Рішення № 140128522, 17.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. Справа № 916/5256/25Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Керівника Бериславської окружної прокуратури (54000, м. Миколаїв, Корабельний район, проспект Богоявленський, 314 ЄДРПОУ 0485112021) в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (73000, м. Херсон, пл. Свободи, буд. 1, код ЄДРПОУ 00022645),

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сироїжко Дмитра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

За участю представників сторін:

від прокуратури - прокурор Званський С.Я.;

від позивача - Яців К.І., самопредставництво;

від відповідача - не з`явився.

Обставини справи.

Керівник Бериславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Сироїжко Дмитра Сергійовича, в якій просить:

- Усунути перешкоди власнику - державі Україна в особі Херсонської обласної державної адміністрації, у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання фізичною особою - підприємцем Сироїжко Дмитром Сергійовичем відокремленої ділянки Дудчанської затоки Каховського водосховища площею водного дзеркала 49,09 га, розташованої на території Бериславського (раніше Нововоронцовського) району Херсонської області, разом із земельною ділянкою під нею, для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації;

- Усунути перешкоди власнику - державі Україна в особі Херсонської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання фізичної особи - підприємця Сироїжко Дмитра Сергійовича повернути державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації відокремлену ділянку Дудчанської затоки Каховського водосховища площею водного дзеркала 49,09 га, розташовану на території Бериславського (раніше Нововоронцовського) району Херсонської області, разом із земельною ділянкою під нею.

Ухвалою суду від 05.03.2026 (суддя Рога Н.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5256/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 10.02.2026 о 10:20 год.

03 лютого 2026 року до суду від Херсонської обласної державної адміністрації надійшли додаткові пояснення.

Вказані додаткові пояснення з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

09 лютого 2026 року до суду від фізичної особи-підприємця Сироїжко Дмитра Сергійовича надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Вказане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 10.02.2026 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 12:30 год. 05.03.2026.

18 лютого 2026 року до суду від фізичної особи-підприємця Сироїжко Д.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд повністю відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вказаного відзиву відповідач зазначає, що з 24.02.2022 на території Бериславського району, в тому числі с. Дудчани ведуться бойові дії. Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, Милівська сільська територіальна громада, в межах якої знаходиться Дудчанська затока, була окупована з 09 березня по 11 листопада 2022 року, а с. Дудчани до цього часу знаходяться в зоні активних бойових дій.

06 червня 2023 року була підірвана Каховська гідроелектростанція, внаслідок чого була зруйнована дамба і Каховське водосховище, як водний об`єкт, припинило своє існування. У ножі водосховища протікає річка Дніпро по своєму старому природному руслу. Ці обставини підтверджуються супутниковими знімками.

Також адвокатом Р. Ставрост 04.02.2026 були відправлені адвокатські запити до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Державній екологічній інспекції України, Державному агентству водних ресурсів України, Херсонської обласної адміністрації і Милівській сільській військовій адміністрації Бериславського району Херсонської області про надання інформації щодо фізичного стану Дудчанської затоки Каховського водосховища після руйнування Каховської гідроелектростанції, зокрема, чи наявна на її місці вода.

Відповідач вказує, що прокурором не надано до суду доказів здійснення рибогосподарської діяльності відповідачем після 2022 року, особливо враховуючи обставини окупації, активних бойових дій і припинення існування Каховського водосховища.

Враховуючи недоведеність прокурором використання відповідачем водного об`єкта після 2022 року (а це останні 4 роки), а також його існування як такого після 2023 року, вимоги прокурора задоволенню не підлягають.

Вказаний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

02 березня 2026 року до суду від фізичної особи-підприємця Сироїжко Д.С. надійшло клопотання про долучення доказів.

Вказане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

02 березня 2026 року до суду від фізичної особи-підприємця Сироїжко Д.С. надійшло клопотання про витребування доказів.

Вказане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

02 березня 2026 року до суду від фізичної особи-підприємця Сироїжко Д.С. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 05.03.2026 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 14:00 год. 31.03.2026

Ухвалою суду від 05.03.2026 постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 31.03.2026 о 14:00 год.

