Рішення № 140131657, 29.09.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/819/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Білоус А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ананьєві Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 35755 гривень 60 копійок, посилаючись на те, що 14 квітня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту №31815-04/2025, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 14200 гривень 00 копійок. Відповідач своїх зобов`язань за договором належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість за договором складає 35755 гривень 60 копійок, яка складається з: заборгованість за кредитом - 14200 гривень 00 копійок; заборгованість по відсоткам - 13035 гривень 60 копійок; заборгованість за пенею (штрафами) - 7100 гривень 00 копійок; заборгованість за комісією - 1420 гривень 00 копійок.

З урахуванням зазначеного позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року було відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі роз`яснено відповідачу про його процесуальні права, а саме подати відзив на позовну заяву, пред`явити зустрічний позов та подати заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що передбачено вимогами ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїми процесуальними правами передбаченими ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України не скористався та у встановлені строки в ухвалі про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву до суду не подав, з зустрічним позовом та з заявою із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не звертався.

У судове засідання сторони по справі не з`являлися.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, однак в позовній заяві міститься її клопотання, в якому вона просить суд розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України повідомлявся належним чином, що підтверджується конвертом, який повернувся до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній» (а.с.142).

Представник відповідача - адвокат Юраш І.О., яка діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВН №1629419 від 22 грудня 2025 року та договору про надання правничої допомоги від 22 грудня 2025 року, в судове засідання не з`явилась, 29 вересня 2026 року до початку судового засідання подала письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі та без участі відповідача, а також врахувати надані нею додаткові пояснення у справі (а.с.143).

Разом з заявою представником відповідача були подані додаткові пояснення у справі, в яких представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що кредитні кошти відповідачем не отримувались, а були отримані сторонніми особами насідок шахрайських дій з його картковим рахунком, оскілки на початку квітня 2025 року відповідач втратив свій паспорт громадянина України. також за фактом незаконного оформлення кредиту відповідач звертався до поліції. Також просить відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відмовити у стягненні з відповідача пені (штрафу) в розмірі 7100 гривень 00 копійок та комісії в розмірі 1420 гривень 00 копійок. Крім того, зазначила, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений позивачем, які позивач просить стягнути з відповідача, є завищеним та не співмірний зі складністю, обсягом та часом виконаних адвокатом робіт, а тому не відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності (а.с.144-145).

Зважаючи на неявку сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 8 ст.178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч.2 ст.191 ЦПК України.

З урахуванням вказаного, враховуючи клопотання представника позивача, неявку належним чином повідомленого відповідача, заяву представника відповідача та її додаткові пояснення у справі, ненаданням відповідачем відзиву на позов, суд ухвалив розглянути справу у відсутності представника позивача, відповідача та його представника.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідачем по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 07 травня 2025 року органом 5136 (а.с.99 - зворотний бік), відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, виданими Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №5788 від 29 серпня 2025 року (а.с.56).

З матеріалів справи вбачається, що 14 квітня 2025 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту №31815-04/2025. Відповідно до умов договору: розмір кредиту - 14200 гривень 00 копійок; тип кредиту - кредит; мета отримання кредиту - на власні потреби клієнта; строк на який надається кредит - 120 днів, тобто, до 11 серпня 2025 року; проценти за користування кредитом становлять 0,90% в день на залишок заборгованості; комісія за видачу кредиту складає 1420 гривень 00 копійок, що становить 10,00% від суми кредиту; денна процента ставка становить 0,98% та застосовується в межах строку кредитування; орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 2572,74%; орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього договору складає 30956 гривень 00 копійок; загальні витрати по кредиту - 16756 гривень 00 копійок; кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_2. Умовами договору передбачено в разі порушення клієнтом умов цього договору нарахування неустойки у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості. Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом Y138 (а.с.17-24).

Аналогічним електронним підписом 14 квітня 2025 року відповідачем було підписано додаток №1 до вище вказаного договору - графік платежів (а.с.25-26).

