Ухвала суду № 140128981, 28.09.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" вересня 2026 р. м. Рівне Справа №918/822/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДМ - Груп" про забезпечення вимог кредитора у справі

за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"

про банкрутство

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія" звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.09.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (35641, Рівненська обл., Дубенський район, с. Тараканів, вул. Колгоспна, буд. 42, код ЄДРПОУ 37083061). Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (35641, Рівненська обл., Дубенський район, с.Тараканів, вул. Колгоспна, буд. 42, код ЄДРПОУ 37083061). Розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" призначено арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №49 від 01.03.2013, 01133, м. Київ-133, а/с 79).

11.09.2023 оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" на офіційному вебпорталі судової влади України.

Ухвалою суду від 24.03.2025 затверджено схвалений Зборами кредиторів План санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" від 31.01.2025 №02-38/54. Введено процедуру санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс". Керуючим санацією Товариства з обмеженою відповідальністю призначено арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №49 від 01.02.2013).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 серпня 2025 року ухвалу Господарського суду Рівненської області від 24.03.2025 у справі №918/822/23 скасовано в частині затвердження плану санації. Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у затвердженні Плану санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (35641, Рівненська обл., Дубенський район, с. Тараканів, вул. Колгоспна, буд.42, код ЄДРПОУ 37083061) від 31.01.2025 №02-38/54 та введення процедури санації.

Суд зазначає, що супровідним листом від 13 жовтня 2025 року № 918/822/23/1145/25 на виконання ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.10.2025 року матеріали справи №918/822/23 за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс" про банкрутство направлені до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв`язку із оскарженням в касаційному порядку постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 серпня 2025 року.

З огляду на вищевказане до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" продовжується застосування судової процедури розпорядження майном боржника, яка введена ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.09.2023.

Після повернення матеріалів справи з Північно-західного апеляційного господарського суду останні було передано на розгляд судді Марачу В.В., у провадженні якого перебувала дана справа.

Ухвалою суду від 20.01.2026 розгляд справи у підсумковому засіданні відкладено на 10.02.2026.

10.02.2026 суддя Марач В.В. у судовому засіданні заявив про самовідвід від розгляду справи №918/822/23 посилаючись на те, що після скасування ухвали суду від 24.03.2025 про перехід до наступної судової процедури, затвердження плану санації було порушено порядок визначення судді для подальшого розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.02.2026 задоволено заяву про самовідвід судді Марача В.В. від розгляду справи №918/822/23. Матеріали справи №918/822/23 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 11.02.2026 справу № 918/822/23 передано судді Горплюку А.М.

Ухвалою суду від 13.02.2026 справу №918/822/23 прийнято до свого провадження. Розгляд справи у підсумковому засіданні призначено на 17.03.2026.

Ухвалою суду від 17.03.2026 розгляд справи у підсумковому засіданні відкладено на 21.04.2026.

25.03.2026 справа № 918/822/23 повернулась до Господарського суду Рівненської області.

Так, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2026 касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" - арбітражного керуючого Козирицького А. С. задоволено частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 (про відмову у затвердженні плану санації) залишено в силі, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 20.06.2025 (про відмову у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Козирицького А. С. від 23.05.2025 № 02-38/563 про зобов`язання вчинити певні дії) скасовано. Справу № 918/822/23 у частині відмови у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Козирицького А.С. від 23.05.2025 № 02-38/563 про зобов`язання вчинити певні дії передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 21.04.2026 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29.06.2026), серед іншого, клопотання розпорядника майна Козирицького А.С. про витребування доказів від 13.04.2026 та від 16.04.2026 задоволено повністю, клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Козирицького А.С. про зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДМ - Груп" про витребування доказів задоволено частково, витребувало від контрагентів ТОВ "Традєкс" інформації, розгляд справи у підсумковому засіданні відкладено на 19.05.2026.

Ухвалою суду від 19.05.2026, серед іншого, продовжено строк процедури розпорядження майном та повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича у справі №918/822/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" строком на три місяці - до 20.08.2026, розгляд справи у підсумковому засіданні відкладено на 09.06.2026.