Ухвалою суду від клопотання фізичної особи-підприємця Сироїжко Д.С. (вх.№7369/26 від 02.03.2026) про витребування доказів у справі № 916/5256/25 задоволено. Витребувано від Державного агентства водних ресурсів України інформацію про фізичний стан Дудчанської затоки Каховського водосховища після руйнування Каховської гідроелектростанції (наявність на її місці води тощо). Витребувано від Державної екологічної інспекції України інформацію про фізичний стан Дудчанської затоки Каховського водосховища після руйнування Каховської гідроелектростанції (наявність на її місці води тощо). Витребувано від Милівської сільської ради інформацію про фізичний стан Дудчанської затоки Каховського водосховища після руйнування Каховської гідроелектростанції (наявність на її місці води тощо). Ухвалу для виконання надіслно до Державного агентства водних ресурсів України, Державної екологічної інспекції України, Милівської сільської ради.

31 березня 2026 року до суду від Державної екологічної інспекції України надійшов лист.

Вказаний лист суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 31.03.2026 протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 12:00 год. 14.04.2026.

08 квітня 2026 року до суду Державного агентства водних ресурсів України надійшла заява.

Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

13 квітня 2026 року до суду від Милівської сільської військової адміністрації надійшов лист.

Вказаний лист суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 14.04.2026 закрито підготовче провадження у справі № 916/5256/25. Призначено справу до судового розгляду по суті на 12.05.2026 о 15:30 год.

Ухвалою суду від 12.05.2026 відкладено судове засідання на 02.06.2026 об 11:30 год.

Ухвалою суд від 02.06.2026 відкладено судове засідання на 18.06.2026 о 15:00 год.

Надалі розпорядженням керівника апарату Господарському суді Одеської області від 17.06.2026 № 105, відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 16.06.2026 № 1182/0/15-25 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку", на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 № 17-01/2025, з метою дотримання строків визначених ГПК України, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 916/5256/25, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенка С.В.

Ухвалою суду від 22.06.2026 прийнято справу № 916/5256/25 до провадження судді Нікітенка С.В. у порядку загального позовного провадження. Постановлено розгляд справи почати спочатку та призначено підготовче засідання у справі на 14.07.2026 об 11:50 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 14.07.2026 об 11:50 год.

Ухвалою суду від 14.07.2026 закрито підготовче провадження у справі № 916/5256/25, призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2026 о 15:40 год., викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 17.09.2026 о 15:40 год.

Представник відповідача у судове засідання 17.09.2026 не з`явився.

Прокурор у судовому засіданні 17.09.2026 надав пояснення, в яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача у судовому засіданні 17.09.2026 надав пояснення, в яких позовні вимоги прокуратури підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

У судовому засіданні 17.09.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду і повідомлено прокурора та представника позивача про час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що за результатами вивчення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природного середовища Берислдавської окружної прокуратурою Херсонської області встановлено порушення вимог земельного, водного та природоохоронного законодавства України під час використання ФОП Сироїжко Д.С. земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом - відокремленої ділянки Дудчанської затоки Каховського водосховища площею водного дзеркала 49,09 га, яке знаходиться на території Бериславського (раніше Нововоронцовського) району Херсонської області.

Відокремлена ділянка Дудчанської затоки Каховського водосховища знаходиться на території Бериславського (раніше Нововоронцовського) району Херсонської області. Від Каховського водосховища затока відокремлена греблею, водообмін з відкритою акваторією затоки здійснюється через отвір під автомобільним мостом, який обладнано рибозахисною спорудою.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ФОП Сироїжко отримав Режим рибогосподарської експлуатації (надалі - Режим) відокремленої ділянки Дудчанської затоки Каховського водосховища, який погоджений 14.08.2015 Державним агентством рибного господарства України, 11.06.2015 Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів ресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області.

Режим розроблений Інститутом Рибного господарства НААН на замовлення ФОП Сироїжка Д.С..

Місце розташування водного об`єкта: Херсонська область, Нововоронцовський (на теперішній час - Бериславський) район, у безпосередній близькості с. Дудчани (п. 2.1 Режиму).

Розміри: а) довжина, км: 4,0; б) ширина, км: 0,13; в) площа водного дзеркала, га: 49,09; г) об`єм, км. куб: 0,00083; д) максимальна глибина, м: 4,8; є) середня глибина, м: 1,7 (п. 2.2. Режиму).

