Рішення № 140131709, 22.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16788/26

Провадження № 2/761/10861/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., за участі представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Малеванчука І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Малеванчук І.В. звернувся в порядку позовного провадження до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом, в якому просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із матір`ю (спадкодавцем) ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що матір позивача ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та на день смерті вона постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Також позивач зазначає, що за вказаною адресою його матір проживала лише з своїм чоловіком ОСОБА_3 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач стверджує, що він після смерті ОСОБА_4 переїхав жити до матері на постійній основі. Відтак, з викладеного в позові випливає, що за життя матері, а саме з липня 2018 року до дня відкриття спадщини позивач постійно з нею проживав в зазначеній квартирі, здійснюючи за нею догляд, так як вона не була спроможна забезпечити свою життєдіяльність, в тому числі не могла за станом свого здоров`я залишати межі свого житла. Також, позивач зазначає, що він після смерті матері продовжує проживати за адресою: АДРЕСА_1 . Відсутність даних, які б підтверджували факт його постійного проживання із матір`ю на момент її смерті унеможливлює належне оформлення позивачем спадкових прав на майно, яке належало матері. Позивач зазначає, що звернувшись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ткаченка Володимира Володимировича із заявою для оформлення спадкових прав, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, через те, що позивачем не підтверджено факт постійного проживання із спадкодавцем ( ОСОБА_2 ) на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на викладене, позивач змушений звернутись до суду із даною заявою для захисту своїх прав та необхідності належної реалізації своїх спадкових прав після смерті матері. Разом з позовом до суду представником позивача, адвокатом Малеванчуком І.В. було подано клопотання про витребування спадкової справи в приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ткаченка В.В. копії матеріалів спадкової справи №2/2026, яка заведення після смерті ОСОБА_2 та клопотання про виклик та допит свідків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2026 відкрито провадження у вказаній справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Від представника відповідача надійшов відзив, в якому просив відмовити в повному обсязі.

19.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 10.06.2026 витребувано в приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ткаченка Володимира Володимировича належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи № 2/2026, яка заведення після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2

14.08.2026 року від приватного нотаріуса надійшла спадкова справа.

Ухвалою суду від 26.08.2026 клопотання представника позивача про виклик та допит свідків задоволено, ухвалено викликати та допитати у судовому засіданні у якості свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 26.08.2026 закрито підготовче засідання та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Малеванчук І.В. позовну заяву підтримав та просив її повністю задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у заяві.

Представники Київської міської ради (відповідача) до судового засідання не з`явилися, але надали суду відзив на позовну заяву, за змістом якого, відповідач просить суд відмовити у задоволені позову, та зазначає про те, що на його думку подані суду докази не свідчать про факт проживання позивача із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Також у відзиві відповідачем зазначено про розгляд справи без їхньої участі.

Представником позивача до суду подано відповідь на відзив, в якому викладені твердження на спростування доводів відповідача, які викладені у відзиві на позов.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, адвоката Малеванчука І.В., дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується паспортом громадянина України, позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 від 21.11.1966 виданим Бюро РАЦС Ленінського району міста Києва підтверджується, шо батьком позивача є ОСОБА_8 , а матір`ю ОСОБА_2 .

Відповідно до наданого позивачем свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_2 від 15.05.1979, шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було розірвано.

16.02.1994 ОСОБА_2 вийшла заміж за ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.07.2018 Серія НОМЕР_4 , виданим відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_5 , виданим 23.07.2025 Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №392 від 23.07.2025 причиною смерті є ішемічна хвороба серця, а місцем смерті вказано: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно: квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 05.10.2018 серія НОМЕР_6 , яке видане Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією.

Після смерті матері, позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ткаченка В.В. для оформлення спадкових прав на майно ОСОБА_2 . На підставі звернення позивача, 21.03.2026 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченком В.В. було заведено спадкову справу №2/2026, та видано постанову від 25.03.2026 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Підставою відмови у постанові зазначено, що позивач належним чином не підтвердив факт проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини. З витребуваної судом спадкової справи вбачається, що інші спадкоємці крім позивача відсутні, відповідно позивач є єдиним спадкоємцем за законом, який бажає оформити своє право на спадкове нерухоме майно за законом, оскільки за життя заповіту ОСОБА_2 не складала, що підтверджується матеріалами спадкової справи №2/2026.

Відповідно до довідки МСЕК від 19.06.1997 матері позивача було присвоєно другу групу інвалідності безстроково з відміткою про непридатність до праці.

Згідно договору-замовленням №128 на організацію поховання та надання суміжних ритуальних послуг від 23.07.2025, додатку №1 до Договору, довідки на одержання праху №4.266898К, позивач організував поховання своєї матері.

