Рішення № 140129064, 28.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2481/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Сучасне місто" (61003, м. Харків, м-н. Павлівський, буд. 4) до Фізичної особи-підприємця Роздайбіди Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 69130,01 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Комунального підприємства "Сучасне місто" до відповідача - фізичної особи-підприємця Роздайбіди Сергія Миколайовича про стягнення 69130,01 грн., з яких:

- за договором №3922/Г12/23 від 08.12.2023, яка складається з: загальної суми заборгованості 6780,00 грн., пені у розмірі 4820,20 грн., інфляційні витрати у розмірі 1880,05 грн., 3% річних у розмірі 500,01 грн.

- за договором №3923/Г12/23 від 08.12.2023, яка складається з: загальної суми заборгованості в розмірі 11230,48 грн., пені у розмірі 7524,65 грн., інфляційні витрати у розмірі 2881,66 грн., 3% річних у розмірі 773,20 грн.

- за договором №3924/Г12/23 від 08.12.2023, яка складається з: загальної суми заборгованості в розмірі 16407,10 грн., пені у розмірі 10993,10 грн., інфляційні витрати у розмірі 4209,95 грн., 3% річних у розмірі 1129,61 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань за договорами тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності №3922/Г12/23 від 08.12.2023, №3923/Г12/23 від 08.12.2023, №3924/Г12/23 від 08.12.2023 в частині повної та своєчасної сплати вартості за експлуатацію окремим елементом благоустрою.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

22.07.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. №17895) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, розгляд справи вирішено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи на підставі частини 5 статті 252 ГПК України.

Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".

Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

Матеріали справи свідчать, що станом на дату відкриття провадження у даній справі, позивач зареєстрував електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а тому копію ухвали суду про відкриття провадження у справі було надіслано до зареєстрованого електронного кабінету позивача, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Беручи до уваги, що станом на дату відкриття провадження у справі відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 27.07.2026 було надіслано засобами поштового зв`язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку повернуто на адресу суду з довідкою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 по справі №922/2481/26 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, а тому справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті в межах строку, що передбачений статтею 248 ГПК України.

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України унормовано, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що 08.12.2023 між Комунальним підприємством "Сучасне місто" (далі - позивач, виконавець) та фізичною особою-підприємцем Роздайбіда Сергієм Миколайовичем (далі - відповідач, замовник) було укладено договори тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності №3922/Г12/23, №3923/Г12/23, №3924/Г12/23.

Згідно пункту 1.1. договорів погоджено, що виконавець надає замовнику право тимчасової експлуатації (управління) окремим елементом благоустрою комунальної власності міста Харкова з метою задоволення соціально-економічних потреб шляхом розміщення тимчасового об`єкта підприємницької та іншої діяльності.

Згідно умов пункту 2.1., 2.2., 2.3. договору №3922/Г12/23 вид елемента: частина покриття вулиці. Місцезнаходження елемента: поблизу будинку №5 по вул. Академіка Проскури, Київський район, м. Харків. Площа/розміри елемента 12,5 кв.м.

Згідно умов пункту 2.1., 2.2., 2.3. договору №3923/Г12/23 вид елемента: частина покриття вулиці. Місцезнаходження елемента: поблизу будинку №5 по вул. Академіка Проскури, Київський район, м. Харків. Площа/розміри елемента 13,1 кв.м.

Згідно умов пункту 2.1., 2.2., 2.3. договору №3924/Г12/23 вид елемента: частина покриття вулиці. Місцезнаходження елемента: поблизу будинку №5 по вул. Академіка Проскури, Київський район, м. Харків. Площа/розміри елемента 19,13 кв.м.

Відповідно до умов пункту 4.1., 4.2. договору №3922/Г12/23 розмір плати за експлуатацію (управління) елемента згідно з розрахунком становить 1695,00 грн. (у тому числі ПДВ) на місяць. Плата перераховується замовником на розрахунковий рахунок виконавця в безготівковій формі авансовим платежем до 25 числа поточного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Відповідно до умов пункту 4.1., 4.2. договору №3923/Г12/23 розмір плати за експлуатацію (управління) елемента згідно з розрахунком становить 1776,25 грн. (у тому числі ПДВ) на місяць. Плата перераховується замовником на розрахунковий рахунок виконавця в безготівковій формі авансовим платежем до 25 числа поточного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Відповідно до умов пункту 4.1., 4.2. договору №3924/Г12/23 розмір плати за експлуатацію (управління) елемента згідно з розрахунком становить 2595,00 грн. (у тому числі ПДВ) на місяць. Плата перераховується замовником на розрахунковий рахунок виконавця в безготівковій формі авансовим платежем до 25 числа поточного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Умовами пункту 8.1. договорів передбачено, що договір набуває чинності після його підписання сторонами та діє з 01.10.2023 по 30.09.2024 включно.