14 квітня 2025 року відповідачем електронним підписом W182 було підписано заявку-анкету на отримання фінансового кредиту, яка містить умови надання кредиту, які відповідають умовам, зазначеним у договорі про надання фінансового кредиту №31815-04/2025 від 14 квітня 2025 року (а.с.30-31), а також аналогічним електронним підписом 14 квітня 2025 року відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.10-12).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 28 липня 2025 року, відповідно до якої 14 квітня 2025 року на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 було успішно перераховано кошти в розмірі 14200 гривень 00 копійок (а.с.14), а також копією квитанції про зарахування №711079263 від 14 квітня 2025 року (а.с.13).

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 35755 гривень 60 копійок, яка складається з: заборгованість за кредитом - 14200 гривень 00 копійок; заборгованість по відсоткам - 13035 гривень 60 копійок; заборгованість за пенею (штрафами) - 7100 гривень 00 копійок; заборгованість за комісією - 1420 гривень 00 копійок, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №31815-04/2025 від 14 квітня 2025 року (а.с.15-16).

Позивачем 24 липня 2025 року було направлено відповідачу повідомлення про повернення кредиту (досудова вимога) у зв`язку з виниклою заборгованістю за кредитним договором (а.с.32).

Відповідно до листа АТ «ПУМБ» від 14 жовтня 2025 року з додатками до нього, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів від 10 жовтня 2025 року, на ім`я відповідача у вказаному банку була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_3 до рахунку № НОМЕР_4 у гривні. До вказаного листа додано виписку по картковому рахунку відповідача за 14 квітня 2025 року, якою підтверджується факт надання відповідачу кредиту в сумі 14200 гривень 00 копійок (а.с.67-69). Аналогічні відомості містяться у листі АТ «ПУМБ» від 31 березня 2026 року з додатками до нього, наданому на виконання ухвали суду про витребування доказів від 26 березня 2026 року, в якому також зазначено, що 30 квітня 2025 року вказана банківська картка була закрита згідно заяви №332764230 від 30 квітня 2025 року на зміну умов обслуговування за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у зв`язку з закриттям рахунку, рахунок № НОМЕР_4 закрито 14 червня 2025 року по зверненню ОСОБА_1 до чат-підтримки банку 30 квітня 2025 року. Також згідно вказаного листа в банку за відповідачем закріплений фінансовий номер телефону НОМЕР_5 , на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною карткою № НОМЕР_3 . Також була виявлена операція по надходженню 14 квітня 2025 року грошових коштів в сумі 14200 гривень 00 копійок через сервіс іншого банку. До вказаного листа додано копію звернення відповідача до чат-підтримки АТ «ПУМБ» від 30 квітня 2025 року, з якого вбачається, що відповідач 30 квітня 2025 року звернувся до чат-підтримки АТ «ПУМБ» з метою закриття свого карткового рахунку, аргументуючи це шахрайськими діями, внаслідок яких біло отримано кредити без його згоди (а.с.108-109).

На виконання ухвали суду від 18 травня 2026 року про витребування доказів від позивача надійшла заява з додатками до неї, відповідно до якої договір відповідачем був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який був надісланий позивачем на номер телефону відповідача НОМЕР_5 . 14 квітня 2025 року о 14:18:43 на вказаний номер телефону було надіслано смс-повідомлення наступного змісту: «W182 ta Y138 Vashy kody. Ne nazyvaite ih nikomu, navit pratsivnykam kompanii». У випадку готовності клієнта прийняти пропозицію (оферту), клієнт натискає кнопку «Підписати», після чого клієнт отримує вхідний дзвінок на номер телефону та вводить отриманий одноразовий ідентифікатор або йому надсилається смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який клієнт вводить у відповідне поле. В даному випадку Товариством був здійснений дзвінок на номер телефону НОМЕР_5 з отриманням одноразового ідентифікатора: «Y138», дата та час дзвінка: 14.04.2025 року 14:18:43. Введенням коду на сайті Товариства клієнт підтверджує прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) Товариства на укладення кредитного договору (електронний підпис клієнта накладається на оригінал договору). Дата та час введення коду (підписання договору): 14.04.2025 року 14:19:21. Договір про надання фінансового кредиту №31815-04/2025 від 14.04.2025 року був підписаний клієнтом шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. До вказаної заяви додано візуальну форму послідовності дій клієнта відносно відповідача за його номером телефону НОМЕР_5 , у якій викладено послідовність дій відповідача під час укладення договору між ним та позивачем, яка відповідає змісту заяви позивача щодо вчинення вказаніх дій (а.с.127-129).

