Рішення № 140129086, 28.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. ХарківСправа № 922/1326/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши заяву відповідача про розподіл судових витрат (вх. № 22627 від 15.09.2026), у справі № 922/1326/26

за позовом Керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області (61098, м. Харків, Григорівське шосе, 52; умовний код 0291010827) в інтересах держави в особі Нововодолазької селищної ради (63202, Харківська область, Харківський район, селище Нова Водолага, вулиця Донця Григорія, будинок 14; код ЄДРПОУ: 04397997),

до відповідача СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛАН» (63033, Харківська область, Богодухівський район, село Черемушна, вулиця Широка, будинок 68А; код ЄДРПОУ: 32276472),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

про визнання відсутнім права оренди на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження перебувала справа № 922/1326/26 за позовом Керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Нововодолазької селищної ради до відповідача, СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛАН», з наступними вимогами:

- визнати відсутнім право оренди Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на земельну ділянку з кадастровим номером 6324280500:04:000:0824 площею 8,35 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 37395054);

- зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Лан» повернути Нововодолазькій селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 6324280500:04:000:0824 площею 8,35 га.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.09.2026 (повний текст рішення складено 21.09.2026) у задоволенні позову відмовлено повністю.

15.09.2026 до суду від відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат (вх. № 22627). Відповідач просить стягнути з позивача судові витрати у розмірі 16 640,00 грн. Заява обґрунтована тим, що 02 липня 2025 року між СТОВ «ЛАН» (Клієнт за Договором) та АО «ЛІБЕРТІ ВЕЙ» (Адвокатське об`єднання за Договором) було укладено Договір про надання правової допомоги № 1/ЛАН. 23 квітня 2026 року між СТОВ «ЛАН» та АО «ЛІБЕРТІ ВЕЙ» укладено Додаткову угоду № б/н, відповідно до якої Адвокатське об`єднання зобов`язується надати наступні послуги: написання відзиву на позовну заяву Харківської окружної прокуратури Харківської області про визнання відсутнім права оренди на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку у справі № 922/1326/26, надання усних консультацій без/з вивченням документів, складання заяв, пояснень, заперечень, аналіз судової практики, участь в судових засіданнях, тощо. Представництво інтересів СТОВ «ЛАН» та надання зазначених послуг здійснював адвокат АО «ЛІБЕРТІ ВЕЙ» - Кожушний Кирило Сергійович. Підтвердженням наданих послуг є підписаний акт прийому-передачі наданих послуг від 10 вересня 2026 року на суму 16 640,00 грн.

16.09.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат (вх. № 22627 від 15.09.2026). Запропоновано відповідачу надати до суду в строк не пізніше трьох днів з дня отримання цієї ухвали докази скерування заяви (вх. № 22627 від 15.09.2026) з додатками на адресу Харківської окружної прокуратури Харківської області (прокурора), Нововодолазької селищної ради (позивача), а також фізичної особи Гузенка Миколи Вікторовича (третя особа).

21.09.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду заяву відповідача про розподіл судових витрат (вх. № 22627 від 15.09.2026). Поновлено відповідачу, СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛАН», строк на подання до суду доказу на понесення судових витрат, а саме платіжної інструкції № 1244920 від 17.09.2026 на суму 16640,00 грн.

