Рішення № 140129579, 25.09.2026, Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/2129/25

Провадження № 2/273/735/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м.Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Баранівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 ,в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором №4876708 від 11.10.2021 року у розмірі 13431,05 грн., та заборгованість за Договором №77465691 від 04.10.2021 року у розмірі 6012,96 грн., понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн., та витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 11.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №4876708 за яким, товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит в сумі 2600,00 грн. строком на 30 календарних днів із сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна базова процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом . Кредитні кошти надані позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок, передбачені умови пролонгації кредиту. Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника.

26.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №4876708 від 11.10.2021, що уклали Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та боржник ОСОБА_1 .

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором №4876708 від 11.10.2021 року, що уклали Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та боржник ОСОБА_1 .

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача за Договором №4876708 від 11.10.2021, яка згідно розрахунку заборгованості становить 13431,05 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту 270,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 10961,05 грн.

04.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77465691 за яким, товариство надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2000,00 грн. на 30 календарних дні, базова процентна ставка (фіксована), що становить 1,99 % .

Договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч.6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч.1 ст.205 ЦК України.

22.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №22/02/2022, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» належні йому права грошової вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1

10.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено Договір відступлення права вимоги №10-01/2023, у тому числі і за кредитним договором укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Відповідач належним чином договірні зобов`язання за кредитним договором не виконував, таким чином, згідно розрахунку заборгованості, заборгованість за договором позики №77465691 від 04.10.2021 року ОСОБА_1 становить 6012,96 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 2000,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 4012,64 грн.; 3 % річних 0,32 грн.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 19.12.2025 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

23.12.2025 року відповідач ОСОБА_1 направив до суду заяву в якій просив про застосування строку позовної давності, а також про розгляд справи у його відсутності.

26.12.2025 року від представника позивача до суду надійшли заперечення на заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності, згідно яких представник вказав, що договори №4876708 та №77465691 були укладені 11.10.2021 року та 04.10.2021 року, а починаючи з 02 квітня 2020 року (тобто, ще до укладення договорів) набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, на момент закінчення строку дії кредитних договорів вже діяли норми закону, які призупиняли перебіг строку позовної давності.

У постанові від 22.09.2022 року по справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов`язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.

Тобто, загальні та спеціальні строки позовної давності відповідно до вищезазначеного були призупинені до 30.06.2023, а їх перебіг міг би початись з 30.06.2023, якби не наступне.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу.

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 за №4434-IX передбачено виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Пунктом 2 цього Закону передбачено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Набрання чинності такого Закону відбулося 04.09.2025 року, тобто, саме із цієї дати почався відлік строку позовної давності, який спливе 04.09.2028 року.

З огляду на викладене, строк позовної давності щодо подачі позову ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами №4876708 від 11.10.2021 року та №77465691 від 04.10.2021 року на дату звернення позивача до суду з даним позовом не минув, відтак позовна заява подана в межах строку позовної давності, оскільки перебіг такого строку було зупинено згідно норм чинного законодавства, а відтак підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в своїй позовній заяві просив проводити розгляд справи у відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно, у своїй заяві від 23.12.2025 року просив розглядати справу у його відсутності, відзиву не направив.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов наступного висновку.

Щодо кредитного договору №4876708 від 11.10.2021 року.

Матеріалами справи встановлено, що 11.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №4876708, відповідно до умов якого товариство ТОВ «Мілоан» надало позичальнику кредит у сумі 2600,00 грн. на споживчі потреби, строк кредиту 30 днів, до 11.10.2021 року. Проценти за користування кредитом складають 7,80 грн. в грошовому виразі та 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Базова процентна ставка за користування кредитом - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Вказані умови також підтверджуються Паспортом споживчого кредиту та Анкетою-заявою на кредит №4876708 від 11.10.2021 року, у додатку № 1 наведено графік платежів (а.с. 16-23).

Відповідно до довідки про ідентифікацію, акцепт договору позичальником підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора U43517, дата відправки ідентифікатора 11.10.2021 року (а.с. 33).

На виконання умов договору від 11.10.2021 року відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 2600 гривень шляхом перерахунку на його банківський рахунок за допомогою системи LIQPAY електронного переказу, що підтверджується квитанцією (а.с.34).

