Рішення № 140133110, 28.09.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/6136/26

Провадження № 2/175/1714/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Дніпровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченка О.Г.,

з секретарем Кульпіною Л.Г..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» ПІДГОРОДНЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, третя особа: ПІДГОРОДНЕНСЬКА МІСЬКА РАДА ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, про визнання наказу незаконним та його скасування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача, зазначаючи, що у період січня, лютого та травня 2025 року виконував обов`язки головного лікаря КНП «Центр первинної медикосанітарної допомоги» Підгородненськї міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на підставі відповідного наказу (розпорядження) засновника, згідно наказів по підприємству «Про преміювання» за січень, лютий та травень 2025 року, які підписані виконуючою обов`язки головного лікаря ОСОБА_1 ,- позивачу ОСОБА_1 нараховано і виплачено премії в сумі 970, 00 грн; 1750, 00 грн та 779, 00 грн відповідно, 18.03.2026 р. наказом відповідача № 13-о «Про оголошення догани медичному директору зі спеціалізованої медичної допомоги ОСОБА_2 » було оголошено догану медичному директору зі спеціалізованої медичної допомоги ОСОБА_1 , з вказаним наказом позивач був ознайомлений 18.03.2026р. в день його винесення, наказ № 13-о від 18.03.2026р. «Про оголошення догани медичному директору зі спеціалізованої медичної допомоги ОСОБА_2 » прийнятий відповідно до Положення про внутрішній аудит Підгородненської міської ради, затвердженого Підгородненською міською радою Дніпровського району Дніпропетровської області від 31 травня 2024 № 2951-37/8, плану проведення внутрішнього аудиту Підгородненської міської ради на II півріччя 2025 року, затвердженого розпорядженням голови міської ради від 10 вересня 2025 року N№ 57 а/г, згідно якого в т.ч. було поведено перевірку дотримання законодавства при нарахуванні премій працівникам підприємства. Позивач вважає наказ № 13-о від 18.03.2026р. «Про оголошення догани медичному директору зі спеціалізованої медичної допомоги ОСОБА_2 » незаконним та таким, що винесений в порушення норм Кодексу законів про працю України, а тому звернувся до суду з позовом про його скасування.

Ухвалою судді від 18 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року залучено до участі в справі в якості третьої особи Підгородненську міську раду Дніпровського району Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 04 серпня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав надав відзив на позовну заяву у якому із позовом не погодився, вважав позовні вимоги не обґрунтованими та безпідставними. Крім того, зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи у своїх письмових поясненнях та під час судового розгляду, проти позову заперечував, просив у задоволені позовних вимог відмовити, з тих підстав, що не передбачено право керівника закладу охорони здоров`я здійснювати преміювання відносно себе, посадова особа при виконанні посадових обов`язків та повноважень головного лікаря/генерального директора закладу охорони здоров`я, повинна дотримуватись умов контракту та обмежень визначених законодавством про запобігання корупції.

З`ясувавши думку представників сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що відповідно до наказу від 23 січня 2012 року № 15Б-о ОСОБА_1 прийнято на посаду лікаря загальної практики сімейний лікар.

Згідно наказу від 03 травня 2012 року № 42-о ОСОБА_1 лікаря ЗПСМ Підгородненської АЗПСМ переведено на посаду заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності.

Відповідно до наказу від 03 лютого 2014 року № 16-к заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 переведено на посаду заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення.

Відповідно до наказу від 01 січня 2015 року № 3-к ОСОБА_1 - заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення переведено на посаду заступника головного лікаря з ЕТН.

Згідно до наказу від 31 січня 2022 року № 4-к ОСОБА_1 - заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення переведено на посаду заступника головного лікаря з поліклінічної роботи.

Відповідно до наказу від 01 грудня 2025 року № 83-к ОСОБА_1 - заступника головного лікаря з поліклінічної роботи переведено на посаду медичного директора зі спеціалізованої медичної допомоги.

Відповідно до наказів від 28.11.2024 р. № 78-о, від 12.05.2025 р. № 10-о ОСОБА_1 виконувала обов`язки керівника підприємства, період виконання обов`язків головного лікаря складав з 28.11.2024 р. по 03.03.2025 р., з 16.05.2025 р. по 15.06.2025 р. Підгородненською міською радою в 2025 року було проведено аудит КНП «Центр первинної медикосанітарної допомоги» Підгородненськї міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на предмет перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності за період з 01.01.2021 по 31.08.2025.

Згідно висновків аудиторського звіту перевіркою встановлено, що премії працівникам підприємства виплачувалися на підставі наказів, підписаних головним лікарем. В період відсутності головного лікаря з поважних причин (відпустка, тимчасова непрацездатність, відрядження) накази на преміювання підписувалися особою, призначеною виконувати обов`язки головного лікаря.

Перевіркою встановлено, що згідно з наказами по Підприємству «Про преміювання» за січень, лютий та травень 2025 року, які підписані виконуючою обов`язки головного лікаря ОСОБА_1 , ОСОБА_1 нараховано і виплачено премії в сумі 970,00 грн, 1750,00 грн та 779,00 грн відповідно. Заступник головного лікаря, як посадовець, не має права самостійно приймати рішення щодо власної винагороди, призначати собі премії, тому що посадовець використовує свої повноваження для особистої вигоди. Враховуючи вищезазначене, заступнику головного лікаря ОСОБА_1 зайво нараховано і виплачено премій в загальній сумі 3499,00 грн.

