Рішення № 140130270, 29.09.2026, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/869/26

Провадження №2/443/799/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до територіальної громади села П`ятничани в особі Бібрської міської ради Львівської області, ОСОБА_3 про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просять: визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , право на 1/2 частину земельної частки (паю) на території Соколівської сільської ради, площею 2,37 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6253 від 30.05.1997 року; визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , право на 1/2 частину земельної частки (паю) на території Соколівської сільської ради, площею 2,37 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6253 від 30.05.1997 року.

Позовні вимоги мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їхній дідусь по материній лінії ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Соколівської сільської ради, площею 2,37 умовних кадастрових гектари, належне померлому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6253 від 30.05.1997 року. Згідно довідки Соколівської сільської ради №34 від 12.02.2020 року, ОСОБА_5 дійсно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з ним до дня його смерті і на день його смерті проживала його дочка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , внук ОСОБА_2 та внучка ОСОБА_6 . Заповіту від ОСОБА_5 у виконкомі Соколівської сільської ради не посвідчувалося. Дочка покійного та відповідно їхня матір - ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , бо вступила в управління та володіння спадковим майном (ст.549 ЦК УРСР 1963 року). Вона похоронила батька, користувалася присадибною ділянкою, підтримувала будинок у належному стані, однак юридично не оформила своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла їхня матір ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Соколівської сільської ради, площею 2,37 умовних кадастрових гектари, на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6253 від 30.05.1997 року, що вона фактично успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_5 , але юридично не оформила. Зазначають, що крім них, спадкоємцем першої черги спадкування за законом був чоловік покійної ОСОБА_3 , однак він спадщину не прийняв і на неї не претендує.

Вони у визначений законом термін звернулися в Жидачівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 , внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу.

25.02.2026 року вони звернулися до Жидачівської державної нотаріальної контори , з метою отримання свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4 , однак їм відмовлено у вчинені нотаріальних дій через відсутність правовстановлюючого документу на земельну частку (пай), що знаходиться на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала батькові ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого була дочка ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.

В даному випадку їхнє право на спадкове майно не визнається, оскільки вони не можуть пред`явити нотаріусу правовстановлюючий документ на спадкове майно.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 04.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 02.06.2026 в порядку витребування доказів зобов`язано Жидачівську державну нотаріальну контору Львівської області в особі завідувача надати до Жидачівського районного суду Львівської області оригінал або належним чином завірені копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

12.06.2026 завідувачем Жидачівської ДНК надіслано копію спадкової справи №382/2025 від 09.12.2025, яка заведена після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою від 22.07.2026 змінено процесуальний статус ОСОБА_3 з третьої особи на відповідача.

Ухвалою від 02.09.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

Позивачі та представник позивачів в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява, згідно якої останній просить розглянути справу без їх участі, заявлені вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої просить розглянути справу без його участі. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивачів, наслідки визнання позову, передбачені ст.206 ЦПК України, йому зрозумілі.

Представник відповідача - Бібрської міської ради Львівської області, в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Представник відповідача не подав відзиву, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без його участі до суду не надходило.

У зв`язку з цим суд визнає неявку відповідача неповажною та вважає, що справу можливо слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 23.09.2026, є дата складення повного тексту судового рішення - 29.09.2026.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , то її батьками вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (а.с.14).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_2 , 07.03.1986 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (а.с.48).

Як видно із свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то його батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.49).

Відповідно до копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній зареєстрований за адресою: с.П`ятничани, з 10.03.2005 (а.с.10-11).

Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 , виданого на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то її батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.51).

Як видно із свідоцтва про шлюб, 08.06.2007 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с.15).

Згідно копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 09.08.2011 (а.с.6-7).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дідусь позивачів по материній лінії ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 від 24.12.2019 року, виданим повторно Жидачівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с.16).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Соколівської сільської ради, площею 2,37 умовних кадастрових гектари, належне померлому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6253 від 30.05.1997 року (а.с.20).

Згідно довідки Соколівської сільської ради №34 від 12.02.2020 року, ОСОБА_5 дійсно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з ним до дня його смерті і на день його смерті проживала його дочка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , внук ОСОБА_2 та внучка ОСОБА_6 . Заповіту від ОСОБА_5 у виконкомі Соколівської сільської ради не посвідчувалося (а.с.17).

Оскільки ОСОБА_5 заповіту не залишав, то спадкування відбулося за законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , якаприйняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, була дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , однак остання юридично не оформила своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла матір позивачів ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим виконавчим комітетом Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 02.02.2006 року (а.с.18).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Соколівської сільської ради, площею 2,37 умовних кадастрових гектари, на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6253 від 30.05.1997 року, що вона фактично успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_5 , але юридично не оформила (а.с.20).

Згідно довідки Бібрської міської ради №232 від 15.10.2025, ОСОБА_4 дійсно проживала та була прописана в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_4 . Разом з нею до дня її смерті і на день її смерті проживала її дочка ОСОБА_6 та син ОСОБА_2 . Заповіту від ОСОБА_4 у виконкомі Соколівської сільської ради не посвідчувалося (а.с.47).

Оскільки ОСОБА_4 заповіту не залишала, то спадкування відбулося за законом.

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261 ЦК України).

Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , були її чоловік - ОСОБА_3 та її діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 спадщину за законом після смерті своєї дружини - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , не прийняв у жоден із передбачених законом способів, що підтверджується також поданою ним письмовою заявою.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Жидачівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок чого нотаріусом заведена спадкова справа №382/2025 (а.с.38-56).

При цьому, як видно із матеріалів спадкової справи №382/2025, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 зверталися тільки позивачі (а.с.39-40).

З метою оформлення права на земельну ділянку, позивачі звернулися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак, постановою від 25.02.2026 завідувача Жидачівської державної нотаріальної контори Канюка Лілії Ярославівні та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, правовстановлюючого документу на земельну частку (пай), що знаходиться на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала батькові ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого була дочка ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав (а.с.19).

Позивачі не можуть пред`явити нотаріусу правовстановлюючий документ на спадкове майно через відсутність у них такого.

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року №7 та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Доказом того, що покійний ОСОБА_5 отримав право на середню земельну частку (пай) на території Соколівської сільської ради, маючи Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6253, зареєстрованого 30.05.1997, реєстраційний номер 581, площа земельної ділянки - 2,37 умовних кадастрових гектарів. Підстава для видачі сертифіката розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 13.05.1997 р. №281, є довідка відділу №5 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №559/15-26 від 13.03.2026 (а.с.20).

Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування вищезазначеною земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_5 у відділі не зареєстровано.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, у зв`язку із тим, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку (пай), яка розташована на території Соколівської сільської ради.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , право на 1/2 частину земельної частки (паю) на території Соколівської сільської ради, площею 2,37 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6253 від 30.05.1997 року.

Визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , право на 1/2 частину земельної частки (паю) на території Соколівської сільської ради, площею 2,37 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6253 від 30.05.1997 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І. Сливка