24.09.2026 до суду від Харківської окружної прокуратури надійшли заперечення на заяву відповідача про розподіл судових витрат (вх. № 23501). Прокурор зазначає, що рішення у цій справі ухвалено 09.09.2026. Відповідно до статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, а тому п`ятиденний строк, передбачений частиною восьмою статті 129 ГПК України, спливав 14.09.2026. Водночас в ухвалі Господарського суду Харківської області від 16.09.2026 зазначено, що заява відповідача про розподіл судових витрат має вхідний № 22627 від 15.09.2026 та саме 15.09.2026 надійшла до суду. При цьому долучений відповідачем документ містить відомості про його формування в системі «Електронний суд» 14.09.2026. Саме по собі формування документа в системі ще не тотожне його поданню до суду. Отже, у разі відсутності доказів, що заява представника відповідача про розподіл судових витрат була фактично направлена до суду до 14.09.2026 включно, така заява відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України підлягає залишенню без розгляду. Також прокурор зазначає, що зобов`язання, що виникли між адвокатським об`єднанням і СТОВ «ЛАН», є обов`язковими для них, однак не можуть автоматично визначати розмір компенсації за рахунок іншого учасника процесу. Під час розподілу таких витрат суд має самостійно перевіряти їх необхідність та обґрунтованість і може зменшити суму, передбачену договором сторін. Наданий акт відповідачем не містить будь-якої конкретизації послуги «надання консультацій»: не наведено дати її надання, змісту питання, яке було предметом консультації, результату такої роботи та обставин, які б свідчили про її самостійний характер відносно підготовки відзиву і додаткових пояснень. Таким чином, на думку прокурора, саме по собі документальне оформлення СТОВ «ЛАН» та АО «ЛІБЕРТІ ВЕЙ» акта на суму 16 640 грн і подальша сплата цієї суми не свідчать про те, що весь її розмір є необхідним та підлягає покладенню на іншу сторону спору. Враховуючи викладене, заявлений відповідачем розмір витрат не може бути безумовно покладений на іншу сторону лише на підставі домовленості між відповідачем та адвокатським об`єднанням і підлягає оцінці та зменшенню з урахуванням фактичного обсягу самостійних, необхідних та недублюючих одна одну послуг.

28.09.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо розподілу судових витрат (вх. № 23751). Відповідач зазначає, що виконав вимоги ГПК України та подав заяву про розподіл у визначені строки, факт отримання Харківською окружною прокуратурою заяви про розподіл судових витрат на наступний день після її подачі не свідчить про порушення СТОВ «Лан» процесуальних вимог й тому, на думку відповідача, не може бути підставою для залишення заяви про розподіл судових витрат без розгляду. Також відповідач зазначає, що в запереченнях Харківської окружної прокуратури відсутні доводи неспівмірності судових витрат СТОВ «Лан» складності справи, обсягу наданих послуг та часу їх надання.

Розглянувши заяву відповідача про розподіл судових витрат, з урахуванням заперечень прокурора, суд зазначає наступне.

Первинним у даному випадку є вирішення судом заявленого прокурором клопотання про залишення без розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат у зв`язку із пропуском строку на його подання, адже на думку прокурора, відповідач мав подати відповідні докази своїх витрат до 14.09.2026, натомість відповідна заява надійшла до суду лише 15.09.2026, тобто з пропуском встановленого строку на його подання.

З цього приводу суд зазначає, що у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вступна та резолютивна частина рішення у справі № 922/1326/26 була проголошена 09.09.2026, а отже сторони, в тому числі і відповідач, мали право на подання доказів понесення судових витрат до 14.09.2026.

Як правильно зазначає прокурор, вбачається із матеріалів справи та зазначено судом в ухвалі від 16.09.2026, відповідна заява про розподіл судових витрат відповідача надійшла до суду 15.09.2026.

Однак, дата надходження та реєстрації судом відповідної заяви не є тотожним поняттю подання стороною процесуального документа в розумінні частини восьмої статті 129 ГПК України.

Приписи частини шостої статті 6 ГПК України передбачають можливість подання учасниками справи заяв, клопотань та інших процесуальних документів в електронній формі через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему (її окремі підсистеми, зокрема підсистему «Електронний суд»).

У відповідності до п. 26 розділу 2 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що затверджене рішенням Вищої ради правосуддя електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. Пунктом 28 зазначеного Положення встановлено, що дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню.

З метою з`ясування дати фактичного підписання та подання відповідачем заяви, судом перевірено дату та час накладання електронного цифрового підпису на заяву відповідача про розподіл судових витрат, що подана до суду. Так, у відповідності до Протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, що сформований за результатами перевірки електронного цифрового підпису, представник відповідача (директор) Байрачний Сергій Федорович підписав заяву 14.09.2026 о 15:49:42.

Відповідно до технічної організації роботи підсистеми «Електронний суд», надісланий учасником справи документ не долучається до матеріалів справи автоматично, а спочатку проходить технічну обробку засобами системи, після чого реєструється судом (з присвоєнням вхідного номера та дати реєстрації) і лише після цього передається до матеріалів справи.

