Ухвала суду № 140128633, 28.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про задоволення скарг на дії державного виконавця

"28" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4610/25

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк

за участю представників:

від скаржника Лепська А.В.,

від відповідачів не з`явилися,

від ВДВС не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарг Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (вх. № 2-1434/26 від 22.07.2026 та вх. № 2-1435/26 від 22.07.2026) на дії головного державного виконавця Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлова Артема Ігорьовича у справі № 916/4610/25 за позовом Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України до Фермерського господарства Агроспектр, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 2256085,57 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/4610/25 за позовом Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України до Фермерського господарства Агроспектр, ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за договором кредитної лінії № 119.10-10/416 від 15.07.2021 у розмірі 2256085,57 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (кредитом) 2250000,00 грн; проценти за користування кредитом 5277,33 грн; комісія 808,24 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 р. (суддя ОСОБА_2 ) позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з Фермерського господарства Агроспектр та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України заборгованість за основним боргом (кредитом) в розмірі 2250000,00 грн., заборгованість по процентами за користування кредитом в розмірі 5277,33 грн. та комісію в розмірі 808,24 грн.

Також стягнуто з Фермерського господарства Агроспектр та окремо з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України витрати зі сплати судового збору в розмірі по 13536,51 грн. з кожного.

Надалі Господарським судом Одеської області на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 р. по справі № 916/4610/25, яке набрало законної сили 12.06.2026 р., видано відповідні накази від 19.06.2026 р.

22.07.2026 р. від Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління АТ Державний ощадний банк України через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшли скарги (вх. № 2-1434/26, вх. № 2-1435/26) на дії головного державного виконавця Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлова Артема Ігорьовича, в яких позивач просить скасувати повідомлення головного державного виконавця Михайлова А.І. від 03.07.2026 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання наказів Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 р. у справі № 916/4610/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України кредитної заборгованості в сумі 2256085,57 грн, а також судового збору у сумі 13536,51 грн.

Наразі скаржник зауважує, що 14 липня 2026 (поштове відправлення № R067224919384) на адресу стягувача надійшло повідомлення головного державного виконавця Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлова Артема Ігоровича від 03.07.2026 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання наказу Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 у справі № 916/4610/25 про стягнення з ОСОБА_1 судового збору у сумі 13536,51 грн, а також наказу Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 у справі № 916/4610/25 про стягнення з ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 /Боржник) кредитної заборгованості за Договором кредитної лінії № 119.10-10/416 від 15.07.2021 у сумі 2 256 085,57 грн на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону у зв`язку з відсутністю у виконавчому документі повної адреси місця проживання чи перебування боржника.

Так, скаржник посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), в якій зроблено висновок, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

Також, посилаючись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2022 року у справі № 761/20750/13-ц (провадження № 61-15817св20), скаржник зауважує, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 175/3554/14-ц (провадження № 61-11274св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справа № 753/1329/20-ц (провадження № 61-7350св21).

Разом з тим скаржник наголошує, що у наказах Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 у справі № 916/4610/25 про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості та судового збору зазначені відомості про стягувача (найменування, його місцезнаходження) та боржника (його прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, РНОКПП та адреса реєстрації боржника: Херсонська область, Скадовський (колишній Каланчацький район), с. Гаврилівка Друга, яка зазначена у паспорті), які дозволяють здійснити повну ідентифікацію боржника. У зв`язку з цим відсутність у наказі назви конкретної вулиці, де зареєстрований ОСОБА_1 за наявності можливості у головного державного виконавця Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлова Артема Ігоровича його ідентифікувати, не може вважатися підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Таким чином, на думку скаржника, дії державного виконавця при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є неправомірними, оскільки в розумінні правових приписів законодавства державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за наявності відповідного виконавчого листа, виданого судом, Закону України Про виконавче провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.07.2026 р. (суддя Цісельський О.В.) скарги Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (вх. № 2-1434/26 від 22.07.2026 та вх. № 2-1435/26 від 22.07.2026) на дії головного державного виконавця Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлова Артема Ігоровича у справі № 916/4610/25 прийнято до розгляду та призначено їх розгляд у судовому засіданні на 13 серпня 2026 р. о 12:40 год.