Також, вказаною ухвалою суду повторно зобов`язано ФГ "Фаворит К.І.М.", ТОВ "БІОРЕНА", ТОВ "Заболотівці", Приватної Агрофірми "Бережниця", ПП "Аграрний Острів", ПП "Галичина Агроресурси", ФГ "Ален", ФГ "Демків", ФГ ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подати витребувані ухвалою суду від 21.04.2026 інформацію та копії документів та роз`яснено наслідки невиконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 09.06.2026, серед іншого, клопотання розпорядника майна Козирицького А.С. про застосування заходів процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом задоволено частково, застосовано до ФГ "Фаворит К.І.М.", ТОВ "БІОРЕНА", ТОВ "Заболотівці", Приватної Агрофірми "Бережниця", ПП "Аграрний Острів", ПП "Галичина Агроресурси", ФГ "Ален", ФГ "Демків", ФГ ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у виді тимчасового вилучення державним виконавцем доказів для дослідження судом, розгляд справи у підсумковому засіданні відкладено на 02.07.2026.

19.06.2026 від розпорядника майна надійшла заява про визнання кредиторів заінтересованими особами, в якій просить визнати кредитора ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заінтересованою особою стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"; визнати кредиторів Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВДМ-Груп" не заінтересованими особами стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс".

Ухвалою суду від 02.07.2026 задоволено повністю заяву розпорядника майна про визнання кредиторів заінтересованими особами, визнано кредитора ОСОБА_3 та кредитора ОСОБА_4 заінтересованими особами стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", визнано кредитора Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" та кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "ВДМ-Груп" не заінтересованими особами стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс". Розгляд справи у підсумковому засіданні відкладено на 27.08.2026.

10.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_4 надійшла заява про визнання наказу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/822/23 таким, що не підлягає виконанню.

Також, 13.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_5 надійшла заява про визнання наказу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/822/23 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 19.07.2026 в задоволенні заяви ОСОБА_5 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовлено, в задоволенні заяви ОСОБА_4 у про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

23.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_4 надійшла заява про забезпечення вимог кредитора, в якій просить забезпечити вимоги кредитора шляхом накладення арешту на кукурудзу у кількості 6300 тонн, яка знаходиться на складах Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія", за адресою с. Тинне Сарненського району Рівненської області та АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17.08.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення вимог кредитора відмовлено.

Ухвалою суду від 27.08.2026 продовжено строк процедури розпорядження майном та повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №49 від 01.02.2013) у справі №918/822/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (код ЄДРПОУ 37083061) строком на три місяці - до 27.11.2026. Розгляд справи у підсумковому засіданні відкладено на 22.10.2026.

24.09.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника ТОВ "ВДМ - Груп" надійшла заява про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, в якій просить накласти арешт на кукурудзу у кількості 6300 тонн, яка згідно з документами, наявними у справі, знаходяться на складах (елеваторах) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповіжальністю "Дубенська аграрна компанія" за адресами: с. Тинне Сарненського району Рівненської області та вул. Колгоспна, 21, с. Тараканів Дубенського району Рівненської області. Також, просить зобов`язати СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" уримуватися від будь - яких дій щодо відчуження, переміщення, переоформлення, видачі чи іншого розпорядження зазначеною кукурудзою до вирішення питання по суті або до подальших вказівок суду.

25.09.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" надійшло заперечення на заяву ТОВ "ВДМ - Груп" від 23.09.2026 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, в якій просить відмовити в задоволенні заяви та визнати подання вказаної заяви зловживанням процесуальними правами та стягнути з ТОВ "ВДМ - Груп" в дохід державного бюджету штраф відповідно до пункту 2 частини 1 статті 135 ГПК України.

У поданих запереченнях представник просить постановити окрему ухвалу відповідно до частини 11 статті 246 ГПК України щодо виявлених ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України (підроблення документа та використання завідомо підробленого документа), пов`язаних з поданням до суду листа ОСОБА_6 від 17.09.2026 та доданих до нього матеріалів і направити до органу досудового розслідування (прокуратури).

Також, у поданих запереченнях представник СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" просить витребувати у ТОВ "ВДМ - Груп" оригінали електронних доказів : усі електронні листи ланцюжка листування між адресами vdm-group1@ukr.net та ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 08.09.2026 по 17.09.2026 (у форматі .eml з повними службовими заголовками), включно з повідомленням від 16.09.2026 о 18:56 та вкладенням "Відповідь - ОСОБА_7 .pdf.х...", надісланим 16.09.2026 о 18:58".

25.09.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника ТОВ "ВДМ - Груп" надійшло заперечення на клопотання (заперечення) СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія".

Суд враховує, що 24.07.2026 матеріали справи № 918/822/23 за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" про банкрутство направлено до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Матеріали справи направлено до Північно - західного апеляційного суду у зв`язку з надходження апеляційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.07.2026 у справі №918/822/23.

Згідно пункту 17 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), провадження у справі про банкрутство юридичної особи не підлягає зупиненню.