02.02.2024 укладено додаткову угоду до договору №3922/Г12/23 від 08.12.2023 відповідно до умов пункту 1, 2 якої погоджено, що договір вважається припиненим з 01.02.2024. Обов`язки сторін, виконання яких сторонами розпочалося до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинні бути виконані сторонами в повному обсязі.

02.02.2024 укладено додаткову угоду до договору №3923/Г12/23 від 08.12.2023 відповідно до умов пункту 1, 2, 3 якої погоджено, що дія договору призупиняється з 01.02.2024 по 30.04.2024 включно в частині нарахування та внесення плати за договором, у зв`язку із припиненням використання кіоску без логотипу у період з 01.02.2024 по 30.04.2024 включно. Ця додаткова угода набирає чинності після її підписання сторонами та діє з 01.02.2024 по 30.04.2024 включно.

02.02.2024 укладено додаткову угоду до договору №3924/Г12/23 від 08.12.2023 відповідно до умов пункту 1, 2, 3 якої погоджено, що дія договору призупиняється з 01.02.2024 по 30.04.2024 включно в частині нарахування та внесення плати за договором, у зв`язку із припиненням використання кіоску без логотипу у період з 01.02.2024 по 30.04.2024 включно. Ця додаткова угода набирає чинності після її підписання сторонами та діє з 01.02.2024 по 30.04.2024 включно.

10.07.2024 укладено додаткову угоду до договору №3923/Г12/23 від 08.12.2023 відповідно до умов пункту 1, 2 якої погоджено, що договір вважається припиненим з 10.07.2024. Обов`язки сторін, виконання яких сторонами розпочалося до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинні бути виконані сторонами в повному обсязі.

10.07.2024 укладено додаткову угоду до договору №3924/Г12/23 від 08.12.2023 відповідно до умов пункту 1, 2 якої погоджено, що договір вважається припиненим з 10.07.2024. Обов`язки сторін, виконання яких сторонами розпочалося до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинні бути виконані сторонами в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про належне виконання взятих на себе зобов`язань за договорами тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності №3922/Г12/23 від 08.12.2023, №3923/Г12/23 від 08.12.2023, №3924/Г12/23. Також, позивачем зазначено, що відповідачем порушено взяті на себе договірні зобов`язання в частині повної та своєчасної сплати за користування елементом благоустрою у зв`язку із чим перед позивачем виникла заборгованість, на яку відповідно до пункту 10.3., 10.4. договору нараховано пеню, а також 3% річних та інфляційні втрати та яка залишається не сплаченою.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору позивачем скеровано на адресу відповідача повідомлення-вимогу №4230/0/967/-26 від 15.06.2026, в якій з викладенням правових та фактичних підстав звернення повідомив про наявність заборгованості за спірними договорами та необхідність її сплати, яке відповідачем залишилось без відповіді та задоволення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положенням про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова, затвердженим рішенням Харківської міської ради від 21.06.2017 №688/17 (далі Положення) Комунальне підприємство "Сучасне місто" визначено виконавцем з надання права тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності міста Харкова. Відповідно до Положення для розміщення/обслуговування тимчасових споруд (кіоск без логотипу) (далі - об`єкт) укладаються договори щодо елементу благоустрою, який обліковується на балансі позивача.

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначено судом вище та погоджено сторонами, відповідно до умов пункту 4.1., 4.2. договору №3922/Г12/23 розмір плати за експлуатацію (управління) елемента згідно з розрахунком становить 1695,00 грн. (у тому числі ПДВ) на місяць. Плата перераховується замовником на розрахунковий рахунок виконавця в безготівковій формі авансовим платежем до 25 числа поточного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Крім того, відповідно до умов пункту 4.1., 4.2. договору №3923/Г12/23 розмір плати за експлуатацію (управління) елемента згідно з розрахунком становить 1776,25 грн. (у тому числі ПДВ) на місяць. Плата перераховується замовником на розрахунковий рахунок виконавця в безготівковій формі авансовим платежем до 25 числа поточного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Також, відповідно до умов пункту 4.1., 4.2. договору №3924/Г12/23 розмір плати за експлуатацію (управління) елемента згідно з розрахунком становить 2595,00 грн. (у тому числі ПДВ) на місяць. Плата перераховується замовником на розрахунковий рахунок виконавця в безготівковій формі авансовим платежем до 25 числа поточного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Отже, укладаючи та підписуючи договір та додаткові угоди до нього, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