04.08.2026 року від Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшли заперечення (вх. № 27004/26), відповідно до яких ВДВС просить суд відмовити у задоволенні скарг АТ Державного ощадного банку України в особі в особі філії - Херсонського обласного управління АТ Ощадбанк на рішення дії головного державного виконавця Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в повному обсязі.

Так, в обґрунтування поданих заперечень ВДВС, посилаючись на ст. 26, п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження, зазначає, що виконавчі документи не відповідають вимогам п. 3 ч. 1 ст. 4 вказаного закону, а саме: не зазначено повну адресу боржника: вулицю та номер будинку, з огляду на що виконавець дійшов висновку, що виконавчий документ не відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження, із врахуванням чого державним виконавцем 03.07.2026 року винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Крім того, відділ державної виконавчої служби зазначає, що постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, стосуються скасування дії державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з підстав невідповідності виконавчого документа пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження, а саме: не зазначення у виконавчому документі реєстраційного номеру облікової картки платника податків, або серії та номера паспорту боржника, та дати народження боржника - фізичної особи, натомість у наказах Господарського суду Одеської області № 916/4610/25 від 19.06.2026 року відсутня повна адреса місця проживання боржника, а саме: вулиця та номер будинку боржника.

При цьому ВДВС наголошує, що відповідно до п. 3 ч. 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець з метою захисту інтересів стягувача під час здійснення виконавчого провадження має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, лише в тому випадку, коли виконавче провадження відкрито та перебуває на виконанні.

У судовому засіданні 13.08.2026 р. о 12:40 год., керуючись положеннями абз. 2 ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України та з метою належної підготовки справи до розгляду, судом було постановлено протокольну ухвалу про продовження строку розгляду скарги на двадцять днів за ініціативою суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2026 р. (суддя Цісельський О.В.) повідомлено Фермерське господарство Агроспектр, ОСОБА_1 та головного державного виконавця Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлова Артема Ігоровича про те, що судове засідання з розгляду скарг у справі № 916/4610/25 відбудеться 03 вересня 2026 р. о 12:00 год.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області № 490 від 03.09.2026 р. у зв`язку з відрахуванням наказом голови суду № 16-к від 02.09.2026 судді Цісельського О.В. зі штату суду відповідно до Указу Президента України № 848/2026 від 01.09.2026 Про призначення судді, статті 15 Закону України Про судоустрій і статус суддів, пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України та на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 № 916-1/2025 (зі змінами від 06.07.2026 № 916-3/2026), призначено повторний автоматизований розподіл скарг на дію державного виконавця вх. № 2-1434/26 від 22.07.2026 р. та вх. № 2-1435/26 від 22.07.2026 р. по справі № 916/4610/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2026 року скарги на дію державного виконавця вх. № 2-1434/26 від 22.07.2026 та та вх. № 2-1435/26 від 22.07.2026 р. передано на розгляд судді Петрову В.С.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2026 р. (суддя Петров В.С.) прийнято скарги Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (вх. № 2-1434/26 від 22.07.2026 та вх. № 2-1435/26 від 22.07.2026) на дії головного державного виконавця Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлова Артема Ігорьовича у справі № 916/4610/25 до свого провадження; розгляд скарг призначено у засіданні суду на 28.09.2026 р. об 11:00 год.; запропоновано сторонам по справі надати письмові пояснення по суті скарг.

У судовому засіданні 28.09.2026 р. представник скаржника подані скарги підтримала, просила їх задовольнити.

Великоолександрівський відділ державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання 28.09.2026 р. не з`явився.

Відповідачі пояснення на скаргу не надали, також відповідачі у судове засідання не з`явилися, хоча про дату і час розгляду скарги повідомлялися судом належним чином, у зв`язку з чим з`ясувати думки стосовно поданої скарги не уявляється можливим.

Так, за приписами ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши пояснення представника скаржника, розглянувши та дослідивши матеріали справи та скарги, господарський суд зазначає наступне.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Вказані положення кореспондують зі ст. 18 ГПК України.

Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною першою статті 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Отже, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема, ухваленого в порядку господарського судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.