Термін дії Режиму: з 14.08.2015 по 31.12.2025

Обставини здійснення ФОП Сироїжко Д.С. рибогосподарської діяльності підтверджується інформацією Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Херсонській області (лист від 19.09.2025 № 1-3-16/686-25), відповідно до якої ФОП Сироїжко Д.С. здійснює свою діяльність згідно Режиму рибогосподарської експлуатації відокремленої ділянки Дудчанської затоки Каховського водосховища, погодженого Держрибагентством 14.08.2015.

Також, відповідно до підсумкового акта про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів від 05.12.2019, підсумкового акта про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів від 18.11.2020 та звітів про обсяг вилову водних біоресурсів від 01.01.2021, 01.05.2021, 01.06.2021, 01.07.2021 та 01.08.2021 затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.01.2016 № 17 встановлено, що ФОП Сироїжко Д.С. одноособово здійснює риборозведення та добування (вилов) біоресурсів у відокремленій ділянці Дудчанської затоки Каховського водосховища.

Таким чином, на підставі Режиму ФОП Сироїжку Д.С. з 2015 року здійснював промисел водних біоресурсів на території відокремленого підрозділу Дудчанської затоки Каховського водосховища.

Проте, ФОП Сироїжко Д.С. у встановленому законодавством порядку не отримано будь-яких документів, які надають право на використання земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом - відокремленою ділянкою Дудчанської затоки Каховського водосховища.

Відтак, використання ФОП Сироїжко Д.С. земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом має бути припиненим, а земельна ділянка з розташованим на ній водним об`єктом підлягає поверненню до земель державної власності.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги керівника Бериславської окружної прокуратури підлягають задоволенню, з таких підстав.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

При цьому Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до природних ресурсів загальнодержавного значення належать: а) внутрішні морські води та територіальне море; б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; в) атмосферне повітря; г) підземні води; д) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; е) лісові ресурси державного значення; є) природні ресурси в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; ж) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об`єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" і які перебувають у державній власності, а також об`єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об`єктами загальнодержавного значення; з) корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси.

До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Правові засади регулювання охорони та використання водних ресурсів визначаються у Водному кодексі України, в преамбулі якого зазначено, що усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Водний кодекс України в комплексі із заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

Водні відносини в Україні регулюються Водним Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України:

- води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води; водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт);

- водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об`єкт; водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів);

- водокористувач - фізична або юридична особа, яка здійснює водокористування; водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку; водосховище комплексного призначення - водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних);

- рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; рибогосподарський водний об`єкт - водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

Статтею 6 Водного кодексу України встановлено, що води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Водним кодексом України передбачено випадки необхідності розробки паспортів водних об`єктів: для визначення цілей та параметрів водосховища комплексного призначення та технологічної водойми (стаття 1 цього Кодексу); паспортизації річок і джерел питного водопостачання (стаття 16 цього Кодексу); надання водних об`єктів у користування на умовах оренди (стаття 51 цього Кодексу); оцінки екологічного стану басейну річки та розробки заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів (стаття 81 цього Кодексу) тощо.

Порядок розроблення паспорта водного об`єкта затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99.

Замовником робіт із розроблення паспорта водного об`єкта є орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними ЗК України (надалі - розпорядник земельної ділянки під водою).

Складовою паспорта водного об`єкта є коротка пояснювальна записка, де зазначаються: назва водного об`єкта; назва річки (водотоку), на якій (якому) розташований водний об`єкт, басейн річки; місцезнаходження водного об`єкта; місцезнаходження греблі (у разі наявності), відстань від гирла річки до греблі; призначення водного об`єкта (водосховища, ставка) відповідно до проєкту будівництва; тип водного об`єкта (русловий/нерусловий); вид експлуатації (у каскаді/ізольовано, з можливістю/без можливості регулювання рівня води); вид регулювання стоку (сезонний/річний/багаторічний); наявність правил експлуатації водного об`єкта; власник/балансоутримувач/користувач гідротехнічної споруди.

Хоча Водний кодекс України не дає вичерпного переліку видів цільового призначення водних об`єктів (в т. ч. водосховищ), а їх цільове призначення може визначатися, зокрема, проєктами їх будівництва, однак аналіз його положень дає можливість виокремити серед основних видів їх призначення: задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, рекреаційних, сільськогосподарських (у тому числі зрошення), промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури), протипожежних та інших державних і громадських потреб.