При цьому матеріали справи дають підстави дійти висновку, що позивачем належним чином виконано зобов`язання за договором, передано відповідачу з метою експлуатації (управління) елемент благоустрою з дня підписання договору, який у подальшому відповідно до умов пункту 6.2. договору було за домовленістю сторін змінено в редакції додаткових угод.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із змісту наведеної норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним, що є порушенням погодженої між сторонами істотної умови договору.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Отже, отримавши у платне користування з метою експлуатації (управління) елемент благоустрою, відповідач взяв на себе обов`язок здійснювати платежі у розмірі та у погоджені умовами договору та додаткових угод строки. При цьому їх не сплата є прямим порушенням відповідачем взятих на себе обов`язків по договору.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем в порушення умов пункту 4.1., 4.2. договорів несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювалась плата за експлуатацію (управління) елементом благоустрою, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 вказаного Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, наведені положення законодавства, відсутність доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин та доказів на підтвердження сплати заборгованості, суд констатує, що заявлена до стягнення основна заборгованість за договором №3922/Г12/23 від 08.12.2023 у розмірі 6780,00 грн., за договором №3923/Г12/23 від 08.12.2023 у розмірі 11230,48 грн., за договором №3924/Г12/23 від 08.12.2023 в розмірі 16407,10 грн., є обґрунтованою, правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 3% річних, пені, інфляційні втрати за договорами, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином. При цьому суд зазначає, що право погодити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.

Окрім того, положеннями чинного законодавства України, а саме статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Згідно з пунктом 10.3. договорів за порушення строків внесення плати замовник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розрахованої за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості, що склалася з моменту виникнення заборгованості, включаючи день сплати заборгованості.

Відповідно до пункту 10.4. договорів замовник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до пункту 10.5. договорів при погашенні суми заборгованості кошти, що сплачує замовник, у першу чергу зараховуються до рахунку погашення пені, у наступне чергу - на погашення заборгованості з плати за договором.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку пені у розмірі 4820,20 грн., інфляційні витрати у розмірі 1880,05 грн., 3% річних у розмірі 500,01 грн. за договором №3922/Г12/23 від 08.12.2023; пені у розмірі 7524,65 грн., інфляційні витрати у розмірі 2881,66 грн., 3% річних у розмірі 773,20 грн. за договором №3923/Г12/23 від 08.12.2023; пені у розмірі 10993,10 грн., інфляційні витрати у розмірі 4209,95 грн., 3% річних у розмірі 1129,61 грн. за договором №3924/Г12/23 від 08.12.2023 суд зазначає, що нарахування відповідають обставинам справи, вимогам законодавства, а тому позовна вимога про стягнення заявлених 3% річних, пені та інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Натомість відповідачем також не спростовано обґрунтованості та правомірності здійснених позивачем детальних розрахунків 3% річних, пені та інфляційних втрат. Власного контррозрахунку вказаних сум до суду відповідачем не подано.

Відтак, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить договірним зобов`язанням та наведеним вище вимогам законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Отже, встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази дають підстави дійти висновку про наявність у позивача права на "законне очікування" про стягнення коштів. При цьому неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 по справі №910/5444/17, від 30.10.2018 по справі №917/63/18).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Натомість всупереч статей 13, 74 ГПК України, жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості позовної заяви, відповідачем суду не надано.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн.

Суд враховує, що згідно частин 1, 4 статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Єдина судова інформаційно комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За змістом частин 5, 6 статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі №916/228/22 виснувала, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява надійшла до господарського суду в електронній формі через систему "Електронний суд", а тому враховуючи положення частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" та визначену ціну позову - 69130,01 грн. за звернення з позовною заявою до суду підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Водночас матеріали справи свідчать, що за звернення з позовною заявою до суду було сплачено судовий збір у розмірі 7987,20 грн. згідно платіжної інструкції №685 від 25.06.2026, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється з урахуванням суми судового збору, яка підлягала сплаті у розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Роздайбіди Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Сучасне місто" (61003, м. Харків, м-н. Павлівський, буд. 4, код ЄДРПОУ 01550814):

- за договором №3922/Г12/23 від 08.12.2023 заборгованість у розмірі 6780,00 грн., пеню у розмірі 4820,20 грн., інфляційні витрати у розмірі 1880,05 грн., 3% річних у розмірі 500,01 грн.

- за договором №3923/Г12/23 від 08.12.2023 заборгованість в розмірі 11230,48 грн., пеню у розмірі 7524,65 грн., інфляційні витрати у розмірі 2881,66 грн., 3% річних у розмірі 773,20 грн.

- за договором №3924/Г12/23 від 08.12.2023 заборгованість в розмірі 16407,10 грн., пеню у розмірі 10993,10 грн., інфляційні витрати у розмірі 4209,95 грн., 3% річних у розмірі 1129,61 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "28" вересня 2026 р.

СуддяГ.І. Сальнікова