З листа Сектору поліцейської діяльності №1 Відділу поліції №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 02 червня 2025 року, наданого суду представником відповідача, вбачається, що відповідач звертався до поліції з приводу неодноразових дзвінків на його номер телефону з різних номерів телефону та спроб невідомих осіб таким чином оформити на відповідача кредит. Вказане звернення було зареєстровано до ЄО за №2105 від 01 травня 2025 року. Відповідно до вказаного листа зібрані матеріали справи були списані до канцелярії СПД №1 ВП №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області (а.с.99).

З листа Подільського відділу ГУ ДМС України в Одеській області від 21 квітня 2026 року, наданого суду представником відповідача, вбачається, що 05 травня 2025 року відповідач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради з заявою про оформлення паспорт громадянина України замість втраченого документа у формі картки № НОМЕР_6 , виданого 31 жовтня 2020 року органом 5123. 07 травня 2025 року Подільським відділом ГУ ДМС України в Одеській області було видано відповідачу паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм у вигляді ІD-картки № НОМЕР_1 . При цьому відповідач письмово не повідомляв про обставини втрати паспорта № НОМЕР_6 , а також відсутня інформація про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст.198 КУпАП та сплату штрафу з втрату паспорта (а.с.113).

Статтею 1054 ч.1 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 даної статті передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким що вчинений у письмовій формі, якщо від підписаний його стороною ( сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію банку, відповідач підписом у заяві про надання кредиту визнав та погодився на запропоновані банком умови користування послугами банку.

У відповідності з ч.2. ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 ч.1 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Отже, згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ч.3 ст.10561 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ст.599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Стосовно звернення відповідача до органів національної поліції з приводу неодноразових дзвінків на його номер телефону з різних номерів телефону невідомими особами з метою спроби оформити від імені відповідача кредитний договір, а також звернення позивача до чат-підтримки АТ «ПУМБ» щодо закриття рахунку у зв`язку з шахрайськими діями, направленими на оформлення кредиту від імені відповідача, суд зазначає наступне.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено ЗУ "Про платіжні послуги».

Відповідно до ч.1 ст.66 ЗУ «Про платіжні послуги» банки та небанківські надавачі платіжних послуг зобов`язані затвердити та дотримуватися внутрішніх правил щодо ефективного зниження та контролю за операційними ризиками, кіберризиками та ризиками безпеки, пов`язаними з наданням платіжних послуг (виконанням платіжних операцій).

Вимогами ч.3 ст.66 ЗУ «Про платіжні послуги» встановлено, що надавачі фінансових, нефінансових платіжних послуг, послуг, суміжних з платіжними, і заснована ними юридична особа повинні забезпечити технологічний та програмно-апаратний захист персональних даних суб`єктів помилкових, неналежних платежів згідно з цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.68 ЗУ «Про платіжні системи» електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.

У відповідності до ч.2 ст.68 ЗУ «Про платіжні системи» під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів.

Згідно з ч.3 ст.68 ЗУ «Про платіжні системи», надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час:

1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації;

2) ініціювання дистанційної платіжної операції;

3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).

Аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що договір про надання фінансового кредиту №31815-04/2025 від 14 квітня 2025 року був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який був надісланий йому SMS-повідомленням на номер телефону відповідача НОМЕР_5 та цей номер телефону вказаний відповідачем у договорі про надання фінансового кредиту №31815-04/2025 від 14 квітня 2025 року. Факт використання саме вказаного номеру телефону при оформленні кредитного договору підтверджується наданою позивачем візуальною формою послідовності дій клієнта, в даному випадку відповідача. Крім того, вказаний номер телефону є фінансовим номером телефону відповідача у АТ «ПУМБ» на картку якого відповідачу було здійснено переказ коштів на виконання умов кредитного договору.