Підгородненською міською радою 20.02.2026 р. був направлений лист на адресу відповідача щодо здійснених заходів за результатами проведеного аудиту в т.ч. в частині відшкодування зайво виплаченим грошовим коштам, проведення службових розслідувань тощо.

Відповідно до наказу від 23.02.2026 р. № 26 відповідачем було створено комісію з проведення службового розслідування щодо нарахування та виплати премії позивачу.

За результатами проведеного службового розслідування відповідачем винесено наказ від 18.03.2026р. № 13-о «Про оголошення догани медичному директору зі спеціалізованої медичної допомоги ОСОБА_2 », яким було оголошено догану медичному директору зі спеціалізованої медичної допомоги ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що засновником КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області є Підгородненська міська рада.

Відповідно до Статуту КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Підгородненськї міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області підприємство є закладом охорони здоров`я, комунальним унітарним медичним некомерційним підприємством.

Відповідно до Статуту КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Підгородненськї міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області власником підприємства є територіальна громада від імені якої виступає Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним вланику.

За змістом пунктів 5.1, 5.3 Статуту КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління; джерелами формування майна та коштів підприємства є власні надходження підприємства: кошти від здачі в оренду (зі згоди засновника) майна, закріпленого на праві оперативного управління; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг).

На Підгородненську міську раду Дніпровського району Дніпропетровської області, як на орган місцевого самоврядування, законом покладено обов`язок щодо забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. При цьому, міська рада є органом уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, які пов`язані у тому числі із законним та ефективним витрачанням майна, що належить до комунальної власності, і є складовою інтересів держави.

Управління підприємством здійснюється Підгородненською міською радою відповідно до умов Статуту(пункт 7.1 Статуту).

Поточне керівництво підприємством здійснює керівник підприємства головний лікар (директор) (пункт 7.2. Статуту).

Керівник підприємства у межах своєї компетенції видає накази та інші акти (п. 7.5.6 Статуту).

Керівник підприємства користується право розпорядження майном та коштами підприємства відповідно до законодавства та статуту (п. 7.5.5 Статуту).

У своїй діяльності керівник підприємства зобов`язаний дотримуватися вимог законів та підзаконних актів. Зокрема, при видачі наказів має керуватися Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України № 308/519 від 05 жовтня 2005 року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за № 1209/11489 від 17 жовтня 2005 року.

Згідно пункту 1.6 цих Умов конкретні розміри доплат, надбавок та інших виплат визначаються керівником закладу, установи за рахунок і в межах фонду заробітної плати та відображаються в розрахункових відомостях на виплату заробітної плати. Преміювання керівників закладів, установ, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Позивач ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, видала накази щодо свого преміювання без відповідного рішення Підгородненської міської ради або її виконавчих органів чим порушила вимоги порядку преміювання визначені Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України № 308/519 від 05 жовтня 2005 року.

Оскільки наказ від 18.03.2026 р. № 13-о «Про оголошення догани медичному директору зі спеціалізованої медичної допомоги ОСОБА_2 », яким було оголошено догану медичному директору зі спеціалізованої медичної допомоги ОСОБА_1 був винесений за результатами службового розслідування, проведеного відповідно до наказу КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 23.02.2026 р. № 26, та на підставі листа Підгородненської міської ради від 20.02.2026 р., відповідно дисциплінарне стягнення застосовано до позивача в межах строків для накладення дисциплінарного стягнення, а тому не можуть бути до уваги посилання позивача та представника позивача стосовно вище зазначеного.

Згідно зі статтею 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина третя статті 149 КЗпП України).

Складовими дисциплінарного проступку є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинно-наслідкового зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на нього трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає можливість оцінки дій працівника як дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне стягнення накладене правомірно лише в тому випадку, якщо працівник порушив обов`язки, які є складовими його трудових функцій.

Місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення необхідно відраховувати з дня виявлення проступку. Днем виявлення проступку, з якого починається сплив місячного строку, вважається день, коли керівнику стало відомо про вчинений проступок.

Триваюче порушення характеризується безперервністю його вчинення протягом певного часу. Тобто, таке порушення триває доти, доки його не буде виявлено і не має чітко окреслених часових меж.

Згідно зі статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, що закріплено у частині 6 статті 81 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Слід також зазначити, що вказаний позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

На підставі наведеного та встановленого судом у сукупності наданих та добутих доказів, суд приходить до переконливого висновку, що зазначене є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про визнання наказу незаконним та його скасування.

Таким чином, викладені позивачем обставини не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України). Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст. 13 ЦПК України).

Статтею 5 ЦПК України визначені способи захисту, які застосовуються судом. Так, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги наполягання представника позивача на позовних вимогах, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються.

При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 у задоволенні позову до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» ПІДГОРОДНЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, третя особа: ПІДГОРОДНЕНСЬКА МІСЬКА РАДА ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, про визнання наказу незаконним та його скасування відмовити.

Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, в такому вигляді не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і не підлягають задоволенню в межах заявлених і доведених вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-82, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» ПІДГОРОДНЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, третя особа: ПІДГОРОДНЕНСЬКА МІСЬКА РАДА ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, про визнання наказу незаконним та його скасування - відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано складено 28 вересня 2026 року.

Суддя О.Г. Васюченко