Рішення № 140128531, 28.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"28" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1990/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінов С.В., розглянувши заяву від Громадської організації"АВАНГАРД-2"(вх.№2-1549/26 від 03.08.2026р.) про розподіл витрат на правничу допомогу, за позовом Громадської організації "АВАНГАРД-2" (ГО "АВАНГАРД-2", буд. 1-А, Овідіопольський район, Одеська область, 67820) до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 11875,89 грн. та за зустрічним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Громадської організації "АВАНГАРД-2" (ГО "АВАНГАРД-2", буд. 1-А, Овідіопольський район, Одеська область, 67820) про визнання недійсними рішень

в с т а н о в и в:

Громадська організація "АВАНГАРД-2" звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з ОСОБА_1 11875,89 грн. заборгованості.

Рішенням суду від 16.07.2026 позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Фаворит" до Акціонерного товариства "Українська залізниця", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 51137,77 грн. задоволено у повному обсязі

03.08.2026 до Господарського суду Одеської області від представника Громадської організації "АВАНГАРД-2" адвоката Блащук О.Є. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат (вх. ГСОО № 2-1549/26) по справі №916/1990/25.

Листом суду від 05.08.2026 було повідомлено заявника, що суддя Літвінов С.В. з 03.08.2026 по 02.09.2026 включно перебуває запланованій щорічній відпусці та що розгляд заяви буде здійснено судом після виходу судді Літвінова С.В. з відпустки.

26.08.2026 від Південно-західного апеляційного господарського суду надішов запит (вх. ГСОО 1437/26 від 26.08.2026) на справу у зв`язку надходженням апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 27.07.2026.

17.09.2026 справу було повернуто до суду у зв`язку з поверненням апеляційної скарги.

Ухвалой від 23.09.2026 прийнято заяву Громадської організації "АВАНГАРД-2" (вх.№2-1549/26 від 03.08.2026р.) до розгляду.

07.08.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява у якій наголошується, що заявником не доведено реальність, необхідність та розумність заявлених витрат на професійну правничу допомогу, а отже відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують реальність, необхідність, обґрунтованість і співмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення або, як мінімум, для істотного зменшення заявленого до стягнення розміру витрат.

Згідно ч.3 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Враховуючи зазначені положення законодавства, заява Громадської організації "АВАНГАРД-2" про ухвалення додаткового рішення розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов до таких висновків.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

На підтвердження заявлених вимог заявником подано договір про надання правничої допомоги №0108 від 01.08.2023, додаткову угоду до нього від 01.04.2024, акт про надання правничої допомоги від 27.07.2026 та копії платіжних інструкцій

Як встановлено судом, 01.08.2023 між ГО "Авангард-2" та адвокатом Блащук О.Є. було укладено договір про надання правничої допомоги №0108

Пунктом 4.1 договору втановлено, що гонорар Адвоката за надання правничої допомоги встановлюється Додатковою угодою, яка є невід?ємним додатком до вказаного Договору та має бути підписана протягом 3 днів з моменту підписання Договору.

Додатковою угодою від 01.04.2024 до Договору про надання правничої допомоги №0108 визначено, що:

1. Гонорар Адвоката за Договором про надання правничої допомоги №0108 від 01.08.2023 складає суму в розмірі 18 500 (вісімнадцять тисяч п?ятсот) гривень, за надання правничої допомоги щодо захисту прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта.

2. Гонорар у розмірі, зазначеному у пункті першій цієї Угоди, виплачується Клієнтом Адвокату щомісячно, шляхом перерахування на банківський рахунок Адвоката: Акціонерний Банк «Південний», код Банку: 20953647, номер рахунку - НОМЕР_1 , код за ЄДРПОУ (РНОКПП): НОМЕР_2 .

3. Вказана Угода є невід?ємною частиною Договору про надання правничої допомоги №0108 від 01.08.2023.

4. Вказана Угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та діє впродовж дії Договору про надання правничої допомоги №0108 від 01.08.2023. Додаткова угода до Договору про надання правничої допомоги від 01.08.2023 втрачає чинність з моменту підписання цієї Угоди.

