який прагнув максимізувати свої прибутки шляхом залучення клієнтів. Навіть при здійсненні свого права власності воно повинно було служити суспільству і фінансувалося за рахунок платників податків (§. 41); Суд вважає, що провадження у справі про дифамацію, порушене муніципалітетом м. Тата проти заявника, не переслідувало жодної з легітимних цілей, перелічених у пункті 2 статті 10 Конвенції (§. 43).

У частині третій статті 277 ЦК України передбачалося, що «негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного». Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 1170-VII від 27 березня 2014 року, що набрав чинності 19 квітня 2014 року, частину третю статті 277 ЦК України виключено. Тому чинне законодавство з 19 квітня 2014 року не містить презумпції добропорядності і відсутні підстави для застосування такої конструкції при вирішенні спорів про спростування недостовірної інформації.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 504/4099/16-ц (провадження № 61-11424сво23) вказано, що «правоздатність є здатністю особи набувати цивільні права та обов`язки. Правоздатність є базисною правовою категорією, завдяки якій юридична особа може вступати до цивільних правовідносин. Правоздатність є категорією можливостей, які юридична особа протягом свого існування (у процесі своєї діяльності) реалізує; юридична особа, хоча вона й є штучним утворенням, невидимим, невідчутним на дотик і таким, що існує лише у вимірі правової дійсності, має універсальну правоздатність, тобто, вона, як і фізична особа, може мати будь-які права й обов`язки, за винятком тих, які по своїй суті можуть належати тільки фізичній особі; юридична особа має право на ділову репутацію і таке право по своїй суті не може належати тільки фізичній особі; з метою захисту свого особистого немайнового права, в тому числі права на ділову репутацію, юридична особа може застосовувати як загальні способи захисту (глава 3 ЦК України), так і спеціальні способи захисту особистих немайнових прав, які передбачені у главі 20 ЦК України, зокрема, вимагати спростування поширеної недостовірної інформації, дати відповідь на цю інформацію тощо; як в доктрині приватного права, так і практиці касаційного суду усталеним є підхід що юридична особа може пред`являти вимогу про спростування недостовірної інформації».

В даній справі Служба безпеки України звернулася до суду з позовом про захист ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, викладену відповідачем в соціальній мережі Facebook під аккаунтом "Borys Filatov" вказуючи, що відповідна інформація є негативною та недостовірною, яка містить безпідставні звинувачення, керівництва СБУ та її співробітників в причетності до протиправних дій пов`язаних з вимаганням, корупціє, зловживанням владою та службовим становищем і «тиску» на органи місцевого самоврядування. Дана інформація негативно впливає на оцінку діяльності силових структур, сіє зневіру до функцію справедливих і демократичних інституцій влади держави.

Відповідач не оспорював тих обставин, що обліковий запис у соціальній мережі «Facebook» на сторінці під акаунтом « ІНФОРМАЦІЯ_1 », належить саме йому.

Отже, доведеність факту поширення інформації відповідачем не викликає сумніву.

Таким чином, у цій справі належить найперше визначити, чи мали дописи у соціальній мережі «Facebook», поширені на сторінці під акаунтом « ІНФОРМАЦІЯ_1 », характер фактичних тверджень, або були оціночними судженнями.

Інформація, яку просить спростувати позивач, становить виокремлені фрагменти з дописів на сторінці відповідача у соціальній мережі.

В ході розгляду справи судом було призначено проведення судово - лінгвістичної експертизи, та після надання висновку експертів Київського науково дослідного інституту судових експертиз від 26 серпня 2024 року за номером 2556/23-36 за клопотанням представника позивача у справі було призначено повторну судово -лінгвістичну експертизу за результатами якої 03 липня 2025 року науково дослідним центром судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності складено висновок № 60/25.

З висновків судово - лінгвістичних експертиз, вбачається що фрагменти оспорюваної інформації містять фактичні твердження, інша частина, хоча і має негативний характер стосовно позивача проте виражена у формі оціночного судження.

У цій справі вся поширена відповідачем інформація стосувалася діяльності позивача як державного органу спеціального призначення, межі критики якого у демократичному суспільстві є ширшими, ніж критика приватних осіб і навіть публічних фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

За змістом ст. 29 ЗУ «Про інформацію» суспільство має право на отримання необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо щоб інформація, яка розповсюджується будь ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, до спору, що розглядається, застосовними є норми статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), якими захищається свобода вираження поглядів.