Відтак, суд здійснює розгляд заяви ТОВ "ВДМ - Груп" про забезпечення вимог кредитора за матеріалами справи в електронній формі.

Розглянувши подану заяву та заперечення, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 6 статті 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Правові засади забезпечення позову у господарському судочинстві врегульовано главою 10 розділу І ГПК України, тоді як спеціальним законом про банкрутство (стаття 40 КУзПБ) визначено особливі різновиди забезпечувальних заходів вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право застосування таких заходів як за клопотанням розпорядника майна чи кредитора, так і за ініціативою суду.

Відповідно до частини 1 статті 40 КУзПБ, господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Ухвала про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме чи нерухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

В даному випадку, в обґрунтування заяви про забезпечення вимог кредиторів представник вказує, що у матеріалах справи наявні видаткові накладні №304 від 16.06.2023 та №305 від 07.07.2023, а також акти приймання-передачі, згідно з якими СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" нібито поставило ТОВ "Традєкс" кукурудзу загальною кількістю 6300 тонн.

Представник вказує, що з цих документів прямо випливає, що товар фактично залишився на зберіганні на складах (елеваторах) самої СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія", яка у своїх процесуальних документах стверджує, що в подальшому ця кукурудза була відчужена ТОВ "Традєкс" на користь ТОВ "ВДМ - Груп", і посилається на договір поставки №11-08-23 від 11.08.2023, специфікації, акти приймання-передачі, складські квитанції, договори складського зберігання та інші документи, нібито підписані від імені колишнього директора ТОВ "ВДМ - Груп" ОСОБА_6 .

Зазначає, що 08.09.2026 директор ТОВ "ВДМ - Груп" Мартинюк Дмитро Юрійович направив ОСОБА_6 письмовий запит (копія долучається) з вимогою підтвердити або спростувати зазначені документи. У відповідь, ОСОБА_6 категорично спростував будь-яку причетність до цих документів і операцій. Він прямо заявив, що усі зазначені документи є фіктивними та підробленими від його імені, а підписи йому не належать і виконані не ним. ОСОБА_6 ствердно відповів на те, що не знайомий і ніколи не зустрічався з Янчуком Ю.В., ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими особами, зазначеними в документах та у відповідні дати перебував у м. Дніпро і не був на території Рівненської області. З огляду на що, вважає, що печатка ТОВ "ВДМ - Груп" та підписи були використані сторонніми особами без його відома і його згоди.

Відтак, заявник вважає, що документи СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" створені виключно для подання до суду з метою введення суду в оману та приховування майна. Таким чином, СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" не просто утримує кукурудзу, а активно створює фіктивну правову підставу для її виведення з-під контролю у справі про банкрутство шляхом використання підроблених документів від імені ТОВ "ВДМ - Груп".

Заперечуючи проти задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, представник СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" вказує, що заява ТОВ "ВДМ - Груп" частково дублює заяву ОСОБА_10 , в задоволенні якої судом відмовлено. Тобто, вважає, що дана заява фактично є спробою ОСОБА_10 через пов`язану та заінтересовану особу порушити перед судом те саме питання, яке вже було вирішено судом.

Також, представник вказує, що заява ґрунтується на документі, що має неспростовні ознаки підроблення. Такі дії виходять за межі процесуальної позиції сторони, мають ознаки кримінально караних діянь і потребують належної реакції суду.

Представник СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" вказує, що факт вибуття кукурудзи, що є предметом поданої заяви підтверджено ухвалою від 05.09.2023 та рішенням від 04.12.2024.

Надаючи правову кваліфікацію поданій заяві, враховуючи подані пояснення інших учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 ГПК України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Частиною 4 статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, загальні норми ГПК України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми ГПК України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено КУзПБ (п. 40-42 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2023 у справі №920/162/23).

Як зазначено вище, відповідно до частини 1 статті 40 КУзПБ господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.

Стосовно застосування заходів забезпечення у справі про банкрутство Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173 сформував висновок про те, що в силу статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Системний аналіз зазначених норм ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства дозволяє зробити висновок про те, що Кодексом, як спеціальним законом, визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду. Разом з тим, загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України.

Відтак, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, передбачені загальними положеннями статтею 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, метою забезпечення вимог кредиторів є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих дій з боку боржника або третіх осіб з тим, щоб забезпечити кредиторам реальне та ефективне задоволення їх вимог, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів кредиторів, за захистом яких вони звернулися до суду.