5. Адвокат надає правничу допомогу за наступним графіком - понеділок - четвер (10:00 - 19:00) - п?ятниця (10:00 - 18:00), в інших випадках за попередньою домовленістю керівника У випадку термінової підготовки документів надання консультацій у позаробочий час (19:00-00:00) Клієнт оплачує додаткові витрати до встановленого гонорару у розмірі 500 грн. за 1 годину.

27.07.2026 між ГО "Авангард-2" та адвокатом Блащук О.Є. складено Акт надання правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги №0108 від 01.08.2023, яким встановлено, що гонорар за надану правничу допомогу у справі №916/1990/25 за позовом Громадської організації «Авангард-2» до ОСОБА_1 про стягнення 11 875,89 грн. та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Громадської організації "Авангард-2" про визнання недійсними рішень становить 30 000 гривень відповідно до детального розрахунку.

Також відповідно до Акту надання правничої допомоги адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги:

- Підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Одеської області - 11 год. на суму 5 000 грн.

- Підготовка та подання відзиву на зустрічний позов - 20 год. на суму 10 000 грн.

- Підготовка та подання заперечень на клопотання про поновлення строку та долучення письмових доказів - 7 год. на суму 1500 грн.

- Підготовка та подання клопотань про поновлення строку та долучення письмових доказів -10 на суму 2 500 грн.

- Підготовка та подання клопотання про виклик та допит свідків - 1 на суму 1 000 грн.

- Представництво інтересів ГО «Авангард-2» в судових засіданнях у справі №916/1990/25 - 40 на суму 10000 грн.

Загальна вартість послуг згідно Акту надання правничої допомоги від 27.07.2026 становить 30 000,00 гривень.

Дослідивши та проаналізувавши зазначені умови Договору про надання правничої допомоги №0108 від 01.08.2023, господарським судом встановлено, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у вигляді фіксованої суми.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

З огляду на викладене, господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, фіксований розмір гонорару, погоджений Договір про надання правничої допомоги №0108 від 01.08.2023, означає те, що у разі настання визначених таким Договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Відповідачем і його Адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений Адвокатом відповідача час на надання послуг правничої допомоги та зазначення кількості витрат такого часу.

Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Статтею 15 ГПК України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 921/434/21 зазначено, що принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У відповідності до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених (які підлягають понесенню) Позивачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною 5 статті 129 ГПК України, господарський суд зазначає, що справа не є складною, не містить значної кількості різноманітних доказів або складних юридичних конструкцій.

Так доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, судом відхиляються, з огляду на те, що сам по собі факт отримання адвокатом щомісячной оплати не свідчить про відсутність у позивача витрат на професійну правничу допомогу та не виключає можливості їх компенсації у порядку, передбаченому процесуальним законом, адже відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за умови підтвердження факту надання такої допомоги, її обсягу та вартості належними і допустимими доказами. При цьому, процесуальне законодавство не ставить можливість відшкодування таких витрат у залежність від того, чи здійснює адвокат представництво на підставі цивільно-правового договору, чи перебуває у трудових відносинах із юридичною особою, інтереси якої представляє. Отже, доводи відповідача про те, що позивач не має права на відшкодування витрат на професійну правничу допомогує, є необґрунтованими та не беруться судом до уваги.

Проте з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як складність справи, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованістю та пропорційністю до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, тривалості розгляду справи, виходячи з конкретних обставин справи, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Козачинської Т.В. 18500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/1990/25, тобто у розмірі, котрий за внутрішнім переконанням суду відповідає таким критеріям як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, є пов`язаними з даною справою, обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.

При цьому господарський суд також керувався тим, що стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі не відповідає критеріям пункт 2 частини 4 статті 129 ГПК України, в той же час, відмова у повному обсязі у задоволенні витрат позивача на правничу допомогу, про що також клопотав відповідач, не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право на правомірне очікування стороною, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ДОДАТКОВО УХВАЛИВ:

1. Заяву Громадської організації"АВАНГАРД-2"(вх.№2-1549/26 від 03.08.2026р.) про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/1990/25 - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь Громадської організації «Авангард-2» (код СДРПОУ: 23205806. місцезнаходження: 67820. Одеська область. Одеський район, територіальна громада Авангардівська, «Авангард-2» громадська організація, буд. 1-А) витрати на правничу допомогу в сумі 18500,00 грн.

3. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення-відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Літвінов