Так, пунктом 1 статті 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Згідно з пунктом 2 статті 10 Конвенції здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відтак, частину 2 статті 31 Закону України «Про інформацію», якою передбачено право суб`єкта владних повноважень на позов про спростування недостовірної інформації у справах про захист честі, гідності та ділової репутації, слід застосовувати у світлі положень статті 10 Конвенції і з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - Європейський Суд ) за вказаною статтею.

Європейський Суд неодноразово встановлював, що свобода вираження поглядів є однією з основоположних засад демократичного суспільства та однією з базових умов його прогресу, а також самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства». Як встановлено статтею 10 Конвенції, свобода вираження поглядів підлягає обмеженням, які, однак, повинні чітко тлумачитися, а необхідність будь-якого обмеження повинна бути переконливо встановлена. Втручання у свободу вираження поглядів порушуватиме Конвенцію, якщо воно не задовольняє критерії, наведені у пункті 2 статті 10 Конвенції.

Крім того відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 15 березня 2022 року у справі «ТОВ «Мемо» проти Росії» (OOO Memo v. Russia), заява № 2840/10 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) пояснив, за яких умов доцільно дуже детально розглядати питання щодо того, чи переслідувало оскаржуване втручання легітимну мету «захисту репутації інших осіб» в разі залучення інтересів державного органу. ЄСПЛ також підкреслив, що межі допустимої критики стосовно органу державної влади є ширшими, аніж щодо приватної особи (громадянина) чи навіть політика.

Позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за умов, зокрема, якщо поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, така інформація порушує особисті немайнові права позивача; саме юридичні особи, які можуть бути і юридичними особами публічного права і суб`єктами владних повноважень, мають право на захист свого особистого немайнового права на ділову репутацію, і з цією метою можуть застосовувати як загальні способи захисту (глава 3 ЦК України), так і спеціальні способи захисту особистих немайнових прав, які передбачені у главі 20 ЦК України, зокрема, вимагати спростування поширеної недостовірної інформації; органи державної влади створені для реалізації функцій держави, забезпечення правопорядку, захисту прав і свобод громадян, а також здійснення управління суспільними процесами; репутація органів державної влади відрізняється від ділової репутації юридичних осіб, які здійснюють конкурентну діяльність на комерційних ринках, оскільки органи державної влади існують для служіння суспільству і фінансуються платниками податків; в силу ролі юридичної особи публічного права, наділеної владними повноваженнями, в демократичному суспільстві її інтереси у підтримці доброї репутації суттєво відрізняються як від права на репутацію фізичних осіб, так і від репутаційних інтересів юридичних осіб приватного права.

При зверненні із позовом про захист ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію Служба безпеки України не обґрунтувала, в чому полягає порушення її ділової репутації як особистого немайнового блага юридичної особи публічного права; оспорювана інформація стосувалась СБУ в контексті здійснення ними заходів як державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України. Позивач не зазначив, які саме їх особисті немайнові блага, що охороняються цивільним законодавством, порушуються внаслідок поширення оспорюваної інформації, у зв`язку з чим суд вважає, що ініційоване у цій справі провадження про спростування недостовірної інформації проти відповідача не переслідувало легітимних цілей, перелічених у статті 10 Конвенції, та мету захисту приватного права чи інтересу.

Межі допустимої критики щодо органу державної влади є значно ширшими, ніж щодо приватної особи, а позови таких органів про дифамацію можуть мати стримувальний ефект для свободи слова та контролю суспільства за використанням бюджетних коштів.

Як на легітимну мету втручання у права відповідача позивач посилається на захист честі, гідності і ділової репутації Служби безпеки України, як державного органу. Однак суд зауважує, що честь і гідність є особистими немайновими благами лише фізичної особи, а не державного органу, який є юридичною особою.

Позивач є державним органом, адже користується державними ресурсами та відіграє певну роль у суспільному житті, а співробітники СБУ є державними службовцями та посадовими особами.

З огляду на специфіку державного органу, спори про дифамацію, порушені від імені юридичної особи, яка здійснює державну владу, не можуть вважатися такими, що переслідують законну мету захисту репутації інших осіб у контексті пункту 2 статті 10 Конвенції, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню повністю.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 76-78, 81, 141, 263-265, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Служби безпеки України до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24 вересня 2026 року

Суддя С.О. Демидова