З урахуванням вищевикладеного, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що Дудчанська затока Каховського водосховища є водосховищем комплексного призначення для зрошення та риборозведення, тобто підпадає під ознаки рибогосподарського водного об`єкта.

Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Орендарі водного об`єкта зобов`язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство тощо).

При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку населення на водних об`єктах.

Забезпечення охорони життя та здоров`я громадян у місцях масового відпочинку населення на водних об`єктах покладається на водокористувача, який узяв водний об`єкт у користування на умовах оренди.

У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Заборона загального водокористування водними об`єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.

Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

За користування водним об`єктом орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за водний об`єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об`єктом.

У договорі оренди водного об`єкта визначаються зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.

Передача орендарем права на оренду водного об`єкта іншим суб`єктам господарювання забороняється.

Орендарі, яким водний об`єкт надано в користування на умовах оренди, зобов`язані надавати іншим водокористувачам можливість здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом, крім випадків, якщо таке спеціальне водокористування унеможливлює використання орендарем водного об`єкта для потреб, визначених у договорі оренди. Водокористувачі, яким видано дозвіл на спеціальне водокористування, мають право скидати зворотні води в орендовані водні об`єкти за умови, що при цьому не перевищуються нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Користування водними об`єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, Земельного кодексу України та інших законодавчих актів України.

Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".

Тобто цією статтею врегульовано правовідносини саме з оренди водного об`єкта, а її тлумачення є однозначним в тій частині, що водосховища комплексного призначення не можуть бути об`єктом оренди. Зазначене випливає із самого змісту як відносин оренди, за якої відбувається індивідуалізація водного об`єкта із закріпленням його за конкретною особою з відповідним обмеженням прав інших осіб щодо його використання (в тому числі права загального природокористування), так і мети комплексного водосховища відповідно до його паспорта: забезпечення можливості його одночасного використання для декількох видів діяльності різними особами, відповідно їх доступу до таких об`єктів, забезпечення їх використання у встановленому порядку.

Суд виходить з того, що спірні правовідносини мають складну юридичну природу та регулюються (залежно від встановлених обставин) екологічним (природоохоронним, земельним, водним та фауністичним) та/або аграрним законодавством.

Статтею 59 Земельного кодексу України встановлено що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування: а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо; б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури; в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури; г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Системний аналіз зазначених норм в контексті здійснення рибогосподарської діяльності дозволяє дійти висновку про те, що земельні ділянки водного фонду можуть надаватися та, відповідно, використовуватись для рибогосподарських потреб:

1) на праві власності громадянами та юридичними особами-власниками переданих їм замкнених природних водойм загальною площею до 3 гектарів або створених ними штучних рибогосподарських водойм;

2) на праві постійного користування державними водогосподарськими організаціями або державними рибогосподарськими підприємствами, установами і організаціями для ведення аквакультури;

3) на умовах оренди громадянами та юридичними особами земельними ділянками прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озер, водосховищ, інших водойм для рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури);

4) за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами для рибальства громадянами та юридичним особами.

Оскільки за встановленими обставинами справи відповідач не є ані власником земельної ділянки водного фонду, ані державною водогосподарською організацією або державним рибогосподарським підприємством, установою, організацією, то відповідно до положень статті 59 ЗК України використання ним земельної ділянки водного фонду можливе виключно або на умовах оренди водного об`єкта, прибережної захисної смуги тощо для ведення рибництва (аквакультури) або за погодженням власників або користувачів земельних ділянок для здійснення рибальства.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".

У статті 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (ст. 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство (частина 1 статті 27 зазначеного Закону).

За змістом частини 1 статті 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб`єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) має право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Згідно з положеннями частин 1 та 3 статті 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до статті 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

При цьому згідно зі статтею 6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 ВК України).

Згідно із частиною 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частини 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків та застосування інших, передбачених законом, способів.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду та водними об`єктами всупереч вимогам ЗК України та ВК України є неможливим.

Зайняття земельної ділянки водного фонду та водного об`єкта з порушенням приписів ЗК України та ВК України слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, а також припинення використання водосховища слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, п. 81, 90 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 911/3574/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3579/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3311/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3897/17, від 05.02.2020 у справі № 911/3310/17, від 03.09.2020 у справі № 911/3449/17).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене (постанова Верховного Суду від 05.11.2020 у справі № 676/2334/18).