Таким чином, момент підписання та подання документа через систему «Електронний суд» не завжди збігається у часі з моментом реєстрації цього документа судом, оскільки останній обумовлюється технологічним циклом обробки документа системою та режимом роботи апарату суду, а не волевиявленням особи, яка подає документ.

У даному випадку, з урахуванням відомостей Протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, а також з урахуванням технічної особливості функціонування системи «Електронний суд», яка на етапі підписання документа перед його надсиланням до суду (а не іншим учасникам справи) не передбачає технічної можливості повернення на попередній етап підготовки документа, суд доходить висновку, що заява відповідача про розподіл судових витрат була підписана та подана до суду через систему «Електронний суд» 14.09.2026, тобто в межах встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України п`ятиденного строку на її подання (в останній день цього строку), а вже зареєстрована судом після її отримання 15.09.2026.

За таких обставин, клопотання прокурора про залишення без розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат (вх. № 22627 від 15.09.2026) задоволенню не підлягає.

Розглядаючи по суті подану відповідачем заяву про розподіл судових витрат (вх. № 22627 від 15.09.2026), суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно із ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ухвалення судового рішення стосується виключно вирішення питання про судові витрати, суд розглядає подану відповідачем заяву без повідомлення учасників справи. При цьому, прокурор реалізував своє право та подав відповідні заперечення на подану заяву.

Відповідно до статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов`язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.

У рішенні Господарського суду Харківської області від 09.09.2025 у справі № 922/1326/26 не було здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відповідача.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України). У частині 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього ГПК України). Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником, клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 ГПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Судом також враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, зокрема, з огляду на положення частини 6 статті 126 ГПК України. Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд звертає увагу у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, як зазначає Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 911/739/15, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об`єднана Палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі № 922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається із матеріалів справи, представництво інтересів відповідача у суді здійснював адвокат Кожушний Кирило Сергійович у відповідності до ордера на надання правничої допомоги серії АХ № 1349390 на підставі договору про надання правничої допомоги № 1/ЛАН від 02.07.2025 року.

В матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги №1/ЛАН від 02.07.2025 року, укладений між АО «ЛІБЕРТІ ВЕЙ» та СТОВ «ЛАН». У відповідності до п. 1.1. цього договору клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором. Згідно із п. 1 додаткової угоди від 23.04.2026 до зазначеного договору Адвокатське об`єднання зобов`язується надати наступні послуги: написання відзиву на позовну заяву Харківської окружної прокуратури Харківської області про визнання відсутнім права оренди на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку у справі № 922/1326/26, надання усних консультацій без/з вивченням документів, складання заяв, пояснень, заперечень, аналіз судової практики, участь в судових засіданнях, тощо.

У відповідності до акта прийому-передачі наданих послуг від 10.09.2026, що складений до вищезазначеного договору, вартість послуг адвокатського об`єднання склала 16640,00 грн, з них: надання консультацій 1664,00 грн, участь у судових засіданнях 4992,00 грн, складання відзиву на позовну заяву та додаткових угод пояснень у справі № 922/1322/26 9984,00 грн.

Як вбачається із платіжної інструкції № 1244920 від 17.09.2026 відповідачем сплачено на користь АО «ЛІБЕРТІ ВЕЙ» 16 640,00 грн за вищезазначеним договором.

Заперечуючи проти заявленого розміру витрат, прокурор зазначає, що надана відповідачем послуга «надання консультацій» вартістю 1 664,00 грн не деталізована в акті прийому-передачі наданих послуг: не вказано дати її надання, змісту питання, яке було предметом консультації, та результату такої роботи, а тому, на думку прокурора, ця частина витрат не може вважатися доведеною.