26.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №4876708 від 11.10.2021, що уклали Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та боржник ОСОБА_1 . Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено акт приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2022 року. Відповідно до платіжного доручення №324190002 від 27.01.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» за договором факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2021 року 4 097773,59 грн.(а.с. 60-72).

Відповідно до Реєстру боржників ТОВ «Вердикт Капітал» за договором факторингу № №26-01/2022-83 від 26.01.2022 року набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором №4876708 від 11.10.2021 року на загальну суму 9849,55 грн. (а.с.76).

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за договорами позики, ТОВ «Коллект Центр» стає новим кредитором до боржників. Між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» 10.01.2023 року укладено акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року (а.с. 93-99).

Відповідно до витягу з реєстру боржників ТОВ «Вердикт Капітал» за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 року набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором №4876708 від 11.10.2021 року на загальну суму 13431,05 грн.(а.с. 112).

Щодо кредитного договору №77465691 від 04.10.2021 року.

Матеріалами справи встановлено, що 04.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №77465691, відповідно до умов якого товариство ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало позичальнику кредит у сумі 2000,00 грн., строк кредиту 30 днів, базова процентна ставка (фіксована) - 1,99 %. Договір підписано одноразовим ідентифікатором (а.с.37).

На виконання умов договору №77465691від 04.10.2021 року відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 2000 гривень шляхом перерахунку на його банківський рахунок НОМЕР_1 ТОВ «ФК «Фінекспрес» 04.10.2021 року , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 07.11.2025 року (а.с.44).

22.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №22/02/2022, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» належні йому права грошової вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 (а.с. 77-88).

Відповідно до Реєстру боржників №1 ТОВ «Вердикт Капітал» за договором факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 року набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором №77465691 від 04.10.2021 року на загальну суму 6012,96 грн. (а.с.92).

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за договорами позики, ТОВ «Коллект Центр» стає новим кредитором до боржників. Між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» 10.01.2023 року укладено акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року (а.с. 93-99).

Відповідно до витягу з реєстру боржників ТОВ «Вердикт Капітал» за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 року набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором №77465691 від 04.10.2021 року на загальну суму 6012,96 грн. (а.с. 113).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Підписанням договору позики відповідачка, підтвердила, що ознайомилась з усіма його умовами, в тому числі з Правилами надання коштів у позику, де передбачено, що договір кредиту укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається позичальником, у відповідності до вимог ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, з урахуванням положень ч.6 і 12 п.1 ст. 3, п.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», ч.1 ст.205 ЦК України.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом .

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується кредитними договорами та договорами факторингу .

Натомість, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність у відповідача заборгованості у вищенаведеному розмірі, матеріали справи не містять.

Вказана сума заборгованості відповідачем не була спростована при розгляді справи, оскільки належних доказів, які б спростовували розмір нарахувань по кредитних договорах відповідачем до суду надано не було.

Враховуючи викладене, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за кредитними договорами, допустивши заборгованість. Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані у кредит, і суд приходить до висновку, що позов щодо стягнення розміру заборгованості підлягає задоволенню.

Відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Проте, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою до відповідача, діяв в межах строку позовної давності, у відповіді на заяву позивач обгрунтував свої дії в межах строку позовної давності, з чим суд погоджується.

Відповідно до ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат за надання професійної правничої допомоги позивачем було надано Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» , роздруківку з вартістю послуг АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №m від , Витяг з Акту №16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року.

Згідно наданого представником позивача Витягу з Акту №16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року розмір витрат на правову допомогу становить 9000,00 грн.

Зі змісту ст. 137 ЦПК України випливає, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищезазначене, час, витрачений адвокатом на виконання робіт, та обсяг наданих адвокатом послуг, а також те, що складність справи, що розглянута, є невеликою, суд, враховуючи вимоги розумності та справедливості, вважає необхідним та достатнім стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Отже, з відповідача підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст.2,12,13,83,141,247,259,263,264,268,273,279,280,281,354 ЦПК України, ст.ст.11,204,207,509,526,549,610,625,626,628,633,634,638,1048,1049, 1054 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" ( код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором №4876708 від 11.10.2021 року у розмірі 13431,05 грн., та заборгованість за Договором №77465691 від 04.10.2021 року у розмірі 6012,96 грн., а всього в розмірі 19441 (дев`ятнадцять тисяч чотириста сорок одну ) грн. 01 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" ( код ЄДРПОУ 44276926) витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бєлкіна Д.С.