При цьому, надані представником відповідача письмові докази в підтвердження звернення відповідача до органів Національної поліції України з приводу неодноразових дзвінків на його номер телефону невідомими особами з метою шахрайських дій, направлених на оформлення від імені відповідача кредиту, не є беззаперечними доказами вчинення відносно відповідача шахрайських дій, наслідком яких стало оформлення від імені відповідача без його згоди вище вказаного кредитного договору, оскільки за даним фактом кримінальне провадження не розпочиналось, відповідач не був визнаний потерпілим, а матеріали справи були списані. При цьому, слід звернути увагу, що з відповідним звернення до органів Національної поліції України відповідач звернувся 01 травня 2025 року, а кредитний договір був укладений 14 квітня 2025 року, тобто, звернення відповідача відбулось майже через місяць після укладення кредитного договору, що викликає сумніви у вчиненні відносно відповідача незаконних дій щодо укладення кредитного договору, та взагалі, необізнаності відповідача про рух коштів на його банківському рахунку, належність якого відповідачу підтверджена наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Також суд критично ставиться до наданого представником відповідача в якості письмового доказу листа Подільського відділу ГУ ДМС України в Одеській області про отримання відповідачем паспорта громадянина України у зв`язку із втратою попереднього паспорта, оскільки з заявою про видачу паспорта відповідач звернувся 05 травня 2025 року, тобто, через значний проміжок часу після дати укладення кредитного договору, та вказаним листом не підтверджується факт незаконного заволодіння паспортом відповідача третіми особами з метою оформлення від імені відповідача вище вказаного кредитного договору.

Таким чином, наявні в матеріалах справи письмові докази беззаперечно підтверджують факт підписання кредитного договору №31815-04/2025 від 14 квітня 2025 року саме відповідачем, оскільки стороною відповідача не надано суду доказів зворотного, а тому звернення позивача з вказаним позовом до суду є законним, оскільки позивачем доведено факт підписання вище вказаного кредитного договору саме відповідачем та надання саме відповідачу кредиту відповідно до вказаного кредитного договору.

Згідно розрахунку заборгованості розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 35755 гривень 60 копійок, та складових вказаної заборгованості входить: заборгованість за кредитом - 14200 гривень 00 копійок; заборгованість по відсоткам - 13035 гривень 60 копійок; заборгованість за пенею (штрафами) - 7100 гривень 00 копійок; заборгованість за комісією - 1420 гривень 00 копійок.

Щодо стягнення комісії суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути заборгованість за комісією за кредитним договором у розмірі 1420 гривень 00 копійок.

Згідно із частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49, затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, закон України «Про споживче кредитування», розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Що стосується нарахованої пені (штрафів) за порушення відповідачем договірних зобов`язань, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути заборгованість за пенею (штрафами) за кредитним договором у розмірі 7100 гривень 00 копійок.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, Верховний Суд в постанові від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати пені (штрафу).

З врахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачу ОСОБА_1 було неправомірно нараховано пеню (штраф) у розмірі 7100 гривень 00 копійок за вище вказаним кредитним договором, а тому слід відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 27235 гривень 60 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14200 гривень 00 копійок та проценти у розмірі 13035 гривень 60 копійок.

Позивач у позовній заяві просить суд судові витрати по вказаній справі покласти на відповідача.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією позивач сплатив 2422 гривні 40 копійок судового збору. Вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1845 гривень 14 копійок, тобто, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гривень 00 копійок, представником позивача надано суду: договір про надання правової допомоги №039/-25 від 01 серпня 2025 року, укладений між ТОВ «Стар Файненс Груп» та адвокатом Колесніковою І.О. (а.с.43-45); додаток до договору про надання правової допомоги №039/-25 від 01 серпня 2025 року (а.с.45), акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №039/-25 від 01 серпня 2025 року (а.с.46-47); детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом на виконання договору про надання правової допомоги №039/-25 від 01 серпня 2025 року (а.с.48-49).

Суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений позивачем до стягнення з відповідача, враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, є співмірним зі складністю справи, обсягом та часом виконаних адвокатом робіт, а також розміром позовних вимог, задоволених судом.

Враховуючи, що позов задоволено в частково, з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 5331 гривня 89 копійок, тобто, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30-В, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 44022416, заборгованість за договором №31815-04/2025 від 14 квітня 2025 року в розмірі 27235 (двадцять сім тисяч двісті тридцять п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30-В, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 44022416, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1845 (одна тисяча вісімсот сорок п`ять) гривень 14 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30-В, ЄДРПОУ 44022416, витрати на правову допомогу в розмірі 5331 (п`ять тисяч триста тридцять одна) гривня 89 копійок.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44022416; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30-Ввідповідач:ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 .Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 29 вересня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Суддя Желясков О.О.

Рішення набуло законної сили "__"___20___ року.