Рішення № 140132959, 23.09.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3185/26

Провадження № 2/209/2361/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського

в складі:головуючого- судді Корнєєвої І.В.

за участі секретаря Пиндик Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Друга кам`янська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Друга кам`янська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася із позовом про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування посилався на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доньками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження та свідоцтвами про шлюб.

Предметом цього позову є трикімнатна квартира, загальною площею 63,1 кв.м, житловою площею 36,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

30 липня 1999 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстроване за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 /4 частки, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1 /4 частки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 /4 частки та ОСОБА_8 в розмірі 1 /4 частки , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло , витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно та технічним паспортом.

ОСОБА_8 , який є дядьком, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є доньками ОСОБА_8 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження та про шлюб.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є дідом позивача , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка бабкою позивача , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

На момент смерті ОСОБА_7 на праві власності належали 5 /8 часток квартири АДРЕСА_2 .

Після смерті ОСОБА_7 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 05 березня 2019 року набув право власності на спадщину за законом, яка складалася з 5 /8 часток квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Батьку позивача ОСОБА_5 на момент смерті на праві приватної власності належали 7 /8 часток квартири АДРЕСА_2 , які на теперішній час є спадковим майном.

1 /8 частки квартири АДРЕСА_2 , належать ОСОБА_8 .

Ці обставини підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Після смерті батька позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 позивач звернулася з заявою про прийняття спадщини до Другої кам`янської державної нотаріальної контори, на підставі якої було заведено спадкову справу № 566/2023 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 батька ОСОБА_5 . Будь-які заяви про прийняття та/або відмову від спадщини , в тому числі від сестри позивача ОСОБА_2 , до спадкової справи № 566/2023 не надходили, однак у особистій розмові вона повідомила позивача, що не бажає приймати спадщину після померлого батька через брак коштів на оформлення документів.

Постановою державного нотаріуса Другої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Астахової О.С. від 27 червня 2025 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , у зв`язку з тим, що частки померлого не були вірно враховані , що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Оскільки позивач не має можливості оформити в нотаріальному порядку право власності на належне позивачу майно в порядку спадкування за законом майно , а саме 7 /8 квартири АДРЕСА_2 , позивач вимушена звернутися до суду.

Позивач ОСОБА_1 просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом право власності на 7 /8 часток трикімнатної квартири , загальною площею 63,1 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

18 червня 2026 року відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду зі зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Друга кам`янська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування.

У обгрунтування позову зазначили, що ОСОБА_1 до них та ОСОБА_9 звернулася з позовом до суду про визнання права власності в порядку спадкування.

Предметом первісного позову є 7 /8 часток трикімнатної квартири загальною площею 63,1 кв.м, житловою площею 36,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

30 липня 1999 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстроване за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 /4 частки, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1 /4 частки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 /4 частки та ОСОБА_8 в розмірі 1 /4 частки , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло , витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно та технічним паспортом.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є доньками ОСОБА_8 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження та про шлюб.

На момент смерті батька ОСОБА_8 , його спадкове майно складалося з частини квартири , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 є його доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також його батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Батьки зверталися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини та в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 кожен з них набув право власності на 1/16 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зверталися із заявами про прийняття спадщини після смерті батька , оскільки на той час були неповнолітніми , однак на підставі ч.4 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину.

До теперішнього часу право власності на 1\8 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оформлена на батька ОСОБА_8 та є спадковим майном позивачів.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом право власності на 1 /16 частку трикімнатної квартири , загальною площею 63,1 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ., визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом право власності на 1 /16 частку трикімнатної квартири , загальною площею 63,1 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2026 року передані у провадження судді Корнєєвої І.В.

Ухвалою суду від 09 червня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року зустрічна позовна заява прийнята для розгляду разом з первісним позовом.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, про час, місце та дату розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, зустрічні позовні вимоги визнає.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилася, про час, місце та дату розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує, зустрічні позовні вимоги визнає.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до судового засідання не з`явилися, про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечують, зустрічні позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник третьої особи Кам`янської міської ради до судового засідання не з`явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, своїм правом на подачу заперечень на позовну заяву не скористався.

Представник третьої особи Друга кам`янська державна нотаріальна контора до судового засідання не з1явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, надав копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , просить розглядати справу за відсутності представника

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Органом приватизації державного житлового фонду м. Дніпродзержинська було видано свідоцтво про право власності на житло від 30 липня 1999 pоку, квартира була приватизована згідно з Законом України « Про приватизацію державного житлового фонду» та 30 липня 1999 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстроване за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 /4 частки, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1 /4 частки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 /4 частки та ОСОБА_8 в розмірі 1 /4 частки , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло , витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно та технічним паспортом (а.с.22,23).

Квартира трикімнатна , загальною площею 63,1 кв.м, житловою площею 36,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24-25).

В судовому засіданні встановлено , що позивач ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_10 ) та ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_10 ) є доньками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження та свідоцтвами про шлюб (а.с.8, 9 ).

ОСОБА_8 , який є дядьком, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть(а.с.10).

ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є доньками ОСОБА_8 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження та про шлюб (а.с.11,12,13,14).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є дідом позивача , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.16).

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка бабкою позивача , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.15).

На момент смерті ОСОБА_7 на праві власності належали 5 /8 часток квартири АДРЕСА_2 (а.с.19).

Після смерті ОСОБА_7 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 05 березня 2019 року набув право власності на спадщину за законом, яка складалася з 5 /8 часток квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.19).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 17).