Забезпечення вимог кредитора по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів боржника або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог кредиторів або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Тобто, забезпечення вимог кредиторів можливе у випадку вчинення боржником (або третіми особами) дій, спрямованих на приховування активів боржника чи дій до його реалізації.

В даному випадку, заявником беззаперечно не доведено, що майно боржника знаходиться на складах (елеваторах) ТОВ "Дубенська аграрна компанія".

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення вимог кредиторів.

Суд також враховує, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, з метою забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, своєю чергою, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2025 у справі № 910/6025/25).

Звідси, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову та які можуть виражатись у вчиненні відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Як зазначалося вище, подаючи заяву про забезпечення вимог кредитора, представник ТОВ "ВДМ - Груп" вказує, що після відмови в задоволенні аналогічної заяви ОСОБА_10 з`явились нові суттєві докази, яких не було раніше, а саме: відповідь Золотухіна С.С. від 17.09.2026.

Вказує, що наведене є конкретним доказом, що СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" використовує фіктивні документи для створення видимості відчуження активу на користь третьої особи.

Зі змісту заяви про забезпечення вимог кредитора вбачається, що остання фактично ґрунтується на твердженнях Золотухіна С.С., який категорично заперечує підписання будь - яких документів з СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія".

Суд враховує, що згідно зі статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи викладене, суд зазначає, що у господарському судочинстві докази - це процесуально визначені фактичні дані та носії інформації, які подаються сторонами або витребовуються судом для встановлення об`єктивної істини, підтвердження правової позиції сторін та винесення законного й обґрунтованого рішення.

В даному випадку, відповідь ОСОБА_6 від 17.09.2026 не є доказом в розумінні статтей 76 -78 ГПК України.

Більше того, заявник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у зазначеній відповіді, а також не вжив заходів для обґрунтування належними засобами доказування своїх доводів.

Суд також враховує, що як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Традєкс" ініціюючий кредитор СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" заявляв грошові вимоги, які виникли в результаті неналежного виконання Договору № 21-01-22 від 21.01.2022 про надання поворотної фінансової допомоги, Договору № 21-01-22 від 28.02.2022 про надання позики та Договору поставки № 28-12-21 ФД від 28.12.2021.

До вказаної заяви кредитором, серед іншого, долучено видаткові накладні № 304 від 16.06.2023 та № 305 від 07.07.2023, акти приймання - передачі від 16.06.2023 та від 07.07.2023.

Розглядаючи вказані вимоги в ухвалі від 05.09.2023 суд вказував, що на виконання умов Договору поставки та вказаної Специфікації №1, Постачальником поставлено, а Покупцем отримано Товар у розмірі 2 608 тон на загальну суму 11 736 004,69 грн, що підтверджується Видатковою накладного №304 від 16.06.2023, на виконання умов Договору поставки та Специфікації №2, Постачальником поставлено, а Покупцем отримано Товар у розмірі 3 692 тон на загальну суму 16 614 006,65 грн, що підтверджується Видатковою накладною №305 від 07.07.2023.

Також, у вказаній ухвалі зазначено, що боржником визнано факт отримання товару за Договором поставки та його не оплату (що підтверджується, зокрема, Видатковими накладними №304 від 16,06.2023 та №305 від 07.07.2023, Актами приймання-передачі від 16.06.2023 та від 07.07.2023, Відповіддю від 24.07.2023 на Вимогу від 18.07.2023, Відзивом Боржника від 17.08.2023).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.09.2023 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.08.2023 у справі № 918/822/23 залишено без змін.

Приписами частини 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, не підлягає доказуванню факт отримання кукурудзи в кількості 6300 тон за Договором поставки та його не оплату.

Враховуючи викладене, твердження заявника про приховування СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" кукурудзи в кількості 6300 тон, що належить ТОВ "Традєкс" спростовуються викладеним.

Крім того, суд критично оцінює твердження заявника, що СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" активно створює фіктивні підстави для виведення кукурудзи, яка є предметом розгляду даної заяви, оскільки на підтвердження вказаних обставин заявник не надав жодних доказів, як і відомостей про звернення до правоохоронних органів щодо вказаних неправомірних дій.

До того ж суд звертає увагу на те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення вимог кредиторів, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору, а процесуальний закон, визначаючи у статті 75 ГПК України підстави звільнення від доказування, не передбачає звільнення учасника від доказування у разі подання заяви про забезпечення.

Також, суд зазначає, що інститут забезпечення вимог кредиторів спрямований проти несумлінних дій боржника, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити, попри це такі дії не можуть визнаватись встановленими поза межами процедури та стандартів доказування.