Так, Господарським судом Одеської області на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 р. по справі № 916/4610/25, яке набрало законної сили 12.06.2026 р., видано відповідні накази від 19.06.2026 р., зокрема, щодо солідарного стягнення з Фермерського господарства Агроспектр та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України заборгованості за основним боргом (кредитом) в розмірі 2250000,00 грн, заборгованість по процентами за користування кредитом в розмірі 5277,33 грн та комісію в розмірі 808,24 грн., а також щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 13536,51 грн.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Наразі суд зазначає, що у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) суд наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист, про що неодноразово наголошувалося Європейським Судом з прав людини (Справа ЄСПЛ Горнсбі проти Греції, від 19.03.1997, Жовнер проти України від 29.06.2004), Конституційним Судом України (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012; перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012; абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013), Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 08.06.2022 у справі № 2-591/11).

Так, 03.07.2026 року головним державним виконавцем Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, відповідно до якого, керуючись п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження, виконавець повернув наказ № 916/4610/25 від 19.06.2026 року, виданий Господарським судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України судового збору у розмірі 13536,51 грн.

Також 03.07.2026 року головним державним виконавцем Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, відповідно до якого, керуючись п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження, виконавець повернув наказ № 916/4610/25 від 19.06.2026 року, виданий Господарським судом Одеської області щодо боржника - ОСОБА_1 , про солідарне стягнення з Фермерського господарства Агроспектр та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України заборгованості у розмірі 2256085,57 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати виконавче провадження та вживати заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановлених виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 4 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються, зокрема, прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для фізичних осіб - адреса місця проживання чи перебування), дата народження боржника-фізичної особи, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані.

Водночас п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження передбачено повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею.

Таким чином, законодавством дійсно встановлені певні вимоги до змісту виконавчого документа, дотримання яких підлягає перевірці державним виконавцем під час вирішення питання щодо прийняття такого документа до виконання.

Разом з тим, вирішуючи питання про відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону України Про виконавче провадження, державний виконавець має виходити не лише з формальної наявності чи відсутності окремого реквізиту, а й з того, чи перешкоджає така обставина ідентифікації боржника та фактичному виконанню судового рішення.

Як встановлено судом, у наказах Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 у справі № 916/4610/25 зазначено прізвище, ім`я та по батькові боржника - ОСОБА_1 , дату його народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , а також адресу місця проживання (перебування) боржника: Херсонська область, Скадовський (колишній Каланчацький район), с. Гаврилівка Друга.

При цьому судом встановлено, що зазначені у наказі відомості про боржника були сформовані судом на підставі наявних у матеріалах справи документів, зокрема, відомостей, отриманих з Єдиного державного демографічного реєстру, та відповідали наявним у суду відомостям щодо особи боржника.

Отже, суд, видаючи накази на виконання рішення у справі № 916/4610/25, зазначив у ньому ті ідентифікаційні відомості про боржника, які були наявні у матеріалах справи та підтверджені відповідними документами.

При цьому відповідно до п. 5-1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус до Реєстру вноситься така інформація про особу, зокрема, відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи з реєстрації місця проживання або про зміну місця проживання (перебування) особи.

З урахуванням викладеного, відомості, наявні у Єдиному державному демографічному реєстрі, є офіційними та такими, що можуть використовуватися органами державної влади, зокрема, судом.

При цьому відсутність у наказі назви конкретної вулиці та номера будинку за місцем проживання Кручини С.Г. сама по собі не свідчить про неможливість його ідентифікації, оскільки наказ містить сукупність інших індивідуалізуючих відомостей про боржника, а саме: його повне ім`я, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків та населений пункт проживання.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження саме на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення, а пунктом 3 частини третьої цієї статті йому надано право одержувати від державних органів, установ, організацій, посадових осіб та інших учасників виконавчого провадження необхідну для проведення виконавчих дій інформацію.

При цьому суд не погоджується з доводами державного виконавця про те, що зазначене право може бути реалізоване виключно після відкриття виконавчого провадження та що відсутність окремого елементу адреси у виконавчому документі унеможливлює його прийняття до виконання.

Як вже було зазначено судом, виконавчий документ містить достатній обсяг відомостей для ідентифікації боржника, а відсутність назви вулиці та номера будинку не створює обґрунтованих сумнівів щодо особи боржника, з якого підлягає стягненню присуджена судом сума.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, за змістом яких сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 749/1181/16-ц (провадження № 61-1115св18), від 8 травня 2019 року у справі № 813/2125/16 (провадження № К/9901/21841/18), від 19 вересня 2019 року у справі № 469/1357/16-ц (провадження № 61-35493св18).