Батьку позивача ОСОБА_5 на момент смерті на праві приватної власності належали 7 /8 часток квартири АДРЕСА_2 , які на теперішній час є спадковим майном (а.с. 19).

1 /8 частки квартири АДРЕСА_2 , належать ОСОБА_8 .

Ці обставини підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с.19).

Після смерті батька позивача ОСОБА_5 , 09 листопада 2023 року позивач звернулася з заявою про прийняття спадщини до Другої кам`янської державної нотаріальної контори, на підставі якої було заведено спадкову справу № 566/2023 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 батька ОСОБА_5 . Будь-які заяви про прийняття та/або відмову від спадщини , в тому числі від сестри позивача ОСОБА_2 , до спадкової справи № 566/2023 не надходили.

Постановою державного нотаріуса Другої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Астахової О.С. від 27 червня 2025 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , у зв`язку з тим, що частки померлого не були вірно враховані , що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 28).

Дані обставини підтверджуються копією спадкової справи .

Крім того , на момент смерті батька відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_8 ,його спадкове майно складалося з частини квартири , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 є його доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також його батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Батьки зверталися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини та в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 кожен з них набув право власності на 1/16 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19,52).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зверталися із заявами про прийняття спадщини після смерті батька , оскільки на той час були неповнолітніми , однак на підставі ч.4 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину.

До теперішнього часу право власності на 1\8 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оформлена на батька ОСОБА_8 та є спадковим майном відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Так, відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За змістом положень ст.41 Конституції України, ст.ст.179, 181, 316, 317, 319, 321, 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (нерухоме майно, різновидом якого є кватира, частка у праві власності на нерухоме майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст.ст.355-357, 361 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

За змістом положень ст.ст.368,372ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За змістом норм ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220, 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, яким є день смерті спадкодавця (час відкриття спадщини).

В свою чергу, у відповідності до норм ст.ст.1258, 1261, 1262 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 ЦК України. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст.ст.1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Положеннями ст.1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

За змістомст.ст.1296,1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно ст.1268 ч.5 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Положеннями ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Нормою ст.16ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до норми ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За змістом ст.ст.12, 13, 76, 81, 89 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог та зустрічних позовних вимог , а отже і про можливість задоволення позову та зустрічного позову , мотиви для чого є наступними.

Так, у відповідності до змісту наведених судом вище норм цивільного законодавства набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, зокрема на нерухоме майно (будівлі, квартири, земельні ділянки тощо). Можливість виникнення права власності безпосередньо на підставі рішення суду передбачено лише у ст.335 (набуття права власності на безхазяйну річ), ст.344 (набувальна давність) та ст.376 (самочинне будівництво) ЦК України, в усіх інших випадках право власності набувається з незаборонених законом підстав, зокрема в порядку спадкування (ст.ст.328, 1216 ЦК України).

В свою чергу, рішення суду про визнання права власності на підставі ст.392 ЦК України в контексті ст.1216 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах (тобто позивач вже став власником спірного майна, а не намагається ним стати через пред`явлення позову), у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, позивачем у спорах про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно в порядку спадкування є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності, набуття такого права на законних підставах.

Крім того, оскільки цивільні права можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства (ст.11 ч.3 ЦК України), то в такому випадку позивачу необхідно довести перед судом наявність передбачених такими актами законодавства обставин та умов, безпосередньо на підставі яких у нього за законом виникло спірне право власності, за захистом якого він і звертається до суду із позовом про визнання за ним цього права власності. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Тобто метою подання позову про визнання прав власності в порядку спадкування є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою, якщо зробити це іншим шляхом неможливо.

Зазначена абзацом вище правова позиція суду, сформульована при розгляді даної цивільної справи, повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 07 вересня 2016 року по справі №6-727цс16, правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 жовтня 2019 року по справі №344/11473/13-ц, від 31 жовтня 2019 року по справі №447/2434/16-ц, від 18 грудня 2019 року по справі №127/9250/14-ц, від 03 червня 2020 року по справі №159/4837/15-ц, від 03 червня 2020 року по справі №161/12411/17, від 01 липня 2020 року по справі №216/5834/15-ц, від 15 липня 2020 року по справі №175/1765/16, від 19 серпня 2020 по справі №569/6008/19, правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 21 березня 2018 року по справі №760/14438/15-ц, від 07 листопада 2018 року по справі №520/6819/14-ц.

При розгляді справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічні правові висновки містять у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року по справі №925/642/19, а також у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі №826/4406/16, від 08 грудня 2021 року по справі №372/1712/19.

Стосовно спірних правовідносин сторін у даній цивільній справі, то в ході її розгляду знайшли підтвердження всі заявлені позивачем та відповідачами за зустрічним позовом в обґрунтування їх вимог фактичні обставини, зокрема, факт смерті спадкодавців ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , внаслідок чого відкрилась спадщина на належне останнім спадкове майно.

Виходячи з викладеного, суд вважає доведеним наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та зустрічних позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Судові витрати позивача та відповідачів за зустрічним позовом віднести на позивача та відповідачів позивачів за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Друга кам`янська державна нотаріальна контора , про визнання права власності в порядку спадкування, задовольнити .

Зустрічний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Друга кам`янська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом право власності на 7 /8 часток трикімнатної квартири , загальною площею 63,1 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом право власності на 1 /16 частку трикімнатної квартири , загальною площею 63,1 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом право власності на 1 /16 частку трикімнатної квартири , загальною площею 63,1 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 р .

Суддя І.В. Корнєєва