Ухвала суду № 140132305, 28.09.2026, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/3501/26

2-з/171/24/26

У Х В А Л А

28 вересня 2026 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кодрян Л.І.

за участю секретаря судових засідань Перепеткевич Т.О.

розглянувши заяву Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «КІАС» про витребування земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Криворізька східна окружна прокуратура в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради 24 вересня 2026 року звернулася в суд до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «КІАС» про витребування земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позивач просить витребувати на користь Апостолівської міської об`єднаної територіальної громади в особі Апостолівської міської ради (ЄДРПОУ 04052583) із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку з кадастровим номером 1220386600:04:001:0086 площею 1,8083 га (номер відомостей про речове право 39399245, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862368412203). Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 04.12.2020, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Фермерським господарством «КІАС» (ЄДРПОУ 41163619) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1220386600:04:001:0086 площею 1,8083 га (номер відомостей про речове право 39629867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862368412203).

Позовна заява обґрунтована тим, що під час розслідування кримінального провадження №42022042090000057 від 17.06.2022, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 190 КК України, а також шляхом опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей Державного земельного кадастру, окружною прокуратурою встановлено факт незаконної приватизації ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Так, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 7-УБД від 20.07.2020, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, у порядку безоплатної приватизації передано у власність земельну ділянку площею 1,5037 га, у тому числі пасовища 1,5037 га (кадастровий номер 1221885900:01:001:0885), із земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Шевченківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (наразі територія Глеюватської сільської територіальної громади). Державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1221885900:01:001:0885 площею 1,5037 га проведено 24.09.2020 (номер відомостей про речове право 38487516, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2184295412218). Таким чином, ОСОБА_1 , отримавши на підставі зазначеного наказу у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у межах норм, встановлених ст. 121 Земельного кодексу України, своє право, передбачене ч. 4 ст. 116, ст. 118 Земельного кодексу України на отримання земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, реалізував. Разом із тим, зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 за договором купівлі продажу від 12.10.2020, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Кучман І.І., продав ОСОБА_2 , відповідно, речове право припинено 12.10.2020, про що внесено відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Проте, не зважаючи на вимоги ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, якою встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення, ОСОБА_1 , достовірно розуміючи, що вже реалізував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, 08.09.2020 звернувся до Апостолівської міської ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1220386600:04:001:0086 площею 1,8083 га, розташованої за межами населеного пункту на території Апостолівської міської об`єднаної територіальної громади. У подальшому рішенням Апостолівської міської ради № 2507 від 22.10.2020, на підставі статті 118 Земельного кодексу України, у порядку безоплатної приватизації зазначену земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства. Державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1220386600:04:001:0086 площею 1,8083 га проведено 20.11.2020 (номер відомостей про речове право 39399245, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862368412203). Таким чином, ОСОБА_1 , в порушення вимог ч. 4 ст. 116, ст. ст. 118, 121 Земельного кодексу, через короткий проміжок часу вдруге безоплатно отримав у власність земельну за тим самим видом цільового призначення для ведення особистого селянського господарства. Після реєстрації права власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 передав її в оренду ФГ «КІАС» на строк до 04.12.2030 на підставі договору оренди землі б/н від 04.12.2020, відомості про державну реєстрацію права оренди внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.12.2020 (номер запису про інше речове право 39629867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862368412203). За результатами судового розгляду у кримінальному провадженні №42022042090000057 ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11.03.2026 у справі 171/665/26 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності. Отже, встановлені обставини свідчать про незаконне повторне використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що призвело до безпідставного вибуття із земель комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 1220386600:04:001:0086 площею 1,8083 га та порушення інтересів територіальної громади як власника земельної ділянки.

24 вересня 2026 року разом з позовом позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 1220386600:04:001:0086 площею 1,8083 га, яка розташована на території Апостолівської міської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862368412203), та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії. Заборонити відповідачам ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Фермерському господарству «КІАС» (ЄДРПОУ 41163619) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо, щодо нерухомого майна, що є предметом позову, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 1220386600:04:001:0086 площею 1,8083 га, яка розташована на території Апостолівської міської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862368412203).