Суд враховує, що обов`язок суду при видачі виконавчого документа полягає у зазначенні у ньому відомостей, передбачених законом та наявних у суду на момент його видачі, а не у проведенні окремого розшуку чи самостійному збиранні додаткових відомостей про місце проживання боржника, які відсутні у матеріалах справи.

Інше тлумачення фактично покладало б на суд функції, які законом віднесені до повноважень органу примусового виконання рішень, та створювало б ситуацію, за якої виконання судового рішення залежало б від отримання судом додаткових відомостей, не необхідних для вирішення спору по суті.

При цьому суд звертає увагу, що державний виконавець, на відміну від суду на стадії видачі виконавчого документа, здійснює саме примусове виконання судового рішення та наділений законом відповідними повноваженнями для отримання інформації, необхідної для проведення виконавчих дій.

Отже, відсутність у наказі назви вулиці та номера будинку за наявності інших достатніх ідентифікаційних даних про боржника не свідчить про невідповідність наказу таким вимогам Закону України Про виконавче провадження, яка унеможливлює його прийняття до виконання, та не може бути самостійною підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Натомість, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, вказане є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу.

Суд наголошує, що пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

При цьому Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містить відомості щодо юридичної особи, засновником(учасником) якої є ОСОБА_1 .

Так, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою засновника (учасника) Фермерського господарства Агроспектр ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Таким чином, державний виконавець не позбавлений права встановити місце проживання (перебування) боржника та належним чином виконати вимоги Закону України Про виконавче провадження, забезпечивши виконання судового рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що державний виконавець, повертаючи накази Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 у справі № 916/4610/25 без прийняття до виконання, передчасно застосував пункт 6 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження, оскільки наявність у виконавчих документах інших ідентифікаційних відомостей про боржника давала можливість його ідентифікувати та не свідчила про неможливість здійснення примусового виконання рішення.

Відтак, повідомлення головного державного виконавця Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлова Артема Ігоровича від 03.07.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання підлягають скасуванню.

Зазначені висновки однаково стосуються обох оскаржуваних повідомлень, оскільки підставою для повернення як наказу про стягнення 2256085,57 грн, так і наказу про стягнення 13536,51 грн судового збору, державним виконавцем визначено одну й ту саму обставину - відсутність у виконавчому документі повної адреси місця проживання Кручини С.Г.

Крім того, господарський суд звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20, де зазначено, що передбачений частиною першою статті 74 Закону України від 02.06.2016 Про виконавче провадження та статтею 339 Господарського процесуального кодексу України судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

При цьому з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог скарг Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (вх. № 2-1434/26 від 22.07.2026 та вх. № 2-1435/26 від 22.07.2026) на дії головного державного виконавця Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлова Артема Ігорьовича у справі № 916/4610/25 за позовом Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України до Фермерського господарства Агроспектр, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 2256085,57 грн, у зв`язку з чим вказані скарги АТ Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 339-1, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (вх. № 2-1434/26 від 22.07.2026) на дії головного державного виконавця Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлова Артема Ігорьовича у справі № 916/4610/25 за позовом Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України до Фермерського господарства Агроспектр, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 2256085,57 грн. задовольнити.

2. Скасувати повідомлення головного державного виконавця Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлова Артема Ігоровича від 03.07.2026 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання наказу Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 у справі № 916/4610/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління акціонерного товариства Державний ощадний банк України судового збору у сумі 13536,51 грн.

3. Скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (вх. № 2-1435/26 від 22.07.2026) на дії головного державного виконавця Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлова Артема Ігорьовича у справі № 916/4610/25 за позовом Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України до Фермерського господарства Агроспектр, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 2256085,57 грн. задовольнити.

4. Скасувати повідомлення головного державного виконавця Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Михайлова Артема Ігоровича від 03.07.2026 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання наказу Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 у справі № 916/4610/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління акціонерного товариства Державний ощадний банк України кредитної заборгованості в сумі 2256085,57 грн.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повну ухвалу складено та підписано 28 вересня 2026 року.

Суддя В.С. Петров