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд зробив висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

З урахуванням викладеного, розпорядження земельними ділянками, призначеними, як в даному випадку, для риборозведення, належить до повноважень обласних державних адміністрацій, а тому Херсонська обласна державна адміністрація є належним позивачем у справі.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із основних видів економічної діяльності ФОП Сироїжко Д.С. є прісноводне рибництво.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснює підприємницьку діяльність на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації відокремленої ділянки Дудчанської затоки Каховського водосховища, який був погоджений Державним агентством рибного господарства 14.08.2015 та Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Херсонській області 11.06.2015 та розроблений Інститутом рибного господарства НААН України.

Згідно з вказаним Режиму він діє з 14.08.2015 по 31.12.2025 рік. Режим містить фізико-географічні дані, характеристики ґрунтів, рослин, гідрологічний та гідрохімічний режими, дані кормової бази, видовий склад водних живих ресурсів та їх запаси за видами. Режим визначає обсяги вселення цьоголіток, дволіток за видами та обсяги вилову риби за видами, перелік робіт з відтворення, меліорації, тощо. За п. 4 Режиму визначено, що існує зв`язок з Каховським водосховищем через отвір автомобільного мосту. Отвір обладнаний рибозахисною гідроспорудою (т. 1, а.с. 41-43).

Відтак, встановлені судом обставини справи свідчать про те, що ФОП Сироїжко Д.С. використовує відокремлену ділянку Дудчанської затоки Каховського водосховища для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з вирощуванням та виловом риби на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації, який 14.08.2015 був погоджений Державним агентством рибного господарства та 11.06.2015 Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Херсонській області, тобто з дотримання вимог законодавства щодо раціонального користування природним ресурсом.

Також, судом встановлено, що рішень про передачу ФОП Сироїжко Д.С. у користування земельної ділянки водного фонду, на якій розташовано водний об`єкт - відокремлена ділянка Дудчанської затоки Каховського водосховища не приймалось, договорів з приводу передачі у власність чи користування цього водного об`єкта в комплексі із земельною ділянкою не укладалось.

Суд погоджується з доводами прокурора, що не спростовано відповідачем, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ФОП Сироїжко Д.С. речові права на земельну ділянку водного фонду не зареєстровані.

За встановлених судом обставин, ФОП Сироїжко Д.С. протягом 2015-2025 років у своїй господарській діяльності використовує земельну ділянку водного фонду, на якій розташовано цей водний об`єкт, на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації відокремленої ділянки Дудчанської затоки Каховського водосховища та Дозволу на спеціальне водокористування, що не є правовстановлюючими документами, які надають право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водним об`єктом.

Наразі суд зауважує, що використання водосховища для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Установленими у справі фактичними обставинами неправомірного використання відповідачем водного об`єкта та земельної ділянки під ним, доведено факт порушення прав держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації, яка виконує функції власника спірного майна.

Так, земельна ділянка водного фонду, на якій розташовано водний об`єкт - Дудчанську затоку Каховського водосховища, відповідно до частини 3 статті 59 Земельного кодексу України у встановленому порядку може бути надана у постійне користування державним підприємствам (організаціям) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування для визначених законом потреб.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а також відповідно до наведених норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації, у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання фізичною особою-підприємцем Сироїжко Дмитром Сергійовичем ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відокремленою ділянкою Дудчанської затоки Каховського водосховища площею водного дзеркала 49,09 га, розташованої на території Бериславського (раніше Нововоронцовського) району Херсонської області, разом із земельною ділянкою під нею для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації.

3. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання фізичної особи-підприємця Сироїжко Дмитра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації відокремлену ділянку Дудчанської затоки Каховського водосховища площею водного дзеркала 49,09 га, розташовану на території Бериславського (раніше Нововоронцовського) району Херсонської області, разом із земельною ділянкою під нею.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Сироїжко Дмитра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Херсонської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 4844,80 грн за подачу позову на рахунок Херсонської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач коштів - Херсонська обласна прокуратура (адреса: вул. Михайлівська, 33, м. Херсон, 01011, код ЄДРПОУ 04851120, р/рUА568201720343100001000002291, ДКСУ м. Київ, МФО 820172)

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 28.09.2026.

Суддя Нікітенко С.В.