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що звернувся з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «КІАС» про витребування земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Посилається на те, що предметом поданого позову є вимоги про витребування на користь Апостолівської міської об`єднаної територіальної громади в особі Апостолівської міської ради (ЄДРПОУ 04052583) із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки з кадастровим номером 1220386600:04:001:0086, площею 1,8083 га (номер відомостей про речове право 39399245, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862368412203) та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки б/н від 04.12.2020, укладеного між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Фермерським господарством «КІАС» (ЄДРПОУ 41163619) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1220386600:04:001:0086 площею 1,8083 га (номер відомостей про речове право 39629867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862368412203).

Позивач вважає, що спірна земельна ділянка набута ОСОБА_1 у власність з порушенням вищевказаних норм законодавства, під час розгляду судом позовної заяви прокурора про витребування з власності ОСОБА_1 спірної земельної ділянки існує можливість її відчуження третім особам, її поділу або об`єднання, вчинення інших дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про витребування земельної ділянки до комунальної власності Апостолівської міської об`єднаної територіальної громади. Можливий поділ або об`єднання спірної земельної ділянки може призвести до скасування цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначає, що це зумовлює необхідність у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони державним реєстраторам, державним кадастровим реєстраторам та будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1220386600:04:001:0086 площею 1,8083 га.

На підставі наведеного вище позивач просить суд заяву про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 1220386600:04:001:0086 площею 1,8083 га, яка розташована на території Апостолівської міської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862368412203), та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії.

Заборонити відповідачам ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Фермерському господарству «КІАС» (ЄДРПОУ 41163619) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо, щодо нерухомого майна, що є предметом позову, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 1220386600:04:001:0086 площею 1,8083 га, яка розташована на території Апостолівської міської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862368412203).

Заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до заяви докази, суд приходить до висновку, що заяву про забезпечення позову слід задовольнити з огляду на таке.

Судом з`ясовано, що в провадження суду надійшов позов Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «КІАС» про витребування земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

З долучених до позовної заяви документів вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1220386600:04:001:0086, площею 1,8083 га належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 486885708 від 22.07.2026.

З розділу Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права вказаної інформаційної довідки вбачається, що 04.12.2020 ОСОБА_1 укладено договір оренди з Фермерським господарством «КІАС» щодо вказаної земельної ділянки, строком на 10 років, дата закінчення дії договору 04.12.2030.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 цієї статті, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» звернуто увагу судів на те, що за змістом ч.1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові від 09.06.2023 у справі № 37з-23 Верховний Суд зазначив, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши подані позивачем докази, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі відчуження відповідачем майна та вважає за необхідне частково забезпечити позов шляхом заборони відповідачам ОСОБА_1 , Фермерському господарству «КІАС» та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо, щодо нерухомого майна, що є предметом позову, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 1220386600:04:001:0086 площею 1,8083 га, яка розташована на території Апостолівської міської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862368412203).

Отже, застосування такого заходу забезпечення позову належним чином запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Крім цього, даний вид забезпечення позову, на думку суду, є співмірним заявленим позовним вимогам.

В частині вимог про накладення арешту на майно суд відмовляє виходячи з наступного.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник просить накласти арешт та заборонити здійснювати будь-які дії щодо державної реєстрації прав власності, інших речових прав щодо нерухомого майна, яке є предметом позову.

Разом з тим, слід зазначити, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідачів розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову, однак їх одночасне застосування не відповідає вимогам закону.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 317/2155/21 (провадження №61-15398св21).

З указаного слідує, що заявник фактично просить застосувати і арешт майна, і заборону на його відчуження, що є самостійними видами (способами) забезпечення позову, одночасне застосування яких вимогам закону, не відповідає.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує принцип непорушності права власності.

Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений в своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Накладення судом заборони відчуження частини майна, що перебуває у власності та оренді відповідачів, в повній мірі може забезпечити виконання рішення суду та не призведе до порушення прав та інтересів інших осіб.

Отже, застосування таких заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що, на час вирішення заяви про забезпечення позову, суд не має будь-яких відомостей про існування визначених ч. 3 ст.154 ЦПК України обставин, за наявності яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Керуючись ст.ст.149-153,260,353,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «КІАС» про витребування земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Фермерському господарству «КІАС» (ЄДРПОУ 41163619) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо, щодо нерухомого майна, що є предметом позову, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 1220386600:04:001:0086 площею 1,8083 га, яка розташована на території Апостолівської міської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862368412203).

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали для виконання надіслати до органу державної виконавчої служби та до органу державної реєстрації прав на нерухоме майно, учасникам справи для відома.

Суддя Л. І. Кодрян