Рішення № 140132638, 28.09.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2567/26

Номер провадження2/173/2096/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Островерхової А.В., за участю секретаря судового засідання Прокоф`євої Н.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 27.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір (оферти) № 27.07.2025-100000470. Відповідно до умов Договору відповідачу надано кредит у розмірі 22000,00 грн., строком на 217 днів. Процентна ставка Стандарт -1 % за один день користування кредитом; процентна ставка Економ - 0,5% за один день користування кредитом.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі та на строк зазначений в умовах кредитного договору.

В свою чергу, ОСОБА_3 не виконала умов кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість відповідача перед позивачем, що становить 28820,00 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 22000,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 6820,00 грн.

Позивач просить стягнути вказану суму заборгованості, а також судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповівдач надала відзив на позовну заяву, в якому позов визнала частково, а саме в частині заборгованості в сумі 11880,00 грн та просила суд відмовити у задоволенні решти позовних вимог. На думку відповідача, позивач неправомірно нарахував відсотки за прострочення виконання зобов?язання, оскільки це суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Украі?ни. Відповідач також вважає неправомірним нарахування відсотків відповідно за ст. 625 ЦК України та комісії. Відповідач зазначає, що вона сплатила 44220, 00 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитом, частина яких була зарахована в погашення заборгованості за відсотками, які нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України та комісії, нарахування яких вона вважає неправомірним, зокрема 5940,00 грн - погашення комісії та 11000 грн - погашення відсотків по ст. 625 ЦК України. Тому відповідач вважає, що суму заборгованості необхідно зменшити та фактична заборгованість становить 11880, 00 грн. Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн відповідач вважає надмірними неспівмірними зі складністю справи.

Позивач надав відповідь на відзив, в я кому визнав доводи відповідача необгрунтованими. Позивач вважає, що відсотки нараховано відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Позивач зауважує, що жодних нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України позивач не проводив. Суми коштів, які відповідач вносила в рахунок погашення заборгованості було враховано під час формування розрахунку заборгованості, а відповідач не надала жодних спростувань правильності такого розрахунку, не надала власного розрахунку заборгованості. Нарахування комісії за обслуговування кредиту, на думку позивача, є правомірними та відповідає положенням Закону України Про споживче кредитування та є складовою загальних витрат за кредитом. Позивач зауважує, що за відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісіі?, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Тому позивач просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 27.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 27.07.2025-100000470, шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки кредитного договору № 27.07.2023-100000470, що є невід`ємними частинами цього договору.

Умовами договору передбачено, що ТОВ "Споживчий центр" надає відповідачу кредитні кошти в сумі 22000,00 грн., строком на 217 днів, дата повернення кредиту 28.02.2026.

Згідно п. 6, 7 заявки ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом; ставка Економ - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт".

Зі змісту пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки кредитного договору, які є невід`ємними частинами договору № 27.07.2025-100000470 від 27.07.2025, укладеного між сторонами, вбачається, що відповідач підписав вказані документи за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е746».

Позивач виконав умови договору, перерахувавши відповідачу 27.07.2025 кредитні кошти в розмірі 22000,00 грн., номер транзакції в системі iPay.ua 815364756.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 27.07.2025-100000470 від 27.07.2025 у відповідача наявна заборгованість в сумі 28820,00 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 22000,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 6820,00 грн.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 208 ЦПК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті206цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 1047 договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 27.07.2025-100000470 від 27.07.2025, відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 639, 1047,1055 ЦК України.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що ТОВ «Споживчий центр» відповідно до кредитного договору надало відповідачу ОСОБА_4 споживчий кредит, однак відповідач кошти не повернула, тому заборгованість, яка виникла за невиконання кредитного договору, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не заперечувала факт підписання кредитного договору та отримання кредиту в розмірі 22000, 00 грн. Також відповідач визнала факт порушення зобов?язання з її боку, проте не погодилась з розміром заборгованості, у зв?язку з чим суду слід проаналізувати розрахунок заборгованості, який надано позивачем.

З розрахунку заборгованості видно, що станом на 09.07.2026 заборгованість становить 28820, 00 грн: 22000, 00 грн - основний борг, 6820, 00 грн - заборгованість по відсотках.