Також на підтвердження постійного проживання позивача із матір`ю на час відкриття спадщини суду надано довідку ОСББ «Чорнобильська, 19» від 27.03.2026 про те, що ОСОБА_1 з липня 2018 року по день видачі довідки проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Також в довідці зазначено, що після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), його дружину ОСОБА_2 , доглядав ОСОБА_1 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Відповідно до наданої суду довіреності від 26.07.2018 строком на три роки ОСОБА_2 уповноважила позивача на представництво її інтересів в органах державної влади, в тому числі отримання кореспонденції та грошових коштів. Після закінчення строку дії вказаної довіреності, ОСОБА_2 видала на ім`я позивача довіреність від 21.01.2022 із встановленням строку дії до 21.01.2025, довіреність від 22.01.2025 із строком дії до 22.01.2025, та довіреність від 22.01.2025 із строком дії до 22.01.2028. Вказані довіреності посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баландіною Т.М. за місцем проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).

З наданої позивачем декларації ОСОБА_2 №0000-7А7Р-9А3М від 11.07.2018 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (п.1.12.) випливає те, що позивача вказано, як довірену особу пацієнта (спадкодавця) для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом. Крім того з декларації випливає, що фактичним місцем проживання ОСОБА_2 є квартира АДРЕСА_2 , а надавачем первинної медичної допомоги є лікар КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району міста Києва Лизогуб Валентина Вікторівна. Згідно декларації ОСОБА_1 №0001-94КХ-1900 від 31.08.2020 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (п.1.11.) - фактичним місцем проживання позивача вказано: квартиру АДРЕСА_2 , а надавачем первинної медичної допомоги є лікар КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району міста Києва Лизогуб Валентину Вікторівну.

Також позивачем надано суду чеки за 2024-2025 на підтвердження придбання ліків ОСОБА_2 в аптеках та витяг з картки Універсальна Голд (НОМЕР_7), яка належить позивачу та підтверджує факт придбання ним таких ліків.

На підтвердження оплати позивачем комунальних платежів, газопостачання, теплопостачання, водопостачання, електропостачання, надано суду квитанції на оплату наданих послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта сімейного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району міста Києва Лизогуб Валентина Вікторівна, випливає, що ОСОБА_1 з липня 2018 року проживав на постійній основі з ОСОБА_2 за її місцем проживання та здійснював за нею догляд до дня її смерті.

Згідно наданого позивачем акта підтвердження факту проживання, складеного 24.04.2026 за участі сусідів позивача ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_9 (місце проживання: АДРЕСА_5 ), випливає, що ОСОБА_1 проживав з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та здійснював за нею догляд до дня її смерті. Також в акті зазначено про те, що позивач після смерті ОСОБА_2 продовжував проживати та проживає на час складання вказаного акта.

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтвердили, що позивач після смерті ОСОБА_3 переїхав у липні 2018 року жити до своєї матері та постійно проживав з нею на день її смерті та продовжує на цей час проживати в квартирі АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Малеванчук І.В. позовну заяву підтримав та просив її повністю задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у заяві.

Згідно п.п. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (надалі-Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

З пп. 3.22 п. 3 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

За змістом статті 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

За приписами статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до статті 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини 1 статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Метою звернення позивача до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Слід зазначити, що в своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку зазначив, про те, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до абз. 1 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З наведеного слід дійти висновку про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.

Судом достовірно встановлено, що від встановлення факту постійного проживання позивача із спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна його майнових та немайнових прав, що пов`язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом як спадкоємцем за законом першої черги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З огляду на те, що в складі спадщини наявне нерухоме майно, в силу вимог ч. 1 ст. 1299 ЦК України, спадкоємці зобов`язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, для цього заявниці необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину. Так як такі документи у заявниці відсутні, то вона звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини, маючи за мету оформлення та видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.

З положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Таким чином, оскільки позивач, як спадкоємець за законом постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в одному помешканні та протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявила про свою відмову від спадщини, то він вважається таким, що прийняла спадщину.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач постійно проживав зі своєю матір`ю на момент її смерті за місцем проживання спадкодавця та здійснював за нею догляд, однак, факт такого проживання може в даному випадку бути встановлений виключно в судовому порядку.

Метою встановлення факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки, та чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування заяви знайшли своє об`єктивне підтвердження, а відтак суд вважає, що заява є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 258-259, 264, 265, 268, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із своєю матір`ю (спадкодавцем) ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29.09.2026 року.

Суддя: Ю.О. Матвєєва

22 вересня 2026 року