Суд не погоджується з цим доводом з огляду на таке. Предмет договірних відносин між СТОВ «ЛАН» та АО «ЛІБЕРТІ ВЕЙ» у частині надання правничої допомоги в цій справі визначений додатковою угодою від 23.04.2026, яка прямо і виключно стосується справи № 922/1326/26 та охоплює, серед іншого, надання усних консультацій без/з вивченням документів як складову єдиного комплексу послуг, що надавались відповідачу у зв`язку з розглядом саме цієї справи. Оскільки предмет додаткової угоди не є універсальним (не поширюється на будь-яке інше представництво інтересів клієнта), а обмежений конкретною справою, відсутність в акті додаткової деталізації змісту окремо взятої консультації не ставить під сумнів те, що ця послуга надавалася в межах, визначених додатковою угодою, а отже - у зв`язку з розглядом справи № 922/1326/26, а не в зв`язку з іншими правовідносинами сторін договору. Суд вважає, що ця послуга є складовою частиною наданої правничої допомоги в цій справі та підлягає врахуванню при розподілі судових витрат.

Щодо решти складових заявленої суми суд зазначає, що зі змісту акта прийому-передачі наданих послуг від 10.09.2026 вбачається розподіл вартості по видах послуг: складання відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень у справі - 9 984,00 грн, участь у судових засіданнях - 4 992,00 грн, надання консультацій - 1 664,00 грн. Кожна із зазначених послуг кореспондує матеріалам справи: відзив на позовну заяву та письмові пояснення відповідача дійсно наявні в матеріалах справи; представник відповідача, адвокат Кожушний К.С., брав участь у судових засіданнях на підставі ордера серії АХ № 1349390, а обсяг та зміст цих процесуальних документів свідчать про те, що їх підготовка вимагала аналізу фактичних обставин справи (зокрема щодо підстав виникнення права оренди на земельну ділянку, дій третьої особи Гузенка М.В., позиції органу місцевого самоврядування) та відповідної судової практики. З огляду на предмет спору (визнання відсутнім права оренди на земельну ділянку площею 8,35 га та повернення цієї ділянки), участь у справі прокурора в інтересах держави та третьої особи, справу не можна віднести до категорії справ, що не потребують юридичного аналізу, а тому обсяг та вартість наданих послуг є співмірними зі складністю справи та обсягом виконаної роботи, як цього вимагає частина 4 статті 126 ГПК України.

При цьому прокурор, заперечуючи проти заявленого розміру витрат, не надав суду жодних доказів на підтвердження неспівмірності цього розміру з ринковою вартістю аналогічних послуг чи з обсягом фактично виконаної роботи, обмежившись лише загальним твердженням про необхідність зменшення суми, обов`язок доведення чого відповідно до частини 6 статті 126 ГПК України покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.

Оскільки судом встановлено фактичне надання послуг правничої допомоги в обсязі, визначеному договором про надання правничої допомоги № 1/ЛАН від 02.07.2025 та додатковою угодою від 23.04.2026, реальне понесення відповідачем витрат на суму 16 640,00 грн, що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 10.09.2026 та платіжною інструкцією № 1244920 від 17.09.2026, а також співмірність цього розміру складності справи, обсягу виконаної роботи та значенню справи, суд доходить висновку, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є реальними, необхідними та обґрунтованими у заявленому розмірі.

Суд вчергове звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Беручи до уваги, що рішенням Господарського суду Харківської області від 09.09.2026 у справі № 922/1326/26 не було здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи подання відповідачем доказів таких витрат, на думку суду, у даному випадку розумним та пропорційним є стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 640,00 грн, а отже суд прийшов до висновку про повне задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат (вх. № 22627 від 15.09.2026).

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 6, 42, 123, 129, 244, 232-236 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву відповідача про розподіл судових витрат (вх. № 22627 від 15.09.2026) задовольнити.

2. Стягнути з Нововодолазької селищної ради (63202, Харківська область, Харківський район, селище Нова Водолага, вулиця Донця Григорія, будинок 14; код ЄДРПОУ: 04397997) на користь СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛАН» (63033, Харківська область, Богодухівський район, село Черемушна, вулиця Широка, будинок 68А; код ЄДРПОУ: 32276472; розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 у Акціонерному товаристві «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ») витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 640,00 грн.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.

У зв`язку із відпусткою судді повний текст додаткового рішення складено та підписано 28.09.2026.

Суддя Н.А. Новікова