Також з розрахунку заборгованості видно, що відповідач періодично здійснювала платежі в рахунок погашення заборгованості: 27.08.2025 на суму 8800,00 грн.; 27.09.2025 на суму 9130,00 грн.; 27.10.2025 на суму 670,00 грн.; 14.11.2025 17.11.2025 на суму 14070,00 грн.; 08.12.2025 на суму 7040,00 грн.; 31.12.2025 на суму 2060,00 грн.; 06.01.2026 09.01.2026 на суму 2450,00 грн. - всього на суму 44220,00 грн.

Частина з цих коштів була зарахована в рахунок погашення по комісії - в сумі 5940 грн, а також частина в рахунок погашення заборгованості по відсоткам, які нараховані згідно зі ст. 625 ЦК України (за прострочення грошового зобов?язання) - в сумі 11000 грн.

Щодо заборгованості по комісії. Умовами договору комісія за обслуговування кредитноі? заборгованості 1980 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в першии? день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаціи?ноі? підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлаи?н на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистии? кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаціи?ні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитноі? заборгованості. До Комісіі? за обслуговування кредитноі? заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язании? надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформаціі? про споживчии? кредит.

Отже, комісія за обслуговування пов`язана з наданням ряду перелічених послуг, перелік яких визначено умовами договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону Украі?ни "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом належать, зокрема, витрати, пов?язані з обслуговуванням кредиту.

Суд вважає доречним посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, відповідно до якої умова договору щодо встановлення комісії за обслуговування кредиту сама по собі не є підставою для автоматичного визнання такого платежу незаконним, а відповідна умова договору є оспорюваною.

Суд встановив, що передбачена умовами кредитного договору комісія за обслуговування кредиту справляється за визначений договором перелік послуг, а відповідну умову договору недійсною не визнано. За таких обставин підстав для виключення нарахованої комісії зі складу заборгованості суд не вбачає, у зв`язку з чим зазначена комісія підлягає врахуванню при визначенні розміру заборгованості.

Водночас суд погоджується з доводами відповідача щодо неправомірності нарахування та врахування у складі заборгованості процентів відповідно до статті 625 ЦК України в сумі 11 000,00 грн.

Відповідно до пункту 17 Заявки до кредитного договору сторони домовилися, що Позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(її)/її(їх) частини (якщо Комісія (її) встановлена(і) договором) у терміни/строки, передбачені договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (по тексту договору «проценти річних»).

Згідно з розрахунком заборгованості позивач нарахував відповідачу проценти відповідно до статті 625 ЦК України за період з 27 вересня 2025 року до 1 січня 2026 року в сумі 11 000,00 грн. Зазначена сума була фактично сплачена відповідачем.

17 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. При цьому неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан, дія якого тривала протягом періоду, за який позивачем здійснено відповідне нарахування.

Таким чином, з огляду на положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивач не мав правових підстав для нарахування процентів відповідно до статті 625 ЦК України за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у період дії воєнного стану.

Оскільки проценти відповідно до статті 625 ЦК України в сумі 11 000,00 грн були нараховані за період з 27 вересня 2025 року до 1 січня 2026 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, суд доходить висновку про неправомірність їх нарахування.

Відтак зазначена сума не підлягає включенню до розміру заборгованості відповідача. З огляду на те, що 11 000,00 грн відповідачем фактично сплачено в рахунок погашення заборгованості, а позивач не мав правових підстав для нарахування цієї суми, вона підлягає виключенню з розрахунку заборгованості.

У зв`язку з наведеним суд вважає за необхідне зменшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, на 11 000,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до таких висновків.

На підтвердження понесених судових витрат позивач надав платіжну інструкцію № СЦ00124743 від 14.07.2026 про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати, понесені ним на відправку копії позову відповідачу в сумі 120,18 грн. На підтвердження понесених витрат позивач надав квитанцію № 2152531 від 14.07.2026 про сплату послуг з друку документів та відправки кореспонденції поштова служба Е-Пост в сумі 120,18 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору та пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи (відправка копії позову відповідачу) має бути стягнуто з відповідача на користь позивача в межах документально підтверджених витрат та пропорційно до розміру заявлених позовних вимог, а саме в сумі 1720,53 грн (17820,00 грн. * 100% : 28820,00 грн. * 2782,58).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.12,13,81,141,259,263-265,268,273,280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 27.07.2025-100000470 від 27.07.2025 у розмірі 17820 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору та витрат на відправку кореспонденції у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн 53 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017.

Суддя А.В.Островерхова