У зворотному ж порушується баланс рівності усіх учасників судового процесу та презюмується абсолютне право заявника на застосування обраних ним заходів забезпечення.

Крім того, при розгляді заяви про забезпечення вимог кредиторів, суд не може розглядати спір по суті, оскільки в даному випадку між сторонами існує спір про право - наявність права власності на зерно, місце його перебування.

Тобто, при розгляді заяви про забезпечення вимог кредиторів судом встановлено, що заявником не було належним чином обґрунтовано наявності підстав та обставин, за яких можливе вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, оскільки ним було зроблено лише припущення про приховування майна боржника, без надання відповідних доказів.

Отже, за наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтями 136, 137 ГПК України, статтею 40 КУзПБ підстав для задоволення заяви ТОВ "ВДМ - Груп" про забезпечення вимог кредитора.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволені заяви ТОВ "ВДМ - Груп" про забезпечення вимог кредиторів.

Щодо клопотання представника СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" про визнання подання заяви про забезпечення вимог кредиторів зловживанням процесуальними правами, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У відповідності до частини 2 статті 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Тобто, суб`єкт судочинства свої процесуальні права повинен здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права, тому процесуальним законодавством передбачено, що певні процесуальні дії можуть бути розцінені як зловживання процесуальними правами, якщо відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав.

Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені Господарським процесуальним кодексом.

Аналізуючи зазначені норми, можна дійти висновку, що обставинами, які доводять наявність зловживання процесуальними правами учасником справи є: наявність відповідного процесуального права в учасника справи; використання такого права завідомо без наявності як фактичних, так і юридичних підстав; реалізація процесуального права переслідує мету штучного маніпулювання процесуальним порядком розгляду справи.

У вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів.

В даному випадку, хоча заява ОСОБА_10 про забезпечення вимог кредиторів про накладення арешту на кукурудзу в кількості 6300 тонн вже розглянута судом, однак заява ТОВ "ВДМ - Груп" подана до суду вперше.

Більше того, суд вважає такі доводи СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" є неприпустимими, бо обмежують конституційні права кредитора на звернення до суду за захистом порушених, на його думку, прав та законних інтересів.

Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно частини 2 статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини 1 статті 6 Європейської Конвенції з прав людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі "Воловік проти України", № 15123/03, рішення від 6 грудня 2007 року, встановлюючи порушення частини 1 статті 6 Європейської Конвенції з прав людини, суд нагадав, що право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" про зловживання процесуальними правами відмовити.

Щодо клопотання представника СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" про винесення окремої ухвали, суд зазначає наступне.

У поданому клопотанні (запереченні) представник СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" вказує, що лист Золотухіна С.С. від 17.09.2024 є недопустимим доказом з ознаками підроблення.

Згідно частини 1 статті 246 ГПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

У відповідності до частини 11 статті 246 ГПК України, окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Окрема ухвала суду у розумінні положень статті 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Тобто за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних звернень особі /особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень.

Разом з цим, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства.

Постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору. При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком (аналогічні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 № 346/2744/21).

Суд звертає увагу, що стаття 246 ГПК України, яка передбачає можливість у випадку виявлення судом порушення законодавства постановити окрему ухвалу, стосується випадків коли суд виявляє такі порушення при вирішенні спору.

При цьому, заява про застосування заходів забезпечення вимог кредиторів не є стадією розгляду справи та при її вирішенні суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати факт підроблення.

Більше того, за висновком Європейського суду з прав людини у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Суд також зауважує, що окрема ухвала як один із видів судового рішення повинна відповідати вимогам статтей 234, 236 ГПК України.

Зокрема, за пункту 3 частини 1 статті 234 ГПК України, ухвала, що викладається окремим документом, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.

При цьому, суд зазначає, що СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" не позбавлене можливості самостійно звернутися до правоохоронних органів з приводу порушених у клопотанні питань.

Крім того, враховуючи, що судом розглянуто заяву про забезпечення вимог кредиторів, суд не вбачає підстав для витребування додаткової інформації, що вказана представником СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" у запереченнях та представником ТОВ "ВДМ - Груп" у запереченнях.

Керуючись статтями 2, 40 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДМ - Груп" про забезпечення вимог кредиторів - відмовити.

2. У задоволенні клопотання Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" про визнання подання заяви про забезпечення вимог кредиторів зловживанням процесуальними правами - відмовити.

3. У задоволенні клопотання Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" про поставлення окремої ухвали - відмовити.

4. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДМ - Груп" про витребування - відмовити.

5. У задоволенні клопотання Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" про витребування - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання 28.09.2026 та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.М.Горплюк